- •Інформаційна політика україни: європейський контекст
- •Isbn © Губерський л.В. Камінський є.Є., Ожеван м.А., Шнирков о.І., Макаренко є.А., Яковець а.В. Інформаційна політика України: європейський контекст, 2006
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни в добу глобалізації
- •Трансформація інформаційної політики України в ххі столітті
- •1.2. Європейський вектор інформаційної політики України
- •1.3. Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до євроінтеграційної перспективи
- •2.2. Міжнародне співробітництво України у форматі єпс (європейської політики сусідства)
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •„Копенгагенський вимір”
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Розділ 3. Змік україни у формуванні громадянського суспільства
- •3.2. Суспільне телерадіомовлення України – альтернативні підходи і моделі
- •4.3. Концентрація медіа-бізнесу в Україні. Ринок друкованих змі в Україні.
- •5.2. Радіо і телебачення.
- •5.3. Видавнича справа та поліграфія.
- •6.2. Мережі радіомовлення і телебачення.
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Стан розбудови радіоканалів мовлення
- •Стан розбудови мереж радіомовлення по регіонах України в 2005 році
- •Стан розбудови мереж телевізійного мовлення по регіонах України в 2005 році
- •Баланс мовлення у прикордонній смузі
- •Динаміка надходження частотних присвоєнь для потреб телерадіомовлення
- •Кількість радіочастотних присвоєнь, оголошених для конкурсного відбору у 2005 році
- •Стан розрахунку, узгодження та координації частотних присвоєнь у галузі телерадіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Стан ліцензування проводового мовлення по регіонах України
- •Фінансово - економічна робота
- •Ліцензування супутникового мовлення
- •6.3. Національний сегмент мережі Інтернет
- •6.4. Телекомунікаційні мережі та системи.
- •6.5. Перспективи мультимедійних технологій.
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни
- •7.1. Інститути державної влади.
- •7.2 Науковий потенціал
- •7.3. Інституції освіти у сфері змік
- •Упровадження принципів Болонської освітньої системи у навчальний процес
- •7.4 Громадські і неурядові організації з інформації та комунікації
- •Додатки
- •Інтеграція та багатоманітність: нові рамки європейської політики щодо медіа та комунікацій
- •План дій Підтема 1 (Свобода вираження та інформації у часи кризи)
- •Підтема 2 (Культурна різноманітність та плюралізм медіа у період глобалізації)
- •Підтема 3 (Права людини та регулювання медіа і нових комунікаційних послуг в Інформаційному Суспільстві)
- •Додаток 2. План дій рє щодо змі в Україні .
- •І. Заходи, що стосуються законодавчої бази для забезпечення свободи самовираження та інформації та свободи змі в Україні.
- •Іі. Заходи зі створення вільних, незалежних та плюралістичних засобів масової інформації
- •Ііі. Імплементація Плану дій
- •Додаток 3. Варшавський самміт рє 2005.
- •Додаток 4. План дій Україна-Європейський Союз. Європейська політика сусідства
- •1. Вступ
- •Нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва
- •2.1. Політичний діалог та реформування
- •2.5. Транспорт, енергетика, інформаційне суспільство та навколишнє середовище
- •2.6. Міжлюдські контакти
- •3. Моніторинг
- •Додаток 7. Етичний кодекс українського журналіста (Національна спілка журналістів України).
