7.4 Громадські і неурядові організації з інформації та комунікації

Євроінтеграційна політика, трансформація сучасних ЗМІ та історичні демократичні традиції обумовлюють діяльність численних неурядових організацій (НУО) європейського регіону, з якими співробітничають громадські організації України, до компетенції яких відносять захист прав і свобод людини на свободу слова та незалежність і плюралізм ЗМІ, захист професійної діяльності журналістів, право на доступ до інформації за європейськими стандартами, право на розвиток суспільного радіомовлення і телебачення, право на вільний і бездискримінаційний доступ до мережі Internet тощо.

Політичні дискусії, пов’язані з революційним впливом нових технологій на систему зовнішньої і внутрішньої політики України, розвитком нових форм діяльності НУО, відображають компромісні та альтернативні позиції держави щодо створення змішаних структур, які б виступали гарантами плюралізму і різноманітності в новому цифровому середовищі, інструментом соціального і культурного прогресу, сприяли б побудові нової архітектури відносин влади та ЗМІ України та багатогранному функціонуванню національного інформаційного простору.

Аналіз політичного співробітництва НУО з міжнародними організаціями та урядовими установами України дає можливість зробити теоретичні та практичні висновки про фактичну і потенціальну роль НУО в демократизації політичних інститутів держави, про ефективність впливу НУО на прийняття політичних рішень, виконання представницької місії інтересів широкої громадськості. НУО мають стати експертами нормотворчої процедури, спостерігачами парламентських слухань та ініціаторами судових розглядів з прав людини та свободи вираження.

Довідково: За європейськими стандартами, наприклад, офіційними правилами РЄ (відносини з НУО встановлено з 1951 року), регламентуються зв’язки з неурядовими інституціями (Резолюція Комітету Міністрів РЄ 1993 року (93)38). Резолюція ґрунтується на визнанні того, що діяльність РЄ потребує постійного зважання на громадську думку і що "ініціативи, ідеї та пропозиції, які надходять від громадського сектору потрібно розглядати як дійсне волевиявлення громадян Європи". За ініціативою НУО у 1997 році було створено Комітет РЄ у зв’язках з НУО, який проводить політику активного партнерства з Відділом зовнішніх зв’язків Політичного Директорату РЄ, Директоратом з прав людини та мас-медіа, іншими структурними підрозділами інформаційно-комунікаційної компетенції, визначає конкретні проблеми співробітництва з НУО за напрямом "інформаційне суспільство", зокрема, для країн Центральної та Східної Європи (на сьогодні консультативний статус при РЄ мають більше 350 міжнародних неурядових організацій). \

Консультативний статус НУО, найбільш представницьких в галузі комунікації та інформації, передбачає: 1) адекватність стратегій і програм діяльності МСО та НУО загальним принципам міжнародного співробітництва; 2) поглиблення і конкретизацію визначених напрямів політичної, практичної і науково-дослідницької роботи; 3) впровадження окремих міжнародних та регіональних проектів в національному інформаційному середовищі.

Публічні слухання і дебати в ПАРЄ щодо інформаційного виміру європейської інтеграції, розвитку інформаційного права, пан’європейської медіаполітики обумовлюють нову політичну роль НУО, виявляють особливості і стирання меж у напрямках діяльності, нові комбінації учасників інформаційних відносин. НУО наділені правом звертатися до Генерального Секретаря ПАРЄ з меморандумами, пропозиціями, проектами рішень щодо розгляду актуальних проблем міжнародних інформаційних відносин у спеціалізованих комітетах та робочих групах Організації.

Політичними досягненнями НУО вважається: участь в інформаційних обмінах з потенційними країнами-членами РЄ, зокрема, щодо механізму захисту прав людини у сфері вільного вираження поглядів та свободи ЗМК, система спільного управління молодіжними інституціями РЄ – Європейським молодіжним центром та Європейським молодіжним фондом з метою пропагування ідей інформатизації суспільства, нового осмислення економічної стабільності та професійної орієнтації; допомога країнам Центральної та Східної Європи як важливого чинника побудови демократичного суспільства, а також реалізація спільних проектів – "Політика на службі суспільства та участь громадськості у політиці" (Будапешт, 1991), "Роль міжнародних неурядових організацій у сучасному суспільстві" (Страсбург, 1993), "НУО і громадянське суспільство: свобода і межі виявлення поглядів" (Вільнюс, 1995), "Інформаційне суспільство – виклик для Європи" (Салоніки, 1997), "Нова політика об’єднаної Європи" (Ніцца, 2000).

НУО України, враховуючи європейські стандарти, виступають як альтернативна мобільна система політичних та інформаційних відносин, яка адекватно реагує на зміни у системі, нові політичні, соціокультурні та економічні реалії. "Громадська" сутність НУО має політичний характер, визначає мету та завдання діяльності: боротьбу за свободу, рівність, справедливість, незалежність від державної влади; створення нового типу суспільної сфери комунікацій, який втілює ідею політичної та культурної багатоманітності в інформаційному суспільстві.

Неурядові організації поділяють на категорії відповідно до політичної системи, яка відзначаються різновидами сучасних змін: 1) бурхливим зростанням можливостей каналів зв’язку, зникненням інформаційних кордонів завдяки новим технологіям; 2) трансформацією державних моделей комунікації, обумовлених політикою, демократичним вибором нових незалежних держав пострадянського простору; 3) розвитком міжнародної конкуренції; 4) впливом нових інформаційних технологій на права людини та усвідомлений вибір суспільства. Ці зміни тісно взаємопов’язані з новими формами політичних відносин на міжнародному, регіональному та національному рівнях.

Система НУО України об’єднує інституції, метою діяльності яких є участь у побудові національного інформаційного суспільства за європейськими принципами; встановлення правопорядку, що базується на принципах людської гідності, свободи комунікації; визнанні транснаціональних асоційованих мереж як прогресивних компонентів сучасного розвитку.

Зважаючи на характер і мету діяльності НУО України, можна запропонувати компаративну класифікацію міжнародних та національних інституцій:

Міжнародні інституції.

1) Міжнародні організації загальної компетенції (Міжнародна федерація з інформації та документації, Спілка міжнародних асоціацій, Міжнародна асоціація: інформація задля розвитку, Інститут інформаційного суспільства, Міжнародна спілка досліджень комунікації, Європейський центр парламентських досліджень та документації, Міжнародний інститут комунікацій тощо), метою діяльності яких є забезпечення міжнародних відносин в галузі інформації та комунікації на рівні громадських організацій, участь НУО у виробленні міжнародної політики в цій сфері, організація наукових досліджень міжнародих проблем комунікації, формування суспільної думки щодо стратегії розвитку цивілізації;

2) Міжнародні організації спеціальної компетенції, метою дільності яких є роз-в’язання проблем у сфері міжнародних відносин за окремими напрямками міжнародної комунікації, забезпечення діалогу за віссю – державна влада приватний секор, об’єднання фахівців для розробки професійних стандартів, організація широких представницьких контактів НУО на міжнародній арені.

