Тема 18. Симптомокомплекс відкритої ринолалії.
Визначення, види, причини відкритої ринолалії. Характеристика вродженої ущелини піднебіння. Вплив ущелин піднебіння на загальний та мовленнєвий розвиток дитини. Ранній мовленнєвий розвиток дітей з відкритою ринолалією. Симптомокомплекс відкритої ринолалії. Характеристика мовлення дитини з ринолалією: особливості фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мовлення, зв`язного мовлення. Первинні та вторинні дефекти при ринолалії. Специфічні порушення письма у дітей із ринолалією. Можливості корекції дефекту при ринолалії.
Тема 19. Доопераційна логопедична робота при відкритій ринолалії.
Особливості логопедичної роботи з дітьми із ринолалією в ранньому періоді їх розвитку. Психотерапевтичний вплив при відкритій ринолалії. Основні принципи логопедичної роботи при відкритій ринолалії. Задачі та зміст логопедичної роботи на доопераційному періоді. Підготовчий та основний періоди доопераційного логопедичного впливу.
Тема 20. Післяопераційна логопедична робота при відкритій ринолалії.
Історія розвитку методів усунення відкритої ринолалії. Мета, завдання післяопераційної логопедичної роботи. Активізація м`язів м`якого піднебіння. Робота над діафрагмальним диханням, диференціація ротового та носового видиху. Постановка звуків в післяопераційному періоді. Автоматизація звуків. Розвиток голосу в післяопераційному періоді. Прийоми роботи з попередження та усунення специфічних порушень письма у ринолаликів.
Основа методики – принципы использования физиоло-
Тема 21. Закрита та змішана ринолалія, корекційний логопедичний вплив.
Причини та механізм порушення закритої ринолалії. Логопедична робота при закритій ринолалії: робота над звуковимовою та усуненням назалізації. Характеристика дефекту при змішаній ринолалії та методи корекції. Обстеження дітей, страждаючих ринолалією.
Закрита ринолалія (гугнявість) обумовлена направленістю мовного видиху тільки через рот, в результаті чого страждає артикуляційна і акустична характеристика носових звуків м, м"; н, н" і тембр голосу. Окрім спотвореної (збоченої) вимови носових приголосних порушена і вимова голосних. Вона набуває неприродного, мертвого відтінку.
Причинами закритої ринолалії найчастіше є органічні зміни в носовому просторі або функціональні розлади піднебінно-глоткового змикання. Органічні зміни бувають викликані хворобливими явищами, у результаті яких утрудняється носове дихання. Передня закрита ринолалія виникає при хронічній гіпертрофії слизистої носа, головним чином задніх відділів нижніх раковин, при поліпах у носовій порожнині, при скривленні перегородки носа й при пухлинах носової порожнини. Задня закрита ринолалія в дітей є наслідком аденоїдних розростань, носоглоткових поліпів, фібром або пухлин. Функціональна закрита ринолалія зустрічається в дітей часто, але не завжди розпізнається. Вона виникає при гарній прохідності носової порожнини й непорушеному носовому диханні. Тембр носових і голосних звуків може бути порушений сильніше, ніж при органічній. Причина полягає в тому, що м'яке піднебіння при фонації й вимові носових звуків піднімається вище норми й закриває звуковим хвилям доступ до носоглотки. Подібні явища частіше спостерігаються при невротичних розладах у дітей. При органічної закритої ринолалії насамперед усувають причини непрохідності носової порожнини. Як тільки з'являється правильний носовий подих, зникає й дефект. Якщо ж після усунення непрохідності носової порожнини закрита ринолалія або ринофонія триває у звичайній формі, проводиться робота з диференціації ротового й носового вдиху й видиху. Ефективність логопедичної роботи по усуненню ринофонії залежить від стану носоглотки, від віку дитини й передбачає кілька етапів. 1. На початковому етапі занять рекомендуються дихальні вправи, мета яких полягає в диференціації носового і ротового вдиху і видиху й формуванні здатності дитини розрізняти назальний тембр голосу від нормального. Це досягається спочатку вправами з дуттям, а потім чергуванням короткого; довгого носового видиху. Одночасно здійснюється активізація м'язів м'якого піднебіння задньої стінки глотки. 2. Наступним етапом є робота над диференціацією ротового і носового видихів. Це готує можливість постановки і автоматизації назальних звуків: губно-губних, зімкненого м і передньо-язикового зімкненого н. 3.Дітей навчають протяжному утрируваному вимовлянню, щоб відчувалася сильна вібрація на крилах і основі носа. Таким же чином виправляють голосні перед назальними звуками (ам, ом, ум, ан). При вимовлені цих звуків і складів м'яке піднебіння пасивне, логопед контролює рух губ (при м) або язика (при н) через носовий видих Після цього назальні звуки закріплюються в словах. їх необхідно вимовляти посилено і протяжно, з сильним носовим резонансом. 4. Заключним етапом є робота над звучністю голосних звуків за ознакою назальності - неназальносгі (п- б - м;).
