Виховний захід

Тема: Рослини символи-обереги

Мета: розширювати і поглиблювати знання учнів про «рослини-символи»; на конкретних прикладах розкрити значення «рослин-символів» для українського народу; збагачувати словниковий запас учнів; поглиблювати й розширювати їхні знання про природу; розвивати зв'язне мовлення, мислення, увагу, спостережливість, фантазію; здатність відчувати красу рідної природи і передавати свої почуття; учити висловлювати думки; удосконалювати практичні вміння й навички; виховувати любов до природи рідного краю.

Обладнання: ілюстрації та малюнки на тему «Рослини — символи України»; аудіозапис української пісні «У полі калина».

Гасло:

Шанувала ненька,

Шанували люди,

І я шанувати буду...

Хід заходу

І. Організаційний момент

Читання вірша

Я хочу, щоб яскравим цвітом

Природа чарувала вас,

Щоб так було не тільки літом,

А взимку і негоди час.

Я хочу, щоб красу уміли

Сприйняти люди серцем всі,

Щоб цінували й розуміли,

І поклонялися красі.

П. Вакуленко

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про нашу рідну Вітчизну, милу Україну.

ІІ. Основна частина

Учень. А з чого почалась Україна для мене?

Учень.

Із пісні, дитино, що в небо злітає,

Із рідної мови, що звуками грає,

З тієї молитви, що мати навчає,

Твоя Україна себе починає.

Учень.

Із синьої річки, із чистого броду,

З верби, що схилилася й дивиться в воду,

З любистку та м’яти, що пахнуть духмяно,

Які посадила й доглянула мати.

Учень.

Моя Україна себе починає,

З квітучого поля й широкого ставу,

З рясної калини, що квітне з весною,

І з рушничка, що завжди зі мною.

Учень.

Із пісні дзвінкої, із пісні сумної,

З стрункої тополі, що пнеться угору,

З зеленого лісу, глибокого моря,

З квітучого лугу і соняха в полі.

Учень.

Моя Україна себе починає

З пшеничного лану, що краю не має,

З бузку та волошки, що квітне у житі,

Із яблунь в саду, що медом налиті.

Учитель. Україна — велика незалежна держава в Європі. Вона має свою історію, традиції, звичаї, легенди, казки. Українці — прекрасні люди, і мова наша співуча, солов’їна.

Щасливі ми, що народилися та живемо на такій чудовій, мальовничій землі, в краю зелених лісів, блакитних озер, широких степів.

Учень.

Моя найкраща в світі Україно,

Я твій маленький тендітний пагінець.

Люблю тебе всім серцем, Батьківщино,

Мій край для мене — батько і мудрець.

Учень.

Бо я пішов з могутнього коріння.

З мого народу пращурів-дідів,

З історії, традицій, дум, сумління

Та мрій про волю з глибини віків.

Учитель. У нас, як і у всіх народів, є свої улюблені рослини-символи, яким віддаємо особливу пошану, які мають обов'язково рости біля хати кожної дбайливої господині.

Зверніть увагу на нашу виставку малюнків «Рослини — символи України».

На дошці — малюнки калини, верби, гілки квітучої вишні, тополі, соняшника, барвінку, мальви.

- Не можна уявити двору в Україні, де б не ріс кущ калини. Обов’язково садили також вербу, тополю, вишню. Подвір'я прикрашали квітами: барвінком, чорнобривцями, мальвами.

Рослини-символи оспівані у піснях, віршах, легендах, приказках.

Звучить аудіозапис української народної пісні «У полі калина».

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте.

Приспів:

Ой роде наш красний,

Роде прекрасний,

Не цураймося, признаваймося —

Небагацько нас є.

Що перший цвіточок — то рідний батенько,

Хорошенько цвіте.

Приспів.

А другий цвіточок — то рідная ненька,

Хорошенько цвіте.

Приспів.

А третій цвіточок — рідна сторонька.

Хорошенько цвіте.