Міжнародні організації спеціальної компетенції, в свою чергу, поділяють на: а) правозахисні (організації свободи слова, прав людини і боротьби з цензурою: Організація 19 статті – Міжнародний центр боротьби з цензурою);

б) медійні (організації спеціалізованих напрямів співробітництва у галузі мас-медіа):

 журналістські – Міжнародна федерація журналістів, Європейський союз асоціацій наукових журналістів, Європейський інститут медіа, Європейська асоціація підготовки журналістів;

 організації телерадіомовлення – Європейська асоціація комерційного телебачення, Європейська телерадіомовна спілка, Європейська Рада комерційного телебачення;

 організації друкованої преси та реклами – Жіноча публіцистична служба, Союз преси країн ЄС, Спілка асоціацій редакторів газет, Європейський рекламний тріумвірат, Європейська асоціація рекламних агентств;

 організації суспільного телерадіомовлення та інформаційні агентства – "ВВС", "Канал 4", "Шведське радіо", ТВЗ, ARD, RTL+, HUP/UHP; в) організації інформаційних та комунікаційних послуг (кабельного, супутникового, електрозв’язку, мультимедіа, мережевого та Інтернет-зв’язку) – Міжнародна рада кабельного зв’язку, Міжнародна організація космічного зв’язку, Міжнародна асоціація мобільного супутникового зв’язку, Європейська комісія поштового, телеграфного та телефонного зв’язку, Європейський форум мультимедіа, Європейська аудіовізуальна обсерваторія, Європейська спілка операторів кабельного зв’язку, Європейська асоціація інформаційних послуг, Європейське космічне агентство, Асоціація інформаційного менеджменту; г) організації християнської та католицької комунікації – Міжнародна католицька асоціація радіотелевізійних, аудіовізуальних та Internet-послуг; Світова асоціація християнської комунікації, Європейська християнська асоціація візуальних медіа, Міжнародний союз католицької преси, Європейська прес-служба баптистів, Міжнародне християнське телерадіотовариство; д) організації з наукових, аналітичних та прикладних досліджень спеціалізованих галузей інформаційних відносин (Міжнародний союз дослідження комунікації, Інститут науковців з інформації, Європейська асоціація досліджень з розвитку інформаційних технологій, Міжнародна асоціація "Інформація та інтелект", Європейська рада наукової інформації).

Порівняльні аналітичні дослідження діяльності НУО дають можливість зробити висновки про бурхливе зростання кількості неурядових та спеціалізованих міжнародних організацій завдяки актуалізації міжнародних інформаційних обмінів, про розширення компетенції НУО в умовах глобалізації комунікації, посилення впливу неурядових інституцій на систему прийняття політичних рішень в рамках міжнародних універсальних організацій, потенційні можливості для організації співробітництва в цифровому суспільстві ХХІ століття.

Історія політичної та суспільної діяльності НУО в галузі інформації та комунікації бере початок у 19 столітті, коли були створені перші міжнародні організації – Всесвітній телеграфний союз (1865 р.), Всесвітня поштова спілка (1874 р.), Міжнародна федерація з інформації та документації (1885 р.), Союз міжнародних асоціацій (1907 р.), до компетенції яких входили проблеми транскордонного обміну інформацією, регулювання традиційних та нових засобів комунікації, проведення прикладних досліджень та організація міжнародного співробітництва в інформаційній сфері.

Міжнародна федерація з інформації та документації (МФІД), одна з найдавніших неурядових організацій, здійснює діяльність шляхом політичних та суспільних дискусій з актуальних проблем міжнародного інформаційного обміну на щорічних конференціях та представницьких конгресах FID (раз на два роки), що дає можливість розглядати стан та перспективи розвитку міжнародних інформаційних відносин. Так, на Конгресі FID, присвяченому 100-літтю неурядової організації (Гаага, Нідерланди, 19 листопада 1985 р.), в центрі обговорення була проблема "Традиції і майбутнє: інформаційна супермагістраль і новий світогляд", що свідчить про осмислення цивілізаційного розвитку в рамках НУО і спробу спрогнозувати наслідки широкого використання інформаційної супермагістралі для повсякденного життя, розглянути ініціативи державного і приватного секторів щодо впровадження нових технологій в європейському регіоні, узгодити позиції та виробити пропозиції для конкретних дій і наукових досліджень за проблематикою – змінене суспільство, нові технології, інформація та інформаційна супермагістраль [106; 109].

Проблеми глобального порядку, системного аналізу міжнародних відносин, взаємодії міжнародних урядових та неурядових організацій, розширення транскордонного співробітництва та міжнародного обміну інформацією вирішуються в рамках "Союзу міжнародних асоціацій" (СМА), заснованого 1907 року в Брюсселі лауреатом Нобелівської премії миру Генрі ла Фонтейном та Генеральним секретарем міжнародного інституту бібліографії Полом Отлетом, СМА сприяв створенню таких історично значущих інститутів, як "Ліга Націй" (1920 р.), "Міжнародний інститут інтелектуального співробітництва" (1925 р.), Перший Університет міжнародних відносин (1928 р.). Постійні контакти із впливовою неурядовою інституцією зараз підтримують більше 400 міжнародних організацій та асоціацій (ЕКОСОР, ЮНЕСКО, МОП, WIPO мають статус консультантів в СМА); в дослідженнях СМА беруть участь відомі фахівці з міжнародних проблем 37 країн світу.

Слід відзначити той факт, що міжнародні універсальні організації приділяють велику увагу співробітництву зі СМА (Союз має постійні представництва при штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку та відділенні ООН в Женеві), зважаючи на задекларовані принципи та мету діяльності НУО робити внесок в глобальне співробітництво, що базується на повазі до гідності і солідарності народів та свободи комунікації; досліджувати транснаціональні інформаційні мережі, які вважаються початковими компонентами сучасного суспільства; збирати та поширювати найбільш важливу документацію та інформацію про урядові та неурядові МО і нові форми їхнього співробітництва; сприяти розвитку недержавних мереж комунікації та досліджувати міжсистемні зв’язки в міжнародних відносинах; класифікувати, аналізувати, порівнювати та висвітлювати світові проблеми з точки зору неурядових міжнародних інституцій.

Комунікаційна проблематика стосується таких сучасних досліджень та міжнародних проектів СМА, як програма вивчення глобальних проблем і людських ресурсів (міжнародний інформаційний обмін, глобальне інформаційне суспільство); проект впровадження режиму прямого доступу через глобальні мережі, що розглядається як значний крок до забезпечення світової спільноти інформацією про динаміку процесів у політичній системі міжнародних відносин, відповідає ініціативам та потребам глобальної спільноти; дослідження нетрадиційних та нових форм міжнародного співробітництва (мережеві міжнародні організації), застосування в їх діяльності можливостей міжорганізаційних мереж, особливо з використанням ускладнених інформаційних систем (мультимедійних комунікацій, телеконференцій, віртуальних офісів); проведення компаративних аналітичних моніторингів із психосоціальних проблем щодо сприйняття ідеології інформаційного суспільства, тощо. Дослідження з актуальних напрямів міжнародної інформаційної політики, зокрема, містять фундаментальний аналіз динамізму даних проблем, концептуальні та термінологічні висновки про інформаційні чинники в розвитку цивілізації.

Програма співробітництва СМА з Європейською Радою ЄС передбачає консультативний статус неурядової організації при Генеральному Директораті з інформаційного суспільства дає можливість впливати на стратегії нової політики об’єднання Європи, програму соціальної зайнятості та впровадження системи широкого суспільного доступу до універсальних інформаційних послуг, на розробку концептуальних підходів політики правового регулювання європейського інформаційного простору [19; 110; 122].

Значний вплив на прийняття політичних рішень у сфері міжнародних інформаційних відносин здійснює міжнародна неурядова інституція "Організація 19 статті – Міжнародний центр боротьби з цензурою" (Article 19), заснована 1986 року з метою забезпечення фундаментальних прав та свобод людини і ЗМК в еволюційно прогресуючому світі. Завданнями організації є вплив на уряди національних держав для дотримання ними зобов’язань за Міжнародним Біллем про права людини; поширення міжнародних стандартів захисту свободи слова та плюралізму для впровад-ження в національному праві та політичній практиці урядів; сприяння боротьбі з цензурою, в тому числі і в рамках діяльності міжнародних універсальних організацій; проведення постійних моніторингів порушень щодо здійснення права на вільне вираження поглядів; вплив на громадську думку і підтримка жертв цензури.

