Біологічні особливості моркви

Морква щодо холодостійка рослина, легко переносить заморозки до -3 ...- 5 ° С. Мінімальною температурою для проростання насіння вважається +4 ... +6 ° С, оптимальною - +18 ... +25 ° С. Для формування і наростання коренеплоду найбільш сприятлива температура +18 ... +21 ° С, для росту листя - +23 ... +25 ° С. Високі температури, особливо в сполученні з нестачею вологи, припиняють ріст коренеплодів і викликають їх огрубіння, потворність форми і знижують смакові якості. Морква вимоглива до світла. В умовах затінення знижується врожай. Морква досить чутлива до рівномірного і оптимального зволоження в усі періоди свого розвитку. Найбільш вимоглива вона до вологи в період від посіву до появи сходів і під час інтенсивного відростання коренеплоду. Різкі коливання вологості в період інтенсивного росту коренеплоду викликають його розтріскування. До повітряної посухи ця культура пристосована краще за інші коренеплоди, цьому сприяють розсічені листки й опушення листків і стебел. Морква чутлива до підвищеної концентрації солей і нестачі кисню в грунті. Грунти, попередники та місце в сівозміні. Найбільш придатні під моркву супіщані і суглинисті, торфові грунти, не схильні до утворення кірки. Пухкі грунти сприяють гарному росту рослин і формуванню коренеплодів, крім того полегшується їх збирання. Підвищена вологість і нестача кисню призводять до зниження польової схожості та формування коренеплодів з низькими смаковими якостями, крім того в таких умовах підвищується небезпека грибкових захворювань. Отже, для вирощування моркви найбільше підходять добре аеровані, середньосуглинкові та супіщані грунти з нейтральною реакцією грунтового розчину (рН 6-7). Морква - хороший попередник для інших овочевих культур. В овочевому сівозміні морква розміщують на 2-3-й рік після внесення гною. При поверненні раніше і особливо при монокультурі, зростає небезпека зниження врожаю, погіршення його якості та пошкодження хворобами і шкідниками (попелиці, нематоди), боротися з якими дуже важко. Кращий попередник для інших овочевих культур. В овочевому сівозміні морква - найкращий попередник для ранньої капусти і картоплі, кабачка. Для моркви хороші попередники - середньостигла капуста, томат, огірок, цибуля, тобто культури, рано звільняють ділянку, щоб його підготувати до посіву з осені.

Методика дослідження

Методика дослідженнь може бути теоретичною і експериментальною

Основною ціллю теоретичних досліджень є розв’язання наступних задач:

1. Вивчення фізичної природи досліджуваних об’єктів , явищ та процесів.

2. Побудова принципових моделей цих об’єктів досліджень в цілому чи по окремим характеристикам.

3. Порівняння можливих еквівалентних моделей досліджуваного об’єкта.

При проведенні теоретичного дослідження використовуються як загально-логічні методи пізнання, так і спеціальні.

1. Аналіз – мислене чи фізичне розчленування цілісного об’єкта на складові елементи (ознаки, властивості, відношення) і дослідження цих частин незалежно від цілого.

2. Синтез – мислене чи фізичне об’єднання окремих складових елементів (ознак, властивостей, відношень) об’єкта в єдине ціле з врахуванням знання, отриманого при незалежному вивченні складових елементів.

3. Абстрагування – мислене відволікання від ряду ознак (властивостей) об’єкту при одночасному виділенні інших ознак, які мають значення для дослідника при вирішенні конкретної задачі.

4. Аналогія – припущення про схожість об’єктів в якихось властивостях на основі виявленої схожості в інших властивостях.

При проведенні експерименту дослідник вдається до інших (простіших) методів емпіричного дослідження:

1. спостереження – заснований на цілеспрямованому сприйнятті явищ (причому дослідникові на основі його знань, відомо, що і як спостерігати); 120

2. опис – заснований на фіксації відомостей, отриманих на основі спостереження;

3. вимірювання – полягає в порівнянні об'єктів по яких-небудь схожих властивостях, ознаках з еталоном і встановленні кількісних характеристик.

Для отримання надійних і достовірних результатів експериментальних досліджень необхідно здійснити

1. розробку програми експериментальних досліджень;

2. обґрунтування вибору кількісних параметрів (критеріїв або вимірюваних величин) оцінки властивостей об'єкту, вибрати їх розмірності і способи вимірювання в ході експерименту;

3. розгляд причинно-наслідкових зв'язків між параметрами оцінки властивостей об'єкту і виявленими чинниками;

4. розташування чинників по ступеню їх впливу на параметри оцінки властивостей об'єкту і виділення з них основних