Інформаційна політика україни: європейський контекст

Київ

2006

ББК Ч234(4 укр.)

Рецензенти: доктор політичних наук, професор А.А. Чичановський

(Інститут журналістики Київський національний університет імені Тараса Шевченка)

доктор філологічних наук, професор С.М. Квіт

(Національний університет „Києво-Могилянська Академія”)

Авторський колектив: Губерський Л.В., доктор філософських наук, академік НАН України, Камінський Є.Є. доктор історичних наук, професор, Ожеван М.А., доктор філософських наук, професор, Шнирков О.І., доктор економічних наук, професор, Макаренко Є.А., доктор політичних наук, професор, Яковець А.В., кандидат філологічних наук, професор.

Рекомендовано до друку Вченою радою

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Інформаційна політика України: європейський контекст: Монографія. – К.:***, 2006. – ***

ISBN

У монографії розглядаються нові тенденції та перспективи інформаційної політики України в контексті процесів європейської інтеграції, висвітлюються її зовнішньополітичні, правові, безпекові, економічні та іміджеві чинники, аналізується інформаційно - комунікаційний ресурсний потенціал держави, характеризується увесь спектр мас-медійної сфери України.

Для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів, науковців, фахівців з міжнародних відносин, дослідників інформаційно-комунікаційних проблем, представників ЗМІК.

ББК Ч234(4 укр.)

Isbn © Губерський л.В. Камінський є.Є., Ожеван м.А., Шнирков о.І., Макаренко є.А., Яковець а.В. Інформаційна політика України: європейський контекст, 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.............................................................................................................

РОЗДІЛ 1. Інформаційна політика України

в добу глобалізації...................................................................................................

1. Трансформація інформаційної політики

України в ХХІ столітті.............................................................................................

1.2. Європейський вектор інформаційної

політики України......................................................................................................

1.3. Концептуальні засади національної

інформаційної політики...........................................................................................

РОЗДІЛ 2. Інтеграція України у європейський

інформаційний простір...........................................................................................

2.1. Зовнішні чинники впливу на інформаційну

політику України.......................................................................................................

2. Міжнародне співробітництво України у

форматі європейської політики сусідства...............................................................

РОЗДІЛ 3. Засоби масової інформації і комунікації України у

формуванні громадянського суспільства...........................................................

3.1. Інформаційне забезпечення формування громадянського

суспільства в Україні.................................................................................................

3.2. Суспільне телерадіомовлення України – альтернативні

підходи і моделі.........................................................................................................

РОЗДІЛ 4. Політичні, правові, економічні та безпекові

складові інформаційної політики України.......................................................

4.1. Політика правового регулювання діяльності засобів масової

інформації і комунікації в Україні.........................................................................

4.2. Безпека інформаційної та професійної діяльності

мас-медіа...................................................................................................................

4.3. Концентрація медіа-бізнесу в Україні............................................................

4.4. Інформаційна присутність України у світі.....................................................

РОЗДІЛ 5. Характеристика сфери мас-медіа України...................................

5.1. Друковані засоби масової інформації і комунікації .....................................

5.2. Радіо і телебачення...........................................................................................

5.3. Видавнича справа та поліграфія......................................................................

РОЗДІЛ 6. Інформаційно - комунікаційний ресурсний

потенціал України.................................................................................................

6.1. Інфраструктура масово-комунікаційної сфери України...............................

6.2. Мережі радіомовлення і телебачення.............................................................

6.3. Національний сегмент мережі Інтернет.........................................................

6.4. Телекомунікаційні мережі та системи............................................................

6.5. Перспективи мультимедійних технологій.....................................................

РОЗДІЛ 7. Науково-освітній вимір інформаційної

політики України..................................................................................................

7.1. Інститути державної влади..............................................................................

7.2. Науковий потенціал.........................................................................................

7.3. Інституції освіти у сфері засобів масової інформації

і комунікації ............................................................................................................

7.4. Громадські і неурядові організації з інформації та комунікації..................

ПІСЛЯМОВА.........................................................................................................

ДОДАТКИ...............................................................................................................

Додаток 1. 7-ма Міністерська Конференція з питань

інформаційної політики. Київ (Україна), 2005.....................................................

Додаток 2. План дій Ради Європи щодо засобів масової

інформації в Україні ...............................................................................................

Додаток 3. Варшавський саміт Ради Європи 2005..............................................

Додаток 4. План дій Україна-Європейський Союз.

Європейська політика сусідства............................................................................

Додаток 5. Закон України „Про систему Суспільного

телебачення і радіомовлення України”.................................................................