Стратегія діяльності Організації "Article 19" в Центральній та Східній Європі спрямована на трансформацію політичних інститутів країн "нової демократичної хвилі" на основі верховенства громадських інтересів, що виражаються шляхом свободи особистості на вираження поглядів, поширення ідей та інформації через кордони держав за допомогою як традиційних, так і нових комунікаційних засобів.

Програма для ЦСЄ передбачає співробітництво на міжнародному та національному рівнях за участю неурядових інституцій і включає такі проекти, як "Відкрите громадянське суспільство", "Керівні принципи вираження поглядів під час виборів та референдумів у перехідних країнах", "Права, свободи та відповідальність ЗМК у демократичному суспільстві". З 1994 року Організація "Article 19" впроваджувала ці проекти в Албанії, Боснії та Герцоговині, Болгарії, Хорватії, Чеській Республіці, Молдові, Росії, Румунії, Словаччині, Україні, Югославії, країнах Балтії. Основні ідеї та програмні принципи міжнародного співробітництва національних урядів, міжурядових універсальних та неурядових організацій Європи було викладено в доповідях та рішеннях міжнародних конференцій "Article 19" у 1993-2000 рр., результатом яких стало запровадження політичних санкцій щодо країн, в яких виявлено порушення фундаментальних прав і свобод.

Консультативний статус "Міжнародного центру боротьби з цензурою" – в міжурядових організаціях ЮНЕСКО, РЄ, ЄС обумовлює участь НУО у парламентських слуханнях з проблем пан’європейської політики, судових засіданнях Європейського Суду з прав людини, в міжнародному моніторингу за проектом "IFEX" в мережі Internet, де щоденно фіксуються за регіонами та країнами випадки порушень права на комунікацію. Діяльність НУО базується на тісному співробітництві з відомими міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, що сприяє встановленню міжнародних стандартів свободи слова як необхідної умови громадянського суспільства [110].

Необхідно зазначити, що політичні стратегії Міжнародного інституту комунікацій (МІК), спрямовані на реалізацію провідної програми ЮНЕСКО "Інформаційне суспільство для всіх", формування регіональної та національної політики в галузі інформації та інформатизації, створення системи медіабізнесу на основі нових технологій, пропагування нового зовнішньоекономічного курсу ЄС на ХХІ століття. НУО МІК ініціює діалог та співробітництво у всіх сферах комунікації – від друкованих ЗМК до Internet для забезпечення механізму міжнародного співробітництва, а також міжнародного і регіонального партнерства.

Головною метою діяльності МІК є забезпечення доступу до інформаційних ресурсів шляхом організаційної діяльності; проведення аналізу та обговорення на міжрегіональному рівні етичних, економічних, правових та соціокультурних проблем інформаційного суспільства; впровадження нових міжнародних норм і прогресивної практики в галузі міжнародних інформаційних обмінів; сприяння розвитку інформаційних мереж і мереж дистанційної освіти на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях; втілення проектів, дослід-жень і стандартів, які стосуються розуміння людського розвитку та впливу нових технологій на глобальну спільноту.

Діяльність МІК характеризує, що сфера його впливу поширюється на 70 країн світу та територіальні відділення МІК у Великій Британії, Франції, Німеччині, Італії, США, Канади, Японії, Австралії. Проекти і щорічні конференції МІК відповідають актуальним проблемам розвитку міжнародних інформаційних відносин, новій політиці об’єднання Європи, зовнішньополітичним стратегіям країн-членів ЄС, відображають активне розуміння ролі НУО в міжнародних відносинах, участь у прийнятті керівних рішень в рамках міжурядових інститутів. За ініціативою МІК в європейському регіоні було впроваджено такі проекти, як "Telecommunications Forum" (пробле-ма лібералізації телекомунікацій та ринку телекомунікаційних послуг); "New Service Forum" (розширення спектру універсальних інформаційних послуг), "IIC/InfoDW Project" (розвиток електронної комерції), "Global Telecom Women’s Project" (гендерні проблеми в інформаційному суспільстві), "Intermedia Special Reports" (наукові дослідження комунікацій та їх впливу на суспільну свідомість), "IIC on-line" (послуги он-лайн від е-уряду до е-громадськості). Здійснення проектів МІК активізувало політичні кола європейських країн, інтереси транснаціональних корпорацій, промислових груп, вплинуло на інвестиційну політику в інформаційному секторі європейського регіону. [110]

Європейські неурядові організації спеціальної компетенції обіймають широкий спектр проблем пан’європейського рівня: правозахисні організації "Форум свободи – Європейський центр"; медіаінституції "Європейська асоціація підготовки журналістів", "Європейський інститут медіа", "Європейська рада комерційного телебачення", "Європейська аудіовізуальна обсерваторія", "Жіноча публіцистична служба"; організації з проблем комунікацій, зв’язку та інформаційно-комунікаційних послуг "Європейська спілка операторів кабельного зв’язку", "Європейська асоціація інформаційних послуг", "Європейська асоціація інформаційного менеджменту", неурядові організації релігійного спрямування "Європейська католицька асоціація TV, радіо та аудіовізуальних послуг", "Європейська християнська асоціація візуальних медіа", створюючи тим самим архітектуру інформаційних відносин в регіоні, що стимулює процеси лібералізації та конкуренцію, розвиває ефективну політику щодо нових інформаційних технологій та послуг, вирішує актуальні питання політичного та соціального розвитку європейських країн.

Політичні ініціативи "Європейського форуму мультимедіа" пов’язані з викликами нових технологій для промислового виробництва, особливо галузей мультимедійних засобів. НУО "EFM" виступає новою формою міжнародного співробітництва громадськості, ділових та промислових кіл з урядовими інститутами, за своєю сутністю він відповідає розвитку глобального цифрового середовища, це міжнародна мережева організація з е-штаб-квартирою (електронною платформою) та новими способами діяльності.

Пріоритетними напрямами співробітництва EFM визнано організацію постійного мережевого форуму для контактів та обміну інформацією між НУО і політичними партіями європейських країн з проблем глобального інформаційного суспільства; забезпечення європейської присутності на глобальних ринках мультимедійних засобів, створення інтерфейсу спільно з урядовими установами для розвитку промисловості та нових робочих місць у цифровому світі.

Неурядова організація "EFM" визначає свою роль в європейському регіоні як "посла мультимедіа в ЄС", що обумовлює його участь в розробці проектів наукових технологічних досліджень, залучення фахівців за мережевою системою до обговорення провідних стратегій в промисловості та потенційних бізнесових програмах щодо мультимедіа, фінансову підтримку діяльності Генерального Директорату ЄС з інформаційного суспільства в галузі впровадження нової соціальної політики.

Website "EFM" поширює інформацію про свою діяльність та політику через міжнародні програми "Вікно в світ", "Test Forces", "Європейський експортер", "European Information Society Regulatory & Public Policy Issue Tracker", сприяє встановленню міжнародних контактів представників ділових кіл Європи з міжнародними експертами в галузі мультимедіа, впливає на стратегії прийняття керівних рішень, виступає як спільна платформа європейської промисловості мультимедійних засобів в інтересах всіх учасників становлення інформаційного суспільства, організовує підтримку експортоспроможних європейських компаній мультимедіа та їхнього іміджу в глобальній інформаційній магістралі.

