- •Інформаційна політика україни: європейський контекст
- •Isbn © Губерський л.В. Камінський є.Є., Ожеван м.А., Шнирков о.І., Макаренко є.А., Яковець а.В. Інформаційна політика України: європейський контекст, 2006
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни в добу глобалізації
- •Трансформація інформаційної політики України в ххі столітті
- •1.2. Європейський вектор інформаційної політики України
- •1.3. Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до євроінтеграційної перспективи
- •2.2. Міжнародне співробітництво України у форматі єпс (європейської політики сусідства)
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •„Копенгагенський вимір”
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Розділ 3. Змік україни у формуванні громадянського суспільства
- •3.2. Суспільне телерадіомовлення України – альтернативні підходи і моделі
- •4.3. Концентрація медіа-бізнесу в Україні. Ринок друкованих змі в Україні.
- •5.2. Радіо і телебачення.
- •5.3. Видавнича справа та поліграфія.
- •6.2. Мережі радіомовлення і телебачення.
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Стан розбудови радіоканалів мовлення
- •Стан розбудови мереж радіомовлення по регіонах України в 2005 році
- •Стан розбудови мереж телевізійного мовлення по регіонах України в 2005 році
- •Баланс мовлення у прикордонній смузі
- •Динаміка надходження частотних присвоєнь для потреб телерадіомовлення
- •Кількість радіочастотних присвоєнь, оголошених для конкурсного відбору у 2005 році
- •Стан розрахунку, узгодження та координації частотних присвоєнь у галузі телерадіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Стан ліцензування проводового мовлення по регіонах України
- •Фінансово - економічна робота
- •Ліцензування супутникового мовлення
- •6.3. Національний сегмент мережі Інтернет
- •6.4. Телекомунікаційні мережі та системи.
- •6.5. Перспективи мультимедійних технологій.
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни
- •7.1. Інститути державної влади.
- •7.2 Науковий потенціал
- •7.3. Інституції освіти у сфері змік
- •Упровадження принципів Болонської освітньої системи у навчальний процес
- •7.4 Громадські і неурядові організації з інформації та комунікації
- •Додатки
- •Інтеграція та багатоманітність: нові рамки європейської політики щодо медіа та комунікацій
- •План дій Підтема 1 (Свобода вираження та інформації у часи кризи)
- •Підтема 2 (Культурна різноманітність та плюралізм медіа у період глобалізації)
- •Підтема 3 (Права людини та регулювання медіа і нових комунікаційних послуг в Інформаційному Суспільстві)
- •Додаток 2. План дій рє щодо змі в Україні .
- •І. Заходи, що стосуються законодавчої бази для забезпечення свободи самовираження та інформації та свободи змі в Україні.
- •Іі. Заходи зі створення вільних, незалежних та плюралістичних засобів масової інформації
- •Ііі. Імплементація Плану дій
- •Додаток 3. Варшавський самміт рє 2005.
- •Додаток 4. План дій Україна-Європейський Союз. Європейська політика сусідства
- •1. Вступ
- •Нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва
- •2.1. Політичний діалог та реформування
- •2.5. Транспорт, енергетика, інформаційне суспільство та навколишнє середовище
- •2.6. Міжлюдські контакти
- •3. Моніторинг
- •Додаток 7. Етичний кодекс українського журналіста (Національна спілка журналістів України).
- •Додаток 8. Статистичні показники інформаційно-комунікаційного розвитку України
- •Додаток 9. Концепція національної інформаційної політики
- •3. Основні напрями державної інформаційної політики
- •Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації
- •Розділ III. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •Розділ IV. Видавнича справа
- •Розділ V. Музейна справа
- •Розділ VI. Архівна та бібліотечна справа
- •Розділ VII. Кінематографія
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Розділ IX. Інформаційна діяльність науково-просвітницьких громадських організацій
- •Розділ X. Етнокультура
- •Розділ XI. Інформаційна безпека
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Зміст програм
- •Глава III. Реклама
- •Глава IV. Спонсорство
- •Глава V. Взаємодопомога
- •Глава VI. Постійний комітет
- •Глава VII. Поправки
- •Глава VIII. Заяви про порушення Конвенції
- •Глава IX. Врегулювання спорів
- •Глава X. Інші міжнародні угоди та внутрішнє законодавство Сторін
- •Глава XI. Заключні положення
- •Додаток 11. Проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України": пріоритет для соціально-економічного розвитку України
- •Додаток 12. Стратегія розвитку інформаційного суспільства: базові підходи
- •Наукове видання інформаційна політика україни європейський контекст
7.3. Інституції освіти у сфері змік
За останні роки ХХІ ст. Україна уклала понад 115 міджнародних угод про співробітництво у сфері науки та освіти з 53 країнами світу. МОН України створено умови для включення освітньої сфери у Болонський процес, впровадження державних стандартів двоступеневої системи освіти (бакалавр-магістр) з метою інтеграції у європейський науковий та освітній простір.
