- •Інформаційна політика україни: європейський контекст
- •Isbn © Губерський л.В. Камінський є.Є., Ожеван м.А., Шнирков о.І., Макаренко є.А., Яковець а.В. Інформаційна політика України: європейський контекст, 2006
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни в добу глобалізації
- •Трансформація інформаційної політики України в ххі столітті
- •1.2. Європейський вектор інформаційної політики України
- •1.3. Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до євроінтеграційної перспективи
- •2.2. Міжнародне співробітництво України у форматі єпс (європейської політики сусідства)
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •„Копенгагенський вимір”
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Розділ 3. Змік україни у формуванні громадянського суспільства
- •3.2. Суспільне телерадіомовлення України – альтернативні підходи і моделі
- •4.3. Концентрація медіа-бізнесу в Україні. Ринок друкованих змі в Україні.
- •5.2. Радіо і телебачення.
- •5.3. Видавнича справа та поліграфія.
- •6.2. Мережі радіомовлення і телебачення.
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Стан розбудови радіоканалів мовлення
- •Стан розбудови мереж радіомовлення по регіонах України в 2005 році
- •Стан розбудови мереж телевізійного мовлення по регіонах України в 2005 році
- •Баланс мовлення у прикордонній смузі
- •Динаміка надходження частотних присвоєнь для потреб телерадіомовлення
- •Кількість радіочастотних присвоєнь, оголошених для конкурсного відбору у 2005 році
- •Стан розрахунку, узгодження та координації частотних присвоєнь у галузі телерадіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Стан ліцензування проводового мовлення по регіонах України
- •Фінансово - економічна робота
- •Ліцензування супутникового мовлення
- •6.3. Національний сегмент мережі Інтернет
- •6.4. Телекомунікаційні мережі та системи.
- •6.5. Перспективи мультимедійних технологій.
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни
- •7.1. Інститути державної влади.
- •7.2 Науковий потенціал
- •7.3. Інституції освіти у сфері змік
- •Упровадження принципів Болонської освітньої системи у навчальний процес
- •7.4 Громадські і неурядові організації з інформації та комунікації
- •Додатки
- •Інтеграція та багатоманітність: нові рамки європейської політики щодо медіа та комунікацій
- •План дій Підтема 1 (Свобода вираження та інформації у часи кризи)
- •Підтема 2 (Культурна різноманітність та плюралізм медіа у період глобалізації)
- •Підтема 3 (Права людини та регулювання медіа і нових комунікаційних послуг в Інформаційному Суспільстві)
- •Додаток 2. План дій рє щодо змі в Україні .
- •І. Заходи, що стосуються законодавчої бази для забезпечення свободи самовираження та інформації та свободи змі в Україні.
- •Іі. Заходи зі створення вільних, незалежних та плюралістичних засобів масової інформації
- •Ііі. Імплементація Плану дій
- •Додаток 3. Варшавський самміт рє 2005.
- •Додаток 4. План дій Україна-Європейський Союз. Європейська політика сусідства
- •1. Вступ
- •Нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва
- •2.1. Політичний діалог та реформування
- •2.5. Транспорт, енергетика, інформаційне суспільство та навколишнє середовище
- •2.6. Міжлюдські контакти
- •3. Моніторинг
- •Додаток 7. Етичний кодекс українського журналіста (Національна спілка журналістів України).
- •Додаток 8. Статистичні показники інформаційно-комунікаційного розвитку України
- •Додаток 9. Концепція національної інформаційної політики
- •3. Основні напрями державної інформаційної політики
- •Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації
- •Розділ III. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •Розділ IV. Видавнича справа
- •Розділ V. Музейна справа
- •Розділ VI. Архівна та бібліотечна справа
- •Розділ VII. Кінематографія
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Розділ IX. Інформаційна діяльність науково-просвітницьких громадських організацій
- •Розділ X. Етнокультура
- •Розділ XI. Інформаційна безпека
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Зміст програм
- •Глава III. Реклама
- •Глава IV. Спонсорство
- •Глава V. Взаємодопомога
- •Глава VI. Постійний комітет
- •Глава VII. Поправки
- •Глава VIII. Заяви про порушення Конвенції
- •Глава IX. Врегулювання спорів
- •Глава X. Інші міжнародні угоди та внутрішнє законодавство Сторін
- •Глава XI. Заключні положення
- •Додаток 11. Проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України": пріоритет для соціально-економічного розвитку України
- •Додаток 12. Стратегія розвитку інформаційного суспільства: базові підходи
- •Наукове видання інформаційна політика україни європейський контекст
6.3. Національний сегмент мережі Інтернет
Неформально український сегмент мережі Інтернет почав свій розвиток наприкінці 1990 року. Перші користувачі мережі Інтернет з’явилися на території України ще за часів СРСР. У 1990 році було створено перші три вузли доступу до мережі. Того ж року здійснено перші заходи щодо певної підтримки української частини доменного простору мережі Інтернет – домену. ua. А офіційно домен.UA був зареєстрований в грудні 1992 року (на момент реєстрації домена. UA в мережі були представлені лише 47 держав). Фактично з цього моменту починається повноцінне становлення і розвиток Інтернет в Україні. Отже, 1 грудня 1992 року слід вважати початком Національного сегменту Інтернет.
Цього ж року адміністрування домену. ua доручено ТОВ „Комунікаційні Системи”.