Зазначимо, що функціонування мережевих організацій як нової форми міжнародного діалогу свідчить про глобальні тенденції структуризації системи міжнародних організацій, видозміни в їх діяльності під впливом нових технологій і спростовує виступи антиглобалістів, які вбачають у доктрині інформаційного суспільства та новій концепції міжнародних відносин політичні та соціальні загрози для національної самобутності та самодостатності.

Глобалізація суспільного розвитку, загальні тенденції концентрації та взаємодії ринків нових технологій (аудіовізуального, телекомунікаційного, інформаційних технологій, видавничого, OnLine), зростаюча конкуренція інфраструктур комунікацій (наземного, супутникового, оптично-волоконного, бездротового), впровадження нових видів інформаційних послуг (від ТV на замовлення до Internet-телефонії), консолідація міжнародної співпраці і об’єднання за професійними інтересами, комерціалізація діяльності неурядових об’єднань сформували новий різновид НУО як інституції, що поєднує у своїй діяльності елементи неурядових організацій та транснаціональних корпорацій.

Трансформація форм і методів діяльності Європейської асоціації операторів кабельного зв’язку (ЕССА) загалом сприяє просуванню і презентації інтересів організації (як НУО і як ТНК) на європейському рівні. Перше неофіційне співробітництво між європейськими операторами кабельного зв’язку почалося ще у 1949 році за участю представників Швейцарії, Бельгії, Нідерландів. Динаміка відносин привела до створення у 1955 році формальної структури Міжнародного Альянсу (Alliance Internationale de la Distribution par cablee), яка в 1993 році була перейменована на "Європейську асоціацію операторів кабельного зв’язку", щоб у такий спосіб підкреслити зміни у статусі та цілях міжнародної співпраці в рамках неурядової організації. ЕССА захищає інтереси приватних операторів кабельного зв’язку, муніципальних та сервісних компаній – користувачів мереж кабельного зв’язку та операторів телекомунікаційних організацій.

Асоціація об’єднує 29 членів у 16 країнах Європи (Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, ФРН, Ірландія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія, Ізраїль), а також має асоційованих членів у перехідних країнах ЦСЄ та Балтії (Болгарія, Чехія, Польща, Румунія, Словенія, Естонія).

Метою діяльності ЕССА в умовах становлення інформаційного суспільства і впровадження нових технологій є міжнародне співробітництво за програмами і проектами розвитку кабельного зв’язку, захист інтересів європейських операторів кабельного зв’язку на регіональному і глобальному рівнях, гарантування вільного обміну інформацією між членами організації, вирішення комерційних, правових та технічних проблем функціонування НУО.

Асоціація активно впливає на формування нової європейської політики в галузі телекомунікацій, аудіовізуальних послуг, цифрового телебачення, авторського права та права інтелектуальної власності в мережах та системах, лібералізації кабельної сфери, готує рекомендації та пропозиції щодо регулювання кабельного зв’язку для Європейської комісії, відповідних директоратів та робочих груп ЄС, бере участь у реалізації Європейського проекту трансляції цифрового відео (European Digital Video Broadcasting project) за допомогою мереж кабельного зв’язку.

За ініціативою ЕССА Європейська комісія ухвалила Директиву про скасування обмежень на використання кабельного зв’язку для наданння телекомунікаційних послуг (1995 р.), директиви про захист інтересів операторів кабельного зв’язку в аудіовізуальному секторі (SATCAB) та у сфері інтелектуальної власності та аудіовідеопіратства (IPR), розглядає можливості регулювання структури цифрового телебачення, систем Transcontrol та Simulcast за участю приватного сектору, що надає ЕССА виразних характеристик транснаціональної корпорації. Результатом співробітництва ЕССА та IFN (Інституту інформаційних та комунікаційних технологій, Брауншвайг, ФРН) стало заснування науково-дослідницького підрозділу неурядової організації "EuroCabelLabs", який у 1991 році набув самостійного міжнародного статусу і керується бельгійським законодавством. Діяльність її пов’язана з міжнародними аналітичними дослідженнями потоків даних в комунікаційних системах, створенням e-mail, європейського стандарту "EUROBOX" – трансляційної платформи цифрового відео, з регламентацією відкритого доступу до ретрансляції за допомогою кабельного зв’язку, оптимізації мереж та розширення інтерактивного сервісу.

Показово, що доповіді ЕССА про політику модернізації інформаційної інфраструктури трансформуються у програми Європейського фонду національного розвитку і відіграють важливу роль у здійсненні інформаційної політики країн та регіонів Європи [110; 116; 117; 122].

У політичній системі Європи значну роль відіграють неурядові організації релігійного спрямування, зокрема ті, функціонування яких тісно пов’язане з католицькою церквою. Католицизм виступає як панівна релігія більшості європейських країн, Святий Престол і держава Ватикан стимулюють участь католицьких НУО в роботі різних міжнародних форумів, в діяльності міжурядових інститутів та альянсів з метою міжнародного співробітництва для збереження миру і врегулювання конфліктів, дотримання прав і свобод людини, соціального захисту обездолених, пропагування моральних цінностей як важливого аспекту міжнародної політики.

Католицька церква активно реагує на зміни у сучасному світі, враховує вплив глобальних процесів та нових технологій на розвиток міжнародної спільноти, що особливо помітно в діяльності Міжнародної католицької асоціації радіо, телебачення та аудіовізуальних засобів (UNDA), Європейської християнської асоціації аудіовізуальних медіа (CEVMA), Католицької ради мультимедіа (САМІСО), Міжнародного союзу католицької преси (UCIP), Католицької інтерактивної мережі (Network) та інших католицьких громадських об’єднань європейського континенту.

Міжнародну католицьку асоціацію "UNDA" (первісна назва "Міжнародне католицьке бюро радіомовлення") було засновано 1928 року в Кельні (ФРН) з ініціативи медійних компаній для консолідації та взаємної допомоги у християнській комунікації. "UNDA" (від лат. хвиля) символізує міжнародний інформаційний обмін, поширення моральних засад католицизму на хвилях радіо, телебачення, через сучасні комп’ютерні мережі. Організація, зареєстрована у Фрибурзі (Швейцарія), є однією з трьох католицьких міжнародних структур у галузі комунікації та інформації, які офіційно визнав Ватикан; керівні органи об’єднують зусилля двох континентів – Європи (Брюссель) та Північної Америки (Дейтон). "UNDA" репрезентує 139 національних та 26 міжнародних католицьких асоціацій в різноманітних міжнародних організаціях, зокрема, її представництва функціонують при ООН та її спеціалізованих установах ЮНЕСКО, ЄКОСОР, ПРООН, при Європейському Союзі, ЦЄІ, Міжнародному центрі боротьби з цензурою (Article 19).

Основною метою діяльності "UNDA" є поширення ідей християнства, духовності та гуманізму за допомогою комунікаційних мереж і систем мас-медіа; заохочення неформального діалогу на різних рівнях (від глобального до національного) для вирішення проблем миротворчості, міжкультурної комунікації, збереження духовних цінностей; створення ефективної системи комунікацій для підтримки міжнародного співробітництва з урядовими структурами та неурядовими організаціями; представництво інтересів"UNDA" на міжнародній арені. Міжнародна діяльність організації має практичне втілення у проведенні конгресів (один раз на 3-5 років), семінарів, всесвітніх фестивалів християнської комунікації, здійсненні аналітичних тематичних досліджень, участі в міжнародних проектах християнської освіти через глобальну мережу асоціації.

