Розділ I. Історіографія та методика дослідження

Долина – місто районного підпорядкування, розташоване за 60 км від Іано-Франківська. м.Долина – центр району, на території якого 26 сільських, 2 міські і одна селищна Рада депутатів, яким підпорядковано 54 населені пункти. Населення – 11220 чоловік. [4; 197] Природні батства району – нафта, попутний газ, сіль, сірка, залізна руда, марганець, цегельна глина, карпатські пісковики. Основними галузями промисловості є лісова, будівельних матеріалів, легка (харчова та побутового обслуговування).

В статті «Диво Оксани Грицей»¹ зазначено те, що в 1986 у обласному краєзнавчому музеї було відкрито виставку присвяченій 70-річчя з Дня народження О. Грицей. Великий майстер графіки В. Касіян, твори нашої землячки О. Грицей ще в 1953 р. побачивши їх у м.Львові на виставці, назвав дивом. Така оцінка для самої авторки була теж дивом. Львівський письменник Р.Горак писав, що «Творчість О. Грицей не має аналогії», що вона «В українському мистецтві стала явищем унікальним».

В книзі «Гуцульщина» вперше у радянській науці узагальнюється історико-етнографічне вивчення цієї території - питання історії краю, занять населення, матеріальної і духовної культури. Показано великі якісні зміни , що відбулися у житті, побуті та культурі цього краю. [2]

Видання «Долина», автор Л.Л.Михайлів 1988 р., путівник розповідає про цікаві пам’ятки історії, культури та природи. Ця література містила в собі карби історії, яка сягає в глибоку давнину, місто пам’ятає напад монголо татар, набіги турецьких завойовників, пережило тяжкі часи гноблення трудящих краю іноземними поневолювачами. Сьогодні це індустріальний район Прикарпаття. Тут розвинуті нафтогазодобувна і газопереробна, лісова і м’ягка промисловість, солеваріння і виробництво будівельних матеріалів. Багатьох любителів автомобілів, автомобільного та пішохідного туризму приваблюють гірські вершини, круті перевали, таємничі ліси, цікаві пам’ятки історії та природи. [12]

В альбомі «Художники Прикарпаття» вперше з такою повнотою представлені досягнення художників. Більш як 200 кольрових репродукцій відображають напрям розвитку живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва. [9; 7]

У навчальному посібнику «Декоративно-прикладне мистецтво розглядаються питання теорії та історії декоративно-прикладного мистецтва України. Аналізуються його основні види, як своєрідний світ національної краси і духовності. Основні теоретичні аспекти, питання історії та композиції, подані в книзі, дають змогу глибше зрозуміти орнаментально-пластичні народні образи, котрі випливають із глибини людського життя. [1]

Про «Світлий образ художниці» за життя якої на подвір’ї будинку художниці О.Грицей так багато людей не було ніколи, тільки тоді вони зійшлися для того,щоб в урочистій обстановці відкрити їй меморіальну дошку, віддати данину шани.¹

1995 року їй б виповнилося 80 років, долиняни і гості міста вшанували пам'ять видатної землячки, про це пише «Галиччина» 1995 р.² Про самобутню творчість народної майстрині,її мистецьке світобачення, про національний колорит не пересічність художниці говорили на святі мистецтвознавці. Директор долинської художньої школи І.Гуралевич започаткував добру традицію: випускникам цього навчального закладу одержувати свідоцтва в музеї-садибі народної художниці О.Грицей.

О. Ровенчак, письменниця, розкриває її любов до рідного краю, її відданість своєму народові. «У невеликій кімнаті будинку, де мешкала народна майстриня, родина організувала виставку її робіт. Тут зібралась не мала частина того, що вона залишила по собі. При бажанні можна було б облаштувати музей-садибу. Прикро, але факт, що з приходом нової влади, з її дозволу сусіди общипали по клаптикові присадибу родини О.Грицей».¹

«Родинній оселі І.Франка минуло 10 років» це те про, що пише нам вісник «Дзвони підгір’я». В 1992 року на подвір’ї брата каменяра Онуфрія в підгірках було відкрито родинну оселю музей сім’ї Франків. Споруда, в якій він розташувався, була зведена О.Франком, сином Онуфрія, у 1935-1936 роках. Засновником його була О. Франко – нині доктор історичних наук, професор Львівського Національного університету ім. І.Франка. У музеї, крім екскурсій, проводяться різні культурно-масові заходи: виставки вишивок, художніх полотен Г.Смольського, зустрічі з видатними людьми Калущини.