Система підготовки фахівців у сфері ЗМІК здійснюється у класичних університетах на факультетах/Інститутах журналістики, міжнародних відносин, в Поліграфічній академії, факультетах видавничої справи, редагування та реклами тощо.
Система журналістської освіти та науки за останні 10 років в Україні зазнала суттєвих змін. Українська журналістика пішла по шляху демократичних принципів розвитку, випробуваних в багатьох країнах світу. Вона прагне максимально врахувати принцип демократизму, покладений в основу євро-американських освітніх закладів, де ведеться підготовка фахівців з мас-медіа. Пріоритетними вважаються такі принципи:
Журналісти мають бути незалежними в поданні інформації і самостійно вести інформаційну політику в інформаційному просторі країни.
Журналісти повинні подавати інформацію на принципах збалансованості, точності й правдивості. Об’єктивність інформування в суспільстві забезпечується наявністю плюралістичної системи ЗМІ.
Журналістика робить акцент не на ідеологічному впливові на суспільство, а на інформаційному, який забезпечується створенням насиченого фактами інформаційного поля.
Прозахідна модель журналістики стала домінуючою в Україні внаслідок трансформації освітянської сфери. Виступи журналістів проти політичної цензури в Україні підтверджують зростаючу ефективність підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України.
Завдяки трансформації журналістика в системі суспільної діяльності перетворюється в інститут соціально-комунікаційного управління, пов’язаного з інформуванням. Цьому сприяло: різке збільшення кількості ЗМІ в Україні, що спричинило збільшення кількості спеціальних навчальних закладів, інтеграція України в світовий інформаційний простір, що спричинило переорієнтацію української журналістики на систему цінностей, притаманну західним моделям журналістської діяльності; корекція предмету професійної діяльності, а відтак і предмету педагогічної діяльності, спрямованої на підготовку журналістських кадрів; поступова зміна ролі й місця журналістики в українському суспільстві, зокрема в системі масової комунікації; перехід редакційних колективів на новітні, інформаційні технології діяльності.
Унiверситетську журналiстську освiту в Українi започатковано в повоєнний час - спершу в Харковi, а потiм у Києвi i Львовi. На сьогодні в Україні близько 30 навчальних закладів, що готують журналістів. Сучасна журналiстика - це високоiнтелектуальна сфера, це романтика постiйного пошуку i самоутвердження на нелегкому, а часом i небезпечному шляху до правди.
Основним центром журналістикознавства та комунікативістики, а також підготовки працівників ЗМІ є Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на базі якого діють науково-методична комісія з журналістики при Міністерстві освіти та науки, спеціалізована рада для захисту кандидатських і докторських дисертацій.
Найважливішим завданням інституту є не тільки формування системи наукових поглядів на журналістику, журналістську творчість, журналістську працю, журналіста, але й розробка освітньої концепції підготовки журналістських кадрів на наукових засадах. В рамках інституту сформовано вітчизняну освітянську школу в галузі якісної підготовки фахівців – журналістів з більш ніж півстолітньою історією. Освітня модель підготовки журналістів спирається на результати теоретичних та емпіричних досліджень у галузі ЗМІК. Навчальний процес максимально адаптований до практичної діяльності через систему навчальних та виробничої практик, творчих робіт.
Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка існує в системі вітчизняних і світових журналістських шкіл, активно проводить курс на інтеграцію в світову систему журналістської освіти та координацію підготовки журналістських кадрів в межах України та країнах СНД. Викладачі Інституту розробили концепцію професійного навчання журналістів, що охоплює загальні теоретичні дисципліни, сучасні технології журналістської діяльності, а також комплекс дев’яти професійно-виробничих практик. Кафедри Інституту активно розвивають творчі зв’язки з редакціями провідних газет та журналів, телерадіокомпаній та рекламних агенств України, співпрацюють із зарубіжними освітніми установами та мас-медіа, зокрема Інститут журналістики, в рамках активного вивчення досвіду зарубіжних освітніх програм і перепідготовки викладацьких кадрів, співпрацює зі Шведським інститутом підвищення кваліфікації з питань перепідготовки викладачів журналістики за програмою FOJO [109; 111].