Пріоритети діяльності UNDA: 1) визнання комунікаційної галузі міжнародним фактором релігійної діяльності, що передбачає створення спеціальних національних та єпархіальних стандартів у галузі комунікації, розвиток комунікаційного потенціалу церкви, координацію діяльності католицьких неурядових організацій на всіх рівнях; 2) стратегічне використання існуючих і нових інформаційних технологій для спілкування з громадськістю на національному і місцевому рівнях, забезпечення щоденного доступу до католицьких програм через кабельне та супутникове телебачення, дослідження і випробування нових інформаційних технологій для використання в цілях "UNDA"; 3) удосконалення професіоналізму католицьких мас-медіа з метою формування нового покоління фахівців у галузі медіаіндустрії, забезпечення присутності представників UNDA у світових ЗМК для впливу на прийняття керівних рішень та пропагування духовноорієнтованого мовлення; 4) постійне теологічне обгрунтування прогресу в галузі комунікації, що передбачає теологічні дослідження нових технологій, підготовку світової доповіді з комунікаційної теології, співробітництво з католицькими теологічними товариствами для досягнення всебічної ефективності комунікаційного впливу релігійної громадськості, що є логічним виявленням позиції католицької церкви до технологічного прогресу, до збереження впливу на католицьку громаду та європейську спільноту шляхом адаптації глобальних новацій в теологічних концепціях та церковній політиці [118].

Політичні проблеми інформаційної цивілізації виступають невід’ємним чинником міжнародного співробітництва в рамках таких європейських міжурядових спеціалізованих організацій, як "Європейський центр парламентських досліджень та документації" (ECPRD), що діє під егідою Європейського Парламенту (ЄС) та Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЕ), Європейська телерадіомовна спілка (ЕВU), "Європейська організація супутникового зв’язку" (EUTELSAT), Міжнародна організація мобільного супутникового зв’язку (ІМSC), Європейська комісія міжнародного поштового, телеграфного та телефонного зв’язку (РТТІ), "Європейське космічне агентство", "Європейська патентна служба". Міжнародні спеціалізовані організації проводять політику реалізації рішень і стратегій основних європейських інститутів (РЄ, ЄС) в конкретно визначеному секторі міжнародних інформаційних відносин, виконують представницьку місію, виступають відкритими форумами для обговорення дискусійних проблем європейської інформаційної політики.

Метою діяльності Європейського центру парламентських досліджень та документації (заснованого 1977 року у Відні на конференції спікерів європейських парламентів) є забезпечення постійного обміну інформацією між парламентами країн Європи, організація робочих груп та семінарів з проблем макроекономічних досліджень, нових інформаційних технологій та створення електронних баз даних для підтримки контактів на парламентському рівні. Виникнення ECPRD об’єктивно обумовлюється процесами інтеграції в Європі, посиленням міжнародного авторитету провідних європейських інститутів, необхідністю проведення ефективної проєвропейської політики, створення потужної інформаційної бази для незалежного аналізу, що дає можливість підвищити роль парламентів в загальнополітичному процесі (членство у ECPRD відкрите для європейських країн та позаєвропейських держав).

Підсумовуючи тенденції міжнародного співробітництва за участю МСО та неурядових міжнародних організацій, треба зазначити, що вони обумовлюються логікою глобалізації міжнародних відносин, появою широких представницьких контактів неурядового характеру, впливом сучасних засобів комунікації на взаємодію державних утворень і суспільних структур. Активна участь МСО та НУО в глобальних та регіональних інформаційних процесах свідчить про намагання глобальної спільноти об’єднати громадські інтереси для розв’язання політичних проблем, та допомоги країнам, які поступово виходять на належний рівень інформаційного розвитку, для подолання дисбалансу світових інформаційних потоків [110].

Громадські організації України виступають гарантами плюралізму і незалежності ЗМІК, інструментом соціального і культурного прогресу, сприяють побудові нової архітектури відносин в українському суспільстві та багатогранному функціонуванню всієї державної системи.

Розвинута мережа неурядових організацій об’єднує установи, метою діяльності яких є участь у становленні інформаційного суспільства, захист прав і свобод людини у сфері інформації і комунікації, безперешкодне здійснення професійної діяльності, просвітництво та підтримки культурного розмаїття ЗМІК. Важливим чинником діяльності НУО України є створення Громадянської Ради з питань свободи слова та інформації як незалежного суспільного суб’єкта в процесах прийняття рішень з питань інформаційної політики, як складової процесів формування громадянського суспільства в Україні. Громадська рада здійснює координацію співпраці недержавних організацій та експертів з органами влади України, міжнародними організаціями та їх представниками в Україні, взаємодіє з комітетом Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, кабінетом Міністрів України, Нарадою України з питань телебачення і радіомовлення, Держтелерадіо, іншими міністерствами та відомствами, органами місцевого самоврядування.

Основні цілі Громадської Ради – забезпечення правв на свободу слова та транскордонну комунікацію, реформування національного інформаційного законодавства. Основні напрями діяльності – громадська експертиза проектів законодавчих актів у сфері інформаційних відносин; аналіз діяльності владних інститутів, пов’язаних з реалізацією інформаційної політики, подання пропозицій з актуальних питань міжнародного співробітництва у сфері ЗМІК, проведення досліджень щодо змін інформаційного законодавства, популяризація у суспільстві перспективних ідей інформаційного розвитку.

Найбільш активну позицію займають в Україні відомі громадські організації – асоціація мережених телерадіомовників, Комітет “Рівність можливостей”, Асоціація “Спільний простір”, Інститут масової інформації, Український незалежний центр політичних досліджень, Фонд “Інформаційне суспільство України”, Фонд “Європа ХІХ століття”, Міжнародна громадська організація Інтерньюз-Україна, Незалежна асоціація мовників, Інтернет-видання про ЗМІ в Україні “Телекритика”, Академія Української Преси, Центр медіареформ, Незалежна медіа-профспілка тощо.

Асоціація мережевих телерадіомовників прагне сформувати нову інформаційну мапу держави, створити умови адаптації суспільства до широкого використання нових продуктів та послуг інформаційного суспільства, створити механізм участі громадськості у реалізації рішень та прийнятті законодавства, протидіяти не доброчесній конкуренції.

Метою Асоціації є задоволення законних інтересів та захист прав і свобод Членів Асоціації у сфері телебачення і радіомовлення та сприяння діяльності телерадіоорганізацій в Україні. Серед завдань Асоціації -

• сприяння розвитку телерадіопростору України відповідно до принципів ринкової економіки та добросовісної конкуренції, сприяння і підтримка розвитку організованого ринку послуг у галузі телебачення та радіомовлення в Україні, недопущення недобросовісної конкуренції;

• сприяння розвитку системи захисту інтелектуальної власності в галузі телебачення і радіомовлення України;

• сприяння розвитку мереж кабельного та супутникового теле - та радіомовлення в Україні відповідно до світової практики;

• розробка відповідних пропозицій та проектів змін до чинного законодавства, що регулює діяльність телерадіоорганізацій;

• впровадження дослідницьких програм, спрямованих на вивчення ринку телебачення та радіомовлення;

• проведення наукових та практичних конференцій, семінарів, симпозіумів та "круглих столів" з метою обговорення проблем, завдань та напрямків розвитку національного телерадіопростору;

• організація навчання та підготовці фахівців у галузі телебачення та радіомовлення та інші.

Асоціація спрямовує свою діяльність на: реформування інформаційного законодавства, порівняльні дослідження у сфері інформаційного законодавства, вивчення іноземного досвіду правового регулювання; організацію дискусійного простору для фахівців, що займаються розвитком телерадіосередовища; створення української методики навчання кадрів у сфері телерадіомовлення; створення інформаційного обміну в галузі телебачення та радіомовлення.