Додаток 6. Закон України „Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України з питань забезпечення та

безперешкодної реалізації права людини на свободу слова”.............................

Додаток 7. Етичний кодекс українського

журналіста (Національна спілка журналістів України).......................................

Додаток 8. Статистичні показники

інформаційно-комунікаційного розвитку України....................................................

Додаток 9. Концепція інформаційної політики України.........................................

Додаток 10. Європейська конвенція про транскордонне телебачення……….

Література...............................................................................................................

ПЕРЕДМОВА

Майбутнє України нерозривно пов'язане із запровадженням європейських стандартів суспільної демократії та наступним інтегруванням в європейські та євроатлантичні структури. Реалізація цієї стратегічної мети бачиться гарантією внутрішньої стабільності і сталого розвитку. Для цього потрібно закріпити позитивні тенденції, які намітилися в нашій державі та подолати деформації, які все ще тримають Україну в межах так званого перехідного етапу. Без консолідації демократичних тенденцій неможливе закріплення перспектив, які відкрилися перед українцями після становлення незалежності та прийняття Конституції. Тільки на цьому шляху простежується перспектива якісно нових відносин з європейськими державами та європейською спільнотою.

Принципи свободи слова, незалежності і плюралізму засобів масової інформації, захисту професійної діяльності журналістів в умовах глобалізованого інформаційного середовища дають реальну можливість суттєво поглибити співробітництво України з європейськими політичними інститутами. Впровадження стандартів європейської демократії є важливим напрямком діяльності нової української влади у політичній, соціально-економічній та інформаційній системах країни. Саме на цьому шляху, - за словами Президента України В.Ющенка, - можливо досягти в українському суспільстві повного розуміння європейського майбутнього України. "Період так званої багатовекторності ми залишили в минулому", - підкреслив Президент і запевнив, що інтеграція до європейських та євроатлантичних структур "відтепер буде визначати стратегію і тактику української політики".

Цим зумовлені і безпрецедентні практичні дії глав держав, урядів, міністрів і керівників департаментів з питань інформаційної політики, спрямовані на формування єдиного інформаційного середовища на континенті – своєрідної предтечі світового інформаційного суспільства.

Спільні рішення в рамках комплексу євроінтеграційних програм сприяють ефективному співробітництву за всім спектром інформаційної політики в контексті виведення міжнародних відносин на нові рубежі – впровадження об’єднаного електронного врядування, інноваційного розвитку інфраструктури та інформаційної індустрії, створення законодавчої бази для нових комунікаційних послуг, забезпечення свободи вираження та плюралізму і незалежності засобів масової інформації та комунікації, розширення електронної комерції та використання безпечного Internet, збереження національної самобутності та культурної ідентичності.

Аби стати справді європейською державою за критеріями соціально-економічного розвитку, Україні, як свідчать існуючі проблеми на шляху подальшого зближення з інтегрованою частиною Європи, потрібно вже сьогодні покласти в основу національної стратегії так звані "копенгагенські критерії" членства в Європейському Союзі, які передбачають для країн-кандидатів дотримання наступних критеріїв: стабільність інститутів, які гарантують демократію, верховенство закону, забезпечення прав людини, повагу та захист прав меншин; наявність діючої ринкової економіки, здатної витримати тиск конкуренції і ринкових сил у межах ЄС; спроможність взяти на себе зобов'язання, що випливають з членства в ЄС, включаючи відданість цілям створення економічного та валютного союзів.

При цьому слід зважати, що перша група критеріїв, яку умовно визначають як "політичну" (по суті, вона, швидше, є політико-правовою), передбачає здатність країни-кандидата: забезпечити свободу президентських, парламентських виборів, а також виборів до місцевих органів влади; створювати демократичні інституції, неурядові організації, незалежні засоби масової інформації, розширювати й поглиблювати їхню діяльність; прийняти законодавство, яке надійно захищає права меншин, і створити відповідні інституції для його втілення в життя; посилити боротьбу з організованою злочинністю та корупцією; вирішувати питання правового забезпечення та посилення результативності боротьби проти відмивання коштів; створити надійно діючі інститути у сфері юстиції і внутрішніх справ; здійснювати заходи з протидії дискримінації у всіх сферах суспільного життя; гарантувати незалежність судової влади, покращення функціонування судів; захист особистих свобод.

Друга, не менш значима для становлення і закріплення позитивних тенденцій розвитку інформаційної політики та незалежних ЗМІ група критеріїв - "економічна" - включає в себе: макроекономічну стабільність; здійснення адміністративної реформи та структурних реформ; наявність ринкових інститутів; лібералізацію торговельного режиму; відповідне правове забезпечення ринкових перетворень; поліпшення умов конкуренції; створення середовища, сприятливого для підприємницької діяльності; створення сприятливого інвестиційного клімату; підвищення кваліфікації робочої сили; поліпшення структури та диверсифікація експорту; здійснення промислової політики, спрямованої на зниження матеріало- та енергоємності виробництва.