- •Додаток 8. Статистичні показники інформаційно-комунікаційного розвитку України
- •Додаток 9. Концепція національної інформаційної політики
- •3. Основні напрями державної інформаційної політики
- •Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації
- •Розділ III. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •Розділ IV. Видавнича справа
- •Розділ V. Музейна справа
- •Розділ VI. Архівна та бібліотечна справа
- •Розділ VII. Кінематографія
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Розділ IX. Інформаційна діяльність науково-просвітницьких громадських організацій
- •Розділ X. Етнокультура
- •Розділ XI. Інформаційна безпека
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Зміст програм
- •Глава III. Реклама
- •Глава IV. Спонсорство
- •Глава V. Взаємодопомога
- •Глава VI. Постійний комітет
- •Глава VII. Поправки
- •Глава VIII. Заяви про порушення Конвенції
- •Глава IX. Врегулювання спорів
- •Глава X. Інші міжнародні угоди та внутрішнє законодавство Сторін
- •Глава XI. Заключні положення
- •Додаток 11. Проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України": пріоритет для соціально-економічного розвитку України
- •Додаток 12. Стратегія розвитку інформаційного суспільства: базові підходи
- •Наукове видання інформаційна політика україни європейський контекст
Додаток 11. Проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України": пріоритет для соціально-економічного розвитку України
Аналіз феномену виникнення інформаційного суспільства свідчить про комплексний та органічний розвиток людини, створення умов для її духовного та розумового збагачення, нарощування національного людського капіталу як основи розвитку соціальної, економічної, гуманітарної, культурної та інших сфер суспільного життя насамперед в інтересах громадян, підвищення їх добробуту, ефективності економіки та зміцнення державності. Цілком зрозуміло, що такий підхід не може стати притаманним ні окремій державі, ні певній категорії чи групі держав, оскільки інформаційне суспільство – явище глобальне. Відтак глобальною є його місія. Винятків з цього процесу бути не може: інформаційне суспільство вже давно прийшло на всі континенти й у всі країни світу, а людство ХХІ століття живе в умовах нового типу суспільного ладу. Проте, водночас із розвитком інформаційного суспільства на міжнародному, регіональному, національному та локальному рівнях, відбувається й розвиток процесу інформаційного розподілу. Його проявом є те, що переважна більшість людей не знає (або, що гірше, не бажає знати) про новітній тип суспільного устрою. Так, лише 10% жителів Земної кулі мають доступ до глобальної мережі Інтернет. Як правило, вважають, що це пов’язано з бідністю цілих регіонів планети. Однак цей показник все ж міг би бути набагато більшим, якби люди не вважали з різних причин, що в їхніх країнах немає і ніколи не буде інформаційного суспільства. Причому тут ідеться не про бідні верстви населення, а про достатньо заможних та, часто, впливових людей, яким доступні інформаційно-комунікаційні технології і всі переваги такого використання. Отож, проблема полягає у значно глибшій площині – в людській свідомості, в неготовності та небажанні усвідомити ті зміни, які принесла з собою інформаційна революція.
Виходячи з негайної необхідності сформувати стратегічне бачення соціально-економічного розвитку України на найближчу перспективу, спеціально створена Громадська Робоча Група (ОРГ) "Електронна Україна" у червні 2003 року почала роботу над розробкою проекту Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України. Саме у червні з ініціативи і за спонсорської підтримки Фонду "Інформаційне Суспільство України", а також за сприяння "Телеком" і ІТ комітетів Американської Торговельної Палати було проведено круглий стіл "Програма Електронна Україна - суспільство і держава". Підсумком цієї зустрічі стало створення робочої групи під умовною назвою "Електронна Україна". Групу очолив Президент Фонду "Інформаційне Суспільство України" Андрій Колодюк. Вже у вересні 2003 року робоча група отримала статус громадської.
Одним з перших завдань Групи стало визначення структури діяльності і спеціалізованих напрямків - інституційний, економічний, технологічний, громадський, інноваційний, освітній і юридичний - у рамках яких було налагоджено консолідоване співробітництво між усіма зацікавленими сторонами . До цього ж кола увійшли як представники громадський секторів - державного, приватного і громадського, так і науковці, яких було активно залучено до його діяльності. Проініційоване у такий спосіб співробітництво базувалося на принципах відкритості, ініціативності, самостійності і рівності всіх учасників. Основними формами організації роботи стали робочі зустрічі, круглі столи, відкриті дискусії, конференції, презентації, а також обговорення на відкритому форумі в режимі он-лайн.
