- •1.Підручник з історії. Навчальні посібники, робочі зошити (проаналізувати один з підручників історії)
- •Бесіда, інші види. Підготовка і проведення бесіди
- •3 Види, функції і методика роботи з історичними картами
- •Відомі Українські методисти хх ст. Та можливість застосування їхніх методик у ххі ст
- •5. Дайте оцінку способам мотивації учіння
- •6.Поняття гуманізації. Значення гуманізації в процесі навчання історії.
- •7.Джерела історичних знань, критерії їхньої класифікації
- •8.Екскурсії як форма навчально-виховної роботи з історії. Типи екскурсій, методика їх проведення.
- •9.Інтерактивні технології навчання на уроках історії
- •10.Вимоги до сучасного кабінету історії та робочого місця учителя
- •11.Класифікація методів навчання з історії.
- •12.Класифікація традиційних та нестандартних типів уроку.
- •13.Класифікація усних методів. Функції та значення усного повідомлення історичного матеріалу.
- •14.Критерії відбору засобів навчання історії. Ілюстративні засоби.
- •15.Методи і методичні прийоми засвоєння історичних понять.
- •16.Методи і методичні прийоми засвоєння історичних фактів, явищ, подій, процесів
- •17.Методика використання хронологічних, синхронічних таблиць та логічних схем на уроках історії
- •18.Методика навчання за самостійною пізнавальною діяльністю учнів
- •19.Методика роботи з історичними документами на уроці історії, значення використання історичних документів
- •20. Методичні особливості вивчення життя і діяльності історичних осіб
- •21. Методичні умови формування умінь і навичок на уроках історії
- •22. Принципи та правила навчання
- •24. Охарактеризувати основні завдання вивчення історії в школі. Сучасні концепції історичної освіти.
- •25. Нормативно-правова база сучасної історичної середньої освіти
- •26. Особливості, характерні ознаки та види групової форми роботи на уроках історії, правознавства та ін. Суспільних дисциплін
- •27. Охарактеризувати види наочного навчання. Функції наочного навчання.
- •28. Охарактеризувати загальні закономірності розвитку дитини.
- •29. Охарактеризуйте загальну методику уроку історії. Основні процедури аналізу уроку.
- •30. Пам’ятки як засіб формування навчально-пізнавальних умінь, типи пам’яток з історії
- •31.Перелічити етапи формування умінь, дати їм розгорнуту характеристику
- •32.Елементи вищої освіти в середній школі (ман та ін.)
- •33.Перелічити компоненти структури історичних знань
- •34.Підготовка учителя до уроку, план-конспект уроку та його аналіз.
- •35. Характеристика основних типів уроку
- •38.Програмоване навчання історії. Дистанційна освіта та малокомплесні школи.
- •39.Розвиток методики навчання історії в Радянському Союзі і зх. Країнах другої половини хх ст.
- •40.Роль та значення проблемного навчання історії для розумового та інтелектуального розвитку учнів
- •41.Складові елементи уроку історії. Інтерактивні технології на уроках історії
- •2. Інтерактивні технології навчання
- •42Сучасні програми з історії для загальноосвітньої школи. Їх характеристики та вимоги до уроку історії
- •43.Умови й етапи формування історичних понять у класичний спосіб (перелічити процедури). Які існують способи формування історичних понять?
- •45.Характеристика методичної літератури з історичних дисциплін середньої школи.
- •46.Характеристика методів навчання за джерелами пізнання історичної дійсності. Форми інтерактивного навчання.
- •47.Цілі і форми діяльності Ради Європи у галузі викладання історії
- •49.Шкільна історична освіта в Україні в хх-ххі ст.
- •50.Шкільна програма суспільствознавчих курсів та методика їхнього викладання.
- •52. Сучасні вітчизняні та зарубіжні вчителі-новатори їхні методики викладаня історії в новітніх геополітичних трансформаціях.
26. Особливості, характерні ознаки та види групової форми роботи на уроках історії, правознавства та ін. Суспільних дисциплін
Групова форма організації навчальної діяльності учнів передбачає створення невеликих за складом груп у межах одного класу. Виділяють такі форми групової взаємодії:
1. Парна форма навчальної роботи - два учні виконують деяку частину робота разом. Форма використовується для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань, тощо.
Робота в парах дає учням час подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок висловлюватися, спілкуватися, критично мислити, переконувати й вести дискусію.
2.Кооперативно-групова навчальна діяльність - це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такою організацією навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Виконуючи частину спільної для всього класу мети, група представляє, захищає виконане завдання в процесі колективного обговорення. Головні підсумки такого обговорення стають надбанням усього класу і записуються всіма присутніми на занятті.
3. Диференційовано-групова форма передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями. Завдання диференціюються за рівнем складності або за їх кількістю.
4.Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності у постійних малих учнівських групах, керованих лідерами. Учні працюють над єдиним завданням.
5. Індивідуально-групова форма передбачає розподіл навчальної роботи між членами групи, коли кожен член групи виконує частину спільного завдання. Підсумок виконання спочатку обговорюється і оцінюється в групі, а потім виносяться на розгляд усього класу та педагога.
Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими, однорідними чи різнорідними.
Кількість учнів у групі залежить від загальної кількості їх у класі, характеру й обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідних матеріалів, часу, відведеного на виконання роботи. Оптимальною вважають групу з 3-5 осіб, бо в разі меншої кількості учнів важко всебічно розглянути проблему, а в разі більшої - складно визначити, яку саме роботу виконав кожен учень.
Об'єднання в групи може здійснювати учитель (здебільшого на добровільних засадах, за результатами жеребкування) або самі учні за власним вибором.
Групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об'єднаними за певними ознаками, наприклад, за рівнем навчальних можливостей, або гетерогенними (різнорідними). У різнорідних групах, коли в одну групу входять сильні, середні і слабкі учні, краще стимулюється творче мислення, здійснюється інтенсивний обмін ідеями. Для цього надається достатньо часу для висловлювання різних поглядів, докладного обговорення проблеми, для розгляду питання з різних боків.
Учитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі, та які регулюють діяльність учнів.
Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя.
Вирішення конкретних навчальних завдань здійснюється завдяки спільним зусиллям членів групи. При цьому навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, не обмежує їх спілкування, взаємодопомогу і співробітництво, а навпаки, створює можливості для об'єднання зусиль діяти погоджено і злагоджено, спільно відповідати за результати виконання навчального завдання. Водночас завдання в групі виконуються таким способом, що дозволяє враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи.
Контакти й обмін думками в групі істотно активізують діяльність всіх учнів - членів групи, стимулюють розвиток мислення, сприяють розвитку і вдосконаленню їх мовлення, поповненню знань, розширенню індивідуального досвіду.У груповій навчальній діяльності учнів успішно формуються уміння вчитися, планувати, моделювати, здійснювати самоконтроль, взаємоконтроль, рефлексію тощо. Важливу роль вона відграє у реалізації виховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності виховується взаєморозуміння, взаємодопомога, колективність, відповідальність, самостійність, уміння доводити і відстоювати свою точку зору, культура ведення діалогу.
