Шевченкова верба

Коли на чорний шлях ступав,

Ішов на прогнання, в неволю,

Гілочку вербову він підняв,

Обчімхав і забрав з собою.

Поніс її і посадив

За фортом, в полі, на пустині,

Здалека воду приносив

І пильно підливав щоднини.

Прийнялася, і навесні

Зелене листя розпустила.

Ох, як же, як була йому

Та деревина люба й мила!

Існує легенда, за народним повір’ям якої гвіздки для розп’яття Ісуса Христа були виготовлені з верби. Щороку на Вербну неділю освячують її гілочки, ніби «знімаючи гріх» з цього дерева. Верба вважалася у слов’ян священним деревом, символом безперервності і постійності життя. Шанували вербу не лише слов’яни, а й стародавні греки та римляни [11].

При вивченні теми «Сільськогосподарські рослини» варто згадати про значний внесок у розвиток наукових основ садівництва таких вчених як В.В Пашкевича, Л.П. Симиренка, В.Л. Симиренка, Л.В. Ритова, І.В. Мічуріна, С.Х. Дука, М.Ф. Кащенка та інших. Провідними українськими установами, які займаються питанням садівництва, є Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка (Черкаська обл.), Інститут садівництва (м. Київ), Інститут зрошувального садівництва (Запорізька обл.), Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова (Одеська обл.) та інші [1, с. 46].

Використання елементів національної культури на уроках біології не лише бажані, а й необхідні, адже багато представників рослинного світу є символами, оберегами нашого народу, які пов’язані з народними легендами, обрядами.

1.2. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках біології у 6 класі

Використання краєзнавчого матеріалу у викладанні біології у 6 класі підводить учнів до глибшого розуміння навколишнього середовища і сприяє пробудженню поваги і любові до того місця, де вони народились і виросли.

Усна народна творчість включає в себе: прислів’я, билини, загадки, легенди, казки, міфи і т.д. Велика частина творів виникли ще в глибоку давнину. Люди самі створювали духовний світ, у якому жили.

З появою комп’ютера з’явилися комп’ютерні ігри, які одразу знайшли масу шанувальників серед дітей. Найбільшу небезпеку представляють «стрілялки», які характеризуються дуже примітивним сюжетом, заснованому на насильстві. Захоплення бойовиками, беззмістовними мультфільмами – все це негативно позначається на психіці дитини, породжує агресивність, жорстокість. Саме тому так важливо викликати інтерес до рідного слова, навчити говорити, писати.

Казка є одним з найбільш доступних засобів для повноцінного розвитку дитини. Якщо правильно підібрати казки за віковими особливостями дітей, можна позитивно впливати на емоційний стан дитини, коректувати і покращувати його поведінку.

Казки знають і люблять усі. Тому казки можна і потрібно використовувати на уроках в курсі біології. Мова казки проста, зрозуміла, образна, тобто допомагає візуально представити той чи інший предмет або людину. У фантастичних казках багато дивного, незвичайного. В них діють добрі і злі чарівники. У казках люди можуть перетворюватися на тварин, а тварини і птахи говорити людською мовою [9, с. 13-15].

Використання казок дозволяє зробити урок цікавим. Учні з великим задоволенням слухають їх, легше запам’ятовують досліджуваний матеріал.

У нашого народу було чимало талановитих казкарів, які підкорювали слухачів своїми казками, виховували любов до краси, добра, благородних вчинків. Для прикладу вчитель зачитує на уроках казки на початку уроку, мотивуючи їх до творчості. За бажанням діти складають казки самі.

У той же час, всім очевидно, що тільки той урок буде цікавим, на якому панує атмосфера активної розумової діяльності, творчості. Одним із способів вирішення проблеми може виявитися пошук різноманітних, іноді незвичайних педагогічних прийомів. Використання на уроках біології у 6 класі при вивченні окремих тем нестандартних прийомів викликає інтерес, позитивні емоції, психологічне розвантаження учнів. До таких прийомів відносяться короткі дидактичні казки, де в доступній формі укладена частина інформації, біологічні поняття і терміни. Діти дуже чуйні і допитливі, тому казка дозволяє активізувати пізнавальні процеси, розвиває уяву, творчі здібності. Дидактичну казку відрізняє велика емоційність та образність, в ній є свої живі герої, вирішити завдання за яких можуть тільки учні.

