- •Інформаційна політика україни: європейський контекст
- •Isbn © Губерський л.В. Камінський є.Є., Ожеван м.А., Шнирков о.І., Макаренко є.А., Яковець а.В. Інформаційна політика України: європейський контекст, 2006
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни в добу глобалізації
- •Трансформація інформаційної політики України в ххі столітті
- •1.2. Європейський вектор інформаційної політики України
- •1.3. Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до євроінтеграційної перспективи
- •2.2. Міжнародне співробітництво України у форматі єпс (європейської політики сусідства)
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •„Копенгагенський вимір”
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Розділ 3. Змік україни у формуванні громадянського суспільства
- •3.2. Суспільне телерадіомовлення України – альтернативні підходи і моделі
- •4.3. Концентрація медіа-бізнесу в Україні. Ринок друкованих змі в Україні.
- •5.2. Радіо і телебачення.
- •5.3. Видавнича справа та поліграфія.
- •6.2. Мережі радіомовлення і телебачення.
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Стан розбудови радіоканалів мовлення
- •Стан розбудови мереж радіомовлення по регіонах України в 2005 році
- •Стан розбудови мереж телевізійного мовлення по регіонах України в 2005 році
- •Баланс мовлення у прикордонній смузі
- •Динаміка надходження частотних присвоєнь для потреб телерадіомовлення
- •Кількість радіочастотних присвоєнь, оголошених для конкурсного відбору у 2005 році
- •Стан розрахунку, узгодження та координації частотних присвоєнь у галузі телерадіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Стан ліцензування проводового мовлення по регіонах України
- •Фінансово - економічна робота
- •Ліцензування супутникового мовлення
- •6.3. Національний сегмент мережі Інтернет
- •6.4. Телекомунікаційні мережі та системи.
- •6.5. Перспективи мультимедійних технологій.
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни
- •7.1. Інститути державної влади.
- •7.2 Науковий потенціал
- •7.3. Інституції освіти у сфері змік
- •Упровадження принципів Болонської освітньої системи у навчальний процес
- •7.4 Громадські і неурядові організації з інформації та комунікації
- •Додатки
- •Інтеграція та багатоманітність: нові рамки європейської політики щодо медіа та комунікацій
- •План дій Підтема 1 (Свобода вираження та інформації у часи кризи)
- •Підтема 2 (Культурна різноманітність та плюралізм медіа у період глобалізації)
- •Підтема 3 (Права людини та регулювання медіа і нових комунікаційних послуг в Інформаційному Суспільстві)
- •Додаток 2. План дій рє щодо змі в Україні .
- •І. Заходи, що стосуються законодавчої бази для забезпечення свободи самовираження та інформації та свободи змі в Україні.
- •Іі. Заходи зі створення вільних, незалежних та плюралістичних засобів масової інформації
- •Ііі. Імплементація Плану дій
- •Додаток 3. Варшавський самміт рє 2005.
- •Додаток 4. План дій Україна-Європейський Союз. Європейська політика сусідства
- •1. Вступ
- •Нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва
- •2.1. Політичний діалог та реформування
- •2.5. Транспорт, енергетика, інформаційне суспільство та навколишнє середовище
- •2.6. Міжлюдські контакти
- •3. Моніторинг
- •Додаток 7. Етичний кодекс українського журналіста (Національна спілка журналістів України).
