Тема 22. Акустичні характеристики та фізіологія голосу.

Анатомо-фізіологічні основи голосоутворення.

Голос - це сукупність різноманітних за своїми характеристиками звуків, що виникають в результаті коливання еластичних голосових зв'язок.

Голосообразование - виробництво гортанного звуку.

Голосооформленіе - перетворення і оформлення гортанного звуку в акустичний продукт, що імітує індивідуальні характеристики.

Тема 23. Методи діагностики порушень голосу.

Розвиток голосу у дітей. Визначення порушень голосу. Етіологія порушень голосу. Механізми різних форм порушень голосу. Ступені прояву дефекту.

Тема 24. Класифікація порушень голосу.

Порушення голосу центрального та периферичного характеру. Порушення голосу органічного та функціонального характеру. Симптоматика порушень голосу.

Голос - це сукупність різноманітних за своїми характеристиками звуків, що виникають в результаті коливання еластичних голосових зв'язок.

Періоди розвитку голосу (Алмазова Олена Самсонова):

1. Дошкільний 0-7 років.

2. Домутаціонний 7-13 років.

3. Мутаційний 13-15 років.

4. Постмутаціонний 15-17 років.

5. Становлення 17-35 років.

6. Впевнене функціонування 35-60 років.

7. Вгасання 60 і старше.

3 період: у хлопчиків за рахунок зміни кута збільшується довжина голосових зв'язок і досягає 2,5 - 3 см .. У дівчаток ростуть до 2 см ..

Голосообразование - виробництво гортанного звуку.

Голосооформленіе - перетворення і оформлення гортанного звуку в акустичний продукт, що імітує індивідуальні характеристики.

Класифікація порушень голосу:

Функціональне порушення голосу - ларінгоскопічно не спостерігається виражених органічних порушень в голосовому апараті, але є деякі порушення фонації.

Причини функціонального порушення:

Перевтома голосового апарату, яке виникає, як правило, у людей голосомовніх професій внаслідок систематичної голосової перенапруги, особливо на фоні застудних захворювань, загальної перевтоми, стресових ситуацій, вегето-судинної дистонії, гормональних дисфункцій. Функціональні порушення голосу можуть ускладнюватись психоневрологічними розладами, які спричинились стресовими ситуаціями та котрі у багатьох хворих стають також і причиною втрати голосу. Лю Гончарук вважає, что функціональні порушення найбільш частіше зустрічаються у людей з нестійкою нервовою системою.

До функціональних дистоній належать:

Гіпотонусна дистонія – зниження м’язового тонусу голосових складок. Хворі скаржаться на швдку втомлюваність голосу, охриплисть, тзменшення сили голосу.

Гіпертонусна дистонія – підвищення тонусу голосових м’язів. Вона розвивається при форсованій, силовій манері мовлення і співу. Спостерігається постійне перенапруження м’язів черевного преса, м’язів шиї, що супроводжується набуханням вен шиї.

Спастична дистонія – є однією з найтяжчих форм функціональних порушень голосу. (Орлов, Василенко), ал досі не знайдено ефективних методів лікування. Це нейродиамічний розлад фонації, що проявляється у надмірно інтенсивній діяльності і диско ординації внутрішніх і зовнішніх м’язів гортані, а також дихальних м’язів. Голос у хворих стає спастично-дисфоничним, монотонний, низький, з різними призвуками, фонація напружено-здавлена, яка часто може супроводжуватись гримасами, напругою м’язів шиї.

Фонастенія – типове професійне захворювання, яке зустрічається у осіб голосомовних професій. Цей розлад характерізуєтьсяпорушенням координації між диханням, фонацією, артикуляцією і функцією резонаторних порожнин на фоні особливої невротичної реакції. Буває гостра та хронічна. Відчуття : подразливість, біль при фонації, відчуття важкості та затискання у гортані. Хворі перестають володіти голосом, не можуть формувати звук, голос стає грубим, тихим, глухим.

Мутаційна дистонія – фізіологічне явище, де під впливом гармоніям відбувається зміна функцій гортані та зміна голосу з дитячого на дорослий.

Функціональна афонія – характеризується відсутністю звучного голосу, тоді я гучний кашель і сміх. Хворі скаржаться на відчуття «грудки у горлі», налипання слизу.

Органічні дистонії – бувають при гострих та хронічних ларингітах, кордитах, паралічах та парезах, травматичні ушкодження гортані, .

Органічні порушення голосу:

Патологія голосу, що виникає внаслідок анатомічних змін або хронічних запальних процесів голосового апарату, вважається ОРГАНІЧНОЇ.

До периферичних органічних порушень відносяться дисфонии і афонії при хронічних ларингітах, парези і паралічі гортані, станах після видалення пухлин.

Ступінь дефекту голосу залежить не від виду захворювання, а від його тяжкості. Так, при будь-якому із зазначених захворювань поряд з афонией може спостерігатися лише незначна зміна тембру (винятком є ​​стан після видалення гортані, яке завжди призводить до афонії).

Хронічні ларингіти вельми різноманітні. Це проявляється в характерних змінах слизової оболонки гортані, а в подальшому і в ураженні її нервово-м'язового апарату. З'являється несмиканіе голосових складок веде до стійкого дефекту голосу і супроводжується суб'єктивними неприємними відчуттями в горлі і гортані. Голос втрачає нормальне звучання, з'являється сильна стомлюваність до повної неможливості виконувати голосову навантаження.

Порушення голосу, обумовлені периферійними парезамііпаралічамі гортані, виникають при травматизації або інфекційному ураженні нижнього гортанного, або поворотного, нерва. Більш поширеними є односторонні порушення (рис. 3). Положення голосової складки на ураженій стороні може бути серединним (медіальний), боковим (латеральним) і середнім між зазначеними (інтермедіальним). При латеральної позиції більш виражений дефект голосу, при медіальної - дихання.

Порушення рухової функції гортані веде до неврогенні парезів внутрішніх м'язів на ураженій стороні, які в даному випадку розглядаються як органічні. Голос відсутня або різко охрипла, скарги на сильне стомлення при мови, поперхивание, рефлекторний кашель, утруднене дихання. Настає дискоординація рефлекторних механізмів дихання і голосоутворення. Поєднання грубого дефекту голосу з розладом дихання робить порушення особливо важким.

Центральні парези і паралічі гортані залежать від ураження кори головного мозку, моста, довгастого мозку, які проводять шляхів. У дітей вони зустрічаються при дитячому церебральному паралічі.