- •Інформаційна політика україни: європейський контекст
- •Isbn © Губерський л.В. Камінський є.Є., Ожеван м.А., Шнирков о.І., Макаренко є.А., Яковець а.В. Інформаційна політика України: європейський контекст, 2006
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни в добу глобалізації
- •Трансформація інформаційної політики України в ххі столітті
- •1.2. Європейський вектор інформаційної політики України
- •1.3. Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до євроінтеграційної перспективи
- •2.2. Міжнародне співробітництво України у форматі єпс (європейської політики сусідства)
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •„Копенгагенський вимір”
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Розділ 3. Змік україни у формуванні громадянського суспільства
- •3.2. Суспільне телерадіомовлення України – альтернативні підходи і моделі
- •4.3. Концентрація медіа-бізнесу в Україні. Ринок друкованих змі в Україні.
- •5.2. Радіо і телебачення.
- •5.3. Видавнича справа та поліграфія.
- •6.2. Мережі радіомовлення і телебачення.
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Стан розбудови радіоканалів мовлення
- •Стан розбудови мереж радіомовлення по регіонах України в 2005 році
- •Стан розбудови мереж телевізійного мовлення по регіонах України в 2005 році
- •Баланс мовлення у прикордонній смузі
- •Динаміка надходження частотних присвоєнь для потреб телерадіомовлення
- •Кількість радіочастотних присвоєнь, оголошених для конкурсного відбору у 2005 році
- •Стан розрахунку, узгодження та координації частотних присвоєнь у галузі телерадіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Стан ліцензування проводового мовлення по регіонах України
- •Фінансово - економічна робота
- •Ліцензування супутникового мовлення
- •6.3. Національний сегмент мережі Інтернет
- •6.4. Телекомунікаційні мережі та системи.
- •6.5. Перспективи мультимедійних технологій.
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни
- •7.1. Інститути державної влади.
- •7.2 Науковий потенціал
- •7.3. Інституції освіти у сфері змік
- •Упровадження принципів Болонської освітньої системи у навчальний процес
- •7.4 Громадські і неурядові організації з інформації та комунікації
- •Додатки
- •Інтеграція та багатоманітність: нові рамки європейської політики щодо медіа та комунікацій
- •План дій Підтема 1 (Свобода вираження та інформації у часи кризи)
- •Підтема 2 (Культурна різноманітність та плюралізм медіа у період глобалізації)
- •Підтема 3 (Права людини та регулювання медіа і нових комунікаційних послуг в Інформаційному Суспільстві)
- •Додаток 2. План дій рє щодо змі в Україні .
- •І. Заходи, що стосуються законодавчої бази для забезпечення свободи самовираження та інформації та свободи змі в Україні.
- •Іі. Заходи зі створення вільних, незалежних та плюралістичних засобів масової інформації
- •Ііі. Імплементація Плану дій
- •Додаток 3. Варшавський самміт рє 2005.
- •Додаток 4. План дій Україна-Європейський Союз. Європейська політика сусідства
- •1. Вступ
- •Нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва
- •2.1. Політичний діалог та реформування
- •2.5. Транспорт, енергетика, інформаційне суспільство та навколишнє середовище
- •2.6. Міжлюдські контакти
- •3. Моніторинг
- •Додаток 7. Етичний кодекс українського журналіста (Національна спілка журналістів України).
- •Додаток 8. Статистичні показники інформаційно-комунікаційного розвитку України
- •Додаток 9. Концепція національної інформаційної політики
- •3. Основні напрями державної інформаційної політики
- •Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації
- •Розділ III. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •Розділ IV. Видавнича справа
- •Розділ V. Музейна справа
- •Розділ VI. Архівна та бібліотечна справа
- •Розділ VII. Кінематографія
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Розділ IX. Інформаційна діяльність науково-просвітницьких громадських організацій
- •Розділ X. Етнокультура
- •Розділ XI. Інформаційна безпека
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Зміст програм
- •Глава III. Реклама
- •Глава IV. Спонсорство
- •Глава V. Взаємодопомога
- •Глава VI. Постійний комітет
- •Глава VII. Поправки
- •Глава VIII. Заяви про порушення Конвенції
- •Глава IX. Врегулювання спорів
- •Глава X. Інші міжнародні угоди та внутрішнє законодавство Сторін
- •Глава XI. Заключні положення
- •Додаток 11. Проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України": пріоритет для соціально-економічного розвитку України
- •Додаток 12. Стратегія розвитку інформаційного суспільства: базові підходи
- •Наукове видання інформаційна політика україни європейський контекст
1.3. Концептуальні засади національної інформаційної політики
Метою національної інформаційної політики України є створення передумов для побудови в Україні розвиненого інформаційного суспільства як органічного сегмента глобального інформаційного співтовариства, забезпечення пріоритетного розвитку інформаційних ресурсів та інфраструктури, впровадження новітніх інформаційних технологій, захисту національних моральних і культурних цінностей, забезпечення конституційних прав на свободу слова та вільний доступ до інформації.
Саме таке тлумачення пропонує “Концепція національної інформаційної політики”, - досить різнобічний документ, який складається із 11 розділів й охоплює майже усі основні сфери інформаційної діяльності, починаючи від мас-медіа й закінчуючи музейною справою. Тут вдалося витримати “золоту середину” між екстенсивним та інтенсивним підходами. З одного боку, намічені національні пріоритети у глобальному інформаційному проектові, а, з іншого, - сформульовані суто конкретні тактичні завдання у розбудові національного інформаційного простору.