Проект Стратегії вперше було представлено для публічного обговорення під час проведення Форуму "Громадський сектор ЗА!", який відбувся 4 грудня 2003 року в Києві. Форум було організовано Фондом "Інформаційне Суспільство України" за підтримки і фінансової допомоги Міжнародного Фонду "Відродження". Метою цього заходу було залучення уваги широких кіл громадськості до проекту "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України" і отримання оцінки з боку вітчизняних фахівців. Отримані рекомендації по удосконаленню тексту проекту стали належною основою для продовження роботи у цьому напрямку і представлення України у рамках проведення І-ої стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства у грудні 2003 року у Женеві (Швейцарія).
10 грудня 2003 року на Платформі "ІКТ заради розвитку", яка відбулась у рамках Самміту, члени Громадської Робочої Групи "Електронна Україна" представили міжнародним експертам проект Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України, що містив цілі, структурні напрямки, план реалізації й очікувані результати Стратегії. На цей раз метою було отримання міжнародної експертної оцінки і рекомендацій. Окрім позитивних оцінок на адресу Стратегії було отримано чимало конструктивних пропозицій щодо її подальшого удосконалення. Особливо важливою при цьому була позиція представників тих країн, у яких подібні Стратегії уже впроваджені і діють на практиці, тому що для України цінними є як успішні приклади впровадження, так і аналіз труднощів і перешкод на цьому шляху.
Після закінчення І-й стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства , проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України" було допрацьовано із урахуванням міжнародних експертних оцінок і рекомендацій. Так, було виділено 10 основних напрямків Стратегії: формування економічного середовища, розвиток соціального середовища і соціального капіталу, роль мас-медіа, електронне керування , розвиток телекомунікаційної інфраструктури і національної інноваційної системи, розвиток експортноорієнтованих ІКТ виробництв , інституціональне забезпечення, гармонізація інформаційного законодавства з нормами ЄС.
15 квітня 2004 року у рамках Міжнародної регіональної конференції GKP країн Східної Європи і Центральної Азії "Розвиток Інформаційного Суспільства: від стратегії до дій" (Київ, Україна) проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства" було представлено органам державної влади.
Ініціативи громадського сектора були підтримані урядом України. Прем'єр-міністр України Віктор Янукович затвердив План Підготовки до другої стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного суспільства в Тунісі в 2005 році. Одним з пунктів цього плану є доручення Академії наук України, Міністерству утворення і науки України, а також Держкомзв’язку розробити Національну стратегію розвитку інформаційного суспільства України і План дій за участі наукових кіл і громадських організацій.
Основною метою Громадської Робочої Групи "Електронна Україна" наразі є продовження діалогу з органами державної влади і наукових кіл по створенню Національної Стратегії розвитку Інформаційного Суспільства України.
Первинна задача у процесі розробки даного проекту полягала у формуванні стратегічного бачення розвитку інформаційного суспільства в Україні, у порівнянні цього процесу з іншими національними програмами соціально-економічного розвитку, а також зміцнення міжнародних позицій нашої країни. У цьому контексті варто звернути увагу на такі твердження :
Стратегія розвитку інформаційного суспільства повинна стати важливою складовою довгострокової і соціально-економічної політики України і вирішальним фактором забезпечення її геополітичної конкурентноздатності;
Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні буде сприяти наближенню нашої країни до Європейського Союзу, де інтеграційні процеси забезпечуються реалізацією "Лісабонської стратегії" (2000) на базі виконання програм "Е-Европа" і "Плану Дій Е-Европа+" для країн-кандидатів;
Інформаційна природа сучасної цивілізації обумовлює для України необхідність широкої інтеграції у світові процеси створення і застосування інформаційних технологій як передумови перетворення України у високотехнологічну, конкурентноздатну країну;
Формування і реалізація Стратегії стануть вирішальним фактором досягнення і довгострокової підтримки її глобальної соціально-економічної конкурентноздатності.
Після формування стратегічного бачення, визначення цілей, реальних показників розвитку інформаційного суспільства й оцінки бар'єрів на цьому шляху, прийшов час для визначення шляхів поліпшення сьогоднішнього стану з метою вирішення поточних проблем. Власне, формування основних напрямків розвитку інформаційного суспільства в Україні і є основою стратегічного бачення цього процесу:
Формування економічного середовища - створення економічно сприятливих умов для виробництва, запровадження й інвестування у сферу ІКТ із метою розвитку інформаційного суспільства . Мається на увазі не тільки підтримка розвитку сектора ІКТ, але і те, як трансформувати економіку України і зробити її конкурентноздатною.
