- •Інформаційна політика україни: європейський контекст
- •Isbn © Губерський л.В. Камінський є.Є., Ожеван м.А., Шнирков о.І., Макаренко є.А., Яковець а.В. Інформаційна політика України: європейський контекст, 2006
- •Розділ 1. Інформаційна політика україни в добу глобалізації
- •Трансформація інформаційної політики України в ххі столітті
- •1.2. Європейський вектор інформаційної політики України
- •1.3. Концептуальні засади національної інформаційної політики
- •Розділ 2. Інтеграція україни у європейський інформаційний простір
- •Європейський вектор і нова якість інформаційної політики України
- •Одновимірний підхід до євроінтеграційної перспективи
- •2.2. Міжнародне співробітництво України у форматі єпс (європейської політики сусідства)
- •Інформаційна підтримка європейської інтеграції
- •„Копенгагенський вимір”
- •Проблеми інформаційного забезпечення співробітництва
- •Розділ 3. Змік україни у формуванні громадянського суспільства
- •3.2. Суспільне телерадіомовлення України – альтернативні підходи і моделі
- •4.3. Концентрація медіа-бізнесу в Україні. Ринок друкованих змі в Україні.
- •5.2. Радіо і телебачення.
- •5.3. Видавнича справа та поліграфія.
- •6.2. Мережі радіомовлення і телебачення.
- •Ефірне телебачення і радіомовлення
- •Стан розбудови радіоканалів мовлення
- •Стан розбудови мереж радіомовлення по регіонах України в 2005 році
- •Стан розбудови мереж телевізійного мовлення по регіонах України в 2005 році
- •Баланс мовлення у прикордонній смузі
- •Динаміка надходження частотних присвоєнь для потреб телерадіомовлення
- •Кількість радіочастотних присвоєнь, оголошених для конкурсного відбору у 2005 році
- •Стан розрахунку, узгодження та координації частотних присвоєнь у галузі телерадіомовлення
- •Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
- •Стан ліцензування проводового мовлення по регіонах України
- •Фінансово - економічна робота
- •Ліцензування супутникового мовлення
- •6.3. Національний сегмент мережі Інтернет
- •6.4. Телекомунікаційні мережі та системи.
- •6.5. Перспективи мультимедійних технологій.
- •Розділ 7. Науково-освітній вимір інформаційної політики україни
- •7.1. Інститути державної влади.
- •7.2 Науковий потенціал
- •7.3. Інституції освіти у сфері змік
- •Упровадження принципів Болонської освітньої системи у навчальний процес
- •7.4 Громадські і неурядові організації з інформації та комунікації
- •Додатки
- •Інтеграція та багатоманітність: нові рамки європейської політики щодо медіа та комунікацій
- •План дій Підтема 1 (Свобода вираження та інформації у часи кризи)
- •Підтема 2 (Культурна різноманітність та плюралізм медіа у період глобалізації)
- •Підтема 3 (Права людини та регулювання медіа і нових комунікаційних послуг в Інформаційному Суспільстві)
- •Додаток 2. План дій рє щодо змі в Україні .
- •І. Заходи, що стосуються законодавчої бази для забезпечення свободи самовираження та інформації та свободи змі в Україні.
- •Іі. Заходи зі створення вільних, незалежних та плюралістичних засобів масової інформації
- •Ііі. Імплементація Плану дій
- •Додаток 3. Варшавський самміт рє 2005.
- •Додаток 4. План дій Україна-Європейський Союз. Європейська політика сусідства
- •1. Вступ
- •Нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва
- •2.1. Політичний діалог та реформування
- •2.5. Транспорт, енергетика, інформаційне суспільство та навколишнє середовище
- •2.6. Міжлюдські контакти
- •3. Моніторинг
- •Додаток 7. Етичний кодекс українського журналіста (Національна спілка журналістів України).
