1.2. Види спілкування

Спілкування - це специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства, у спілкуванні реалізуються соціальні відносини людей.

Згідно А. Н. Леонтьєву спілкування - це «навмисний вплив і вплив на поведінку, стан, установки, рівень активності та діяльності партнера».[7]

Під структурою спілкування слід розуміти сукупність основних елементів, з яких складається цей процес. При цьому структурна характеристика спілкування може бути дана стосовно як до його основних елементів, так, у свою чергу, і щодо внутрішньої структури кожного з них.

В якості логічного підґрунтя для моделювання структури спілкування як процесу в цілому може бути взята характеристика його відносно автономних елементів, які відрізняються один від одного набором своїх специфічних якостей і функцій, що виконуються.

Компоненти спілкування, що відповідають цим вимогам:

- суб'єкти спілкування;

- засоби спілкування;

- потреби, мотивація і цілі спілкування;

- способи взаємодії, взаємовпливу і відображення впливів у процесі спілкування;

- результати спілкування.

На думку А. А. Бодалева, взаємодіючи з іншими людьми, людина може одночасно виступати в ролі і суб'єкта, і об'єкта спілкування. Як суб'єкт він пізнає свого партнера, визначає до нього своє ставлення (це може бути інтерес, байдужість чи ворожість), впливає на нього з метою вирішення якого-небудь конкретного завдання.

У свою чергу він сам є об'єктом пізнання для того, з ким спілкується. Партнер адресує до нього свої почуття й намагається на нього вплинути. При цьому слід підкреслити, що перебування людини одночасно в двох іпостасях - об'єкта і суб'єкта - характерно для будь-якого виду безпосереднього спілкування людей, будь то спілкування одного учня з іншим, або учня і вчителя.

Як об'єкт спілкування по відношенню до людини можуть виступати не тільки люди, але і тварини, природа в цілому, ліс, море, небо, поля та луки - невичерпне джерело радості, емоційного ставлення, вражень і символічної значущості для людини.

Не менш багатий можливостями для спілкування людини і світ предметно - речового середовища, створений його руками.

У тих випадках, коли у суб'єкта немає реального партнера по спілкуванню, він може заповнити його відсутність своєю уявою.

Отже, об'єктом спілкування для суб'єкта може бути інша реальна чи уявна людина, природа, тваринний світ і предметно - речова середа, тобто все різноманіття навколишнього світу людини.

Поряд з самим фактом наявності індивідів іншою важливою умовою спілкування є існування засобів, за допомогою яких налагоджується та підтримується між-індивідуальний зв'язок.

Залежно від змісту, цілей і засобів, спілкування можна розділити на кілька видів. За змістом воно може бути представлене:

- матеріальним (обмін предметами і продуктами діяльності),

- когнітивним (обмін знаннями),

- кондиційним (обмін психічними чи фізіологічними станами),

- мотиваційним (обмін переконаннями, цілями, інтересами, мотивами, потребами),

- діяльним (обмін діями, операціями, уміннями, навичками).

При матеріальному спілкуванні суб'єкти, будучи зайнятими індивідуальною діяльністю, обмінюються її продуктами, які, у свою чергу, служать засобом задоволення їхніх актуальних потреб.

При кондиційному спілкуванні люди роблять вплив один на одного, розрахований на те, щоб привести один одного в певний фізичний або психічний стан. Наприклад, підняти настрій або, навпаки, зіпсувати його; порушити або заспокоїти один одного, а в кінцевому рахунку - зробити певний вплив на самопочуття один одного.

Мотиваційне спілкування - передача один одному певних спонукань, установок або готовності до дій у певному напрямку. Як приклад такого спілкування можна назвати випадки, коли одна людина бажає домогтися того, щоб у когось склалася певна установка до дії, актуалізувалася деяка потреба.

Ілюстрацією когнітивного і діяльного спілкування може служити спілкування, пов'язане з різними видами пізнавальної або навчальної діяльності. Тут від суб'єкта до суб'єкта передається інформація, що розширює кругозір, вдосконалюється і розвивається здібності.

За метою спілкування ділиться на біологічне та соціальне відповідно до потреб, які їх обслуговують.

Біологічне - це спілкування, необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму. Воно пов'язане із задоволенням основних органічних потреб.

Соціальне спілкування переслідує мету розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку інтерперсональних відносин, особистісного зростання індивіда.