Розвиток телекомунікаційної інфраструктури - створення сучасної технологічної бази національної інформаційної інфраструктури й інноваційної інформаційної галузі, що буде забезпечувати швидке поширення ефективної і конкурентноздатної інформації і надавати широкі комунікаційні можливості для всіх прошарків населення. Ми повинні забезпечити себе належною інфраструктурою доступу до інформації і знань для того, щоб повною мірою використовувати переваги інформаційного суспільства .
Розвиток національної інноваційної системи - створення ефективної інноваційної системи і сприятливого бізнес середовища, які будуть стимулювати інновації і підприємництво. Це розвиток такої системи, складовими елементами якої є "наука - технологія - виробництво - ринок", і яка дасть можливість матеріалізувати інформацію і знання у вигляді якісних товарів і послуг.
Розвиток соціального капіталу - створення умов для самореалізації кожної людини. Саме завдяки людині, і, що важливо, у її власних інтересах, і розвивається інформаційне суспільство. Тому активне інвестування у людський капітал і є головною умовою такого розвитку. Третій сектор повинен стати активним учасником усіх процесів, що відбуваються в державі, партнером держави і бізнесу в процесі розвитку інформаційного суспільства, активним провідником ідей соціально-економічного розвитку України за допомогою ІКТ.
Електронний уряд - створення такої системи буде сприяти підвищенню якості, ефективності і прозорості управлінських процесів у державі, а також буде сприяти налагодженню шляхів взаємодії державних органів із громадянами, приватним сектором і одне з іншим.
Інституційне забезпечення - створення нормативно-правових і інституційних передумов розвитку сфери інформаційного суспільства є фундаментальним завданням, тому що саме з моменту досягнення позитивних результатів у цьому напрямку почнеться консолідований, ефективний розвиток усіх складових процесів інформаційного суспільства .
Роль мас-медіа - формування у суспільній свідомості готовності до переходу до інформаційного суспільства, удосконалення системи демократії і плюралізму ідей. Необхідно сформувати у широких кіл населення усвідомлення необхідності і бажаності змін, пов'язаних з переходом України до інформаційної стадії розвитку, а також психологічну готовність до участі у цих змінах.
Гармонізація інформаційного законодавства України з нормами ЄС - метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України із сучасною європейською системою права. Це буде сприяти політичній, підприємницькій, соціальній і культурній активності громадян України, а також створить необхідні передумови для отримання Україною статусу асоційованого члена ЄС.
Розвиток експортно-орієнтованих ІКТ виробництв - створення необхідних умов для розвитку національного експортно-орієнтованого ІТ-аутсорсінгу, що є діючим механізмом у знаходженні українськими технологічними компаніями міжнародного ринкового досвіду.
З метою підвищення ефективності поетапної реалізації діяльності інституційної системи для розвитку інформаційного суспільства в проекті Стратегії пропонується:
Якнайшвидше створити Раду з питань розвитку Інформаційного Суспільства при Кабінеті Міністрів України як постійно діючий орган для надання експертної і консультаційної допомоги у процесі державної діяльності у сфері розвитку інформаційного суспільства (дата реалізації - 2004 рік).
Створити Національну Раду з питань розвитку Інформаційного Суспільства, правовий статус якої повинен регламентуватися законом. Главою Національної Ради повинен стати Прем'єр-Міністр України, а до її складу повинні входити відповідні міністри, керівники інших центральних органів виконавчої влади, глави парламентських комітетів, відповідальні за реалізацію різних компонентів Стратегії, а також керівники підприємств, науковці, представники громадських організацій, що працюють у сфері ІКТ (2005 рік).
Упровадити посада віце-прем'єр-міністра з питань розвитку інформаційного суспільства , завданням якого буде координація дій міністерств і інших центральних органів виконавчої влади в сфері реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства (2005 рік).