Приспів.

Учень. Калина — кущ або невелике дерево, заввишки до 5 м, росте у лісах і чагарниках. Плоди яскраво-червоні. На смак ягоди і кора гіркі, терпкі. Цвіте білими віночками. Кора має зеленувато-сірий колір. Це харчова, лікарська, медоносна рослина.

Учень.

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Задивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)

Учень. Калина полюбляє рости у лузі, біля води. Навесні вона розквітає і стає гарною, мов дівчина. Ягоди калини люблять і люди, і птахи. Якщо будувати нову хату, то біля неї обов'язково висаджували калину. А восени між шибками клали пучки червоних ґрон. У морози й хурделиці вони зігрівали оселю своїм теплом і красою.

Учень.

Посадіть калину біля тину,

Щоби злагода цвіла,

Буде щедрою родина —

Буде честь їй і хвала.

А. Листопад

Учень. В українській народній творчості калина є символом мужності й незламності духу. Калина — де образ мами, батька, родини, цілого роду, нашого прекрасного краю.

Учень. Ламати калину — великий гріх, адже вона — жива душа того, хто посадив її, душа народу нашого.

Учитель. Прочитаймо прислів'я, пояснімо їх значення.

• Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, — коли росте.

• Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

• Посадиш біля хати калину — будеш мати долю щасливу.

Учень. (загадує загадку)

Нахилилась над водою,

Наче та дівчина.

В квітоньках лягла журба.

Відгадали? Я — ... (верба).

- Діти, а що ви дізналися про вербу? (Повідомлення дітей.)

Учень. Я знаю, що верба росте там, де багато вологи. Найбільше полюбляє рости біля річки. У деревця зелені вузенькі листочки, а також тоненьке, довге, гнучке гілля. Ранньої весни, коли всі дерева ще стоять голими, вона вкрита ніжними молоденькими листочками. Цвіте запашним жовтим цвітом.

Сонце гріє, вітер віє,

З поля на долину;

Над водою гне з вербою

Червону калину.

Т. Шевченко

Учень. З 500 видів верб, що поширені на Землі, 30 ростуть в Україні. Верби є природним фільтром різноманітних домішок, що містяться у водах річок і озер. Недаремно люди завжди брали воду для пиття під вербою. Верба очищує не тільки воду, а й повітря. Міцно пустивши коріння у землю, верби стримують зсування ґрунту.

«Де верба — там і вода», - ор кажуть у народі.

Учень. Верба — дерево цілюще. Настій з її кори знижує температуру. Відвар вербової кори вживають при грипі, вірусних інфекціях. Квіти верби дають багато нектару і пилку. Пасічники високо цінують вулики з верби, у них бджоли не хворіють.

Учитель. Діти, з вербою та калиною український народ пов'язує багато звичаїв та традицій. Що ви дізналися про це?

Учень. У вербну неділю освячують вербу у церкві, а потім несуть її додому і легесенько хльоскають нею членів родини, особливо дітей, примовляючи:

Не я б'ю, верба б'є.

За тиждень Великдень,

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля.

Учень. Якщо у родині народжувалася дівчинка, то біля дому висаджували кущ калини.

Учень. Коли восени під стріхами хат вивішували багато кетягів калини, то це означало, що родина чекає на сватів до себе. У них уже доросла донька.

Учень. Калина була потрібна і на весіллі. Весільний коровай неодмінно прикрашали колосками з калиною, співали весільну пісню.

А в нас у селі нова новина,

Зацвіла у лузі калина,

Не так у лузі, як на селі,

А в молодої та й на столі.

Учень. Дуб і калину вишивали на парубочих сорочках. Це символи сили і краси, але сили — надзвичайної, краси — невмирущої. Колиски для дітей українці виготовляли із клена, ясена або калини, щоб діти були дужими та співочими.

