- •Організація праці
- •1. Історія виникнення і становлення науки про організацію праці
- •2. Сутність і значення поділу і кооперації праці.
- •3. Організація багатоверстатного обслуговування на виробництві
- •4. Сутність і переваги колективної форми організації праці
- •5. Види виробничих бригад
- •6. Класифікація й організація робочих місць
- •7. Системи обслуговування робочих місць
- •8. Атестація робочих місць за умовами праці
- •9. Класифікація трудових процесів
- •10. Структура трудової операції в трудовому і технологічному відношенні
- •11. Оптимізація фізичного і нервово-психічного навантаження, темпу і ритму роботи
- •12. Раціоналізація режиму праці та відпочинку
- •13. Санітарно-гігієнічні і естетичні умови праці.
5. Види виробничих бригад
Види виробничих бригад можна класифікувати за такими ознаками:
1. За ступенем функціонального поділу праці.
Спеціалізовані бригади формуються з робітників однієї професії та спеціальності і створюються для виконання масових, однорідних робіт, наприклад таких, як вантажно-розвантажувальні роботи на транспорті, оранка тракторами в сільському господарстві, бетонні роботи в будівництві тощо. Робітники, що входять до складу спеціалізованих бригад, можуть відрізнятися лише різним рівнем кваліфікації, тобто розрядом.
Комплексні бригади поєднують робітників різних професій. Вони створюються або для виконання різнорідних, але технологічно взаємозалежних робіт з виробництва готової продукції, або для обслуговування великого і складного устаткування, а також конвеєрних ліній у масовому виробництві.
2. За кооперуванням праці в часі.
Змінні спеціалізовані бригади створюються в тих виробництвах, де здійснюються переривані однорідні трудові процеси тривалістю не більш однієї зміни. Роботу за цих умов можна припинити в будь-який час, організувати загальні перерви на відпочинок, обідню перерву, працювати можна в одну, дві або три зміни з загальними вихідними днями. Прикладами можуть бути спеціалізовані бригади штукатурів або малярів у будівництві, токарів або слюсарів, що виконують однорідні роботи в машинобудуванні, робітників з побутового обслуговування населення тощо.
Наскрізні спеціалізовані бригади обслуговують безперервні процеси за умови однорідності виконуваних робіт. Вимога безперервності може бути зумовлена як особливостями технології виробництва (наприклад, при бетонуванні масивних споруд, коли процес укладання бетону не можна перервати протягом декількох діб), так і економічними або іншими причинами (наприклад, тризмінна безперервна робота трактористів або комбайнерів на сезонних сільгоспроботах). При організації праці за графіком до складу наскрізної бригади, як правило, входять чотири змінні бригади і робота будується без загальних вихідних днів, тобто цілодобово (три бригади працюють, а одна має день відпочинку).
Змінні комплексні бригади створюються, як і спеціалізовані, у перериваних, але складних виробництвах. На відміну від спеціалізованих бригад, вони іноді мають досить численний склад, до 20-30 і більше робітників різних спеціальностей і різного рівня кваліфікації. Прикладами можуть бути комплексні бригади робітників, зайнятих на монтажі складного технологічного устаткування, або комплексні, але однозмінні гірничопрохідницькі бригади, до складу яких входять бурильники вищих розрядів, машиністи навантажувальних машин і електровозів, слюсарі, підсобні робітники.
Наскрізні комплексні бригади організуються з робітників різних професій, спеціальностей і розрядів і обслуговують безперервні виробничі процеси, наприклад комплексні бригади, що обслуговують доменні печі в чорній металургії; наскрізні комплексні бригади на електростанціях; бригади, що обслуговують апаратурні системи безперервної дії в хімічній промисловості. Іноді наскрізні комплексні бригади створюються і під час проведення робіт, що не вимагають безперервності трудових і виробничих процесів, але обмежених термінами виконання. Як і в наскрізних спеціалізованих бригадах, робота тут ведеться за чотирьохбригадним графіком.
3. За функціональним поділом праці.
3. І .Бригади основних робітників.