Асоціація є учасником Громадської Ради з питань свободи слова та інформації [119].

Комітет “Рівність можливостей” займається: питаннями моніторингу національних та регіональних ЗМІ в Україні, зокрема досліджує питання прозорості засобів масової інформації під час політичних та виборчих процесів, розглядає факти порушень прав ЗМІ та журналістів на доступ до джерел інформації та її вільне поширення в інформаційному просторі України [120].

Асоціація “Спільний простір” впроваджує різноманітні освітні програми серед регіональних ЗМІ, а також забезпечує їх інформаційне супроводження, виконує низку соціальних проектів, сприяє вільному обміну досвідом та інформацією на загальнонаціональному та регіональному рівнях [121].

Інститут масової інформації, який було засновано в жовтні 1995 року українськими та зарубіжними журналістами, є українською недержавною організацією, що займається дослідженням феномену масової інформації в сучасному суспільстві. Сфера діяльності Інституту масової інформації охоплює: захист свободи слова, сприяння розвиткові української журналістики, дослідження громадської думки та інших явищ, пов'язаних з формуванням масової свідомості.

Провідний напрямок діяльності інституту - адаптація західних навчальних програм з журналістської освіти для потреб української преси. Мета ІМІ - наближення якості та змісту роботи українських видань до європейських стандартів. Навчальні тренінги для журналістів є одним із перших проектів ІМІ. Вони проводяться спільно з французським Центром підготовки й вдосконалення журналістів (CFPJ). До кожного семінару Інститут масової інформації готує спеціальні навчальні посібники, які є адаптацією методичної літератури CFPJ до потреб української аудиторії.

Виданням Інституту є тематичний бюлетень "Вільний мікрофон", що розсилається у фактично всі ЗМІ України. Конкурс політичної карикатури є окремим напрямком діяльності проекту "Вільний мікрофон". До конкурсу залучені друковані органи найрізноманітнішого політичного спрямування. Проектом передбачено регулярний друк політичних карикатур у бюлетені "Вільний мікрофон" та виставка у приміщенні Верховної Ради кращих творів конкурсу.

Інститут масової інформації має низку проектів по захисту свободи слова в Україні. На веб-сторінці ІМІ регулярно подаються новини про розвиток журналістики в Україні, та, зокрема, відстежується хроніка протистояння ЗМІ та владних структур України. ІМІ є ексклюзивним представником міжнародної організації захисту свободи слова "Репортери без кордонів" в Україні. Спільно з "Репортерами без кордонів" ІМІ залучає до захисту свободи слова в Україні компетентні міжнародні структури та фахових спеціалістів.

З 1998 року при Інституті працює Центр правничої експертизи, який безкоштовно надає юридичні консультації журналістам, які опинилися під тиском державних чи нелегальних структур.

У грудні 1997 року Інститут Масової Інформації отримав Премію Консультативного Комітету із захисту прав людини при Прем'єр-Міністрові Французської республіки. Премія присвячена 50-річчю Загальної Декларації прав людини. Ця престижна премія вперше була виграна представниками України за проект "Свобода преси в Україні".

У 2001 році ІМІ ініціював проведення міжнародних конкурсів політичної карикатури. Впродовж 2001-2003 років відбулося два конкурси на теми "ЗМІ та влада" і "Преса та вибори" [122].

Український незалежний центр політичних досліджень функціонує як неурядова дослідницька організація, метою якої є аналіз внутрішньої та зовнішньої політики і конкретна інформаційна та консультаційна допомога демократичним установам в Україні. Результатом роботи центру стали численні публікації, в яких подається інформація про учасників громадських рухів та політичних партій, висвітлюється діяльність партійних фракцій у парламенті, розглядаються законодавчі основи партійної діяльності, перебіг адміністративного реформування української держави, питання свободи преси тощо. Особливо ефективними є: коментарі у загальнонаціональних ЗМІ щодо поточних подій і публікацій в періодиці, випуск щотижневого електронного бюлетеня "Research Update" з оцінками експертів; надання організаційної та інформаційно–аналітичної підтримки телевізійним проектам. При фонді створено інформслужбу "Вибір", засновано комітет "Рівність можливостей". Діяльність інформслужби "Вибір" спрямована на забезпечення українських виборців такою інформацією, яка б дозволила їм здійснити свій вибір свідомо й на користь демократичних сил України [123].

Фонд “Інформаційне суспільство України”, неурядова, неприбуткова організація, основна мета якої - побудова самодостатньої структури для сприяння у формуванні Інформаційного суспільства в Україні.

Шляхи реалізації діяльності фонду - робота з громадськістю, активна співпраця з усіма секторами суспільства: державними, неурядовими організаціями та юридичними особами для створення сприятливих умов у сфері інформаційної освіти, IT-бізнесу та суспільної комунікації.

Фонд сприяє збереженню та розвитку інтелектуального потенціалу нації, як основи стійкого розвитку держави, шляхом забезпечення доступу кожній людині, незалежно від її віку, статі, національності, соціального статусу, прибутку та релігійних або політичних переконань, до інформації, яку вона вважає необхідною для повноцінної інтеграції в суспільні процеси.

Основним принципом реалізації поставленої мети є надання фінансової, інформаційної, організаційної допомоги тим, хто своєю діяльністю сприяє формуванню і розвитку інформаційного суспільства України, інтеграції України в глобальне інформаційне суспільство, розвитку на цій основі економічного та інтелектуального потенціалу України.

Базуючись на заявленій місії і керуючись у своїй діяльності принципами Загальної Декларації Прав Людини, Окінавскої Хартії Глобального Інформаційного Суспільства та Європейської Концепції побудови Інформаційного Суспільства, довгостроковими цілями фонду визначено:

• Формування і розвиток інформаційного суспільства України, сприяння інтеграції України в глобальне інформаційне суспільство.

• Активна участь у формуванні державної політики щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні.

• Формування суспільного освідомлення важливої ролі побудови стабільного інформаційного суспільства.

• Сприяння міжнародній співпраці у процесі формування інформаційного суспільства.

• Популяризація Концепції "Мережі Інтернет", як загальнодоступного середовища акумуляції та поширення інформації, а також прийомів і методів роботи в мережі.

• Сприяння здійсненню різних заходів щодо впровадження інформаційних технологій у систему освіти України тощо [124].

Фонд “Європа ХХІ століття”, неурядова, неприбуткова, дослідницька організація, заснована у грудні 1998 року з метою інтелектуального сприяння процесам інтеграції України до Європейського Союзу як способу забезпечення розвитку України як європейської демократії. Засновники організації - українські і британські фахівці, які мають значний досвід розробки і реалізації проектів, керівництва дослідницькою роботою неурядових організацій.

Фонд "Європа XXI" вважає безумовним пріоритетом поширення в Україні інформації про ЄС і європейську інтеграцію та залучення громадянського суспільства до обговорення цих питань.

Серед проектів Фонду "Європа XXI" - програми з розвитку НУО, політичних партій та виборчих технологій; програми з питань європейської інтеграції для журналістів; серія "круглих столів" для українських та іноземних політиків, фахівців у галузі зовнішньої політики та міжнародних відносин і журналістів "Україна: Європейський вимір"; інформаційно-просвітницька програма з питань європейської інтеграції для журналістів (за підтримки Міністерства закордонних справ і Співдружності Великобританії); дослідження і публікації про роль журналістів у просуванні демократії і ринкової економіки та ідей європейської інтеграції в Україні (спільно з Делегацією Європейської Комісії в Україні) [125].