Учитель. Змістовними й цікавими були ваші повідомлення. Калина і верба одвічно шанувалися в Україні. А вербу наші пращури взагалі вважали священною. Отже, священною вона повинна залишитися і для нас. Користувався і користується в Україні любов'ю та пошаною вишневий сад, вишневе деревце. Найбільш поширені у нас вишня звичайна та степова. Степова вишня дає багато пагонів, її використовують для обліснення балок, ярів, змитих сухих схилів.

Учень.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

В. Сосюра

Учитель. Тополя для українців — символ рідної землі, символ дівочої вірності, краси. Під тополею легко дихати, вона виділяє в атмосферу багато фітонцидів (речовин, що очищують повітря від пилу, бактерій). Тополя — чудовий фільтр.

Учень.

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою...

Т. Шевченко

Учитель. Рослинами-символами є не тільки дерева, а й квіти.

Учень. Квіти...

Ними кожен свою радість,

Власне щастя назива.

Квіти часто нам говорять

Втричі більше, ніж слова.

Учень.

Недавно ще гула метелиця,

Іще лежить в низинах сніг,

А вже барвінку листя стелиться

Зеленим килимом до ніг.

Учень.

Барвінку мій хрещатий,

Зелений, дрібний.

Ой, я ж тебе викохала,

Хороший, рясний!

Учень.

Від мого віконця

До самого сонця

Стеле мальва стежку,

Квіткову мережку.

Учень.

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю

Та й навчила співанки співати

Про надію квітучу свою.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

М. Сингаївський

Учень.

Жовтий сонях на городі

Зацвів зранку.

Кажуть, синку, у народі:

Сонях — сонце золоте,

Нас від лиха стереже.

Учень.

У цвіті вишневім,

У колосі жита,

У кетягу калини,

У дереві кожнім.

І в кожнім зелі —

Голос землі.

Л. Силенко «Голос землі»

Учитель. Чому так люблять і шанують українці квіти? Барвінок — за нев’янучу зелень і виняткову живучість. Його вважали символом вічності й постійності. Чорнобривці — за те, що милують око до сивих морозів. А мальви! Ця квітка була народною з давніх-давен. Мальва стала символом України, яка віками боролася за своє визволення і нарешті здобула незалежність. Упевнено і надійно ввійшов соняшник у природний світ нашого краю. Золотоголові квітки на високих стеблах так і горять, так і виграють повсюдно, обертаючись за рухом сонця, тягнучись до нього.

Учень.

Скільки того ж світу при долині,

Кожна квітка — пісня України.

Скільки того цвіту край городу,

Кожна квітка — материна врода.

Буду квіти щедро висівати,

Буду пісню матері співати.

Учень.

Україно, рідна нене,

Найдорожча ти для мене.

Ти у квітах запашна,

Як калина чарівна.

Ти у вишитій сорочці,

У віночку — у таночку,

У прекраснім рушнику,

- Я люблю тебе таку...

ІІІ. Підсумок

Учитель. Людина починається з добра, з любові. Любімо нашу землю, її озера й річки, родючі сади та зелені ліси.

Звучить пісня «Не рубай тополю».

Край дороги не рубай тополю,

Може, та тополя — твоя доля,

Твоя доля світла тополина,

Наче пісня журавлина.

Не рубай тополю, не рубай тополю —

Бо зустрінешся з бідою,

Не рубай тополю, не рубай тополю —

Краще принеси ти їй води.

Не ламай калину біля хати,

Бо вона заплаче, наче мати.

І впадуть на трави, на шовкові,

Серця сльози колискові.

Не рубай калину, не рубай калину —

Бо вона в житті єдина.

Не рубай калину, не рубай калину —

Краще їй онуків принеси.

Не стріляй у птаха на світанні,

Може, то любов твоя остання,

Може, то кохання білий лебідь,

Що летить крізь сни до тебе.

Не стріляй у птаха, не губи ти крила,

Твоє щастя прилетіло.

Не стріляй у птаха, не стріляй у птаха, —

Краще з ним у небо полети.