- •1.Підручник з історії. Навчальні посібники, робочі зошити (проаналізувати один з підручників історії)
- •Бесіда, інші види. Підготовка і проведення бесіди
- •3 Види, функції і методика роботи з історичними картами
- •Відомі Українські методисти хх ст. Та можливість застосування їхніх методик у ххі ст
- •5. Дайте оцінку способам мотивації учіння
- •6.Поняття гуманізації. Значення гуманізації в процесі навчання історії.
- •7.Джерела історичних знань, критерії їхньої класифікації
- •8.Екскурсії як форма навчально-виховної роботи з історії. Типи екскурсій, методика їх проведення.
- •9.Інтерактивні технології навчання на уроках історії
- •10.Вимоги до сучасного кабінету історії та робочого місця учителя
- •11.Класифікація методів навчання з історії.
- •12.Класифікація традиційних та нестандартних типів уроку.
- •13.Класифікація усних методів. Функції та значення усного повідомлення історичного матеріалу.
- •14.Критерії відбору засобів навчання історії. Ілюстративні засоби.
- •15.Методи і методичні прийоми засвоєння історичних понять.
- •16.Методи і методичні прийоми засвоєння історичних фактів, явищ, подій, процесів
- •17.Методика використання хронологічних, синхронічних таблиць та логічних схем на уроках історії
- •18.Методика навчання за самостійною пізнавальною діяльністю учнів
- •19.Методика роботи з історичними документами на уроці історії, значення використання історичних документів
- •20. Методичні особливості вивчення життя і діяльності історичних осіб
- •21. Методичні умови формування умінь і навичок на уроках історії
- •22. Принципи та правила навчання
- •24. Охарактеризувати основні завдання вивчення історії в школі. Сучасні концепції історичної освіти.
- •25. Нормативно-правова база сучасної історичної середньої освіти
- •26. Особливості, характерні ознаки та види групової форми роботи на уроках історії, правознавства та ін. Суспільних дисциплін
- •27. Охарактеризувати види наочного навчання. Функції наочного навчання.
- •28. Охарактеризувати загальні закономірності розвитку дитини.
- •29. Охарактеризуйте загальну методику уроку історії. Основні процедури аналізу уроку.
- •30. Пам’ятки як засіб формування навчально-пізнавальних умінь, типи пам’яток з історії
- •31.Перелічити етапи формування умінь, дати їм розгорнуту характеристику
- •32.Елементи вищої освіти в середній школі (ман та ін.)
- •33.Перелічити компоненти структури історичних знань
- •34.Підготовка учителя до уроку, план-конспект уроку та його аналіз.
- •35. Характеристика основних типів уроку
- •38.Програмоване навчання історії. Дистанційна освіта та малокомплесні школи.
- •39.Розвиток методики навчання історії в Радянському Союзі і зх. Країнах другої половини хх ст.
- •40.Роль та значення проблемного навчання історії для розумового та інтелектуального розвитку учнів
- •41.Складові елементи уроку історії. Інтерактивні технології на уроках історії
- •2. Інтерактивні технології навчання
- •42Сучасні програми з історії для загальноосвітньої школи. Їх характеристики та вимоги до уроку історії
- •43.Умови й етапи формування історичних понять у класичний спосіб (перелічити процедури). Які існують способи формування історичних понять?
- •45.Характеристика методичної літератури з історичних дисциплін середньої школи.
- •46.Характеристика методів навчання за джерелами пізнання історичної дійсності. Форми інтерактивного навчання.
- •47.Цілі і форми діяльності Ради Європи у галузі викладання історії
- •49.Шкільна історична освіта в Україні в хх-ххі ст.
- •50.Шкільна програма суспільствознавчих курсів та методика їхнього викладання.
- •52. Сучасні вітчизняні та зарубіжні вчителі-новатори їхні методики викладаня історії в новітніх геополітичних трансформаціях.
1.Підручник з історії. Навчальні посібники, робочі зошити (проаналізувати один з підручників історії)
Процес створення підручників з історії України розпочався у 90-х роках ХХ століття. Цей процес поділяється на декілька етапів: 1) 1992-1995 роки;
1996-2000 роки; 3) 2001-2005 роки. Поділ на періоди відбувався залежно від змін в історичній науці, освіті та, відповідно, виходу нових навчальних програм. З 1991 до 2007 року видано 101 назву навчальних видань з історії України, у тому числі й додаткових - 29 книг. Зміни у виданнях згідно з навчальними програмами втілювалися через рік-два після прийняття цих програм. Простежимо: перша програма з курсу „Історія України” вийшла 1992 року, і
вже у 1993-1994 роках бачимо підвищення кількості випущених книг. Друга програма прийнята у 1996. І знову ж таки, через два роки, у 1998, спостерігається підвищення випуску видань, інша програма - у 2001-2002 і 2003 також ріст кількості видань. Нині більшість із виданих підручників та навчальних посібників з історії нашої держави мають статус базового.
