5. Історія розвитку ос.

За майже піввіковий період свого існування операційні системи пройшли складний шлях, насичений багатьма важливими подіями. Багато етапів розвитку ОС тісно зв'язані з появою нових типів апаратних платформ. Серйозну еволюцію операційні системи перетерпіли в зв'язку з новою роллю комп'ютерів у локальних і глобальних мережах. Найважливішим фактором розвитку ОС став Інтернет. У міру того як ця Мережа здобуває риси універсального засобу масових комунікацій, ОС стають все більш простими і зручними у використанні, включають розвинуті засоби підтримки мультимедійної інформації, забезпечуються надійними засобами захисту.

Операційна система (ОС) — комплекс програмних засобів і даних, які забезпечують управління роботою апаратної та програмної складових обчислювальної системи, координують їх взаємодію, забезпечують виконання функції посередника між користувачем і комп'ютером.

Перший період (1945 -1955)

Відомо, що комп'ютер був винайдений англійським математиком Чарльзом Бебіджем наприкінці вісімнадцятого століття. Відомо, що цей комп'ютер не мав операційної системи.

Деякий прогрес у створенні цифрових обчислювальних машин відбувся після другої світової війни. У середині 40-х були створені перші лампові обчислювальні пристрої. Програмування здійснювалося винятково машинною мовою. Про операційні системи не було і мови, усі задачі організації обчислювального процесу вирішувалися вручну кожним програмістом з пульта керування.

Другий період (1955 - 1965)

Із середини 50-х років почався новий період у розвитку обчислювальної техніки, зв'язаний з появою нової технічної бази - напівпровідникових елементів (транзисторів).

В ці роки з'явилися перші алгоритмічні мови, а отже і перші системні програми – компілятори. З'явилися перші системи пакетної обробки, що просто автоматизували запуск однієї програм за іншою і тим самим збільшували коефіцієнт завантаження процесора. Системи пакетної обробки стали прообразом сучасних операційних систем, першими системними програмами, призначеними для керування обчислювальним процесом. У ході реалізації систем пакетної обробки була розроблена формалізована мова керування завданнями, за допомогою якого програміст повідомляв системі й операторові, яку роботу він хоче виконати на обчислювальній машині.

Третій період (1965 - 1980)

У цей період були реалізовані практично всі основні механізми, властиві сучасній ОС: мультипрограмування, мультипроцесування, підтримка багатотермінального багатокористувацького режиму, віртуальна пам'ять, файлові системи, розмежування доступу і мережева робота. В ці роки починається розквіт системного програмування.

Для цього періоду характерно також створення сімейств програмно-сумісних машин і ОС для них. Першим сімейством програмно-сумісних машин, побудованих на інтегральних мікросхемах, стала серія машин IBM/360. Незабаром ідея програмно-сумісних машин стала загальновизнаною.

Програмна сумісність вимагала і сумісності операційних систем. Такі операційні системи повинні були б працювати і на великих, і на малих обчислювальних системах, з великою і з малою кількістю різноманітної периферії, у комерційній області й в області наукових досліджень. Операційні системи, побудовані з наміром задовольнити всім цим суперечливим вимогам, виявилися надзвичайно складними "монстрами". Вони складалися з багатьох мільйонів асемблерних рядків, написаних тисячами програмістів, і містили тисячі помилок, що викликали нескінченний потік виправлень. У кожній новій версії операційної системи виправлялися одні помилки і вносилися інші.

Однак, незважаючи на великі розміри і безліч проблем, OS/360 і інші їй подібні операційні системи машин третього покоління дійсно задовольняли більшості вимог споживачів. Найважливішим досягненням ОС даного покоління з'явилася реалізація мультипрограмування. Мультипрограмування - це спосіб організації обчислювального процесу, при якому на одному процесорі поперемінно виконуються кілька програм. При цьому кожна програма завантажується у свою ділянку оперативної пам'яті, що була названа розділом.

Поряд з мультипрограмною реалізацією систем пакетної обробки з'явився новий тип ОС - системи поділу часу. Варіант мультипрограмування, застосовуваний у системах поділу часу, націлений на створення для кожного окремого користувача ілюзії одноособового використання обчислювальної машини.

У 1973 р. Кен Томпсон і Денніс Рітчі створили ОС UNIX. У 1975 р. Пол Ален і Билл Гейтс реализовали для комп’ютера Альтаір мову Бейсик, пізніше створили фірму Майкрософт (Microsoft), і ОС MS-DOS. У 1976 р. студенти Стів Возняк і Стів Джобс, влаштувавши майстерю у гаражі, реалізували комп’ютер Apple—1, поклавши початок начало корпорацї Apple, яка згодом випустила комп’ютер Macintosh з ОС MacOS.

Четвертий період (1980 - сьогодення)

Наступний період в еволюції операційних систем зв'язаний з появою великих інтегральних схем (ВІС). В ці роки відбулося різке зростання ступеня інтеграції і здешевлення мікросхем. Комп'ютер став доступний окремій людині, і наступила ера персональних комп'ютерів. Комп'ютери стали широко використовуватися неспеціалістами, що зажадало розробки "дружнього" програмного забезпечення.

На ринку операційних систем домінували дві системи: MS-DOS і UNIX. Однопрограмна однокористувальницька ОС MS-DOS широко використовувалася для комп'ютерів, побудованих на базі мікропроцесорів Intel 8088, а потім 80286, 80386 і 80486. Мультипрограмна багатокористувацька ОС UNIX домінувала в середовищі "не-інтеловських" комп'ютерів, особливо побудованих на базі високопродуктивних RISC-процесорів.

1991 г. фінський студент Лінус Торвальдс (Linus Torvalds) поширив серед користувачів Інтернет перший прототип своєї ОС Linux.

На сьогодні найпоширенішими операційними системами для персональних комп’ютерів, робочих станцій і серверів є наступні: UNIX, WINDOWS, LINUX, MAC OS