Музей постійно поповнюється рідкісними експонатами, які віддають родичі, у першу чергу О. Франко, шанувальники таланту І.Франка. Наприклад, сім’я Федорівих з Івано-Франківська надрукувала збірку поезій І.Франка «Зів’яле листя», видану 1911 році у Києві, а директор видавництва «Каменяр зі Львова Д. Сапіга до двадцяти книг про І.Франка.²

«Народне – досконалість і краса» так писала у вірші «Народна художниця» , присвяченому О. Грицей Івано-Франківська поетеса Ольга Стрілець. ³

Заслуженому майстрові народної творчості України, членові Спілки художників України, майстрині унікального жанру художнє випалювання на дереві. О.Грицей виповнилося би 90 років. Життя і творчість О.Грицей не судилося забуття. Про це пише М. Стахмич-Грицей.

У відгуці на тему: «О.Грицей - гордість Долинщини» в якому розповідається, як в художньому музеї відбулися урочистості з нагоди 92-ї річниці від дня народження талановитої української художниці О.Грицей, і відкрилася її виставка робіт. А ще вийшов друком у світ каталог про життя і творчість, який ілюстрований світлинами з родинного фотоальбому Грицеїв та фотографіями на котрих зображені створені нею картини, твори декоративно-прикладного мистецтва.¹

Альбом, який вийшов друком у 2005 р. стверджує творчістю заслуженого майстра народної творчості України, художниці-портретистки О. Грицей, яка першою в українському образотворчому мистецтві почала використовувати техніку випалювання на дереві, а згодом удосконалила її. [3]

В альбомі «І.Гуралевич Живопис-Графіка» Дмитро Юсип, член Спілки письменників України, писав, що кожен художник намагається утвердитись в мистецтві своїм шляхом. Мистецтво тим і вічне, що визнає тільки те, що нове й непримириме до второваних уже в ньому доріг, до стереотипу повторення несприйнятливе мистецтву, а значить потрібно вважати і природні людини. [6]

Про найстаршого художника у м.Долині І.Гуралевича говориться у такому виданні, як «Добра справа».

Н.Кузьмин у газеті «Добра справа» писав, що роботи є дещо більшим, аніж просто відображення дійсності. Незважаючи на свій вік, автор планує підкорити ті країни світу де ще йому до цього часу не вдалося побувати. ²

Історії та мистецькому життю Долинщини присвячено ряд збірників наукових конференцій.

Долинська міська рада, відділ культури долинської РДА, долинський краєзнавчий музей «Бойківщина», долинська центральна районна бібліотека зорганізували все необхідне для того щоб відбулася п’ята наукова конференція «Долина: історія та сучасність» в 1982 р. На якій проводилось пленарне засідання провідних науковців з ПНУ ім.Стефаника (М. Паньків, І. Кочкін, П. Костючок), з інституту українознавства ім.Крип’якевича НАН України у Львові (Д.Павлів), з Національного заповідника «Давній Галич» (Т. Ткачук), які склали реєстр археологічних пам’яток. За ініціативи міського голови В.Гаразда було випущено збірник матеріалів до конференції та збірник історико-краєзнавчих матеріалів.

Збірників на сьогоднішній день є п’ять, і я думаю що це не кінець, адже писати є ще дуже багато чого.

Перший збірник містить статті Р.Козія про церковну архітектуру Долинщини. Він опублікував деякі дані про історію виникнення церков, а зокрема таких як: «Церква Різдва Пресвятої Богородиці», «Церква Святого Миколая», «Церква Святого Михаїла», «Костели», «Синагога», «Церква Серця Ісуса та Серця Марії», «Церква Успення Пресвятої Богородиці», «Цвинтарі».

[13; 7,13,15,16, 20, 23,27,30]

С. Янковський, почесний голова районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, розкрив історію культури і просвітницьку працю у статі Церква і «Просвіта». [13; 34]

Цікаві матеріали, легенди, монографії, скарби сивого потоку «Чорне золото» долинщини віднайшов М.Борис – член Національної спілки журна Перші поселенці долинщини були ченці, в роки середньовіччя найбільшою діаспорою в нашім краї були поляки а відтак євреї, німці, починаючи з 1939 р. прибули «брати зі Сходу» - росіяни, частково й українці, вивчав колонізацію І. Ярич – член Національної спілки журналістів України. [13; 111]

Коріння долинської геральдики та сфрагістики області герби та печатки м.Долини досліджував І. Матіїв – старший науковий співробітник Долинської краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів. С.Янковський відшукав цікаві матеріали про становлення і розвиток освіти (шкільництва) в м.Долині. [13; 145]

Роп’яник О. говорить про Долинську школу естетичного виховання. [13; 163]

Ниву творчості мистецького національного відродження долинської художньої школи відкрила для нас О.Гап’як, [13; 174] мистецькі колективи РБК ( районний будинок культури) М. Ружевич. [13; 177]

Цілий ряд цікавих матеріалів, пов’язаних з заснуванням м.Долини містися в праці Г. Юсипа. [13; 192]

