5.4. Томас Мор

Томас Мор (1478-1535 pp.) - видатний англійський письменник-гуманіст. Народився у Лондоні в сім'ї відомого юриста. Нав­чався в Оксфордському університеті, де вивчав класичні мови, ан­тичну літературу, філософію, природознавство та інші науки. На вимогу батька, який хотів бачити сина юристом, Мор залишає університет і присвячує себе вивченню юридичних наук. Про­йшовши шлях адвоката, члена парламенту, спікера палати гро­мад, у 1529 р. він досяг найвищого поста - лорда-канцлера при королі Генріху VIII.

Як істинний католик. Мор негативно ставився до Реформації. Розрив короля з папою, спричинений відмовою останнього дати згоду на розлучення з першою дружиною, а також бажанням до­сягти економічної та політичної незалежності від папи, викликали незгоду Мора і призвели до його відставки з поста канцлера. За відмову присягнути Генріху VIII як главі англійської церкви ко­лишній улюбленець короля був звинувачений у державній зраді й засуджений до страти. Вирок суду від 1 липня 1535 р. оголошував: "Повернути засудженого до Тауера, звідти волочити по землі че­рез усе лондонське Сіті в Тайнберн, там повісити так, щоб заму­чився мало не до смерті, зняти з петлі, поки він ще не вмер, відрі­зати статеві органи, розпороти живіт, вирвати і спалити нутрощі. Потім четвертувати і прибити по одній чверті тіла над чотирма брамами Сіті, а голову виставити на Лондонському мосту," В день страти король "милостиво" замінив йому цю кару простим відрубанням голови. Почувши це, Мор іронічно зауважив: "Борони боже моїх друзів від такої королівської милості".

Т. Мор був страчений 7 липня 1535 р. і голова його таки була виставлена на Лондонському мосту. Плинув час, 1886 р. католиць­ка церква "схаменулася" і канонізувала великомученика Томаса Мора.

Чим же знамените ім'я цієї Великої людини? З невеликого за обсягом, але визначного за змістом літературного доробку Мора. Найоригінальнішим і найвпливовішим його твором була "Золота книжечка, така ж корисна, як і забавна, про найкращий устрій дер­жави і про новий острів Утопія", або просто "Утопія". Назва "Утопія" у перекладі означає "неіснуюче місце". Ця справді неве­лика книжечка, написана і вперше опублікована в 1516 p., назавж­ди обезсмертила його ім'я. Праця була написана латинською (тоді міжнародною) мовою, а з часом перекладена практично на всі єв­ропейські мови.

У політичній і соціальній літературі відомо мало творів, які мали б такий тривалий вплив на суспільну думку, як "Утопія" Мора. Фактично це був перший найпродуманіший проект доско­налого, справедливого суспільного ладу, і хоча в праці не вжива­ються терміни "соціалізм", "комунізм" - саме вона започатку­вала в соціально-політичній літературі напрям "утопічного соціалізму".

"Утопія" написана у формі розмови, що нібито мала місце між автором - Т. Мором, його другом Петром Егідієм та моряком (вигаданим) Рафаїлом Гітлодеєм. який був супутником відомого Амеріго Веспуччі, відстав від нього і відвідав невідомі до цього часу країни (у тому числі и острів Утопію), де начебто прожив п'ять років і ніколи звідти б не виїхав, якби не бажання розповісти про досконалий суспільний лад.

Праця складається з двох книг. У першій критично аналізуєть­ся несправедливий соціально-економічного лад сучасної Мору Англії, а в другій змальовується ідеальне суспільство, засноване па засадах рівності та справедливості.

Особливістю розвитку капіталізму в Англії кінця XV початку ХV ст. стало відоме в історії "обгороджування", коли великі зем­левласники виганяли з насиджених земель селян, що гнули па них спину, і відводили орні землі під пасовиська для овець, вовна яких давала великі прибутки. Маси селян, що втратили притулок і можливість працювати, ставали жебраками. Неймовірними тем­пами зростала злочинність - крадіжки, грабежі, розбій. У цій си­туації королівський уряд обрушує на голови знедолених селян і зубожілих ремісників жорстокі криваві закони. Згідно з цими за­конами приписувалося бродяг "шмагати доти, доки кров не поте­че тілом", а за найдрібнішу крадіжку передбачалася смертна кара. Великі дороги Англії були в той час заставлені шибеницями. Як свідчать історичні дані, при Генріху VII щорічно вішали в серед­ньому до двох тисяч людей, а при Генріху VIII було повішано 72 тис. бродяг і жебраків.

