Глава 2. Класифікація доходів і витрат банку

2.1. Доходи і витрати, які визнані банком, від здійснення банківської діяльності згідно ізЗаконом України "Про банки і банківську діяльність" та від іншої діяльності, що здійснюється відповідно до законодавства України, з метою відображення їх у фінансовій звітності слід розглядати як доходи і витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 403 від 22.06.2015}

2.2. У результаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати:

процентні доходи і витрати;

комісійні доходи і витрати;

прибутки (збитки) від торговельних операцій;

дохід у вигляді дивідендів;

витрати на формування спеціальних резервів банку;

доходи від повернення раніше списаних активів;

інші операційні доходи і витрати;

загальні адміністративні витрати;

податок на прибуток.

{Абзац  одинадцятий пункту 2.2 глави 2 розділу II виключено на  підставі  Постанови Національного банку № 103 від 23.03.2006}

2.3. Процентні доходи і витрати - операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка. До них належать:

{Абзац перший пункту 2.3 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 222 від 16.06.2005}

доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);

доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами;

доходи у вигляді амортизації дисконту (премії).

{Абзац четвертий пункту 2.3 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 279 від 17.06.2004}

{Абзац  п'ятий  пункту 2.3 розділу II виключено на підставі Постанови Нацбанку № 222 від 16.06.2005}

{Абзац  шостий  пункту 2.3 розділу II виключено на підставі Постанови Нацбанку № 222 від 16.06.2005}

2.4. Комісійні доходи і витрати (далі - комісії) - операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою.

{Абзац перший пункту 2.4 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 103 від 23.03.2006}

Комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов'язаного з ними фінансового інструменту поділяються на:

а) комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Ці комісії визнаються в складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До них належать такі комісії:

комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки;

комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту;

комісії, що отримані (сплачені) банком від випуску боргових зобов'язань, що обліковуються за амортизованою собівартістю.

Комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають:

комісії за оцінку фінансового стану позичальника;

комісії за оцінку гарантій, застав;

комісії за обговорення умов інструменту;

комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо.

Комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту, визнаються невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, якщо є ймовірність того, що кредитний договір буде укладено. Якщо строк наданого зобов'язання з кредитування закінчується без надання кредиту, то на кінець строку зобов'язання комісії визнаються комісійними доходами (витратами).

Якщо фінансовий інструмент обліковується за справедливою вартістю із визнанням змін справедливої вартості через прибутки/збитки, то комісії, отримані (сплачені) банком, визнаються комісійними доходами (витратами) під час первісного визнання такого фінансового інструменту;

б) комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами). До них належать:

комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній часу основі протягом строку дії зобов'язання;

комісії за управління інвестицією тощо;

в) комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів, розміщення цінних паперів за операціями з андеррайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів, синдикування кредиту, за довірче обслуговування клієнтів тощо.

Банк визнає комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, у складі процентних доходів за фінансовим інструментом.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 403 від 22.06.2015}

{Пункт 2.4 глави 2 розділу II в редакції Постанови Нацбанку № 222 від 16.06.2005}

2.5. Прибутки (збитки) від торговельних операцій - результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів. У тому числі за операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металами банк визнає прибутки та збитки:

від реалізації фінансових інвестицій;

від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;

від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

{Абзац  п'ятий  пункту  2.5 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Нацбанку№ 222 від 16.06.2005}

2.6. Дохід у вигляді дивідендів - дохід, який виникає в результаті використання банком цінних паперів з нефіксованим прибутком.

{Абзац  другий  пункту  2.6 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Нацбанку№ 222 від 16.06.2005}

2.7. Витрати на формування спеціальних резервів банку - це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.

2.8. Доходи від повернення раніше списаних активів - кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

{Абзац  другий  пункту  2.8 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Нацбанку№ 222 від 16.06.2005}

2.9. Інші операційні доходи і витрати - доходи і витрати від операцій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема:

доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди);

витрати за послуги аудиту;

{Пункт 2.9 глави 2 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку№ 279 від 17.06.2004}

витрати на інкасацію;

неустойки (штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банківськими операціями, інше.

2.10. Загальні адміністративні витрати - операційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банків. До них належать витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо); витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.