Міжнародна громадська організація Інтерньюз-Україна проводить проекти підтримки незалежних теле- та радіокомпаній взагалі, і теле - та радіо журналістів "Інтерньюз", семінари із залученням досвідчених медіа-фахівців. Мета навчання - підвищення рівня професійної підготовки працівників незалежних електронних ЗМІ.

За домовленістю із керівництвом регіональних теле-, радіокомпаній "Інтерньюз" надає фахівців для проведення консультацій з питань: загального інформаційного менеджменту; рекламної діяльності; репортерського спілкування тощо. Для проведення навчальних програм та консультацій "Інтерньюз" запрошує провідних експертів в галузі електронних ЗМІ з США, Великобританії, Росії та України [123].

Незалежна асоціація мовників була створена з ініціативи активістів регіональних теле - та радіокомпаній України. Асоціація покликана захищати права вітчизняних телерадіовиробників, надавати юридичні консультації та юридичну підтримку, сприяти створенню правової бази та демократичній розбудові вітчизняного телерадіомовлення, підняттю його до європейського рівня.

Основні напрямки діяльності асоціації: сприяння розвитку телебачення і радіомовлення та інформаційної інфраструктури в Україні; сприяння вивченню проблем розвитку та функціонування телерадіомовників та телерадіомовних компаній; сприяння створенню правової бази діяльності у сфері телебачення та радіомовлення; сприяння правовому захисту вітчизняного інформаційного простору від незаконного втручання закордонних засобів масової інформації [126].

Академія Української Преси займає активну позицію в інформаційному просторі України як неприбуткова, неурядова та незалежна організація, що підтримується європейськими та американськими інституціями.

Метою діяльності Академії Української Преси є можливості підвищення кваліфікації на принципах практичного журналізму, свободи слова та розвитку демократії. Програма АУП спрямована на досягнення західних медіа-стандартів якісного журналізму та сприяння розвитку незалежних медіа в Україні [127].

Центр медіареформ започатковано у червні 2002 року на базі Могилянської школи журналістики (Національний університет “Києво-Могилянська академія”). Особливість Центру, у порівнянні з іншими громадськими організаціями, що опікуються медійними проблемами, полягає в тому, що він працює не лише з журналістами, а й політиками, державними службовцями, юристами, аналітиками - усіма, хто формує український інформаційний простір. Мета діяльності – згуртувати зусилля ЗМІ для створення більш сприятливого клімату та розвитку незалежних засобів масової інформації в Україні.

Центр пропонує постійний діалог між фахівцями-медійниками стосовно ролі ЗМІ в суспільстві та їхнього взаємозв'язку з політичними й економічними процесами, прагне впливати на інформаційну політику в державі, законодавче забезпечення інформаційного процесу, розширення можливостей для створення незалежних мас-медіа [129].

Незалежна медіа-профспілка створена у 2004 році для підтримки українських ЗМІ, що виступили проти цензурного впливу влади і такого явища попереднього політичного режиму, як “темники”. Профспілка здійснює професійний, соціальний захист журналістів.

Крім цих організацій в Україні існують численні НУО, діяльність яких спрямована на вирішення гострих проблем в галузі інформації і комунікації [130].

НУО "За професійну допомогу" спрямовує свої зусилля на досягнення статутних цілей шляхом проведення моніторингу, експертизи законодавства, судових експертиз, консультаційних і просвітницьких заходів для професійних груп з метою підвищення громадянської компетенції та формування стійких навичок захисту прав людини, залучення ЗМІ до співпраці в сфері правозахисту, дотримання принципу верховенства права і сприяння євроінтеграції і демократичним реформам [131].

В 2003 році спеціалісти організації ініціювали створення Міжнародного альянсу професійної підтримки громадських ініціатив (IAPS). В 2004 році організація стала однією з засновників Української Гельсінкської Спілки з прав людини.

Серед ефективних видів діяльності 2004-2005 років можна назвати такі:

Проводиться моніторинг доступу до правосуддя в аспекті рівності і змагальності сторін (можливість надання доказів суду). Готується аналіз законодавства і судової практики з питань погіршання умов доступу до правосуддя в Україні з вступом в дію з 01 вересня 2005 нового Цивільно-Процесуального Кодексу в аспекті неможливості проведення повністю незалежних від виконавчої влади судових експертиз. Міністерство юстиції України на протязі останніх років вело планомірну і поступову роботу в напрямку взяття під контроль питання організації судових експертиз. Остання редакція Закону Україні „Про судові експертизи” і новий Цивільно-Процесуальний Кодекс України створили сприятливі умови для знищення незалежної судової експертизи в Україні. Незалежність експертиз дає можливість сторонам представляти суду докази по справі. Вочевидь, що по справам, в яких відповідачем є держава, неможливо надати суду достатні докази без незалежних від держави експертів.

Проведення конференцій „Доступ до правосуддя”. Третю міжнародну конференцію з цієї теми було проведено в квітні 2005 року в Києві. Крім питань, які пов’язані з доступом до правосуддя, вперше в Україні і країнах СНД вивчалась практика Amicus curiae. Ця практика діє можливість правозахисним організаціям надавати письмові резюме з важливих правових питань до суду, навіть якщо організація не є стороною в процесі. Докладніше: http://www.iaps-ci.org/ru/Amicus/ac.

Видання першого рапорту з моніторингу „Авторитет правосуддя”, який дав змогу привернути увагу до проблеми неповаги до суду з боку вищих посадових осіб виконавчої влади. Докладніше: http://www.iaps-ci.org/ru/doing. Зараз в суспільстві точиться жвава дискусія щодо тиску на судову владу, в 2005 році вперше Генеральною прокуратурою розпочато кримінальну справу за фактами тиску на суддів при відправленні правосуддя.

Програма навчання журналістів написанню судових хронік. В березні 2005 року в Україні було проведено перший семінар першого рівня „Права і свободи людини. Механізми їх захисту” для 30 журналістів і редакторів місцевих і регіональних ЗМІ. Цей семінар відбувся в рамках  регіональних семінарів Вищого Міжнародного Курсу по захисту прав людини для проекту “Оrgаnіzіng аnd Еmpowering the Human Rights Movement for the Civil Society in the CIS”, який виконується Хельсінкським Фондом з прав людини (Варшава, Польща) за підтримки Інституту Відкритого Суспільства (Будапешт, Угорщина) , Фонда МaкАртура (Чикаго, США), Фонду Форда (Нью-Йорк, США). Докладніше: http://www.iaps-ci.org/ru. Продовження проекту відбуватиметься в Україні і Польщі в 2005-2007 р.р. у вигляді семінарів з питань стандартів справедливого судового процесу і мастер-класів з написання судових хронік. 

Проведення психологічних досліджень осіб по окремих справах, в яких припускаються катування жертв. Проект „Проти катувань” виконується Харківською правозахисною групою в партнерстві з багатьма правозахисними організаціями і освітніми закладами.

Проведення Першого національного літнього табору з прав людини для студентів-юристів з Білорусі. Цей проект зміг відбутися в Україні завдяки екстреній підтримці з боку Міжнародного  фонду "Відродження" й Інституту Відкритого Суспільства (ІВС, Париж). Докладніше: http://www.irf.kiev.ua/news.

Участь в міжнародних проектах: навчання правозахисних організацій Киргизстану „Моніторинг справедливого судового процесу” (за підтримки Freedom House), навчання правозахисників Таджикистану „Моніторинг дотримання прав людини в закритих закладах пенітенціарної і медичної систем” (Таджицьке Бюро з прав людини і дотримання законності за підтримки ОБСЄ), навчання адвокатів Молдови „Національні і міжнародні механізми захисту жертв катувань, захист права на свободу і особисту недоторканість” (Молдовська Міжнародна Амністія за підтримки ABA/CEELI).

