Корекційна робота після резекції гортані

Специфіка реабілітації пацієнтів з раком гортані полягає у відтворенні функції фонації після ларингектомії. Найпоширенішими на даний час методами є встановлення 1) трахео-езофагеальних голосових протезів з наступним навчанням пацієнтів методиці езофагального голосоутворення (лише 20-40% пацієнтів можуть опанувати цю техніку), або 2) електричних голосоутворювальних пристроїв (електрогортаней). Голосова реабілітація хворих після повного видалення гортані – це складний комплексний процес створення нового фонаційного компенсаторного органу і перебудови умовно-рефлекторних зв'язків у центральній нервовій системі. Мовне спілкування може бути відновлено шляхом створення стравохідного голосу. Для появи псевдоголосу необхідне формування нового отвору в стравоході – псевдоголосової щілини на рівні 5-6 шийних хребців. Наявність бесканюльної трахеостоми, забезпечуючи адекватне дихання, значно покращує можливості для проведення логовідновних занять. Цього вдалося досягти шляхом прошивання трахеостоми наделастичною ниткою з інертного нікеліду титану . При цьому відновлення голосової функції після повного видалення гортані відзначається в 91% випадків у строки від 2 тижнів до 2 місяців. Незважаючи на інвалідність, більшість хворих зберігають трудову активність або продовжують працювати в більш легких умовах. Голосоутворююча функція гортані після її резекції відновлюється за рахунок компенсації частини органу, що залишилася. За результатами дослідження якості життя за міжнародною програмою EORTC QLQ - C30, QLQ - H & 35 виявлено, що відновлення звучної мови після резекції і повного видалення гортані є основним засобом, за допомогою якого досягається соціальна адаптація і трудова реабілітація даної категорії хворих.

Тема 26. Дизартрія.

Визначення, симптоматика, причини. Кратка історія вивчення. Психолого-педагогічна характеристика дітей з дизартрією.

ДИЗАРТРІЯ - порушення звуковимови і просодичної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації м'язів мовленнєвого апарату.

Дизартрія є наслідком органічного ураження центральної нервової системи, при якому порушується руховий механізм мовлення.

Провідними дефектами при дизартрії є порушення звуковимовної сторони мовлення і просодики (мелодико-інтонаційної і темпо-ритмічної характеристик мовлення), а також порушення мовленнєвого дихання, голосу і артикуляційної моторики.

При дизартрії порушуються:

• периферійні рухові нерви;

• ядра рухових нервів (трійчастого, лицьового, язикоглоткового, блукаючого, додаткового, під'язикового);

• ядра, розташовані в стовбурі і в підкіркових відділах мозку;

• підкірково-мозочкові ядра і провідні шляхи.

Обмежена рухливість м'язів язика при дизартрії проявляється в:

• недостатності підйому кінчика язика вгору в порожнині рота, що пов'язано з порушенням іннервації шилоязикової і деяких інших м'язів;

• обмеженні руху язика вниз, що пов'язано з порушенням іннервації ключично-під'язикової, щитовидної-під'язикової, щелепно-під'язикової;

• обмеженні руху язика назад, причиною чого є порушення іннервації під'язикової-глоткової, лопатно-под'язикової, шилопід'язикової;

• парезах м'язів язика, що перешкоджає можливості змінювати його конфігурацію, його подовження, вкорочення, висування, відтягування тощо.

При парезах піднебінної-глоткових і піднебінно-язикових м'язів підйом піднебінної фіранки в момент мовлення утруднюється, відбувається витік повітря через ніс, голос набуває носовий відтінок, спотворюючи тембр мовлення, недостатньо виражені шумові ознаки мовленнєвих звуків.

При дизартрії порушується пропріоцептивна імпульсація. Діти слабо відчувають положення язика, губ, спрямування їх у русі, вони вагаються за наслідуванням відтворити і зберегти артикуляційний уклад.

О.Р. Лурія виділяє два типи диспраксичних розладів: кінестетичний і кінетичний. Кінетичні апраксії - ураження премоторної зони к / г / м (труднощі перемикання артикуляційних поз) -дефекти програмування серії плавних перемикань артикулем (зі звуків не "ліпляться» склади, з складів - слова). Кінестетичні - ураження постцентральної області (труднощі оволодіння артикуляційним укладом) - дефект програмування одиничних артикуляційних рухів. Це невміння вибрати потрібну просторову схему артикуляційного руху при принципової можливості здійснити цей рух.

Насильницькі рухи у дітей із дизартрією посилюються при хвилюванні, емоційній напруженості, спостерігається також у спокою, і в статичних артикуляційних позах. Виявляються у треморі, посмикуваннях язика, губ, іноді в поєднанні з гримасами особи, насильницької усмішкою, мимовільним відкривання рота, викиданням язика вперед.

Синкінезії - мимовільні супутні руху при виконанні довільних артикуляційних рухів (наприклад, додатковий рух нижньої щелепи і нижньої губи вгору при спробі підняти кінчик язика). Оральні синкінезії - відкривання рота при будь-якому довільному русі або при спробі його виконання. На відміну від насильницьких рухів, синкінезіі виникають тільки при довільних рухах чи спробах до них. При русі язика вгору часто скорочуються м'язи піднімають нижню щелепу, або напружується вся нижня мускулатура.

В залежності від локалізації вогнища ураження в різних відділах ЦНС у дітей із дизартрією спостерігаються порушення м'язового тонусу:

- спастичність артикуляційних м'язів - постійне підвищення тонусу в м'язах язика, губ, лицьової і шийної мускулатури. При вираженому підвищенні м'язового тонусу язик напружений, відтягнутий назад, спинка вигнута, піднята вгору, кінчик не виражений, спинка і корінь язика напружені. Підвищення м'язового тонусу кругової м'язи рота призводить до спастичного напруження губ, щільному змиканню рота. Активні рухи при цьому обмежені. Підвищення м'язового тонусу в м'язах обличчя ще більш обмежує довільні рухи в артикуляційному апараті;

- гіпотонія - зниження м'язового тонусу. При гіпотонії язик тонкий, розпластаний у порожнині рота, губи мляві, відсутня можливість їх повного змикання. Через що рот зазвичай напіввідкритий, виражена гіперсалівація. Рухи піднебінної фіранки вгору недостатньо, що проявляється в назалізації звуків;

- дистонія - мінливий характер м'язового тонусу. При дистонії в стані спокою відзначається низький м'язовий тонус в артикуляційному апараті; при спробах язика - тонус різко наростає. Характерним для цих порушень є їх динамічність, мінливість спотворень, замін і пропусків звуку. Спостерігається амімічність м'язів обличчя і обмеженість руху нижньої щелепи.

Рефлекси орального автоматизму (оральний від лат. os, oris - рот) - патологічні рефлекси на обличчі характерні для центрального (спастичного) паралічу або парезу лицьової мускулатури, яка інервується черепними нервами (назолабіальний, хоботковий, смоктальний, дістанс-оральний рефлекс тощо).

Таким чином, неврологічна симптоматика дітей з дизартрією обумовлена ступенем ураження центральної нервової системи і потребує обовʼязкового медикаментозного та фізіотерапевтичного впливу.