На уроках можна використовувати різні види казок: казки-оповідання, які застосовуються при вивченні нового матеріалу, казки-загадки , казки-ігри – при закріпленні і повторенні, казка-помилкова розповідь – при перевірці і закріпленні знань.

Крім цього, при складанні казок враховується тема уроку, так як не на кожному уроці казка буде доречна. Якщо це можливо, можна використовувати один з видів казок, які були придумані самим учителем або учнями. Крім цього використовуються казки взяті з інших джерел.

При складанні дидактичної казки необхідно враховувати деякі вимоги:

1. Вказати казкову країну або конкретне місце, в якій живуть казкові герої, розповісти про звичаї життя в цій країні, місцевості. Багато казок починаються словами: «У тридесятому царстві...», «В деякому царстві...» або «Жили-були...».

2. Руйнування благополуччя злими персонажами або стихійними лихами. Звернення до учнів з проханням відновити справедливість, а для цього необхідно виконати певне завдання. Казки можуть доповнюватися різною наочністю.

До кожної казки обов’язково складаються завдання для самостійної роботи.

При вивченні теми «Видозміни вегетативних органів (кореня)» можна використовувати казку-гру «Корінь», на якому вивчається будова кореневої системи. Діючи в незвичайній ситуації, учень ніби переступає межу своїх здібностей: стає більш розкутим і рухається до поставленої мети без особливих зусиль. Цікава форма уроку підвищує інтерес і викликає бажання впоратися із завданнями.

Сюжетна гра-казка з теми «Корінь».

В ході уроку вчитель розповідає казку, поступово залучаючи учнів до роботи.

В деякому царстві жив був король Корінь I, жив-не тужив разом зі своїми придворними – корінцями, царство було чудовим і скарбниця повна, бо все вирішували спільно, важко було виділити головного з них.

В сусідньому царстві держави жив король Корінь II зі своїми придворними-корінцями. Царство теж було чудовим, але король Корінь II відрізнявся від своїх придворних богатирською силою і розумом світлим.

Дізналася про це зла чаклунка, вирішила зруйнувати мир і злагоду в цих державах. Наслала в ці держави ураган страшної сили, який все перемішав і відняв пам’ять, забули корінці свою державу. Дітки, щоб впоратися з прокляттям, повернути кожного корінця до своєї держави нам потрібно впоратися із завданням.

Завдання 1.

Ознайомтеся з типами кореневих систем. Назвіть ці сім’ї і намалюйте їх портрети. Які рослини мають такий вигляд кореневої системи?

Завдання 2.

З’ясувати, які бувають видозміни кореня? Допоможіть кожному корінцю в кореневій системі пригадати своє ім’я.

Завдання 3.

Вивчити будову коренеплоду на прикладі моркви.

Так, наприклад, на уроці з теми «Живлення рослини» пояснення частини нового матеріалу можна дати у вигляді «Казки про краплинку, яка хотіла напоїти дерево» [3].

«...Жили-були краплинки в дощовій хмарі. Тому, хто нічого не знає про краплинки, здається, що вони всі схожі: звичайні крапельки води. Але насправді у кожної був свій характер, кожна мріяла про своє, адже у кожної з них була попереду довга історія, та і про минуле було що розказати. А поки вони пливли високо в небі в рідній хмаринці і базікали між собою про свої мрії. Одній хотілося помандрувати подовше — від інших сестер-дощинок вона чула, що на землі з ними траплялися неймовірні пригоди. Друга любила все красиве, і вона зовсім не збиралася на землю: вона мріяла разом з іншими краплинками стати веселкою. А третя? Третя мовчала і думала тільки про те, щоб напоїти дерева і трави.