У 1997 році кількість хостів у національному домені. ua перевищила 10 тисяч, а у 1998 – 20 тисяч, у 2000 – 30 тисяч, у 2001 -50 тисяч, у 2002 – 70 тисяч, у 2003 – 80 тисяч, у 2004 – 90. У жовтні 1999 року кількість Веб-сайтів у домені. ua перевищила 2 тисячі, у 2002 -10 тисяч, у 2004 – 30 тисяч.
Незважаючи на те, що темпи розвитку інформаційних технологій в Україні, враховуючи непростий соціальноекономічний стан народного господарства, ще не відповідають сучасним потребам, результати останніх років свідчать про початок входження держави в Світовий інформаційний простір.
Український сегмент Інтернет динамічно розвивається. Висновки відносно темпів його розвитку можна зробити на підставі таких даних. Якщо в період становлення Інтернет для інсталяції першої тисячі хостів (будь-який комп’ютер безпосередньо під’єднаний до мережі Інтернет) в мережі знадобилося 15 років (з 1969 до 1984 рр.), то сьогодні щоденно мережа збільшується на 189 тис. хостів. Середньорічні темпи зростання мережі знаходяться на рівні 50-55%.
Станом на 2001 р. послуги доступу в мережу Інтернет в Україні були представлені понад 260 провайдерами. Постійними абонентами мережі є близько 1 млн. осіб, ще 300 тисяч осіб користуються послугами час від часу. Загальна кількість користувачів Інтернет в Україні за останні два роки збільшилася більше ніж втричі.
В українському сегменті Інтернет нині функціонує близько 45 тисяч хостів, а в зоні UA зареєстровано понад 11 тисяч доменів. За кількістю хостів, підключених до Інтернет, Україна посідає 28 місце в Європі та 45 в світі. Загальний темп приросту хостів за 2000 р. склав 29,2%. В 2001 р. кількість хостів виросла на -2,8 тисячі одиниць (4,1%), кількість Веб-серверів – на 1,6 (12,8%), загальна кількість зон в українському сегменті збільшилася на – 3,6 тис. одиниць (14,3%).
На сьогодні інформаційне наповнення українського сегмента Інтернет характеризується наступним:
інформація про діяльність різних суб’єктів господарювання – 37%;
інформаційнодовідкові ресурси – 16,6%;
інформація розважального характеру- 14,8%;
інформація ЗМІ та науковотехнічні журнали – 6%;
інформація науководослідних та навчальних організацій – 4,4%;
інформація про діяльність органів державної влади – 1,3%.
Загальна пропускна можливість зовнішніх каналів, які використовуються провайдерами для доступу до зарубіжних інформаційних ресурсів, перевищує 90 Мбіт/сек. Для організації швидкісних каналів доступу до Інтернет-ресурсів багато провайдерів стали підключатися до супутникових систем.
З метою прискореного економічного розвитку України і розбудови інформаційного суспільства в Україні розроблено довгострокову державну програму „Електронна Україна”, основним завданням якої є розвиток Інтернет-індустрії. Програма передбачає широке використання сучасних засобів зв’язку в першу чергу Інтернету на всіх рівнях державного управління від уряду до місцевих адміністрацій, перехід усіх державних структур на електронний документообіг, об’єднання локальних державних мереж в єдину мережу, доступ державних службовців до Інтерненту, а також уможливлення інтерактивної участі громадян України через Інтернет у державних процесах.
Нині підготовлено проект Закону України „Про загальнодержавну програму „Електронна Україна” на 2005 – 2012 роки”. Ним буде затверджено „Перелік завдань (проектів) за напрямами з орієнтовними обсягами фінансування з державного бюджету” та „Перелік завдань (проектів), що підлягають виконанню за наявності фінансування у складі окремих галузевих та регіональних програм”.
Зокрема, одним із завдань Програми є завдання створення дешевого, швидкого та надійного Інтернету для всіх. Воно передбачає такі напрями:
забезпечення доступу до Інтернет як універсальної послуги;
забезпечення Інтернетом науковців та студентів;
створення захищених мереж та застосування інтелектуальних карток.
Крім того, планом заходів Програми передбачено реалізувати низку заходів, які стосуються розвитку мережі Інтернет в Україні за напрямами:
розбудова сучасної телекомунікаційної інфраструктури, доступної усім;
закладання підвалин інформаційного суспільства;
запуск супутника зв’язку з метою доступу до мережі Інтернет з усієї території країни;
побудова вузлів доступу до мережі Інтернет в обхід АТС та запровадження технології xDSL у великих містах;
сприяння розвитку мережі кабельного телебачення та забезпечення виділення частот для доступу до мережі Інтернет в усіх містах та райцентрах;
впровадження надання послуги підключення до мережі Інтернет як універсальної послуги.
Програмою передбачено також створення Єдиного каталогу Веб-ресурсів України, Веб-порталів державної статистичної інформації, Державного земельного кадастру та державних архівів України. Заплановано забезпечення поступового переходу до протоколу IPv6 та забезпечення вищих навчальних закладів державної форми власності швидким Інтернетом та локальними обчислювальними мережами. До Програми включено перехід до системи електронної торгівлі, здійснення операцій купівлі-продажу в електронній формі з урахуванням забезпечення безпеки електронних трансакцій в Інтернет та використання механізмів ЕЦП в електронній комерції.
Крім вищезазначеної Програми, в Україні вже діє з 2000 року Національна програма інформатизації, заходи до якої щороку затверджуються розпорядженням Кабінету Міністрів України. Зокрема, у 2004 році загальна сума асигнувань із державного бюджету складає 7710 тис.грн. [103]