{Абзац  другий  пункту 2.10 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Нацбанку№ 222 від 16.06.2005}

{Пункт 2.10 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 279 від 17.06.2004}

2.11. Податок на прибуток - операційні витрати банку, пов'язані зі сплатою податку відповідно до законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів фінансової звітності щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань і податкових активів.

{Пункт 2.11 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 403 від 22.06.2015}

{Пункт  2.12  глави  2  розділу  II  виключено  на підставі Постанови Національного банку№ 103 від 23.03.2006}

2.12. За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

1) доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів;

2) доходи (витрати) від реалізації (придбання) інвестиційної нерухомості;

3) доходи (витрати) від реалізації вкладень у дочірні та асоційовані компанії тощо.

{Пункт 2.12 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 403 від 22.06.2015}

2.13. За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

доходи (витрати) за субординованим боргом;

дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

2.14. Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями Звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід (Звіту про фінансові результати) / Звіту про прибутки і збитки та Звіту про сукупний дохід.

{Пункт 2.14 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 403 від 22.06.2015}

Класифікація доходів і витрат банку як об’єктів обліку

Читайте также:

Автоматичне і ручне створення об’єктів.

Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії

Адміністративно-збутові витрати включають в себе адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати (код 070,080, 090, ф. № 2 с.-г.).

Альтернативні витрати.

Аналіз витрат обертання торгового підприємства

Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банку

Аналіз динаміки та структури банківських доходів

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290, дохід, пов’язаний з наданням послуг, визначається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо результат цієї операції може бути достовірно оцінений.

Доходи – це зростання економічних вигод протягом звітного періоду у вигляді надходження зобов’язань, результатом чого є збільшення власного капіталу (причому таке збільшення не пов’язане з внесками засновників). Доходи визнаються в обліку в період, коли відбулося зростання майбутніх економічних вигод, пов’язаних зі збільшенням активів або зі зменшенням зобов’язань, і таке зростання (зменшення) можна достовірно оцінити. Це означає, що визнання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання активу або зменшення зобов’язання.

Згідно з принципом нарахування дохід визначається одержаним у момент, коли він зроблений, а не коли поступили відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290, витрати – це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Витрати визначаються в обліку, коли існує ймовірність зменшення майбутніх економічних вигод, пов’язаних із зменшенням активів або зі збільшенням зобов’язань, що може бути вірогідно визначено.

Витрати визначаються з урахуванням принципу відповідності. Вони включаються до „Звіту про фінансові результати” у періоді, в якому був визнаний дохід, для отримання котрого були здійснені ці витрати.

Витрати визнаються витратами певного періоду, одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони понесені. Витрати, які неможливо прямо зв’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені.

Не визнаються витратами і не включаються в звіт про прибутки та збитки:

платежі за договорами комісії, іншим аналогічним договором на користь комітента тощо;

авансова оплата послуг;

погашення отриманих позик;

витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

При класифікації доходів і витрат банку виходять із загальноприйнятих критеріїв:

доходи групуються за джерелами отримання і впливом на фінансовий результат;

витрати групуються за елементами і характером затрат.

Доходи та витрати банку можна класифікувати за наступними групами:

доходи (витрати), зароблені (понесені) та отримані (сплачені) водночас;

доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (доходи майбутніх періодів);

витрати, сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів);

доходи зароблені, але ще не отримані (нараховані доходи);

витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).

Доходи та витрати, пов’язані з однією тією ж операцією, визнаються одночасно. Для визнання доходу необхідно достовірно визначити понесені витрати або витрати, яких банк зазнає у зв’язку з даною операцією.

Нараховані витрати – це витрати, від яких отримана певна вигода, але ще не сплачені кошти в грошовій формі.

Витрати, що були понесені та відносяться до поточного періоду, та які будуть сплачуватися впродовж наступного періоду, обліковуються у балансовому звіті, як і зобов’язання.

Грошові кошти, сплачені впродовж звітного періоду, які становлять витрати майбутнього періоду, обліковуються як актив у балансовому звіті. Це означає, що визнання витрат відбувається одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів.

Витрати банку включають в себе як збитки, так і ті витрати, які виникають у процесі звичайної ділової діяльності банку.