Перебуваючи v вирі суспільно-політичного життя Англії, Т. Мор (вустами Рафаїла Гітлодея) влучно критикував тодішній лад. Він викриває жадібність небагатьох, їхню ненаситну й жорстоку скупість, що перетворює усе на пустелю. "Вівці, - зауважує він, - зазвичай таю лагідні й задоволені скромним кормом, ка­жуть, стали тепер такими

ненажерливими й неприборканими, що пожирають навіть людей, плюндрують і спустошують поля, будинки, міста". Наголошуючи на ненаситному бажанні наживи. Мор стверджував також, що "...знать і навіть деякі абати, люди святі, не задовольняються збиранням плодів і щорічними прибут­ками", які отримували із землеволодінь їхні предки. їм недостат­ньо, що вони, байдикуючи і розкошуючи, не приносять ніякої ко­ристі суспільству, ще й стали його тягарем. Ні клаптика землі не залишають під ріллю, усе перетворюють на пасовиська, зносять будинки, руйнують міста, а храми відводять під овечі кошари".

Щодо оцінки "кривавого законодавства", то в умовах тогочас­ної (абсолютної) монархії Англії Т. Мор відверто вказує на непот­рібність і несправедливість жорстоких покарань, висловлює дале­коглядну думку про те, що суспільство саме винне у створенні умов, які спонукають до злочинів "Бо проста крадіжка не такий вже тяжкий злочин, щоб за нього карати смертю, та й найсуворіша кара не зможе втримати від злодійства тих, хто не має іншого способу заробити на прожиток" "...Доцільно було б, - стверджу­вав Мор, - подбати про такий лад, який забезпечив би всім чле­нам суспільства засоби для життя. Тоді ні в кого не виникало б страшної необхідності спершу вкрасти, а потім загинути. ...Хіба ви самі не вирощуєте злодіїв для того, щоб згодом їх вішати" Т. Мор висловив сміливу для того часу думку, що причиною всіх нещасть народу є приватна власність, а єдиним засобом забез­печення загального добробуту ----- її повне знищення.

Критично оцінюючи агресивну політику правителів сучасних йому держав, Мор стверджував, що вони "настирливіше дбають про те, щоб усіма правдами й неправдами завоювати нові країни, ніж про те, щоб добре правити своїми володіннями".

І розкриваючи класову, експлуататорську сутність тодішніх держав, він зазначав: "При неодноразовому й уважному спостере­женні за всіма процвітаючими нині державами, я можу клятвою стверджувати, що вони є не що інше, як змова багатих, які дума­ють лише про власні вигоди, прикриваючись іменем і вивіскою держави".

У другій частині "Золотої книжки" як протиставлення неспра­ведливому соціально-політичному устроєві Англії часів Мора зма­льовано ідеальне суспільство, що засноване на засадах добра і справедливості, яке, за словами Рафаїла Гітлодея, існує на острові Утопія. Мор з усіма подробицями описує суспільний і політич­ний лад Утопії. На острові створено безкласове суспільство со­ціальної рівності, без експлуатації однієї людини іншою тому, що немає там приватної власності, а в основу соціального устрою по­кладено суспільну власність: земля, будинки, засоби виробництва, уся продукція, яка виготовляється для споживання, є всенарод­ним добром і розподіляється відповідно до потреб.

В Утопії діє загальнообов'язкова трудова повинність як для чо­ловіків, так і для жінок. Від фізичної праці звільняються лише по­садові особи та вчені. Мор переконаний, що принцип загальнообов'язкової праці, відсутність великої кількості нероб, при шестигодинному робочому дні задовольнять усі потреби гро­мадян.

Виробничою одиницею є сім'я. Міська сім'я за складом має 10-20 дорослих, сільська - 20-40. Таким чином, сім'я в Утопії ве­лика, патріархальна. Главою сім'ї є її старійшина. У сім'ї жінки підпорядковуються чоловікам, діти - батькам і взагалі молод­ші - старшим. Переконаний противник розлучень Мор наголо­шує, що шлюби в утопійців практично нерозривні. Розлучення допускаються лише у виняткових випадках, а винуватець розлу­чення позбавляється права повторно брати шлюб.