Спочатку вона з’явилася на гладенькому зеленому листку. Від дотиків дощових краплинок він гойднувся, затремтів, і Краплинка скотилася вниз, на інший листок. Так, падаючи все нижче, вона впала на землю і одразу ввібралася в сухий ґрунт — давненько не було дощу, і земля на узліссі навіть потріскалася. Ковзає Краплинка між сухими грудочками ґрунту і думає: «Що зі мною станеться, куди ж я потрапила, чи зможу коли-небудь повернутися до рідної хмаринки, побачити синє небо і золоте сонечко?». А навколо скільки всього цікавого, вже і небо згадувати ніколи! Ось назустріч Краплинці пробираються земляні черв’яки: вона вниз, а вони — вгору. Швидше, швидше, вода заливає, дихати нічим! Ви, мабуть, бачили, скільки земляних черв’яків з’являється після дощу на поверхні ґрунту — їх тому і називають дощовими. Це дощ вигнав їх з сухих підземних нірок. Ось Краплинка провалилася раптом в якийсь тунель — тут кріт-будівник прорив собі підземну дорогу. А скільки в землі живе маленьких жучків, павуків, якихось крихітних, ледве помітних оком живих істот! І всі вони копошаться: хтось когось ловить, хтось щось будує, хтось кудись поспішає. Ой, а це що за дивні довгі нитки в ґрунті?

Тільки встигла дощинка це подумати та присунутися до ниток ближче, щоб розглянути трохи краще, як опинилася усередині них! Це були тонкі кореневі волоски, але Краплинонька цього, ясна річ, не знала. Вона тільки відчула, що піднімається вгору — до цього вона весь час рухалася вниз. Вона поспішала вгору разом з іншими краплинками дощу, що потрапили в ґрунт. Дерево вже зовсім висихало від спраги, адже давно не було дощу, і тепер жадібно тягнуло коренями воду. Все вгору і вгору: спочатку по товстих каналах усередині стовбура, потім по середніх — усередині гілок і, нарешті, по тоненьких жилках листка. Зів’ялі від спеки листки розправлялися, напоєні водою, а Краплинка, що допливла до кінця самої тоненької жилки крихітного листка на верхівці дерева, раптом побачила і небо, і сонце, і рідну хмаринку у вишині. Тільки вона розтала, стала маленькою і ледве видимою. Теплий сонячний промінь торкнувся Краплинки, і вона перетворилася на пару і полетіла вгору, до своєї хмаринки. Вона летіла і раділа, що їй вдалося здійснити свою мрію — напоїти дерево...».

Легенди дуже близькі до переказів та казок, наприклад, їх початкові формули – «було це давно», «колись давно-давно», також фантастичний зміст, але такий, що трактується як диво, творене незвичайними людьми. На відміну від казкової фантастики у легендарну вигадку вірили як у можливу. Фантастика і вимисел легенди були тими чинниками, за допомогою яких неясне ставало зрозумілим, неможливе – досяжним [10].

Вивчаючи тему «Екологічні групи рослин. Життєві форми рослин», варто згадати легенду про лісові дерева.

На лісову галявину вітер заніс насінинки. Під осінніми дощами вони припали до матері-землі, бо тільки вона їх розуміла. Шукаючи захисту від холоду, насіння вкрилося опалим листям і заснуло під снігом. Під ласкавим сонцем весни і літа проросли пагінці. Гартувалися під зливами, підставляли свої голівки сонцю, набирали сил і краси у своїх кронах. Так і зросли молоді деревця: берізка, дуб, липа і клен.

Стрункій берізці сподобався кремезний дуб, що захищав її від холодного вітру. Тому вона несміливо горнулася до нього. Та берізку ще змалку покохав широколистий клен. Він виріс поряд і радів, коли міг своєю кроною, як парасолькою, захистити її від градобою і ломивітру. Коли ж листочки клена торкалися довгих кіс берізки, то він був найщасливіший з усіх дерев лісу. «І що гарного у дубі бачить берізка? Чи, може, я їй не до вподоби?» – думав ревниво клен.