У найближчі роки створити Міністерство інформаційного суспільства, що стало би основним державним органом, відповідальним за розробку і проведення державної політики по розвитку інформаційного суспільства, у тому числі за виконання плану дій по імплементації цієї стратегії (2006 рік).
Створити мережу спеціалізованих науково-технічних центрів, діяльність яких повинна бути зосереджена на пріоритетних напрямках розвитку інформаційного суспільства: електронні інформаційні ресурси; електронний бізнес; телемедицина; дистанційне навчання і т.д. (2004 рік).
Стратегія спрямована на реалізацію обраного Україною шляху реформування ринкової економіки на базі розвитку інноваційних процесів і формування інвестиційно-інноваційної моделі економічного росту . Головним стратегічним наслідком цієї реалізації повинна стати зміна факторів економічного росту і переорієнтація на ті з них, що базуються на розширенні внутрішнього споживчого й інвестиційного попиту, зміцненні конкурентноздатності національної економіки, підвищенні ефективності національних економічних ресурсів. Таким чином, формування в Україні економічних і інституційних передумов ефективного розвитку інформаційного суспільства буде означати фактичну готовність нашої держави до рівноправного входження у міжнародні організації й отримання нею гідного місця у глобалізованному світі .
На основі вищесказаного можна сформулювати статус проекту Стратегії як консолідуючого, конструктивного і діючого документа, у якому зроблена спроба визначити шлях України до розвитку інформаційного суспільства:
"Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні" - це документ, що повинен стати концептуальною основою для розробки відповідного "Плану дій" зі статусом державної програми, що буде забезпечувати його практичну реалізацію.
Стратегія повинна мати статус закону, а сам проект стати основою для нього.
У міжнародному контексті ефективна втілення Стратегії в життя покликано забезпечити виконання Цілей Розвитку Тисячоріччя ООН (1990 - 2015 р.) і прийнятих на першому етапі Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства документів - "Декларації принципів" і "Плану дій".
Наступним важливим кроком повинен стати процес реалізації стратегії. При визначенні подальших дій члени ГРГ "Електронна Україна" орієнтувалися у першу чергу на існуючий досвід закордонних країн і загальних рекомендацій авторитетних міжнародних структур у цій сфері. Отже, логічним кроком у напрямку імплементації Стратегії має стати консолідована розробка "Плану дій" на умовах рівноправного й активного співробітництва між представниками держави, приватного сектору і громадськості. У рамках проведення І-го етапу Світового Самміту з питань Інформаційного Суспільства (Женева, 2003) Стратегія отримала відповідну оцінку з боку міжнародних експертів, а також рекомендації з її подальшого узгодження з Декларацією Принципів і Глобальним Планом Дій. Результати виконання завдань, закріплених Планом Дій Стратегії, будуть уперше представлені на вищому міжнародному рівні у рамках проведення другого етапу Світового Самміту з питань розвитку Інформаційного Суспільства (Туніс, 2005 рік).
Громадська Робоча група "Електронна Україна" усвідомлює, що розвиток інформаційного суспільства у будь-якій країні світу вимагає системного і консолідованого підходу, у якому повинні брати участь державний, бізнес і громадський сектор. Крім того, як будь-який системний процес, формування і реалізація Стратегії не можуть відбутися миттєво - потрібні час і людське усвідомлення важливості цієї справи. Україна робить тільки перші кроки на цьому шляху. Але якщо зараз ті процеси, що вже почалися в країні, не отримають належної політичної підтримки, у країні не буде ні конкурентноздатного ринку, ні перспектив соціального й економічного розвитку, ні шансів бути на гідному місці у світовій системі. Робота, за яку взялася ГРГ "Електронна Україна" - тільки початок. Але якими би складними не були умови, соціальна і громадянська позиція членів ГРГ "Електронна Україна" вимагає продовжувати їхню діяльність, спрямовану на консолідацію суспільного, бізнесу і державного секторів, з метою удосконалення і реалізації планів по розвитку інформаційного суспільства в Україні. Без перебільшення, подальша доля України залежить від рішення, яке ми повинні прийняти вже сьогодні.
