- •1 Предмет і завдання соціальної психології.
- •2. Місце соціальної психології у системі наукового пізнання.
- •3. Поняття «соціально-психологічного простору», «соціально-психологічних явищ» та «соціально-психологічної реальності» у соціальній психології.
- •4. Ознаки сучасної соціальної психології.
- •5. Функції соціальної психології.
- •6. Основні методи соціальної психології.
- •7.Етапи становлення української соціальної психології.
- •8. Статус особистості у структурі міжособистісних відносин. Складові статусу особистості: авторитет, престиж. Поняття «позиція особистості».
- •9. Поняття соціалізації особистості. Соціалізація як інкультурація. Соціалізація як інтерналізація. Соціалізація як адаптація. Соціалізація як конструювання соціальності.
- •11. Стадії соціалізації.
- •12. Соціальні інститути соціалізації. Засоби соціалізації (традиційний, інституційний, міжособистісний, рефлексивний, стилізований).
- •13. Чинники та механізми соціалізації (наслідування, навіювання, соціальна фасилітація, чутки, інтеріоризація, рефлексія тощо). Форми соціалізації (цілеспрямована і стихійна).
- •14. Теорії соціалізації: біогенетичний, соціогенетичний, соціоекологічний (у. Бронфенбреннер), психоаналітичний підходи.
- •15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
- •16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
- •17. Механізми соціальної регуляції поведінки: зовнішні і внутрішні; соціальні норми, соціальні установки (аттитюди), цінності, ціннісні орієнтації.
- •18. Девіантна поведінка: неузгодженість поведінки соціальним нормам і цінностям. Фактори девіантної поведінки. Теорія е. Дюркгейма, р. Мертона, культурологічні теорії (т. Селліна, у. Міллера).
- •19. Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Специфіка, показники.
- •20. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів. Причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.
- •21. Поняття «атракція» (потяг), соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, конформність підпорядкування, когнітивна реінтеграція як форми соціального впливу. Експерименти с. Мілгрема.
- •22)Теорія когнітивної відповідності (теорія структурного балансу ф.Хайдера,комунікативних актівтТ.Ньюкома, когнітивного дисонансу л. Фестігнера, Конгруентності ч.Осгуда і п.Таненбаума)
- •23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
- •24. Класифікація малих груп.
- •25. Динаміка групоутворення.
- •26.) Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва.
- •27)Прийняття рішень. Різновиди особистісних профілів рішень.
- •28.Нормативна поведінка. Групові норми.
- •29. Груповий конформізм
- •30.Нонконформна поведінка.
- •31.Групові рішення. Групомислення.
- •33. Групова сумісність і згуртованість. Визначення індексу згуртованості групи.
- •34. Стадії формування згуртованої групи. Ознаки згуртованості.
- •35. Конфлікти. Типи конфліктів: між особистістю і групою, внутрігрупові, міжгрупові. Функції конфліктів.
- •36. Способи і методи подолання конфліктів. Шляхи вирішення конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації.
- •2. Визначити справжню проблему.
- •38. Метод соціометрії у вивченні міжособистісних відносин у групі.
29. Груповий конформізм
Вплив групової більшості часто реалізується через конформізм як феномен групового тиску.
Конформізм— пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів поведінки, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами.
Таке тлумачення конформізму охоплює різні, хоч зовні подібні, явища:
— відсутність у людини власних поглядів, переконань, слабкість характеру, пристосовництво;
— однаковість у поведінці, згода індивіда з поглядами, нормами, ціннісними орієнтаціями більшості людей, котрі його оточують;
— результат тиску групових норм на індивіда, який унаслідок цього тиску починає діяти, думати, відчувати так само, як й інші члени групи.
Нерідко для позначення різноманітних проявів явища конформізму використовують поняття "конформна поведінка" та "конформність".
Конформна поведінка —дія людини, яка проявляється у її податливості реальному чи уявному тисну групи, у зміні установок і вчинків відповідно до позиції спільноти, до якої вона причетна.
Конформність — схильність індивіда піддаватися думці групової більшості, реальному чи уявному тискові групи.
Конформність проявляється там, де наявний конфлікт між думкою особистості і позицією групи. Ознаками її є зміна поглядів і поведінки індивіда відповідно до точки зору більшості. За своєю сутністю конформність може бути зовнішньою (індивід тільки зовні демонструє підкорення думці групи, продовжуючи внутрішньо чинити їй опір) і внутрішньою (справжнє перетворення індивідуальних установок первинної позиції індивіда на користь групи, засвоєння ним думки більшості). Різновидом залежності особи від групи є негативізм — опір груповому тиску, демонстрація поведінки або думок, які суперечать позиції групи.
……..
Одним из самых распространенных является феномен группового давления, или конформизма (от лат. conformis — подобный, соответствующий). Он заключается в изменении лицом своих взглядов или поведения под реальным или представляемым давлением группы. Феномен возникает тогда, когда есть конфликт между мнением группы и индивида и этот конфликт решается в пользу группы.
Конформизм порождает конформность, внешнюю или внутреннюю. При внешней конформности индивид лишь внешне принимает мнение группы: внешние действия соответствуют давлению группы, однако внутренне человек не согласен. Такое поведение еще называют покладистым. При внутренней конформности индивид действительно под давлением других усваивает мнение большинства.
Конформизм является проявлением определенной пассивности и беспомощности относительно группы. В основном человек выбирает конформное поведение для того, чтобы не быть отвергнутым группой, однако могут быть и другие причины. Склонность к конформизму зависит от:
— увеличения численности группы: увеличение числа членов группы приводит к усилению коллективного давления, однако эта связь не является прямо пропорциональной. Так, 3-4 человека «давят» больше двух, однако дальнейший рост размера группы до 10-15 человек давления практически не добавляет;
— референтности группы: если группа является эталонной для человека, трудно с ней не согласиться;
— состава группы: трудно противостоять группе, в которой есть выдающиеся люди или лица, которые являются общепризнанными экспертами в определенной области;
— сплоченности группы: чем больше дел связывают членов группы между собой, тем сильнее будет ее давление;
— единодушия членов группы: наличие в данной группе хотя бы незначительных расхождений во взглядах существенно снижает уровень давления;
— профессионализма человека: когда в области, относительно которой осуществляется давление, лицо не чувствует себя специалистом, давление группы будет сильнее;
— статуса лица: чем ниже статус в группе имеет определенное лицо, тем больше вероятность, что оно займет конформистскую позицию; чем выше социальный статус лица,которое инициировала давление, тем больше будет давление;
— уровня самооценки: чем ниже уровень самооценки, тем конформнее человек;
— сложности проблемы: чем сложнее проблема решается группой, тем большее давление группы;
— понятности задачи: чем не понятнее сформулировано задание, тем ощутимее будет давление группы;
— способа ответа: при публичном образе ответа конформность растет;
— возраста: у детей конформность выше, чем у взрослых;
— пола : у женщин конформность выше, чем у мужчин.
