Тема 27. Класифікація дизартрій.
Клінічна класифікація. Клініко-фонетична класифікація дизартрій.
ДИЗАРТРІЯ - порушення звуковимови і просодичної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації м'язів мовленнєвого апарату.
Дизартрія є наслідком органічного ураження центральної нервової системи, при якому порушується руховий механізм мовлення.
Провідними дефектами при дизартрії є порушення звуковимовної сторони мовлення і просодики (мелодико-інтонаційної і темпо-ритмічної характеристик мовлення), а також порушення мовленнєвого дихання, голосу і артикуляційної моторики.
Д у дорослих супроводжується розпадом мовленнєвої системи (читання, письмо, звернена мова). У дітей спостерігається розпад всієї мовної системи: звуковимова, импрессивная і экспресив мова.
Найбільш часто (у 65-85% випадків) дизартрія супроводжує дитячому церебральному паралічу і має ті ж причини виникнення. У цьому випадку органічне ураження ЦНС відбувається у внутрішньоутробному, родовому або ранньому періоді розвитку дитини (звичайно до 2-х років). Найбільш частими перинатальними факторами дизартрії виступають токсикози вагітності, гіпоксія плоду, резус-конфлікт, хронічні соматичні захворювання матері, патологічний перебіг пологів, родові травми, асфіксія при народженні, ядерна жовтяниця новонароджених, недоношеність та ін. Ступінь вираженості дизартрії тісно пов'язана з тяжкістю рухових порушень при ДЦП: так, при подвійній геміплегії дизартрія або анартрія виявляється практично у всіх дітей.
У ранньому дитинстві ураження ЦНС і дизартрія у дитини може розвинутися після перенесених нейроинфекций (менінгіту, енцефаліту), гнійного середнього отиту, гідроцефалії, черепно-мозкової травми, важких інтоксикацій.
Виникнення дизартрії у дорослих, як правило, пов'язано з перенесеним інсультом, травмою голови, нейрохірургічними операціями, пухлинами головного мозку.
Причини:
Біологічні : Соціальні
Патогенні фактори(гіпоксія, родові травми, мозкові Недостатність спілкування
інфекції) Білінгвізм в сім’ї
Органічні (дефекти будови артикуляційного апарату) Педзанедбаність
Є три види дизартрії: анартрія (втрата здатності утворювати мовні звуки ( порушення центру Брока), але звернена мова сприймається і письмо не пошкоджено); дизартрія, стерта форма дизартрії .
Класифікація дизартрії:
Клінічкна клініко-фонетична
-коркова спастично-паретична
- бульбарна гиперкинестетична
-псевдобульбарна атактична
-підкоркова спастико-атактична
-мозжечкова спастико-гіперкінестетична
Спастико-атактико-гіперкінестетична
Атактико-гіперкінестетична
бульбарна дизартрия, пов'язану з ураженням ядер черепно-мозкових нервів /язикоглоткового, під'язикового, блукаючого, іноді – лицьового, трійчастого/ в довгастому мозку. мляві паралічі артикуляційного, дихального та голосового апарату
псевдобульбарную дизартрию, пов'язану з ураженням корково-ядерних провідних шляхів Монотонність мови, недостатня активність м'язів. М'язи язика в нормі, але язик відтягнуть назад.
экстрапирамидную (подкорковую) дизартрию, пов'язану
з ураженням підкіркових ядер головного мозку . Ділеться на холодову (труднощі артикуляції при зниженій температурі) та стерту;
мозжечкова дизартрия, пов'язану з ураженням мозочка і його провідних шляхів . Гіперкінези у вигляді тремору, атетоза, міоклонії. Мова змазана, невиразна, з носовим відтінком, різко порушена просо дика.
коркова дизартрия, пов'язану з вогнищевими ураженнями кори головного мозку:
- кінетична: пре моторна, не може з’єднувати слоги у слова, не переключається з однієї артикуляційної пози на іншу;
- кін естетична: пост центральна, не розуміє, яку артикуляційну позу прийняти.
Мозжечкова – ураження мозжечка. Розлади синхронної діяльності. Мова розтягнута, скандована. Неправильна розстановка наголосів.
Сінкенезії: мимовільне співдружня супутнє рух при виконанні довільних артикуляційних рухів.
Гіпотанія: зниження м’язового тонусу.
Спастичність: підвищення м’язового тонусу.
Дистонія: Змінний характер м’язового тонусу.