У структурі навчальної літератури з вітчизняної історії для загальноосвітніх шкіл можна виділити такі типи: підручник, навчальний посібник, зошит-конспект, хрестоматії, довідники, путівник, книга для читання, методична література.
у 1991 році видано лише одна назва видання - „Історія України: пробний посібник для 10-11 класів середніх шкіл” М. Коваля, Ю. Кульчицького. Курс історії України, що до того вивчали у межах історії УРСР тільки формується, відбувається перехід від формаційної схеми до державницької у висвітленні історії. Окрім того, у цей період основним підручником, на який орієнтувалися вчителі, був підручник М. Грушевського „Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх”.
У 1992 році видано нову навчальну програму, де навчальний матеріал для кожного класу було суттєво розширено й подано під кутом зору державотворчих та національних процесів [6].
Підручники, написані за новою схемою, побачили світ у 1993-1994 рр. Зокрема це були пробні підручники для 5 (авт. О. Кучерук), 7-8 класів (авт. Р. Лях, Н. Темі- рова; Г. Сергієнко, В. Смолій) та 10-11 класів (авт. М. Коваль, С. Кульчицький, Ю. Курносов). Останнім на шкільних партах з’явився підручник з історії України ХІХ - початку ХХ ст. для 9 класу під авторством В. Сарбея. У 1994 році вийшли друком перші 10 тисяч накладу цього підручника, а масовий наклад надрукували у 1995. Цей підручник перевидавали 1998-го року. Конкуренцію йому склав підручник для 9-го класу авторів В. Мороко, Ф. Турченка, виданий 1999-го року і вдруге перевиданий зі змінами у 2003 році.
У 1995, 1996 та 1997 роках здебільшого здійснювалися перевидання підручників попередніх років. Серед нових з’являється частина перша новітньої історії України (1917-1945) для учнів 10 класу авторів Ф. Турченка, П. Панчека та ін. (1995); пробний підручник для 8 класу Г. К. Швидька (1996) та експериментальний для 6-7 класів С. Трубчанінова, І. Винокур (1997).
З 1998 року зростає типологічне розмаїття видань. Видаються різні типи підручників: пробні, експериментальні, варіативні, альтернативні; формуються хрестоматії з усіх курсів історії України, робочі зошити для учнів 5-10 класів, створюються методичні посібники для вчителів (на жаль, лише для 7 та 10 класів). З’ являються зошити-конспекти тем з історії України, які здобули досить велику популярність серед учнів та вчителів. У цих виданнях з’ явилися цікаві з методичного боку види завдань, ребуси, кросворди, також вміщувалися уривки художніх творів.
Автори підручників випускають дидактичні комплекси. Так, В. О. Мисан видав підручник, хрестоматію і робочий зошит для 5 класу „Вступ до історії України”;
Власов - підручник і робочий зошит з історії України для 8 класу, В. Сарбей - підручник, хрестоматію і робочий зошит для 9 класу, Ф. Турченко, П. Панченко,
Тимченко - підручник і хрестоматію з історії України для 10-го класу [4]. Це дало змогу збалансувати додатковий компонент (у якому містилися уривки з документів) з основним текстом.
Починаючи з 2001 року спостерігаються зміни на краще у якісному і кількісному відношенні. Так, це поява серії підручників для різних класів, створена одним автором чи у співавторстві. Наприклад, В. Власов написав „Вступ до історії України” для 5-го класу, „Історію України” для 7-го і 8-го класів; Ф. Турченко - „Історію України” для 9, 10, 11 класів; С. Кульчицький - „Історію України” для 10 і 11 класів. Це, на наш погляд, має як переваги, так і недоліки. З одного боку, створення підручників одним чи кількома авторами для різних класів дає можливість проведення загальної логічної лінії, єдиного стилю, з іншого ж - постає проблема однобічного, можливо, суб’єктивного погляду на події різних історичних періодів.
Сьогодні характерно видання для учнів цілих навчальних комплексів. Плідно працюють у цьому плані В. Власов, О. Реєнт, С. Рубльов.
Збагачують світогляд учнів, розвивають допитливість „Путівник юного історика”, укладений Л. В. Котенком, книга для читання „З голосу Кліо” М. Слабошпицького, навчальні книжки з історії рідного краю: „Давня історія Полтавщини” М. Баш- танського, „Історія України та Дніпропетвовщини” М. Романенка, В. Братаніч, „Історія рідного краю (Запорізька область)” С. Лях, О. Лях, „Історія Одеси” під редакцією С. Гриневецького, „Історія Одеси та Одещини” Ф. Самойлова.