Спортивною славою міста та досягненням в таких видах спорту як, легка атлетика, плавання, футбол, волейбол, баскетбол, греко-римська боротьба займався І. Мазуркевич. [13; 204]

«І.Гуралевич» (1934 р.) це митець, учасник районних, обласних загальних і міжнародних художніх виставок Спілки художників України, та восьми персональних. Рис.III.3.1. Важливою частиною його діяльності є художньо-педагогічна робота. Завдяки його наполегливості в 1967 р. в м.Долині діє заснована ним дитяча художня школа. [7]

Секретарем міської ради В. Гошиляком досліджено маловідомі сторінки м. Долини, сакральні образотворчі та архітектурні пам’ятки, проаналізовано сучасне культурне життя краю, висвітлено діяльність визначних долинян, історію місцевого самоурядування м.Долини [14;5]. Пам’ятні хрести, статуї та каплички, які віслідкував архітектор Р. Козій: «Людина мисляча не питає творця про пряник, а спілкується з Богом через молитву, музику і слово». [10; 62]. Я. Скаб’як акцентував свою увагу на історії та сучасності духовної музики. М.Стахмич-Грицей висловив свої міркування щодо моряка і авіатора з м.Долини М. Виника, про це в другому випуску [ 14;197].

Сакральні архітектурні пам’ятки, особливості функціонування просвітніх товариств краю, життя та діяльність визначних долинян вже в наступній книзі. І. Матіїв у своїх дослідженнях звернув увагу на «Церкву Святого отця Миколая Архієпископа Мірея», товариство «Січ», товариство гімнастичне і сторожі огневої «Луг», «Філія Львівського гімнастичного товариства «Сокіл», «Жіноча читальня «Просвіти» у м.Долині. [14;19].

Вивченням історії створення, діяльністю, стала українська приватна гімназія ім. М. Шашкевича в м.Долині, якою займався М. Проців. [14;19]. Архітектор Р. Козій дав характеристики і присвоєння назв вулиць нашого міста.

У історіографії вивченням Мирослава Антоновича та Йосипа Гошуляка музикознавства займався Л. Філоненко та О. Німилович. [12;54].

У четвертому випуску збірника проаналізовано особливості функціонування просвітніх товариств краю, навчальних закладів, висвітлено життя та діяльність відомих волинян. Відомий старший науковий співробітник музею «Бойківщина» акцентував увагу на здобутках у м.Долині «Просвіта», «Селянські бурси», української приватної гімназії ім. М.Шашкевича. Заступник директора Долинського НВК Л.Дмитрів, подала загальну інформацію про міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

У публікаціях С. Янковського вказано про то, що О.Антонович розповів про І. Франка і його родину. Фотографія – це чудове і цікаве захоплення , яке дозволяє виразити себе, перетворити мить у вічність серед таких були і фотографи з м.Долини зокрема такі як: С.Лапихрущ, А. Безділь, І. Ярич, Я. Савчин , А. Любко, М. Борис, Л. Мелешко, Я. Дацишин. [ 16]

Нові погляди щодо фотографії м.Долини належать С. Бугрій, яка опублікувала багато цікавих історичних фотографій старого міста в своїй книзі «Вільне королівське м. Долина» зокрема Долинську солеварню (1898-1904рр.), міський млин, старий міський водогін, водонапірна башта (1958), Церква Різдва Пресвятої Богородиці, міська синагога (1897р. – добудови до 1932 р.), польська гімназія ім. Красінського (1904-1908 рр.), Костел Різдва Анни Свято Успенський Собор м. Долини. …додати посилання

Багаторічну історію м. Долини досліджував В.Смолій. Етапи становлення впродовж 1522-2003 рр. [20; 4]

У п’ятому випуску проаналізовано особливості функціонування навчальних закладів, просвітянських та господарських товариств краю, висвітлено життя та діяльність визначних долинян, подано розвідку про Українське січове стрілецтво на території сіл Долинського повіту та міста зокраме. [ 17]

В.Олійник, голова районної організації «Просвіта» дає біографічні дані про І.Гуралевича, якому в минулому році виповнилось вісімдесят років з Дня народження. Народившись у Львові, навчався в Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша, просив у керівництва небагато: направити його на роботу в місто яке недалеко від гір. І коли йому запропонували м.Долину І. Гуралевич з радістю погодився, тут ж до Карпат – подати рукою.

Отже, базовим джерелом нашого дослідження стали: публікації історичного характеру, Л.Михайлів, М.Борис, Долинська міська рада Долинський краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни та Омеляна Антоновича, С.Бугрій, а також періодичні видання, що містять статті Г. Коваль, О. Ровенчак, М. Стахмич-Грицей, В. Олійник, І. Ярич, Н. Кузьмин. Нами були опрацьовані каталоги творів І.Гуралевича, І.Проціва, С.Теліжина.