Ііі. Помилки на рівні речення та словосполучень.

1.Відсутність великої літери на початку речення.

2.Відсутність крапки в кінці речення.

3.Неправильний зв’язок слів у реченні або словосполученні (“Ми з таткою грали футбол”).

4.Невміння правильно вживати граматичні категорії роду, відмінків та числа (“п’ять ялинків”, “лоша бігала по траві”).

5.Неправильний порядок слів у реченні (“Ми їздили до бабусі влітку і на море”).

Таким чином, аналіз дисграфічних помилок свідчить, що дисграфія є одним із проявів системного недорозвинення мовлення, що охоплює всі сторони мовленнєвого розвитку дитини, а також низку його немовленнєвих функцій. Психологічне обстеження виявляє,що у ряді завдань діти з порушенням письма відчувають значно більші труднощі, ніж здорові діти. Характерним для таких дітей, порівняно зі здоровими, є той факт, що виявлені порушення утворюють певні типи поєднань. Найпоширенішими є такі:

• ·порушення орієнтування “праворуч-ліворуч” у поєднанні зі слабкістю короткочасної слухо-мовної пам’яті і низькими зображувальними можливостями;

• ·слабкість короткочасної слухо-мовної пам’яті у поєднанні з не достатністю динамічного праксису (тест Озерецького “кулак - ребро - долоня”);

• ·слабкість короткочасної слухо-мовної пам’яті у поєднанні з низькими зображувальними можливостями і нездатністю до “рядоговоріння” (пори року, дні тижня).

•  Графічними та оптико – просторовими помилкамив літературі називають різні неточності у накресленні букв. Виражаються вони в замінах на письмі букв, схожих за своїми оптико-просторовими або кінетичними ознаками.

• Причини та механізми цих помилок полягають у порушенні або недостатній сформованості тих психічних функцій та розумових операцій, які забезпечують засвоєння 2 та 3 операцій письма, а саме: зорово-просторового сприймання, просторових уявлень, зорового аналізу та синтезу, зорової та рухової пам”яті, тонких диференційованих рухів руки, зорово-моторної координації, зорового та рукорухового контролю. Графічні та оптико-просторові помилки не завжди стабільні. На думку Є.Ф.Соботович, механізм таких помилок може бути схожим на механізм позиційних помилок.

• Оптико – графічні помилки

• 1. Плутання букв за кількістю елементів (п – т, ж – к, м – л)

• 2. Плутання букв за розміщенням елементів (в – д , с - е, т – ш, п – и)

• Причини:

• -         порушений зоровий просторовий гнозис (при локальному ураженні тім’яно– потиличних зон);

• -         недостатня сформованість зорових  аналізу, пам’яті, контролю;

• -         недоліки кінестетичного контролю.

• Написання букв різного розміру, не в один рядочок

•                           Причини:

• -         порушення  зорово – моторної координації  (у дітей – дизартриків).

• Пропуск, перестановка букв, складів, дописування зайвих, уподібнення попередніх

•                             Причини:

• -         порушення звукового аналізу як розумової дії (якщо учневі 3 класу дається  завдання записати слово, він його аналізує, але при диктуванні чи самостійному письмі знову робить помилки - це може свідчити про розумову відсталість; помилки на уподібнення (окосана – Оксана) можуть спостерігатися при сенсорній і моторній алалії).

Орфографічна недостатність — дизорфографія — визначається як особлива категорія стійких, специфічних порушень письма, що проявляється у труднощах засвоєння орфографічної навички (О. Корнєв). Поширеність дизорфографічних помилок у дітей, за даними Р. Лалаєвої, І.  Садовнікової,  О.  Корнєва,  Л.  Парамонової,  Т. Туманової. Показано, что трудности в овладении грамотным письмом вызваны причинами, которые находятся как в неречевой, так и речевой сфере. Оволодіння морфологічним принципом письма, на якому базується засвоєння правил орфографії, вимагає сформованості так званоїорфографічної навички, що є складним психологічним утворенням, а саме: «сукупністю автоматизованих компонентів орфографічних дій» Обмеженість лексичних засобів у дітей з ЗНМ проявляється у наявності труднощів, пов’язаних зі словозміною та словотворенням. Оволодіння вмінням добирати однокореневі слова, помічати у них схожість і відмінність, з точки зору семантики і звучання, значною мірою збагачує словник дитини, сприяє формуванню елементарних морфологічних узагальнень і орфографічної пильності. Специфічні порушення, що фіксуються у писемній продукції дітей цієї категорії, можна поділити на дві групи, а саме: дисграфічні та дизорфографічні. Диференціальна діагностика цих порушень визначається, перш за все, усвідомленням того, який принцип правопису порушується. В останні роки все більшої уваги педагогів привертають діти, які мають труднощі у оволодінні саме морфологічним принципом письма, оскільки зазначені помилки носять стійкий характер, а методики подолання дисграфії не надають. Зважаючи на це, постає необхідність у розробці змісту методики, спрямованої на своєчасне виявлення та подолання дизорфографії в учнів молодших класів загальноосвітніх шкіл. Показано, что трудности в овладении грамотным письмом вызваны причинами, которые находятся как в неречевой, так и речевой сфере.

Об'єктивними причинами є: - Незнання орфографічної норми до моменту письмової роботи; - Оперування лексикою, якої учні користуються головним чином в усному мовленні; - Психофізична втому дітей до кінця письмової роботи; - Наявність у словах з тієї чи іншої орфограммой важких випадків у застосуванні орфографічних. Оскільки орфографія пов'язана з усіма розділами мови, велике значення має розуміння дітьми семантики слів, їх структурно-семантичні близькості, тому що формування орфографічних умінь вимагає оперування великим кількості слів. Орфографічні помилки найчастіше з'являються в кінці письмової роботи. Враховуючи цей факт, необхідно перед закінченням роботи робити невелику перерву, який повинен зняти психо-фізичну втому. правил.