Організація „За професійну допомогу” працює за підтримки Посольства Королівства Нідерландів (2004-2005), Міжнародного Фонду „Відродження” (1997, 2005), Посольства США (2003-2004, 2005), Посольства Великої Британії (2005), Всесвітнього Банку (2001-2002), Трансатлантичної Ініціативи США - ЄС (2000-2001), Канадського Посольства в Україні (2001), Фонду Євразія (1998-1999), місцевих донорів, та за рахунок коштів, отриманих від основної діяльності - тренінгів/ експертиз/ навчальних програм, поки це дозволяло законодавство.

В Україні до сих пір не має динамічних позитивних змін в законодавстві, яке регулює діяльність громадських організації в Україні. Тим самим держава на системному рівні не сприяє реалізації права на об”єднання через неякісне законодавство.

Організація „За професійну допомогу” увійшла до коаліції громадських організацій, які просувають ідею і розробляють пропозиції щодо прийняття закону про запровадження процентної філантропії в Україні за зразком Словаччини, Угорщини, Румунії і інших держав. Цивілізовний світ дбає про сталий розвиток інституцій громадянського суспільства не на словах, а насамперед на законодавчому рівні і на рівні практичної підтримки – створення умов для вільного об”єднання і фінансової незалежності неурядових організацій.

ПІСЛЯМОВА

Здійснення національної інформаційної політики в контексті євро інтеграційної стратегії України та наближення до європейських стандартів у сфері інформації та комунікації зумовлює динаміку трансформації інформаційної сфери держави, стимулює позитивні зрушення у використанні нових комунікаційних послуг, впливає на вдосконалення інформаційного законодавства, потребує розвитоку суспільного теле-радіомовлення та національного сегменту мережі Інтернет, забезпечує поступове підвищення фінансового стану ЗМІК та примноження культурного і медійного розмаїття України.

Інформаційна політика перебуває на етапі прогресивного зростання: утвердження критичної маси перетворень; закладено підґрунтя для реалізації подальших масштабних і якісно нових завдань; значно посилилася орієнтація України на впровадження європейських стандартів у діяльності ЗМІК, зокрема за документами європейських конференцій з інформаційної політики щодо захисту прав людини в інформаційному суспільстві, етичних принципів професійної діяльності, регулювання медіа-бізнесу та медіа-концентрації; поліпшено інвестиційний клімат у ЗМІК та ефективність інноваційної складової інформаційної сфери, проводиться робота з усунення структурних деформацій і забезпечення відкритості інформаційної діяльності та інтегрування України у міжнародний й європейський інформаційний простір.

Концептуальні положення національної інформаційної політики було задекларовано і підтверджено на Міжнародному медіафорумі «Україна на інформаційній карті світу» (2006), який за задумом організаторів, сприятиме багатогранній присутності України в європейському та світовому інформаційному просторі, наданню об’єктивної інформації про політичні та економічні процеси, що відбуваються в Україні, пропагуватиме культурні здобутки держави, духовні цінності українського народу, забезпечить активну співпрацю зі світовими та регіональними міжнародними організаціями.

Медіафорум був покликаний об’єднати світову громадську думку у прагненні захищати та утверджувати основні права і свободи людини, її вільний життєвий вибір, забезпечувати реальну, а не декларовану свободу слова та об’єктивно проінформувати світову громадськість про соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в Україні.

Як зазначив у своєму виступі на міжнародному медіафорумі Президент України В.Ющенко, „Україна є смисловим вузлом Європи - демократичним, безпековим, економічним, енергетичним, культурницьким. За останні роки держава пережила відчутні зміни, зрушення і випробування, зокрема головні зміни відбулися у вимірі свободи слова. Це – доконаний факт, який визнано провідними міжнародними організаціями та інституціями”.

Тому метою сучасної інформаційної політики України є формування сильної інформаційно розвинутої держави, активізація її регулюючої функції; здійснення такої політики, яка б істотно посилила європейський вектор розвитку, надала йому більшої орієнтації на реальний прогресивний результат, створення фундаменту для забезпечення незворотності тенденцій і процесів, що зараз набувають всеохоплюючого характеру.

Як зазначалося у виступі міністра закордонних справ України на конференції „Професійні ЗМІ у демократичних суспільствах” 7 лютого 2006 року, „...свобода слова в Україні стала реальністю. Навіть найбільш гострі критики визнають цей факт. Сьогодні говоримо про те, що його утвердження - це каталізатор активних політичних і економічних реформ в усій країні. Наступний крок – розвиток інститутів свободи слова, які повинні не лише закріпити наше досягнення, але й зробити його незворотнім за будь-якої політичної кон’юнктури. До таких інститутів має належати і громадське телебачення, і демократичні принципи редакційної політики, і баланс стосунків „власники ЗМІ – журналісти”, існуючих у державах-членах Європейського Союзу. Свобода слова, безперечно, несе з собою і підвищену відповідальність. Сьогодні медіа в Україні дійсно набирають сили „четвертої влади”. Вільні ЗМІ вказують на проблеми, породжують ідеї, дають поради і пропонують висновки. Вони допомагають вдосконалювати і владу, і суспільство, і громадянина. Але не можна не бачити й іншого – упереджені чи недалекоглядні публікації здатні викликати чимало неоднозначних і непростих проблем, в тому числі й міжнародних. За браком культури деяких ЗМІ, непрофесійність чи іноді бажання видати бажане за дійсне призводять до серйозних наслідків.

Звичайно, професіональний стандарт, в свою чергу, передбачає цілісність та захищеність інформаційного простору. Україна свідома того, що їй потрібні фахові і якісні поради, яким чином інтегрувати свій інформаційний простір до загальноєвропейського, стати його безпосереднім

У цьому контексті важливим є ще один аспект. Довший час Україна перебувала під свідомим інформаційним пресингом ззовні. Аби не допустити такої ситуації в майбутньому, нам необхідно імплементувати європейський досвід, який би дозволив не порушити принципів свободи слова, з одного боку, і став би запобіжником проти недобросовісного зовнішнього впливу – з іншого боку. Боротьба за інформаційні впливи в Україні є не менш важливою, ніж політичні, безпекові чи економічні питання. Подальший розвиток цієї теми має загальноєвропейську вагу.

Коли йде мова про залучення України до європейського інформаційного простору, треба відзначити, що для західного світу Україна теж повинна стати відкритою і зрозумілою, але без посередників. Часто, в силу стереотипів і усталених підходів, погляд західних ЗМІ на події в Україні формується і формулюється „опосередковано” і за певними стереотипами.

Шкода, яку несуть стереотипи, завжди має двосторонній зв’язок. А подеколи – більшу шкоду саме для носія стереотипу. Оскільки на зовнішнього спостерігача завжди чатує небезпека неглибокого, поверхневого і хибного погляду.

Саме тому, говорячи про подальший розвиток процесу демократичних змін в Україні, треба підкреслити, що українська держава, суспільство та європейські уряди і медіа зацікавлені в тому, щоб об’єктивний аналіз стану справ і „гарячі новини” з України доходили саме з Києва, а не з інших, нехай близьких і дружніх столиць.

Зміна такого стану справ потребує спільних зусиль. Інформаційна привабливість України передбачає створення сучасних і адекватних умов для праці як національних, так і іноземних ЗМІ, щоб незалежно від будь-якої політичної кон’юнктури, яка здатна мінятися в силу багатьох обставин, імператив державного поступу України, який гарантується Президентом, не зазнає принципових змін, залишиться європейським, а значить – українським”.

Отож, найповніші оцінки та висновки трансформації інформаційної політики України ще попереду.