Циклічні коливання і кризи в економіці

Циклічність суспільного виробництва виступає загальною закономірністю функціонування національної економіки. Економічний цикл – це послідовність спадів і піднесень економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.

Економічний цикл відзначається періодичним зростанням чи падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення.

В економічному циклі виділяють дві крайні точки: найвища точка піднесення – пік (вершина) та найнижча точка – дно. Тривалість циклу визначає відрізок часу від початку і до закінчення циклу (від одного піку до іншого, або від одного дна до іншого). Повторюваність циклів задає розвиткові економіки форму циклічних коливань.

Економічний тренд – це лінія, що відображає головну тенденцію економічного розвитку, тобто динаміку реального ВВП на його потенційному рівні. Основними показниками перебігу економічного циклу є: обсяг національного виробництва та національного доходу, рівень безробіття та інфляція, стан торгівельного і платіжного балансу.

Економічний цикл включає чотири фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення

Криза – початкова фаза економічного циклу, ознаками якої є: скорочення обсягу виробництва, збільшення безробіття, збільшення банкрутств підприємств, падіння рівня добробуту населення і попиту, зниження реальної заробітної плати.

Депресія (стагнація) – наступна після кризи фаза застою, ознаками якої є: спад виробництва досягає найнижчого рівня (дна) і деякий час застоюється на ньому, низька заробітна плата, високий рівень безробіття.

Пожвавлення – фаза поступового виходу з кризи та депресії, ознаками якої є: початок оздоровлення економіки, зростання попиту на основний капітал, зростання обсягів виробництва, збільшення прибутків та заробітної плати, збільшення зайнятості, залучення інвестицій.

Піднесення – фаза короткочасного стрімкого зростання обсягу виробництва, скорочення безробіття, збільшення доходів і заощаджень, розширення інвестицій.

Причини циклічності розвитку економіки: - соціально-політичні події (масовими страйками, війнами, революціями, змінами урядів); - масштабні стихійні лиха (повенями, землетрусами, епідеміями); - розвиток цивілізацій; - скорочення сукупного попиту.

Економічні цикли за тривалістю поділяють на такі види: - короткі (малі) – коливання ділової активності 3-4 роки. Ці цикли пов’язані із відновлення рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин; - середні (бізнесові) – коливання ділової активності 8-11 років. Вони пов’язані із зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу. - великі (довгі хвилі) – коливання ділової активності 40-60 років. Вони пов’язані з необхідністю нагромадження ресурсів для реалізації глибоких технологічних змін. Матеріальною основою великих циклів є зміна базових технологій і машин, а також оновлення об’єктів інфраструктури.

Принцип акселерації. Між коливаннями попиту та змінами обсягу інвестицій існує безпосередній взаємозв’язок. Зростання попиту, як на споживчі товари, так і на засоби виробництва, зумовлює збільшення інвестицій у потужності, за допомогою яких ці товари виробляються. Відповідно зниження попиту призводить до скорочення інвестицій. Принцип акселерації відображає той факт, що повна зміна попиту в будь-який бік спричиняє значно більшу зміну в обсязі капіталовкладень.