3 Види, функції і методика роботи з історичними картами

Історичні карти створюються на географічній основі і є зменше¬ним узагальненим образно-знаковим зображенням історичних подій чи періодів. Зображення демонструються на площині у певному масш¬табі з урахуванням просторового розташування об'єктів. Карти в умов¬ній формі показують розміщення, сполучення і зв'язки історичних подій і явищ, що відбираються і характеризуються відповідно до призначення даної карти.

Історичні карти відрізняються від географічних. Звичні для учнів кольори географічних карт мають інше значення на історичних картах. Зеленим кольором показують не тільки низовини, але й оази¬си, а також найдавніші райони землеробства і скотарства. Інша особ¬ливість історичних карт - розкриття динаміки подій і.процесів. На географічній карті все статично, а на історичній легко побачити ви¬никнення держав і зміну їх територій чи шляхи руху військ, торгових караванів і т. д. Пересування людей, військові удари на карті показу¬ють стрілками, місця боїв - схрещеними мечами, райони повстань -крапками або вогнищами.

Історичні карти підрозділяються за охопленою територією (світо¬ві, материкові, карти держав); за змістом (оглядові, узагальнюючі і тематичні); за масштабом (великомасштабні, середньо- і дрібномасш¬табні). На узагальнюючих картах у межах визначеного місця і часу відбиті всі основні події і явища, передбачені розділами шкільної програми і Держстандарту. У назві зазначені місце і час подій. Огля¬дові карти показують події певного періоду.

Одним із видів узагальнюючих карт є тематичні. На географічному тлі тематичних карт відображені окремі події чи сторони історичного процесу. Ці карти розвантажені від позначень, що не мають відно¬шення до теми. На них більш ґрунтовно, яскраво і барвисто представ¬лені фрагменти, найважливіші події і явища узагальнюючих карт.

При роботі з картами варто врахувати, що учням буває складно співвіднести загальну і тематичну карти. Тому на уроці на початку вивчення теми доцільно мати дві карти, що показують місце розташу¬вання того чи іншого об'єкта (держави) на загальній карті, наприклад карті світу, а потім уже на тематичній. Застосування карт можна поєд¬нувати з використанням інших видів наочності, наприклад аплікацій.

Щоб створити уявлення про простір і місце розташування до-сліджуваної країни на карті земної кулі, застосовують одночасно істо¬ричну і географічну (фізичну) карти чи загальну і тематичну. На них вміщено один і той самий об'єкт, але зображено його у різних масш¬табах. Навчання може йти від одиничного до загального чи від за¬гального до одиничного. У першому випадку вчитель демонструє історичну карту (одиничне), потім по конфігурації суші і морів, кон¬турах берегової лінії, напрямках річок учні знаходять ту саму терито¬рію на фізичній карті півкуль (загальне). Учні переконуються, що на історичній карті відображена менша частина земної поверхні. її обрис крейдою вчитель наносить на фізичну карту, і учні ще раз порівнюють положення рік, морів з контурами історичної карти.

В іншому випадку вчитель демонструє, наприклад, карту «Старо¬давні дйржави світу» (загальне). Потім за допомогою крейди виділяє на ній місце розташування Стародавнього Єгипту у вигляді трикутни¬ка (одиничне). Цей район земної кулі можна збільшити.

Для закріплення отриманих знань можна проводити гру «Хто швид¬ше збере карту» (за принципом збору картинки з дитячих кубиків). Учню надається карта Стародавнього Єгипту, розрізана на частини у вигляді квадратів. Як показує практика, йому буде потрібно близько чо¬тирьох хвилин, щоб зібрати таку карту. Потім дається завдання визна¬чити, як можна потрапити з рідного міста в сучасний Єгипет (прийом подорожі).

На уроці «Природа і заняття жителів Стародавнього Єгипту» істо¬рична карта, зміст підручника допомагають учням усвідомити особли¬вості природно-географічного середовища, виявити сприятливі і не¬сприятливі умови для землеробства.