Основні економічні поняття та категорії

Об’єкт – визначає те, що досліджується.

Предмет – визначає з якого боку досліджується об’єкт. Об’єкт може бути спільним.

Об’єкт економічної теорії– це процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Предмет економічної теорії– економічні відносини, які виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання з метою задоволення необмежених потреб за допомогою обжених ресурсів.

Основні функції економічної теорії

1. Теоретична функція – визначення основних категорій понятійного апарату, що дозволяє сформувати загальні уявлення про сутність дисципліни;

2. Методологічна функція (метод – це спосіб) – визначає основні підходи і методи дослідження економічної дійсності, розробляє фундаментальний аналітичний апарат дослідження;

3. Практична функція – вирішення прикладних проблем в економічні сфері;

4. Прогнозуюча функція – формування прогнозів майбутніх закономірностей розвитку економічних процесі;

5. Ідеологічна або світоглядна функція – формування особливих поглядів щодо сприйняття світу оточуючої дійсності.

Витрати виробництва і прибуток

Витрати виробництва – одна з найважливіших категорій економічної теорії. В умовах конкуренції витрати виробництва мають вирішальний вплив не лише на розмір прибутку підприємства і можливості розширення виробництва, але й на те, чи залишиться фірма на даному ринку взагалі, чи змушена буде покинути його.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними критеріями. Насамперед витрати підприємства класифікуються за ознакою належності (джерел) факторів виробництва. З позиції фірми альтернативні витрати діляться на зовнішні і внутрішні.Окремі економісти (П.Самуельсон) їх ще називають явні і неявні.

Зовнішні витрати –це ті, які пов’язані з придбанням фірмою ресурсів на стороні, тобто витрати на сировину, матеріали, робочу силу і т.д.

Внутрішні витрати –це витрати пов’язані з використанням факторів виробництва, які знаходяться у власності або в користуванні самої фірми (грошовий капітал, обладнання, станки, підприємницький талант власника фірми), а також витрати пов’язані з її деякими перевагами (місцезнаходження, престижність товарної марки, тими чи іншими секретами та ін.).

Сума зовнішніх витрат утворює так звані економічні витрати.

Економічні витрати – це витрати, які фірма зобов’язана здійснити, або доходи, якими вона зобов’язана забезпечити постачальників ресурсів, щоб запобігти їх застосуванню в альтернативних виробництвах.

Поряд з економічними витратами розглядають і бухгалтерські витрати підприємства - це усі зовнішні витрати, тобто реальні грошові виплати, що проходять через бухгалтерські рахунки підприємства.

У зв’язку з існуванням зовнішніх витрат розрізняють дві форми прибутку – економічний та бухгалтерський.

Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Бухгалтерський прибуток –це різниця між загальною грошовою виручкою фірми від реалізації виробленої продукції та зовнішніми витратами.

Економічна оцінка базується на визначенні господарської перспективи фірми для того, щоб досягти зростання рентабельності шляхом найефективнішого використання наявних ресурсів. Економічний прибуток –це загальна грошова виручка без усяких витрат (зовнішніх і внутрішніх), які включають і нормальний прибуток. Нормальний прибуток – це дохід на власну підприємницьку діяльність, він включається до складу внутрішніх витрат фірми.

Ринок праці та заробітна плата

Серед ринків ресурсів ринок праці посідає особливе місце, бо об'єктом відносин тут виступає праця - ресурс, який невіддільний від людини, наділеного специфічними психофізіологічними, соціальними, культурними, релігійними, національними та ін. особливостями. Ці особливості надають істотний вплив на мотивацію і ступінь трудової активності людей, відображаються на стані ринку праці ціною праці - заробітну плату (W).

Існує безліч теорій заробітної плати.

Згідно з К.марксом, заробітна плата при капіталізмі - це перетворена форма вартості товару робоча сила, яка визначається вартістю засобів існування, необхідних для нормального відтворення робочої сили (при цьому під робочою силою розуміється здатність людини до праці). Таким чином, заробітна плата - це вартість засобів існування робітника.

На відміну від заробітної плати при капіталізмі зарплата при соціалізмі трактувалася як частина національного доходу країни, що розподіляється між працівниками державного сектора економіки пропорційно кількості і якістю вкладеної праці, тобто заробітна плата - це оплата по праці.

Теорія ринкової економіки виходить з того, що заробітна плата - це ціна праці, дохід, одержуваний найманим працівником за надання послуг праці в одиницю часу (годину, день, тиждень, місяць).

Заробітна плата - найважливіша і найбільш масова форма доходу в будь-якій ринковій економіці, вона становить приблизно 3/4 національного доходу країни. Регулювання багатьох процесів в економіці пов'язана з рухом заробітної плати.

Розглядаючи величину заробітної плати, необхідно розрізняти: номінальну заробітну плату - грошову винагороду, яке працівник отримує за надані їм послуги праці; реальну заробітну плату - то кількість товарів і послуг (в натуральному вираженні), які працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату.

Очевидно, що реальна заробітна плата знаходиться в прямій залежно від номінальної заробітної плати і в зворотній залежності від рівня цін товарів. Реальна заробітна плата може падати навіть при зростанні номінальної заробітної плати (якщо ціни зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата).

Як і всяка ціна, заробітна плата визначається на ринку - ринку праці. Ринок праці - це система економічних механізмів, норм та інститутів, встановлюють зв'язки між фірмами, предъявляющими попит на працю і пропозицією праці з боку населення. Суб'єкти ринку праці - наймані робітники, підприємства, профспілки та держава.