Реально одержані доходи та правильно сформовані витрати від діяльності комерційного банку визначають його фінансовий результат.

Класифікація доходів і витрат банків може здійснюватися за наступними напрямами. Доходи і витрати поділяються на доходи і витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей банку.

Усі операційні доходи та витрати поділяються на: банківські та небанківські.

До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, що визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність».

До небанківських належать інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи визначаються залежно від джерела отримання, а також впливу на фінансовий результат, а витрати – за елементами і характером затрат. Основну групу доходів та витрат складають доходи і витрати від виконання банками своїх функцій на грошовому ринку, так звані операційні доходи і витрати.

Банківські доходи і витрати поділяються на наступні групи:

1) процентні доходи і витрати;

2) комісійні доходи і витрати;

3) доходи і витрати від торговельних операцій;

4) інші банківські операційні доходи та витрати.

Загальні адміністративні витратипов’язані із забезпеченням діяльності банків: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона); гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні); витрати на зв’язок (поштові, телефонні, факс); сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток; інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Фиксатор для выравнивания косточки на ноге

Всего 2 минуты в день - и ошеломляющий результат вам ...

ПОДРОБНЕЕ

Расческа, которая мгновенно выпрямляет волосы

Больше никаких проблем с укладкой волос у вас не будет

ПОДРОБНЕЕ

best-shop.in.ua

Уникальный поливочный шланг Xhose по сниженной цене!

Увеличиваются в 3 раза

ПОДРОБНЕЕ

Коляски для новорожденных

С жесткими или мягкими люльками

ПОДРОБНЕЕ

mums-mania.com

Средство №1 против паразитов!

Паразиты "выйдут" сами через 3 дня

ПОДРОБНЕЕ

Інші доходи (витрати)виникають у процесі виконання небанківських операцій, які є елементом діяльності банку: від продажу основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інвестицій та ін.

Витрати на формування спеціальних резервів банку – це відрахування на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів. Резерви формуються під знецінення заборгованості за кредитами, втрат від знецінення цінних паперів та під іншу дебіторську заборгованість, яка визначається в поточний звітний період.

Доходи від повернення раніше списаних активів – це кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

Непередбачені доходи (витрати)виникають у результаті надзвичайних подій, мають одноразовий характер, не повторюються, по суті, та визнаються за фактом події. До них належать: втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій; суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій.

Податок на прибуток – це операційні витрати банку, пов’язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов’язань та податкових активів.

Основна частина доходів формується за рахунок оплати банківських послуг у вигляді процентів, комісій, інших платежів. Саме за рахунок доходів відшкодовуються витрати банку.

Відповідно до принципу нарахування статті доходів і витрат враховуються та оцінюються в момент продажу активу або в міру надання послуг. Усі доходи і витрати установи банку, що відносяться до звітного періоду, мають відображатись у цьому ж періоді незалежно від того, коли були отримані або сплачені кошти.

Згідно з принципом відповідності витрати та доходи, пов’язані з цими витратами, мають визнаватися у бухгалтерському обліку в одному звітному періоді. Найбільш вагома перевага обліку за принципом нарахування – приведення до відповідності доходів та витрат, що призводить до більш точного звітування про операційні результати та фінансовий стан банку.

Ці принципи застосовуються за таких умов:

фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути досить точно оцінений;

доходи або витрати відповідають виникненню реальної заборгованості (за дебетом у разі доходу і за кредитом у разі витрат).

Принципи нарахування і відповідності мають застосовуватися у межах принципу обережності, метою якого є недопущення переоцінки активів чи доходів з однієї сторони, а також недооцінки видатків чи пасивів за кожним фінансовим інструментом, – з іншої.

Винагороди, комісійні та інші доходи і витрати реєструються по мірі виконання операцій.

Принцип обачності полягає в бухгалтерському обліку методів оцінювання, які мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів банку.

Метою принципу нарахувань та відповідності доходів і витрат є визначення фінансового результату за період шляхом визнання доходів по мірі того, як вони зароблені, та витрат по мірі того, як вони понесені, незважаючи на факт отримання чи сплати коштів.