- •Додаток 8. Статистичні показники інформаційно-комунікаційного розвитку України
- •Додаток 9. Концепція національної інформаційної політики
- •3. Основні напрями державної інформаційної політики
- •Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації
- •Розділ III. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •Розділ IV. Видавнича справа
- •Розділ V. Музейна справа
- •Розділ VI. Архівна та бібліотечна справа
- •Розділ VII. Кінематографія
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Розділ IX. Інформаційна діяльність науково-просвітницьких громадських організацій
- •Розділ X. Етнокультура
- •Розділ XI. Інформаційна безпека
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Зміст програм
- •Глава III. Реклама
- •Глава IV. Спонсорство
- •Глава V. Взаємодопомога
- •Глава VI. Постійний комітет
- •Глава VII. Поправки
- •Глава VIII. Заяви про порушення Конвенції
- •Глава IX. Врегулювання спорів
- •Глава X. Інші міжнародні угоди та внутрішнє законодавство Сторін
- •Глава XI. Заключні положення
- •Додаток 11. Проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України": пріоритет для соціально-економічного розвитку України
- •Додаток 12. Стратегія розвитку інформаційного суспільства: базові підходи
- •Наукове видання інформаційна політика україни європейський контекст
Глава VII. Поправки
Стаття 23. Поправки
1. Поправки до цієї Конвенції можуть пропонуватися будь-якою Стороною. 2. Будь-яка пропозиція щодо внесення поправки повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає її державам - членам Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської культурної конвенції (994_213), Європейському економічному співтовариству, а також будь-якій державі, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася або якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції у відповідності до положень статті 30. Генеральний секретар Ради Європи скликає засідання Постійного комітету не раніше як через два місяці після розсилки повідомлення про таку пропозицію. 3. Постійний комітет розглядає будь-яку запропоновану поправку та надсилає текст, ухвалений більшістю у три чверті голосів членів Постійного комітету, Комітету міністрів для затвердження. Після його затвердження цей текст надсилається Сторонам для прийняття. 4. Будь-яка поправка набирає чинності на тридцятий день від дати, на яку усі Сторони поінформували Генерального секретаря про її прийняття.
Глава VIII. Заяви про порушення Конвенції
Стаття 24. Заяви про порушення Конвенції
1. Якщо Сторона виявляє порушення цієї Конвенції, вона повідомляє про це порушення транслюючу Сторону і обидві Сторонни вживають заходів для розв'язання проблеми на основі положень статей 19, 25 і 26. 2. Якщо порушення має очевидний, серйозний та тяжкий характер, а також призводить до виникнення складних суспільних проблем і зачіпає положення пунктів 1 або 2 статті 7, перше речення пункту 1 статей 12, 13, пунктів 1 або 3 статей 14 або 15 і якщо воно триває протягом двох тижнів після повідомлення про нього, приймаюча Сторона може тимчасово припинити ретрансляцію програми, яка порушує Конвенцію. 3. В усіх інших випадках порушень, за винятком передбачених у пункті 4 цієї статті, приймаюча Сторона може тимчасово припинити ретрансляцію програми, яка порушує Конвенцію, через вісім місяців після повідомлення про порушення, якщо це порушення триває. 4. Тимчасове припинення ретрансляції не дозволяється у випадку порушення пункту 3 статті 7, статей 8, 9 або 10.
Глава IX. Врегулювання спорів
Стаття 25. Примирення
1. У випадку виникнення труднощів у застосуванні цієї Конвенції відповідні сторони докладають всіх зусиль для їхнього дружнього врегулювання. 2. За відсутності заперечень з боку однієї зі сторін Постійний комітет може розглянути це питання, запропонувавши відповідним сторонам свої послуги з метою якнайшвидшого прийнятного врегулювання спору і у разі необхідності надання консультативного висновку з цього питання. 3. Кожна із відповідних сторін зобов'язується без зволікань надавати Постійному комітету всю необхідну інформацію та сприяння для виконання ним своїх функцій згідно з попереднім пунктом.
Стаття 26. Арбітраж
1. Якщо відповідні сторони не можуть врегулювати спір відповідно до положень статті 25, вони мають право за обопільною згодою передати його до арбітражу, процедуру якого наведено у Додатку до цієї Конвенції. За відсутності такої згоди упродовж шести місяців після подання першого прохання розпочати процедурупримирення спір може бути переданий до арбітражу на прохання однієї зі сторін. 2. Будь-яка Сторона може у будь-який час заявити, що вона визнає обов'язковим ipso facto та без спеціальної згоди стосовно будь-якої іншої Сторони, яка бере на себе таке саме зобов'язання, застосування процедури арбітражу, передбаченої у Додатку до цієї Конвенції.