- •Додаток 8. Статистичні показники інформаційно-комунікаційного розвитку України
- •Додаток 9. Концепція національної інформаційної політики
- •3. Основні напрями державної інформаційної політики
- •Розділ II. Державна політика у сфері засобів масової інформації
- •Розділ III. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •Розділ IV. Видавнича справа
- •Розділ V. Музейна справа
- •Розділ VI. Архівна та бібліотечна справа
- •Розділ VII. Кінематографія
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Розділ IX. Інформаційна діяльність науково-просвітницьких громадських організацій
- •Розділ X. Етнокультура
- •Розділ XI. Інформаційна безпека
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Зміст програм
- •Глава III. Реклама
- •Глава IV. Спонсорство
- •Глава V. Взаємодопомога
- •Глава VI. Постійний комітет
- •Глава VII. Поправки
- •Глава VIII. Заяви про порушення Конвенції
- •Глава IX. Врегулювання спорів
- •Глава X. Інші міжнародні угоди та внутрішнє законодавство Сторін
- •Глава XI. Заключні положення
- •Додаток 11. Проект "Національної Стратегії Розвитку Інформаційного Суспільства України": пріоритет для соціально-економічного розвитку України
- •Додаток 12. Стратегія розвитку інформаційного суспільства: базові підходи
- •Наукове видання інформаційна політика україни європейський контекст
Багатоканальне (кабельне та ефірно-кабельне) телебачення
Стан багатоканального (кабельного та ефірно-кабельного) телебачення України за звітний період визначається такими показниками:
- телемережі систем багатоканального ефірно-кабельного телебачення типу ММДС, МІТРІС, „ТЕЛЕСЕЛО” – 76;
- потужні кабельні телемережі (з кількістю абонентів понад 20000) – 56;
- інші кабельні телемережі – 727.
Кількість абонентів кабельного телебачення та систем багатоканального ефірно-кабельного телебачення продовжує зростати і становить уже понад 4,7 мільйонів. Аудиторія глядачів сягнула більше 14,1 мільйона жителів.
Діаграма 14
При цьому залишається досить високою кількість порушень операторами кабельних мереж законів України “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформацію”, “Про авторське право та суміжні права”, “Про рекламу” – у зв’язку із недостатнім правовим врегулюванням кабельного телебачення як виду господарської та інформаційної діяльності та як суспільного явища загалом, що має потужний вплив на психологію і формування світогляду телеглядачів.
Типовими порушеннями є:
трансляція контрафактної (неліцензованої) відеопродукції;
ретрансляція телепрограм інших телерадіоорганізацій без їх дозволу;
ретрансляція більшої, ніж це зазначено в ліцензії, кількості телеканалів;
самовільна зміна програм, які ретранслюються;
порушення стандартів та норм технічної якості мовлення;
перевищення обсягів реклами;
будівництво кабельних телемереж за межами визначеної території без відповідного дозволу;
формування програмного наповнення телемереж без урахування думки телеглядачів;
безпідставне відключення та знищення існуючих систем колективного прийому телебачення, які створюють конкуренцію кабельним телемережам;
нездорова конкуренція організацій кабельного телебачення на спільних територіях розташування кабельних телемереж тощо.
Над розв’язанням цих проблем при Національній раді продовжує працювати робоча група з питань діяльності організацій кабельного телебачення, до складу якої входять представники всіх областей та регіонів України, громадських організацій, державних установ.
Продовжується робота з введення до правового поля діяльності всіх виявлених організацій кабельного телебачення. Загальна кількість виявлених кабельних телемереж (потужні разом з іншими) становить 783.
Д
іаграма
15
У 2005 році було видано 50 ліцензій на телемережі кабельного та 7 ліцензій на телемережі систем багатоканального ефірно-кабельного телебачення.
Таким чином, на 783 виявлені кабельні телемережі всього видано 525 ліцензій на право користування каналами мовлення.
Д
іаграма
16
Діяльність приблизно 230 суб'єктів господарювання, які надають послуги кабельного телебачення, продовжує здійснюватися без ліцензії Національної ради. Найбільше таких неузаконених суб’єктів кабельного мовлення продовжує працювати у Донецькій (44), Львівській (14), Дніпропетровській (14), Запорізькій (14), Луганській (14) областях та Автономній Республіці Крим (15). Тут необхідне втручання інших регуляторних органів.
Проводове мовлення
Цей вид розповсюдження програм з кожним роком різко скорочується, хоч і зараз залишається найдоступнішим джерелом інформації і надійним засобом оповіщення населення за умов надзвичайних ситуацій особливо в сільській місцевості та в окремих регіонах, зокрема, в Криму, Карпатах. За останнє десятиріччя кількість абонентів проводового радіомовлення в Україні скоротилась майже втричі. Низька абонентна плата та видатки, що не покриваються нею, зробили проводову мережу нерентабельною. Особливо збитковою ця система стала в сільській місцевості.
Таблиця 9