Якщо на дату нарахування неможливо визначити дохід (витрати) за останні 2 - 3 дні місяця (комісії за інкасаторські послуги, за послуги розрахунково-касового обслуговування тощо), то такий дохід (витрати) визнаються в наступному місяці.

Якщо зазначені умови не виконуються, то принцип нарахування і відповідності доходів і витрат застосовується в межах принципу обачності, за яким є неприпустимими як переоцінка активів (доходів), так і недооцінка зобов’язань (витрат) банку.

Під прострочену заборгованість за нарахованими доходами банки здійснюють формування резервів за рахунок витрат на балансовий рахунок № 7720АП «Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами».

У разі, якщо банк за внутрішньобанківськими правилами бухгалтерського обліку використовує балансовий рахунок №3739 АП «Транзитний рахунок за іншими розрахунками», то рахунки 6 класу можуть кореспондувати з балансовим рахунком №3739.

За кредитом рахунків доходів проводяться суми доходів, які належать до звітного періоду. За дебетом рахунків доходів проводяться суми сторнування, виправлення помилок шляхом сторно, у результаті якого відбувається перенесення даних з одного рахунку на інший, а також зміна залишків за рахунками аналітичного обліку. Обороти за рахунками доходів накопичуються з початку звітного року, а в кінці року залишки за рахунками доходів закриваються на рахунок № 5040П «Прибуток звітного року, що очікує затвердження».

Структура і характеристика 6-го і 7-го класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України

Усі доходи і витрати банку відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками 6-го та 7-го класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Залишки за рахунками доходів і витрат відображаються наростаючим підсумком з початку року та наприкінці звітного фінансового року, закриваються за умови перевищення доходів над витратами – на рахунок 5040 П "Прибуток звітного року, що очікує затвердження"; за умови перевищення витрат над доходами – на рахунок 5041 А "Збиток звітного року, що очікує затвердження".

Усі операційні доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність", а саме:

• процентні доходи і витрати;

• комісійні доходи і витрати;

• прибутки (збитки) від торговельних операцій;

• дохід у вигляді дивідендів;

• витрати на формування спеціальних резервів банку;

• доходи від повернення раніше списаних активів;

• інші операційні доходи і витрати;

• загальні адміністративні витрати;

• податок на прибуток.

Структуру доходів і витрат подано на рис. 12.1

Рахунки бухгалтерського обліку, за якими відображаються доходи і витрати, подані в додатку 2 до навчального посібника "План рахунків бухгалтерського обліку банків України".

Процентні доходи і витрати – це операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки процента. До них належать:

• доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);

• доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами;

• доходи у вигляді амортизації дисконту (премії);

• комісійні доходи і витрати (далі – комісії) – операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою;

Рис. 12.1. Структура доходів і витрат (6-й, 7-й класи Плану рахунків)

• комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов'язаного з ними фінансового інструменту поділяються:

а) на комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Ці комісії визнаються у складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До них належать, зокрема, комісії: за оцінку фінансового стану позичальника, гарантій, застав, обговорення умов інструменту тощо;

б) комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами):

– комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

– комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

– комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній до часу основі протягом строку дії зобов'язання;

– комісії за управління інвестицією тощо;

в) комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів, розміщення цінних паперів за операціями з андерайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів, синдикування кредиту, за довірче обслуговування клієнтів тощо.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій – це результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів. За операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металами банк визнає такі прибутки і збитки:

• від реалізації фінансових інвестицій;

• від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій щодо справедливої вартості;

• від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні щодо іноземних валют (банківських металів).

Дохід у вигляді дивідендів – це дохід, який виникає в результаті використання банком цінних паперів з нефіксованим прибутком.

Витрати на формування спеціальних резервів банку – це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.

Доходи від повернення раніше списаних активів – це кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

Інші операційні доходи і витрати – це доходи і витрати від операцій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у зазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема:

• доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди);

• витрати за послуги аудиту, витрати на інкасацію;

• неустойки (штрафи, пені), отримані (сплачені) за банківськими операціями, та ін.

