18. Визначення індексу прибутковості (рентабельності) рі. Аналіз альтернативних проектів.
Індекс прибутковості — Profitability Index (PI) є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигід і поточних витрат) до величини інвестицій
(20)
РІ тісно пов'язаний з NPV.
Якщо NPV позитивна, то й РІ > 1, і навпаки. Якщо РІ > 1, проект ефективний, якщо РІ < 1 — неефективний.
При аналізі альтернативних проектів критерії NPV, PI, IRR, MIRR можуть суперечити один іншому, тобто проект, прийнятий за одним критерієм, може бути відкинутий за іншим критерієм.
Дві основні причини визначають можливі протиріччя між критеріями:
1) масштаб проекту, тобто елементи грошових потоків одного проекту значно (на один або кілька порядків) відрізняються від елементів іншого;
2) інтенсивність потоку коштів тобто чи доводиться основна частка загальної суми грошових надходжень переважно на першому або останні роки життя проекту.
У разі суперечності рекомендується брати за основу критерій NPV.
Критерій NPV є найбільш універсальним і кращим при аналізі інвестиційних проектів, оскільки саме він характеризує можливий приріст добробуту власників підприємства.
Основний його недолік в тому, що це абсолютний показник, а тому він не може дати інформації про так званий резерв безпеки проекту. Мається на увазі наступне: якщо допущена помилка в прогнозі грошового потоку, наскільки велика небезпека перетворення проекту з прибуткового в збитковий?
19. Структура витрат проекту: інвестиційні витрати, поточні витрати, непрямі витрати.
Інвестиційні проекти пов'язані зі змінами в структурі витрат виробництва та реалізації продукції, тому одним з напрямків оцінки проектів є аналіз беззбитковості проекту.
При виборі проекту необхідно визначити обсяг беззбитковості, розрахувати критерій ефективності проекту й оцінити проектні ризики.
Аналіз беззбитковості проекту починають з аналізу структури витрат проекту.
Усі витрати за проектом ділять на інвестиційні й поточні.
До інвестиційних відносять витрати на інвестиції в основний капітал (витрати на будівництво, купівлю або оренду устаткування й технологій), передвиробничі витрати й споживи в оборотному капіталі.
Поточні витрати - це витрати на випуск продукції (придбання сировини й матеріалів, оплату праці, загальнозаводські й накладні витрати). Розрахунок планових поточних витрат є однією з найскладніших процедур, що передбачає послідовне планування кожної статті.
При їхньому розрахунку дотримуються певної класифікації поточних витрат. Їх ділять на:
- прямі й непрямі (залежно від можливості віднесення на одиницю продукції)
- постійні й змінні (залежно від зміни обсягів виробництва).
Прямі витрати – це витрати, розмір яких безпосередньо залежить від обсягів виробництва продукції (послуг), наприклад, витрати на сировину, оплату праці ви робничого персоналу тощо.
Непрямі витрати – це витрати, розмір яких не залежить від обсягів діяльності, тому їх часто називають умовно-постійними, наприклад, витрати з оплати оренди, комунальних послуг тощо. Непрямі витрати поділяють на два види: експлуатаційні й адміністративно-збутові.
Існує також поняття „загальні витрати”. До них включають операційні витрати за винятком витрат по оплаті банківських відсотків за кредит.
Аналіз структури поточних витрат дозволяє встановити можливі невідповідності й незбалансованість структури витрат. Їхній розрахунок здійснюють на кожній фазі проекту, їх обсяг постійно уточнюють.
Поточні витрати необхідно планувати в часі й за видами потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний).
При керуванні структурою витрат необхідно враховувати ефект виробничого важеля, що показує на скільки відсотків зміниться прибуток, при зміні виторгу від реалізації на 1%. Сила впливу виробничого важеля тим вище, чим більше частка постійних витрат Ефект виробничого важеля означає, що при збільшенні обсягів виробництва й реалізації питомі постійні витрати зменшуються, а прибуток - зростає.