Низку завдань національної інформаційної політики у європейському контексті конкретизує розділ XIII Програми співробітництва Україна – ЄС, ухваленої у 1998 р. й розрахованої до 2008 р.
Отже, найголовнішим завданням національної інформаційної політики є, в остаточному підсумкові, входження України у глобальне інформаційне суспільство. Для цього потрібно:
модернізувати національну інформаційну інфраструктуру, створивши або запозичивши відповідні інформаційні технології;
повною мірою реалізувати конституційні права громадян, суспільства та держави на інформацію;
розв’язати низку актуальних проблем становлення та розвитку національних інформаційних ресурсів, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності владних, наукових, господарчих та інших структур;
у стислі терміни розвинути принципово нові напрями інформаційної діяльності, починаючи від електронного мережевого урядування й управління й закінчуючи електронною мережевою торгівлею тощо.
Основним напрямом національної інформаційної політики визнано підвищення інтелектуального творчого рівня вітчизняних виробників інформаційного продукту (включно із продуктом медійним), досягнення їхньої конкурентоспроможності на світовому та вітчизняному медіа-інформаційному ринку. Бо лише конкурентоспроможне на світовому рівні інформаційне виробництво може гарантувати реалізацію національних інтересів в інформаційній сфері. І навпаки, - жодні державно-адміністративні заходи протидії “інформаційній експансії” та забезпечення “інформаційного суверенітету” в епоху глобалізації не можуть бути ефективними.
Державі на даному етапі розвитку українського суспільства належить провідна роль гаранта цілісності національного інформаційного простору, ефективного координатора розвитку інформаційних ресурсів. Для цього держава має бути спроможною забезпечити:
Становлення та розвиток в Україні інформаційного суспільства на засадах ефективного регулювання й стимулювання інформаційного обміну, заохочення позитивних мотивацій щодо виробництва та споживання інформаційних продукту та надання різноманітних інформаційних послуг.
Становлення “правил гри” у єдиному інформаційному нормативно-законодавчому полі, обов’язкових для усіх, хто більшою або меншою мірою причетний до діяльності у національному інформаційному просторі, незалежно від його походження, форм власності тощо.
Визначення нормативних засад і меж діяльності зарубіжних та міжнародних (транскордонних) суб’єктів в національному інформаційному просторі України
Захист інтересів України у світовому інформаційному просторі, у міжнародних інформаційних відносинах.
Розвиток інформаційної (електронної) економіки, інформаційного врядування тощо шляхом заохочення впровадження сучасних комп’ютерних інформаційних технологій в усі сфери систем державного управління, фінансово-банківської й підприємницької діяльності, освіти, медицини, правової допомоги тощо.
Належний стан власності держави на провідні об’єкти національної культурно-інформаційної спадщини та належна бази здійснення державного регулятивного впливу на суспільні відносини у сфері інформації.
Захист інформаційних ресурсів (електронних мереж, банків і баз даних тощо) від несанкціонованого доступу або руйнації, розробку й впровадження відповідних засобів захисту.
Забезпечення широкого доступу громадян, навчальних, наукових та інших установ і організацій усіх форм власності, органів державної влади та регіонального й місцевого самоврядування, суб’єктів підприємницької діяльності до інформаційних ресурсів включно із засобами мережі Інтернет.
Функціонування державної системи професійного навчання і підвищення кваліфікації працівників інформаційної сфери та ЗМІ, наукової та експериментальної діяльності.
Інформаційну безпеку суспільства, особи й держави у якнайповнішому розумінні цього поняття.
Найважливішим напрямом вдосконалення інформаційної політики України є формування і розвиток її стратегії та визначення пріоритетів. Інформаційна політика держави нині докорінним чином переглянута, щоб забезпечити прискорені темпи адаптації українського суспільства та держави до реалій глобального та європейського інформаційної суспільства.
Ключовим напрямом такої політики є підвищення інтелектуального, творчого, технічного рівня вітчизняних виробників інформаційного продукту, підвищення їхньої конкурентоспроможності на світовому інформаційному ринку. Лише розвинуте конкурентоспроможне на світовому рівні інформаційне виробництво може гарантувати реалізацію національних інтересів у інформаційній сфері, вирішити завдання ефективного інформаційного забезпечення державної політики в інших сферах.
Нагальні завдання держави спрямовані на реалізацію комплексу заходів щодо:
забезпечення належної прозорості та інформаційної відкритості в діяльності усіх без винятку органів державного управління та місцевого самоврядування;
впорядкування структури та функціонування державних органів, що формують інформаційну політику держави та забезпечують відповідну безпеку в медіа-інформаційній сфері;
створення цілісного нормативно-правового поля із регламентації розвитку національного інформаційного простору і відповідних сучасних технологій, діяльності господарюючих суб’єктів, забезпечення прав особистості, суспільства і держави на інформацію;
посилення ролі держави як рівноправного і конкурентоспроможного суб’єкта інформаційних відносин, виробника і поширювача інформаційного продукту і послуг на внутрішньому і зовнішньому інформаційному просторі;
реформування інформаційної діяльності органів державної влади у напряму адаптації до використання новітніх інформаційних технологій.
Україна, як учасник глобального й європейського інформаційного суспільства, розвиває всі складові власної інформаційної сфери і для цього приймає закони, які б адекватно регулювали новітні комунікації й об’єктивно були спрямовані на лібералізацію інформаційної політики, пришвидшення розвитку інформаційно-телекомунікаційної галузі, зокрема, - українського сегменту Інтернет, електронних ЗМІ тощо [21; 29; 27; 28].