Загальні адміністративні витрати – це операційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банків. До них належать: витрати на утримання персоналу – амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо); витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Податок на прибуток – це операційні витрати банку, пов'язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає доходи (витрати):

• за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

• за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

• від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

• доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

• доходи (витрати) за субординованим боргом;

• дивіденди, сплачені протягом звітного періоду;

• доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Рахунки бухгалтерського обліку, за якими відображаються доходи і витрати, подані в додатку 2 "План рахунків бухгалтерського обліку банків України". Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності "Звіт про фінансові результати", який подано в додатку 3.

2.

ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ 13.1. Поняття валютних операцій та їх класифікація

Операції з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності для комерційних банків. Постійне підвищення курсу «твердих» валют відносно національної валюти — гривні — призвело до того, що іноземна валюта стала вигідним способом зберігання грошових заощаджень населення. З іншого боку, валютні операції варто віднести до основних форм участі комерційних банків у зовнішньоекономічній діяльності.

Збільшення обсягів експортно-імпортних операцій, поява на українському ринку підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що реалізують товари та послуги за іноземну валюту, призвели до того, що в Україні поруч із національною валютою в обігу знаходяться валюти іноземні.

Комерційні банки України, володіючи валютною ліцензією, що видається Національним банком України, мають право на здійснення досить широкого спектру валютних операцій. Переду­сім йдеться про угоди щодо купівлі-продажу фіксованої суми однієї валюти за іншу. Така потреба виникає, як правило, у клієнтів банку — учасників міжнародних економічних відносин. Разом з цим, банки можуть виконувати торговельні операції за власні кошти і з власної ініціативи з метою отримання прибутку від торгівлі валютою.

Досить значними за обсягом є виконувані банками валют-

ні операції неторговельного характеру. За цих умов важливою є правильна організація і постановка бухгалтерського обліку валютних операцій, зміст яких відображається за рахунка-

ми, що функціонують у мультивалютному режимі записів за ними.

Тема охоплює перелічені далі питання.

Поняття валютних операцій та їх класифікація.

Характеристика рахунків для запису валютної позиції.

Облік операцій, що здійснюються через пункти обміну валюти.

Облік операцій в іноземній валюті, що виконуються за дорученнями клієнтів банку.

Облік міжбанківських обмінних операцій в іноземній валюті.

Облік власних операцій комерційного банку.

Зміст нової редакції Правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками обмінних операцій в іноземній валюті.

Теоретичні відомості

Операція розглядається як валютна (трансакція) за умови, що у розрахунках застосовується валюта інша, ніж звітна. Зрозуміло, що звітною вважається валюта, у якій складається звітність банку. Щодо України — то це гривня.

Щодо валютних операцій банків розрізняють:

операції з рахунком клієнта;

операції з рахунком безпосередньо банку.

Валютні операції з рахунком клієнта, як правило, пов’язані з необхідністю здійснити оплату рахунків цього клієнта у валюті, що зазначається в угоді. Також до цієї групи операцій відносять депозитні та кредитні операції в іноземній валюті. Валютні операції з рахунком банку ще називають власними валютними операціями банку. Ідеться про придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іноземну валюту.

Валютні операції також різняться за тим, скільки видів валют задіяно при розрахунку за здійсненою операцією;

Якщо до розрахунку залучено лише одну валюту, то ми маємо справу з казначейською операцією в іноземній валюті. Якщо ж дві різні валюти — то це операція обміну.

Здебільшого при здійсненні валютних операцій розрізняють три часові категорії, а саме:

дата операції — це дата відображення у бухгалтерському обліку операції в день її здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією операцією;

дата валютування — це обумовлена угодою дата зарахування або списання коштів за операцією;

дата розрахунку — це дата реального зарахування або списання коштів за операцією.

Термін здійснення розрахунків за валютними операціями дає підстави класифікувати їх за способом виконання, тобто негайно, в дуже короткий термін та у довший термін.

Зрозуміло, що негайно виконуються операції при відкритті депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти.

Виконання операції в дуже короткий термін означає, що відповідно до загальноприйнятої практики розрахунки проводяться у термін, що не перевищує 2 банківські робочі дні. Цей тип операцій ще називають операцією в дії або спот-операцією. Іншими словами, дата валютування за спот-операцією настає на 2 робочі дні пізніше від дати угоди щодо цієї операції. Виконання валютних операцій у довший термін означає допустиму відстрочку розрахунків до дати, обумовленої контрактом. Ці типи операцій мають назву форвардні операції (або операції на термін).