І спало йому на думку виряджатися кожної пори року в інше святкове вбрання. Навесні крона клена обліплена маленькими листочками, а в їхніх черешках знаходиться сік, у чотири рази солодший від березового. А ще прикрашають тоді клен зеленувато-жовті суцвіття. Влітку листки клена стають великими, наче людська долоня, і кольору вже іншого – темно-зеленого. Та найкраще клен виглядає восени, коли починає змінювати барви свого листя. Не знайти двох подібних за кольором листків. Люди милуються його красою, однак берізка більше хилиться від вітру до дуба. Засумував клен. Побачив дуб душевний неспокій клена і заговорив до нього:

- Друже милий! Не тримай на мене зла через берізку. Вона наша спільна подруга, адже поруч нас живе. Я повинен її захищати від небезпеки. Але я кохаю липу, жити не зміг би, якщо хтось забрав би від мене мою наречену.

Зітхнув клен на повні груди, заспокоївся, зашумів весело своїм листям і простяг, щасливий, свою вдячну руку, щоб обняти справжнього друга.

Отак і ростуть поруч мирно вірні друзі – клен і дуб, їхні подруги -берізка і липа. Щороку вдягається клен у нові шати, щоб сподобатися берізці, а вона і далі задивляється на могутнього дуба. Бачить це клен, тужить і ще більше кохає берізку. Восени клен скидає додолу свої барвисті листочки, виявляючи у такий спосіб біль нерозділеного кохання. Та він вірить, що прийде весна і все зміниться на краще [2, с. ].

Цікавою є легенда «Як пан став дубом», записана на Волині.

Був та жив у селі Свинюхах пан Михайло і звався він Свинюським. І в того пана Михайла Свинюського був конюх Іван. І що той Іван не зробить, то пан йому:

• А щоб ти дубом став.

От одного разу поїхав пан з Іваном до лісу: Іван попереду коней поганяє, а пан пан з якоюсь молодицею ззаду позіхає. От вони приїхали до лісу, пан і каже:

• Бери, Іване, два відра та й поливай оці дуби, бо бачиш, хмари не йдуть, дощі не ллють та й ліс засихає.

Взяв Іван відра, поливав ліс, поливав та все пана дожидав. Вже й вечір надворі, а Іван все поливає та поливає. Так і не помітив, як до Турина дійшов. Дивиться, а пан собі з молодицею гуляє. Взяла Івана злість, згадав він, як пан його величає, та й накинувся на нього:

• А щоб ти, пане, дубом став.

І що б ви думали? Став пан дубом, побіля нього ще й повиростали дубки зелені.

Не вірите, то підіть подивіться: у цьому лісі на Турині ростуть одні лише дуби, а інших дерев немає.

Кажуть, що краса беззахисна. Може, у цьому і причина різкого зменшення ареалу трав’янистих рослин. Варто згадати і про рослини, які занесені до Червоної книги України. Замість того, щоб прикрашати наші ліси та поля, оселилися вони на сторінках цієї книги. Чи потрібна природі така «любов», коли заради скороминучої втіхи, а буває і наживи, вигублюють люди цілі галявини рідкісних рослин. Потрібно виховувати у дітей дбайливе ставлення до природи.

При вивченні екологічних груп рослин, можна навести приклад, що світлолюбна берізка є прекрасним порадником для орієнтування навіть у густому лісі. Її кора завжди біліша і чистіша з південної сторони. Тріщини, нерівності, нарости утворюються, як правило, на північному боці. За багато віків у народному визначенні погоди зібралось чимало прикмет, пов’язаних з березою [11]. Хочете дізнатись, яке літо буде цього року? Пригляньтесь до берізок:

• Л іто буде дощовим, якщо навесні з берези тече багато соку.

• Береза розів’ється швидше від клена – літо буде сухим; пізніше – дощовим.

При вивченні різних тем, з цікавістю всі діти люблять шукати народні прикмети, порівнюючи їх з календарем спостереження за природою кількох років.