3.3. Політичні ідеї раннього християнства

Християнство виражало протест трудящих мас проти пригноб­лення і експлуатації. Воно виникло в Римській імперії у I-II ст. н. е. Питання про час і місце виникнення дискутуються ще й досі.

Причини виникнення і сутність християнства дооре розкриті V працях Ф. Енгельса "Бруно Бауер і початкове християнство". "До історії початкового християнства" та "Книга одкровення".

На основі ґрунтовного дослідження Ф. Енгельс встановив, що виникнення християнства було спричинене історичними умова­ми. що склалися в Римській імперії в І ст. н. е. У цей час Римська імперія руйнувала порядки у зарубіжних країнах. Жорстоко при­душувались повстання рабів і вільної бідноти v провінціях, що пе­ребували під п'ятою римського владарювання.

Велике населення Римської імперії фактично поділялося на три класи:

І          - великі рабовласники

ІІ         - неімущі вільні:

III       - величезна маса рабів,

Ф. Енгельс зауважував, що два останніх класи перебували v важкому становищі й однаковою мірою ненавиділи існуючий лад. Проте обидва ці класи не бачили виходу з такого становища і тому в їх середовищі жила безсила ненависть і тупа покора існуючому ладу. Єдиний вихід було знайдено в новій релігії - християнстві, яке обіцяло всім пригніченим волю, але не шляхом їх власних зу­силь, а з приходом спасителя - посланця бога. Тому першими християнами були трудящі. "... Християнство. - зазначає Ф. Ен­гельс, - виникло як рух пригнічених, воно виступало спочатку як релігія рабів і вільновідпущених, бідняків і безправних підкорених і розсіяних Римом народів".

Християнство мало певні ідейні джерела, основними з яких Ф. Енгельс називає такі: стародавньосхідну релігію (сказання ста­родавніх єгиптян, іудейська і буддійська релігії); узагальнена і вульгаризована грецька філософія і етика, особливо стоїцизм.

"Остаточний висновок дослідження Бруно Бауера, - пише Ф. Енгельс. - полягає в тому, що олександрійський єврей Філон, який жив ще в 40-му році нашого літочислення, щоправда, глибо­ким вже старцем, був справжнім батьком християнства, а римсь­кий стоїк Сенека був, так би мовити, його дядьком".

Які ж основні політичні ідеї раннього християнства? Необхідно зазначити, що для раннього християнства був характерний под­війний підхід до існуючих суспільних відносин. Так, з одного боку, рабовласницький лад і приватна власність засуджувались перши­ми християнами. В "Одкровенії Іоанна" проповідувалась відкрита ненависть до експлуататорів, "блаженство бідним і горе багатим", зазначалося, що "коріння всякого зла у сріблолюби", робився вис­новок, що "легше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж бага­тому потрапити до царства божого". У Біблії сказано: "Майте но­ров не сріблолюбивий, будьте задоволені тим, що є".

Як бачимо, багатство засуджувалось і висувалась ідея рівності всіх перед богом (багатих, бідних, рабів, панів, чоловіків і жінок). Водночас християнство навіть у ранній період існування не висува­ло вимоги звільнення рабів (як і стоїки!). Воно лише у прийдеш­ньому майбутньому малювало щасливе життя спочатку на землі, в еру так званого тисячолітнього царства, яке повинно було наста­ти після очікуваного другого приходу Христа, яке згодом перене­сеться на небо, у потойбічний світ.

У християнстві можна знайти елементи революційності, на­приклад, слова Христа "не мир приніс я на землю, а меч". Однак із цих положень не висувалось відповідних революційних вимог, і вони затушовувались загальним потоком примирливих пропові­дей.

Ф. Енгельс зазначав, що в ранньому християнстві є схожі мо­менти з робітничим рухом. Проте це стосується лише раннього періоду, коли християнство проповідувало ненависть до багатих, а також примітивний, споживацький комунізм, коли заперечувала­ся приватна власність. Це був період, коли ще не існувало обрядо­вості. Кожний віруючий був водночас священиком. Спочатку цер­ква означала общину і перші общини складалися з рабів і вільних неімущих.

У міру посилення кризи рабовласницького ладу в общини по­чали вступати також багаті громадяни, представники панівного класу. З цього моменту християнство и почало трансформуватись. Революційні тенденції цього віровчення поступово зникли і най­характернішими його ідеями стали непротивлення злу насиль­ством, визнання приватної власності, підкорення державній владі, покора рабів панам і жінки чоловікові. Таким чином, ідея рівності зникла, ідея про необхідність терпіти стала центральною, а раб­ство зображувалось як покарання за гріхи.

При цьому слід зауважити, що християнство ще від початку поділялося на окремі секти, між якими природно точилася бо­ротьба з найістотніших питань. Уже до II ст. почала складатися церковна ієрархія - єпископи, пресвітери, диякони, які претен­дували на привілейоване становище в суспільстві. Проти них виступали монтаністи, які обстоювали початкові демократичні порядки в общині (їх оголошували "єретиками").

Церковний письменник їриней теоретично обґрунтував пре­тензії священнослужителів на особливе становище і вимагав нада­вати їм необмежену владу в управлінні общиною і у справах віри Майже в усіх християнських общинах перемогли прибічники Іринея. Елементи революційних тенденцій були "витравлені" з хрис­тиянської літератури і в IV ст. склалась так звана "канонічна" літе­ратура - це книги, які були дозволені церквою. Уся інша література була оголошена неправдивою.

У IV ст. імператор Костянтин проголосив християнство дер­жавною релігією, і з того часу християнська ідеологія офіційно стала ідеологією панівного класу.

З часом, коли Римська імперія розкололась на дві частини, склалися церковна община Риму і община Константинополя. А в IX ст. відбувся розкол на римо-католицьку і греко-християнську віру. (Хрещення Русі здійснив Володимир Святославич 988- 989 pp.).

Отже, з огляду на сказане, доходимо такого висновку: христи­янство було цілком сприйняте панівним класом як засіб утриман­ня народних мас у покорі, засіб духовного гноблення.

Проповідь любові до ближніх і допомоги бідним покладала на прибічників християнства тільки моральні обов'язки і аж ніяк не загрожувала власності рабовласника.