По суті, форвард — це термін, який застосовується для обліку операції за датою валютування або датою розрахунку, які наступають через три або більше днів після того, як відбулася валютна операція.

Форвардні курси існують практично для всіх валют, які вільно конвертуються. Там, де існують форвардні ринки, розрахунки за валютними операціями можуть відстрочуватися навіть на декілька років. Дати валютування за форвардними угодами визначаються спеціальними правилами. Насамперед орієнтуються на дату спотової операції. Дати валютування, які визначаються через місяць від спотової дати, називають прямими датами. Всі інші форвардні дати прийнято вважати нестандартними.

При виконанні форвардної угоди важливо передбачити можливі зміни у курсах валют, що є предметом валютної операції. Зазвичай, ціна валюти на форвардну дату валютування відхиляється від ціни аналогічної валюти на спотову дату валютування. У цьому випадку застосовують такі умови:

в разі перевищення форвардної ціни над спотовою валюта продається та купується з форвардною премією;

в разі перевищення спотової ціни над форвардною валюта продається та купується з форвардним дисконтом.

Отже, різниця між форвардною та спотовою ціною називається премією або дисконтом. Ця різниця виражається у сумах, які додаються до спотової ціни або віднімаються від неї, аби обчислити форвардний курс.

Перелічені моменти важливо враховувати при відображенні в обліку змісту здійснюваних валютних операцій.

Класифікація валютних операцій також залежить від таких чинників:

типу події;

наміру операції.

На рис. 13.1 наведено обидва елементи класифікації.

Розглянемо ці питання дещо докладніше.

Валютна операція вважається одноразовою подією за умови, що початок її виконання та завершення, збігаються у часі.

Рис. 13.1. Класифікація валютних операцій

Прикладами цього типу операцій може бути:

обмін у касі банку іноземної валюти, що належить клієнту, на місцеву валюту або на іншу іноземну валюту;

переказ іноземної валюти за кордон за розпорядженням клієнта — власника валютного розрахунку.

Багаторазова подія стосується валютних операцій, які мають, так би мовити, операційне життя, тобто окремі елементи щодо даної валютної операції реєструються бухгалтерськими записами кілька разів.

Наведемо приклади:

спот-операції, за якими день розрахунку наступає по закінченню двох банківських днів;

позики та депозити в іноземній валюті, за якими укладається угода за початковою датою операції, відповідним розрахунком щодо погашення та процентними платежами.

На мал. 13.1 досить чітко відстежується виокремлення типів валютних операцій щодо намірів їх здійснення. Так, операція за ініціативою клієнта проводиться лише за згодою банку та за умови, що банк має можливість її виконати. Спекулятивні операції банків виникають у разі спекуляції на ринках валютою, процентною ставкою або ціною. Операції хеджування пов’язані з необхідністю страхувати можливі ризики, які супроводжують валютні операції.

Проводячи арбітражні операції, банки намагаються отримати певну вигоду (грошову) від нестандартних ситуацій на валютних ринках.

Для розуміння механізму обліку валютних операцій необхідно згадати, що новий План рахунків є мультивалютним. Отже, виникнення прав (активу) або зобов’язань (пасиву) в іноземній валюті буде відображатися на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи зобов’язання. Водночас банки можуть проводити розрахунки у багатьох валютах іноземних держав. Як уже зазначалося, валюта розрахунків є параметром аналітичного обліку. Залишки коштів в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах, мають назву валютної позиції банку.

За умови, що залишки коштів за всіма рахунками у конкретній валюті показують баланс, ми зазначаємо закриту валютну позицію. Різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями у відповідних валютах) спричиняє відкриту валютну позицію. Саме така ситуація не виключає можливість отримати як додаткові прибутки, так і додаткові збитки при зміні обмінних курсів валют.

У разі перевищення суми пасивів та позабалансових зобов’я­зань над сумою активів та позабалансових вимог ми ведемо мову про коротку відкриту валютну позицію. За протилежною ситуацією, тобто коли сума активів та позабалансових вимог перевищує суму пасивів та позабалансових зобов’язань, виникає довга відкрита валютна позиція.

