5.3. Видавнича справа та поліграфія.

У 2004 році випуск книжкових видань за тиражами збільшився у порівнянні з 2003 роком на 7,1 млн. примірників. Випуск видань українською мовою порівняно з 2002 роком збільшився на 3% і становив 66,3%. Спостерігається тенденція до збільшення випуску наукових видань, художньої та дитячої літератури як за назвами, так і за тиражами.

Одним із важелів підтримки національного книговидання на сьогодні залишається випуск друкованої продукції за Програмою соціально значущих видань на умовах державного замовлення. Основною проблемою її реалізації було неповне бюджетне фінансування Програми (в повному обсязі Програму було профінансовано лише двічі - у 2000 та 2003 роках).

Упродовж останніх років відбулося значне збільшення планових обсягів фінансування Програми випуску соціально значущих видань.

За 2002-2004 роки за Програмою випуску соціально значущих видань випущено всього 552 назви друкованих видань загальним тиражем 2164,5 тис. прим. на суму 40811,0 тис. грн.

Протягом 2002-2004 років Комітет брав активну участь у реалізації низки державних програм: Національної програми відродження та розвитку Українського козацтва, Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року, міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки”.

Упродовж останніх трьох років виконувалося 16 наукових тем (з них частина – перехідні), основним розробником яких є ВАТ “Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т.Шевченка”.

За завершеними науковими розробками створено та організовано: виробництво тріадних і кольорових фарб для друкування газетної продукції; виробництво вітчизняних матеріалів для коригування властивостей друкарських фарб; здійснено дослідження процесів підготовки поверхні пластин для нанесення термочутливого шару для виготовлення офсетних форм за схемою “комп’ютер-друкарська форма”; розроблено технологічний процес виготовлення концентрату розчину для зволожування офсетних форм.

Розроблено та узгоджено з провідними поліграфічними підприємствами галузі норми витрат матеріалів у процесі оброблення книжкових блоків і оздоблення друкованої продукції. Українською академією друкарства на замовлення Комітету розроблено та введено в дію норми праці на друкарські процеси та підготовчо-заключні роботи на офсетних машинах [97; 101].

Виставкова діяльність

Зважаючи, що національна книга є одним із чинників формування позитивного іміджу країни на міжнародній арені, Держтелерадіо сприяє участі вітчизняних видавців за допомогою єдиних Національних стендів України у пріоритетних закордонних книжкових виставках-ярмарках, зокрема у Франкфуртському міжнародному книжковому ярмарку (Федеративна Республіка Німеччина, м. Франкфурт-на-Майні) та Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку (Російська Федерація) тощо.

У рамках закордонних виставок-ярмарків відбуваються Дні української книги, на яких презентуються нові видавничі проекти, відбуваються зустрічі з видавцями, авторами книг, представниками засобів масової інформації. Це сприяє пропаганді української книги серед міжнародної спільноти, налагодженню книгообміну, поглибленню міжнародного співробітництва у книговидавничій галузі та виставковій діяльності.

Важливим набутком вітчизняної видавничої галузі є проведення спеціалізованих виставок “Книжковий сад”, “Поліграфія”, “Милосердя” та інформаційна підтримка регіональних книжкових виставок-ярмарок в Одесі – “Зелена хвиля”, Харкові – “Світ книги”, Херсоні – “Книжковий салон”, Львові – “Форум видавців”, Донецьку – “Преса і книга Донеччини”, Ялті – “Кримська весна”, Запоріжжі – “Хортицькі джерела” [5; 101].

Державний реєстр суб’єктів видавничої справи

Станом на 01.01.2005р. в Україні видано 2892 свідоцтва про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, анульовано 131 свідоцтво, у т.ч. 3 суб’єкти видавничої справи виключені з Державного реєстру.

До єдиної бази даних на цей час внесено 2761 суб’єкт видавничої справи. За час ведення Реєстру виникла необхідність внести відповідні зміни до законодавчих, нормативних документів, що регламентують порядок ведення Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, зокрема щодо визначення механізму відповідальності суб’єктів видавничої справи за порушення вимог Закону України “Про видавничу справу” [5; 101].

РОЗДІЛ 6. ІНФОРМАЦІЙНО - КОМУНІКАЦІЙНИЙ РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ

6.1. Інфраструктура масово-комунікаційної сфери України

У сучасному відкритому суспільстві інформація стає найбільш важливою цінністю, а донесення інформації до споживача – провідною галуззю діяльності, куди з кожним роком вкладають все більш значні капітали. Інформація стає важливим стратегічним ресурсом, відсутність якого призводить до суттєвих втрат в економіці. Інформатизація суспільства виступає одним з вирішальних чинників модернізації економіки на ринкових засадах і запорукою інтеграції України в світове співтовариство.

В Україні помітні зрушення в напрямі створення інформаційного суспільства. Наявність комп’ютерної техніки і розвинутої інфраструктури зв’язку як технологічніх передумов є достатньою, як і динаміка їх оновлення і розвитку.

Україна має необхідний інформаційний та економічний потенціал для створення в Києві технополісу на базі мікроелектроніки та обчислювальної техніки, котрий дав би можливість інтегруватися в європейський ринок обчислювальної техніки та ефективно співпрацювати в рамках європейської програми ЄСПРІТ (ESPRIT) – Європейська Стратегічна Програма досліджень та Розвитку Інформаційних Технологій, котра виконується усіма країнами Європейського Співтовариства і охоплює всі сфери науки та техніки в галузі інформаційних технологій – мікроелектроніки, систем обробки інформації та широкий спектр прикладних застосувань, починаючи від бізнесових офісів та закінчуючи інформаційним забезпеченням урядових структур європейських країн.

Державою поставлено завдання формування такої інформаційної політики, яка б заклала основи для вирішення фундаментальних завдань розвитку суспільства, головними з яких є формування єдиного інформаційного простору України і її входження у світовий інформаційний простір, забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави. Крім того, увага дедалі виразніше приділяється формуванню демократично орієнтованої масової свідомості, становленню галузі інформаційних послуг, розширенню правового поля регулювання суспільних відносин, у тому числі пов’язаних з одержанням, поширенням і використанням інформації.

Значна увага владних структур зараз надається також розвитку національного інформаційного простору, розробці відповідних заходів щодо створення інфраструктури інформаційної безпеки держави. Особливе значення надається створенню необхідних умов для безумовного забезпечення конституційних гарантій на свободу слова в Україні [5; 101; 102].