1 ВЕРСАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1919

— міжнар. угода, яка завершила 1-у світ, війну 1914-18. Укладена 28.УІ 1919 між США, Великобританією, Францією, Італією, Японією, Бельгією, Болівією, Бразилією, Кубою, Еквадором, Грецією, Гватемалою, Гаїті, Хіджазом (тепер — провінція у складі Саудівської Аравії), Гондурасом, Ліберією, Нікарагуа, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців, Сіамом (тепер — Таїланд), Чехословаччиною та Уругваєм, з одного боку, і Німеччиною та її союзниками — з другого. У В. м. д. 1919, який складався з 439 статей, містився Статут Ліги Націй, опис кордонів багатьох європ. країн, регулювалися питання політ, устрою Європи. Ліга Націй як свою осн. мету декларувала «розвиток співробітництва між народами і гарантію миру і безпеки», гарантувала незалежність і тер. суверенітет своїх членів; запровадила принцип колект. відповідальності всіх членів Ліги за мирний розвиток світу. У межах Ліги Націй було створено мандатну систему для управління в її рамках кол. колоніями Німеччини; встановлено договірні відносини з Німеччиною, Болгарією, Угорщиною, Туреччиною, Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Югославією та Грецією щодо захисту національних меншин у цих країнах. За В. м. д. 1919 для прийняття рішень з міжнар. спорів було ств. Постійну палату міжнародного правосуддя, а з метою поліпшення умов праці в усіх країнах — Міжнародну організацію праці (МОП). Ці нововведення у міжнар. праві означали, що принцип балансу сили, якого намагалися дотримувати у різних формах великі д-ви, починаючи з Вестфальського миру 1648, втратив своє попереднє значення якщо не формально, то фактично. Нейтралітет як правова категорія, що виражає індиферентне ставлення третіх держав до воюючих сторін, поступився зобов'язанню брати участь у боротьбі з агресором.

За В. м. д. 1919 та наст, мирними договорами — Сен-Жерменським 1919 (з Австрією), Нейїським 1919 (з Болгарією), Тріанонсь-ким 1920 (з Угорщиною) і Севрським 1920 (з Туреччиною), території Німеччини та її союзників були перекроєні державами-пе-реможницями, що супроводжувалося істот, обмеженнями прав переможених держав у політичній, військ., екон. та ін. сферах. Німеччина повернула Франції загарбані 1871 Ельзас та Лотарингію, Бельгії — округи Морене, Ейпен та Мальмеді, Данії — пн. частину Шлезвігу, Італії — Пд. Тіроль, Істрію та смугу Адріатичного узбережжя. Австрія втратила більшість територій, де проживали меншини кол. імперії, і перетворилася на сухопутну д-ву з доступом до Адріатичного м. через отримання певних екон. прав у її кол. володіннях. їй заборонялося вступати в союз з Німеччиною чи приєднуватися до неї. Румунія скористалася ситуацією і розширила свою територію за рахунок анексії Бесса-рабії, Буковини, Трансільванії та частини Угор. рівнини. Німеччина визнала незалежність усіх територій, які до 1 .VІІІ 1914 входили до складу колишньої Рос. імперії, а також скасування Брест-Литовського (Брестського) мирного договору 1918 і всіх ін. договорів, ухвалених нею з рад. Росією. Вона зобов'язалася визнати всі договори, укладені державами-переможницями з д-вами, які виникли на тер. колишньої Рос. імперії після її розпаду, в т. ч. з Україною. З В. м. д. 1919 безпосередньо пов'язане й виникнення ін. нових держав: Албанія дістала статус незалежної; як суверенні д-ви постали Польща, Чехословаччина, Фінляндія, Естонія, Латвія і Литва; з держав Сербії та Чорногорії і тер. поступок Австрії та Угорщини утворилася Югославія. Туреччину змусили виділити з її території араб, д-ву Хіджаз. «Вільним містом» під протекторатом Ліги Націй став Данциг (тепер польс. м. Гданськ). Німеччина відмовилася від власних колоній, управління якими почало здійснюватися на основі мандатної системи. Відбулися й ін. зміни в тер. організації міжнар. співтовариства.

В. м. д. 1919 встановив вину Німеччини та її союзників у розв'язанні 1-ї світ, війни. Було передбачено провести спец, суд над нім. кайзером Вільгельмом II і суд. переслідування осіб, «звинувачених у скоєнні дій, що суперечать законам і звичаям війни». Створювалася Міжсоюзницька репараційна комісія з метою одержання від Німеччини репарацій.

Договір регулював екон. відносини з Німеччиною. Остання зобов'язувалася не встановлювати будь-яких заборон або обмежень на ввезення будь-яких товарів із союзних країн і поширити на торгівлю та судноплавство (рибальство і каботаж) союзних та об'єднаних держав принцип найб. сприяння. Ці д-ви дістали також право на свободу польоту та посадки повітр. суден на тер. всієї Німеччини. З військ, питань В. м. д. 1919 містив положення про те, що повне роззброєння Німеччини має стати передумовою заг. обмеження озброєнь усіх країн. Встановлювалися кількісні (не більше 100 тис. військовослужбовців) та якісні обмеження нім. сухопутної армії і військ.-мор. флоту та видів їх озброєнь. Нім. армія мала використовуватися виключно для підтримання порядку всередині країни. Договір зобов'язував Німеччину визнати повну силу мирних договорів і дод. конвенцій, які можуть бути ухвалені союзними та об'єднаними д-вами з переможеними країнами, а також погодитися з майб. рішеннями щодо території колишніх Австро-Угорської монархії, Болг. королівства та Оттоманської імперії і визнати нові д-ви в їхніх кордонах.

В. м. д. 1919 набув чинності 10.1 1920 після ратифікації його Німеччиною і союзними д-вами — Великобританією, Францією, Італією та Японією. США, однак, не ратифікували договір, оскільки сенат не дав згоди на вступ країни до Ліги Націй; замість цього було укладено майже ідентичний Амер.-нім. договір 1921, який не містив статей про Лігу Націй. Хіджаз і Еквадор підписали цей договір, але відмовилися його ратифікувати. Китай взагалі не підписав В. м. д. 1919. Міжнар.-правова і тер. організація міжнар. співтовариства, створена на засадах В. м. д. 1919, дістала назву версальської системи. Ця система внесла позит. новації у розвиток міжнар. права, особливо в межах Ліги Націй та МОП, і стала першою спробою створення організованого співтовариства держав світу. Однак вона не змогла подолати анексіоніст, духу, який панував у міждерж. відносинах, і перешкодити розв'язанню 2-ї світ, війни.

Літ.: Palmer D. N., Perking Н. С. International Relations. The World Community in Transition. N. Y., 1953; Fenwick Ch. G. International Law. N. Y., 1965. В. H. Денисов.