Як правило, валютні операції, які виконуються у двох різних валютах, і впливають на розмір валютної позиції банку. До них відносять такі операції:

купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у тому числі строкові операції (на умовах форвард, спот), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

одержання та сплата іноземної валюти у вигляді доходів, витрат та нарахованих доходів і витрат;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

інші обмінні операції з іноземною валютою.

Не впливають на розмір відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в одній і тій самій валюті, а відтак записуються у рівних сумах за дебетом і кредитом рахунків у валюті. Прикладом такої операції є продаж іноземної валюти за гривню за заявою клієнта, щодо якої в обліку проводяться записи:

Д-т Валютний рахунок клієнта

К-т Валютний коррахунок банку

— при отриманні еквівалента в гривні

Д-т Коррахунок банку в гривні

К-т Поточний рахунок клієнта в гривні.

Закономірно постає запитання про те, як розуміти вираз «еквівалент». Спробуємо це пояснити наступним чином. Припустимо, що клієнт надав розпорядження банку на переказ 5000 доларів США в адрес постачальника, який є резидентом США. Для того, щоб дебітувати поточний рахунок свого клієнта в гривнях, банк повинен визначити суму в гривнях, яка буде рівнозначна 5000 доларам США. Тобто банк має віднайти параметр обміну доларів на гривню, який називається обмінним курсом. Принципи мультивалютного обліку передбачають, що результати та зміст проведених валютних операцій будуть відображені у фінансовій звітності банку у національній валюті. Існування багатьох іноземних валют потребує обчислення курсів обміну національної валюти на всі іноземні. Для того щоб полегшити цю роботу, доцільно виконувати такі обчислення, узявши одну центральну валюту, наприклад долар США (далі — долар). Більшість країн установлюють котирування на ціновій основі, визначаючи, скільки одиниць національної валюти можна одержати за одну одиницю іноземної. Котировки іноземних валют можуть визначатися різними способами. Найпоширенішими є два: прямий та непрямий.

Прямий передбачає, що котировка іноземної валюти відбувається із урахуванням кількості одиниць місцевої (національної валюти — гривні), яка потрібна для обміну на одну одиницю іноземної валюти.

Непрямий виходить із кількості одиниць іноземної валюти, яка потрібна для обміну за одну одиницю місцевої.

При вживанні термінів «прямий» та «непрямий» спосіб котирування необхідно брати до уваги безпосередніх учасників зовнішньоекономічної діяльності. Так, у разі котировки 1,8325 дойч­марок до одного американського долару німецька сторона вважатиме прямим способом котирування, а американська — непрямим. Щоб уникнути подібного, зазвичай вживають інші терміни, а саме: американська та європейська система котирування.

Котирування іноземної валюти при застосуванні американської системи відбувається виходячи із кількості одиниць американських доларів, яка потрібна для обміну на одну одиницю іноземної валюти. Європейська система передбачає, що котирування іноземної валюти відбувається на основі кількості одиниць іноземної валюти, яка потрібна для обміну за один американський долар.

Для того, щоб визначити курс за європейською системою за умови, що відомий курс за американською (або навпаки), варто просто поділити одиницю на відомий курс, тобто:

або навпаки:

Наприклад:

Американська та європейська системи котирування описують курси обміну, які стосуються американського долара. Разом з цим, поширеними є курси інших валют. Їх називають крос-курси. За умови, що дві валюти котируються за однаковою системою (європейською чи американською), то для визначення крос-курсу необхідно поділити один курс на інший. Зазвичай, більша цифра ділиться на меншу.

Приклад: за європейською системою обчислено такі курси:

DEM/USD = 1.8010

FRF/USD = 6.0370

Крос-курс FRF/DEM обчислюється так:

Якщо ж одна валюта котирується за європейською системою, а друга — за американською, то для визначення крос-курсу необхідно два відомі курси перемножити. Отриманий курс відповідатиме одиницям валюти меншої вартості на одну одиницю валюти вищої вартості.

Приклад:

DEM/USD = 1.8010; USD/GBP = 1.6759

Визначаємо крос-курс DEM/GBP: обчислення:

1.8010 ´ 1.6759 = 3.0183 DEM/GBP

Примітка: За стандартами ISО код британських фунтів — GBD.

Книга: Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках / Л. М. Кіндрацька