Бригади допоміжних робітників.
Змішані бригади.
За кваліфікаційним поділом праці.
4.1. Із працівників однієї кваліфікації.
4.2. Із працівників різної кваліфікації.
Залежно від поопераційного поділу праці.
З повним поділом праці. Кожен робітник виконує постійно лише ті функції, що властиві йому за родом трудової діяльності в загальному комплексі технологічних операцій, що входять у завдання бригади.
З частковим поділом праці. Робітники, крім виконання окремих частин завдання, що відповідають визначеній технологічній послідовності, виконують операції суміжних спеціальностей.
Без поділу праці. Досягнуто повну взаємозамінність членів бригади, тобто кожен робітник виконує всі операції, що входять у комплекс робіт. Ці бригади складаються з робітників однієї широкої професії, в якій об'єднані об'єднані елементи кількох професій (спеціальносте).й
Ефективність роботи бригади залежить і від її кількості. Сьогодні вона коливається від двох-трьох до понад 100 робітників. Більшість бригад мають кількість від 10 до 25 робітників. їхня кількість у бригаді багато в чому залежить від організаційно-технічних умов виробництва. Однак, змінюючи обсяг і структуру кінцевого результату роботи бригади, можна істотно змінювати і її чисельність. Тому при організації бригад доцільно враховувати переваги і недоліки бригад різної чисельності.
Переваги малочисельних бригад полягають у тому, що вони більш згуртовані, бригадиру легше здійснювати управління ними, менше складностей виникає при розподілі заробітної плати і визначенні КТУ. Робітники нечисленної бригади більш об'єктивно можуть оцінювати внесок своїх колег у загальну справу. Усі вони працюють поруч і добре знають, наскільки сумлінною і продуктивною була праця кожного. Однак у цих бригадах суміщення професій, як і розвиток багатоверстатного обслуговування, обмежено. Можливості для зміни праці, взаємодопомоги і підвищення кваліфікації невеликі. Обсяг роботи з управління бригадою незначний, бригадир з ним справляється сам, не залучаючи членів бригади, що знижує інтерес до роботи.
У малочисельній бригаді невиходи на роботу її членів відчутно позначаються на ході виробничого процесу. Для такої бригади набагато складніше виділити закінчений продукт виробництва. Тому бажано бригади ущільнювати. Однак у ряді випадків збільшення чисельності може бути досягнуто лише в результаті розширення номенклатури, тобто включення до неї інших, далеких від
профілю бригади, деталей. Це може привести до втрати сформованих у робітників навичок, викривлення кінцевого результату, а отже, і до зменшення продуктивності праці.
Для бригади середньої чисельності значно легше підібрати кінцевий продукт (комплект деталей, бригадо-комплект). Така бригада набагато повніше реалізує переваги колективної праці: взаємодопомога, взаємозамінність, участь в управлінні виробництвом. Для зростання кваліфікації та майстерності робітників відкриваються широкі можливості, поліпшуються умови для вдосконалення організації бригадної праці - суміщення професій, багатоверстатного обслуговування, обслуговування робочих місць.
Ущільнені бригади організуються, як правило, при необхідності сформувати реальний кінцевий продукт для бригади. Менша кількість бригад у таких випадках не дозволяє забезпечити планування, виробництво, достовірний і не-трудомісткий облік кінцевого продукту. В ущільненій бригаді значно ускладнюється управління, виникають суперечки між бригадами і майстрами. Тому ущільнені бригади доцільно розбивати на ланки й варто обов'язково включати майстрів. Велика кількість робітників, що входять у бригаду, не завжди об'єктивно дозволяє оцінити внесок кожного в загальну справу, що ускладнює розподіл заробітку між членами бригади. Ущільнені бригади звичайно виправдовують себе там, де кваліфікація робітників приблизно однакова, тобто розряд робітника не має істотного значення, де робочі місця пов'язані між собою, і продуктивність на кожному з них багато в чому залежить від продуктивності на сусідніх робочих місцях. За цих умов багато недоліків нейтралізуються і бригади працюють досить ефективно.
