Тема 47. Диференційна діагностика афазій від інших тяжких патологій мовлення.

Відмежування дитячої афазії, афазії дорослих від патологій мовлення при психічних розладах. Особливості особистості хворого з афазією.

Схожість дитячої афазії з афазіями у дорослих полягає у тому, що:

• має місце втрата вже сформованого мовлення;

• схожі причини виникнення афазії (травми, запальні процеси, пухлини мозку, рідше - інсульти);

• схожість клінічної картини дитячої афазії у школярів та дорослих.

• Водночас, їхня відмінність полягає у наступному:

• навіть найтяжчі афатичні синдроми у дітей швидше підлягають відновленню,

• у дошкільників афазії не настільки різноманітні, як у дорослих, оскільки їхнє мовлення не досягло відповідного рівня розвитку (І.Зайцев).

За даними Е.Симерницької (1975), мозкові механізми, які забезпечують здійснення мовленнєвої функції у дітей, є спе­цифічно іншими ніж у дорослих. Ці відмінності виражаються, з одного боку, - в меншій частоті афазій при локальних уражен­нях лівої півкулі, а з другого боку, - більшій ролі правої півкулі при забезпеченні мовленнєвих функцій у дошкільному віці.

Диференційна діагностика моторної алалії та дитячої афазії

Діагностичні критерії	Логопедичний висновок
	моторна алалія	дитяча афазія
Час дії патологічних факторів	пренатальний і ранній постнатальний (до трьох років) період	після трьох років
Недорозвиток мовлення	як системи	як підсистеми (вибіркові порушення)
Прогноз мовленнєвого розвитку	потреба тривалої цілеспрямованої корекції	можливий спонтанний розвиток

Диференціальна діагностика афазий

Афазію слід відрізняти від інших порушень.

1. Відмінність від алалии. При алалії мова ще не сформована, а при афазії відбувається втрата вже наявної мови.

2. Відмінність від дислалии. При дислалии порушено тільки вимова звуків, а при афазії порушується і смислова сторона мови.

3. Відмінність від дизартрії. При дизартрії є грубі порушення апарату артикуляції, а при афазії їх немає.

4. Відмінність від розумової відсталості. При афазії зниження інтелекту відбувається як вторинне прояв, а при розумовій відсталості - зниження інтелекту первинно.

До хворих з афазією можна з повним правом зарахувати висловлювання В.М. Мясищева (1947) про те, що переживання інвалідності, втрати сил, здоров'я і здібностей, реакція на своє захворювання і на ставлення оточуючих до нього можуть різко змінити преморбідний характер особистості, можуть стати джерелом внутрішніх конфліктів, постійної напруги, перераздражения, агресивності, депресії і інших порушень особистості. В.В. Опель (1972) звертає увагу на часто розвивається внаслідок афазії фобію мови і такі зміни особистості, як відхід у свою хворобу, пригніченість, зневіра в можливість відновлення мовлення, емоційна лабільність, тривожність і т.д.

Л.С. Цвєткова також писала про порушення особистості у хворих з афазією, в результаті чого хворі не можуть використовувати навіть ті мовні можливості, які у них є, для спілкування з оточуючими і результати, яких добивається педагог на індивідуальних заняттях, часто не переносяться в сферу спілкування за межі уроку.

Серед зарубіжних дослідників ?? їй одним з перших на зміни особистості при афазії вказував К. Гольдштейн, який окреслив (як він її називав) "катастрофічну реакцію", характерну для хворих з афазією і пов'язану з порушеннями у хворих, як він вважав, здібностей підтримувати біологічний гомеостаз, в зв'язку з порушеннями абстрактної установки - інтелектуальної функції особистості. З сучасних зарубіжних афазіолог слід вказати Дж.Сарно, який писав, що "у вс ?? ех індивідів з катастрофічними неврологічними наслідками, серед яких афазія виступає на перший план, слід очікувати прояви серйозних емоційних реакцій реактивної природи". "Мова настільки є частиною особистості кожного з нас, що її втрата виходить далеко за практичні незручності порушень комунікації, незалежно від їх вираженості. Ми вербальні тварини і наша здатність до комунікації нерозривно пов'язана з емоційними і інтелектуальними функціями".