До третьої групи критеріїв, дотримання і виконання яких також на часі, відносяться: визнання, прийняття, виконання та правове застосування так званого acquis communautaire - європейського "спільного доробку", тобто всієї сукупності правових документів, напрацьованих протягом усього періоду існування ЄС (угоди, постанови, заяви, комюніке та інші офіційні акти); забезпечення дієвого застосування "спільного доробку" в повсякденному житті через органи управління, адміністративні та судові структури, пристосовані відповідним чином.

“Європейський вибір для України, - наголосив Президент України В. Ющенко, – це не просто географічне поняття, а вибір європейської цивілізаційної моделі, моделі прогресу у всіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Україна має достатній потенціал, щоб здійснити прорив до нових технологій, нових економічних відносин, нових поглядів на якість та рівень життя, до соціокультурної європейської інтеграції України.”

Інформаційна політика України, заявлена в доктринах зовнішньої та внутрішньої політики, базується на ідеях та рішеннях всесвітніх самітів WSIS (2003-2005), Європейських конференцій з інформаційної політики (1994-2005), що формують принципи сталого інформаційного розвитку та міждержавних відносин як Європи в цілому, так і окремих держав європейського регіону.

Завдяки членству України в Раді Європи, десятиліття якого щойно було урочисто відзначено, а також доброзичливій і водночас прискіпливій увазі інституцій Ради Європи та європарламентарів, Україна у процесі подолання складної спадщини тоталітарного минулого змогла пройти шлях становлення, вийшовши на етап формування демократичного громадянського суспільства. Здійснювана нині конституційна реформа в нашій державі, змінюючи співвідношення між гілками влади, ставить перед кожною з них нові завдання на ниві розвитку партнерства з об’єднаною Європою.

Виконання Україною зобов’язань перед Радою Європи з проблем інформаційного розвитку забезпечується високим освітнім та інтелектуальним потенціалом, значним рівнем технологічного розвитку та інтегрованістю у світовий європейський простір, доволі сучасною законодавчою базою та суспільним усвідомленням потенцій інформаційного суспільства.

Саме дві домінанти – інтелектуальна та технологічна – визначені як стратегічні напрями реалізації національної інформаційної політики України в ХХІ ст., які знайшли підтвердження у програмах європейського та євроатлантичного співробітництва держави на перспективу євроінтеграції.

Головне завдання для сьогодення у сфері ЗМІ та нових комунікаційних послуг полягає у розвитку ефективного механізму реалізації визначених стратегічних напрямів з врахуванням досвіду інформаційно розвинутих країн світу, а також через об’єднання політичних, державних, наукових, бізнесових та громадських рушійних сил, ратифікації нових міжнародних угод з проблем інформації та комунікації. Завданням української влади залишається укладення контракту про свободу ЗМІ та інфоетику, аби засвідчити, що влада ніколи не буде займатися переслідуванням мас-медіа і не проводитиме через ЗМІ політику дезінформації або неповної інформації. Тоді Україна буде мати вільного журналіста, а політика буде зацікавлена у вільних ЗМІ.

Нові стратегії покладено в основу формування національної інформаційної політики України: зокрема, триватиме реформування Концепції національної інформаційної політики України, Програми інформатизації України (е - Україна), створення системного Інформаційного кодексу України, Національного фонду цифрової культурної спадщини, Програми безперервної освіти на базі інформаційно-комунікаційних технологій, об’єднання неурядових організацій в Асоціацію громадських сил для забезпечення свободи слова та вільних ЗМІ. Нині вочевидь реалізується політика прозорості влади та політичних процесів в Україні за участю ЗМІК.

Однак перед українською владою та українським суспільством постають складні й справді безпрецедентні завдання, зумовлені практичною ставкою на євроінтегрування. Включаючись у цей процес, Україна бере на себе і додаткові зобов’язання, долучаючись до розв’язання загальноєвропейських проблем, які життя поставило перед народами і урядами континенту. Головне ж полягає в тому, що Українська держава включається в поетапну реалізацію ідей прогресивної інформаційної політики, створення ефективних систем функціонування ЗМІ, формування дійсно загальноєвропейських стратегій інформаційного розвитку, якими передбачається сприяння збереженню культурного розмаїття при спільній. Все це є передумовами і водночас реальним поступом на шляху забезпечення вільного демократичного вибору українського народу.