Практично всі утопійці крім ремесла займаються і землероб­ством. Щорічно з кожної міської сім'ї кілька її членів переселяють­ся в село на два роки. При бажанні можуть залишитись гам на­завжди або знову повернутися до свого ремесла. Ремесло - одне для всіх членів сім'ї - переходить від старших до молодших за спадком. Той, хто бажає змінити професію, може вільно перейти в іншу сім'ю. У період збирання врожаю в село з міста посилаєть­ся необхідна кількість працівників на допомогу.

Побут утопійців вирізняється простотою, проте це не виклю­чає v них любові до радісного і приємного життя, потягу до ро­зумного користування благами життя. Мор заперечує аскетичні ідеали церкви і радить жити за законами природи, щоб "робити життя приємним і повним насолод". Однак при цьому "у них не­має жодної винної лавки, жодної пивної; немає жодного публіч­ного дому, жодної причини для розбещеності; жодного злодійсь­кого кубла; жодних протизаконних зборів; перебування на очах в усіх створює необхідність або весь час працювати, або благопри­стойно відпочивати".

Надлишки продуктів утопійці вивозять до інших країн і одну сьому частку завезеного віддають безоплатно туземним біднякам, а решту продавіть за помірними цінами. Отримане за це золото й срібло вони зберігають на випадок війни, "щоб за високу ціну на­ймати іноземних воїнів, яких вони виставляють для боротьби охочіше, ніж власних громадян". Утопійці цураються воєн як діянь воістину звірячих, хоча в жодної породи звірів боротьба не вживається так часто, як у людини; всупереч звичаю майже в усіх народів "вони ніщо не вважають такою мірою безславним, як сла­ву, здобуту війною".

У мирні часи із золота утопійці виготовляють нічні горщики та інший посуд для нечистот, а також ланцюжки, обручки та обручі на голову для осіб, які зганьбили себе перед суспільством яким-небудь злочином. Крім того, з дорогоцінних металів утопійці вироб­ляють ланцюги і масивні кайдани, якими сковують рабів.

Ідеальна держава і рабство - несумісні поняття?!

Водночас Мор, припускаючи рабство за умов відсутності тех­нічного прогресу, намагався розв'язати проблему важких і непри­ємних робіт, а відповідно й проблему перевиховання злочинців, яких обертали в рабство. Рабство у Мора не спадкове і фактично не пожиттєве і, як справедливо стверджував О. Лейста, має "ха­рактер виправних робіт".

Політичний устрій Утопії ґрунтується на демократичних заса­дах. Держава утопійців - це демократична республіка, що скла­дається з 54 міст-держав. Усі посадові особи обираються на один рік, за винятком правителя (князя), який обирається довічно. Волю народу виражає загальноутопійський сенат, v компетенцію якого входять законодавчі функції, загальне управління виробниц­твом, судочинство, контроль за правильним розподілом ма­теріальних благ, а також міжнародні зв'язки.

Посадові особи в Утопії не виявляють зверхності та чванства і не викликають страху. їх заслужено величають батьком і виявля­ють добровільну шану.

Законів в утопійців мало. Вони рішуче відкидають допомогу адвокатів, оскільки, за твердженням Мора, в утопійців законознав­цем є кожен і, "крім того, вони визнають будь-який закон біль­шою мірою справедливим, чим простіше його тлумачення". За словами утопійців усі закони видаються тільки заради того, щоб нагадати кожному про його обов'язки.

Злочини в Утопії практично не передбачені законом. Пробле­ми злочину і покарання розв'язує сенат.

Т. Мор - гуманіст, він проти смертної кари за дрібні крадіжки, проте обстоює смертну кару для рецидивістів. Невиправних він пропонував "заколювати, як неприборканих звірів, яких не може вгамувати ні в'язниця, ні ланцюг".

Демократичний характер держави утопійців виявляється і в релігійній терпимості щодо різних вірувань, існуючих на острові. Проте атеїзм не припускається. І хоча атеїсти не підлягають жод­ному покаранню, однак їм забороняється обіймати державні по­сади, і вони позбавлені поваги в суспільстві.

Усвідомивши й зазначивши суперечності та їх причини в со­ціально-політичному ладі сучасної йому Англії і намалювавши проект ідеальної (на його думку) держави, Т. Мор, на жаль, не ви­казав шляхи досягнення свого ідеалу. Проте це не знижує цінності його твору. Він пробудив політичну думку мислителів наступних поколінь, що влились у цілий напрям так званого утопічного со­ціалізму, ідеї якого сягають сучасності.