102. Співвідношення конституційної та правової держави

Питання співвідношення конституційної та правової держави не знайшло у науці однозначного пояснення. Деякі вчені вважали, що конституційна держава є втіленням ідеї правової держави, а деякі – що це є тотожніми поняттями. Гессен вважав, що тільки конституційна держава є правовою. Котляревський вважав, що конституційність є поняттям набагато вужчим, ніж поняття правова держава. Конституційна держава – це тип держави, основним законом якої є конституція, а закріплення та юридична гарантія основних прав та свобод людини і громадянина займають у ній головне місце. Конституційною є також держава, у якій народне представництво відіграє головну роль у законодавчих та виконавчих органах. Основою правової держави має стати конституційна держава і всі ознаки конституційної держави є ознаками правової держави. До ознак правової держави відносять сформоване громадянське суспільство, високу правосвідомість і правову культуру громадян. Правова держава має характеристики і властивості, без яких не може існувати цивілізоване суспільство: гуманізм, демократизм, моральність, відсутність свавілля. Правовою є держава, де апарат держави обмежений правом. Вимогою правової держави є розподіл влади, який здійснюється в умовах представницької демократії. Тому тільки конституційна держава може бути правовою. Ці поняття не можна ототожнювати, поняття конституційна держава є більш вузьким, ніж поняття правова держава. Розбіжності між ними можна провести за трьома критеріями : за обсягом, часом виникнення і за змістом. Конституційна держава є фундаментом для правової держави. За обсягом правова держава охоплює конституційну і на її основі утворюється. Правова держава є прикладом ідеальної організації суспільства з високою правовою культурою та правосвідомістю, заснованого на принципі справедливості, до якого прагнуть і суспільство, і держава. Реально, у світі багато держав прагнуть бути правовими, але їх мало. За Конституцією Україна проголошена правовою державою, але головне, щоб вона закріпила свої позиції, як конституційна. Без затвердження конституційності не можна будувати правову державу. Україні багато треба зробити у плані формування правової свідомості громадян, організувати роботу органів публічної влади, на створення громадянського суспільства. Лише за таких умов держава має стати правовою. Поняття «правова держава» та «конституційна держава» не є тотожніми. Правова держава є конституційною, а конституційна держава не завжди може бути правовою.

103.Поняття і ознаки соціальної правової держави

Соціальна правова держава - це політична організація суспільства, у якому право пов'язує і підкоряє собі державну владу, а основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом.

Крім звичайних ознак, характерних для будь-якої держави, соціальна правова держава, як вища форма політичного буття, яку виробило людство, має низку специфічних ознак (рис).

1. Пов'язаність державної влади правом і його панування у всіх сферах суспільного життя:

2. Відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенство,

3. Пов'язаність законом рівною мірою як громадян та їх об'єднань (комерційних і некомерційних), так і державних органів, посадових осіб. Стосовно громадян та їх об'єднань діє загальнодо-звільний принцип: "дозволено все, крім прямо забороненого законом".

Стосовно владних державних органів і посадових осіб діє спеціально-дозвільний принцип: "Дозволено лише те, що прямо передбачено законом".

4. Законодавче закріплення і реальне забезпечення основних прав людини - наявність налагодженого правового механізму їх охорони і захисту .

5. Побудова відносин особи та держави на основі взаємної відповідальності .

6. Поділ державної влади між законодавчими, виконавчими і судовими органами , дійовість механізму "стримувань і противаг".

7. Законний (легальний) шлях прийняття законів та їх змін - шлях виявлення волі народу безпосередньо (референдум) або опосередковано (через представницький орган).

8. Наявність ефективних форм контролю і нагляду за здійсненням законів та інших нормативно-правових актів .

9. Можливість особи домагатися конкретного мінімуму соціальних благ завдяки гарантуванню державою її соціальної безпеки - мінімальний (достатній) рівень життя кожному громадянину та його підвищення.

10. Можливість громадян домагатися забезпечення державою їх соціального захисту, підняття рівня соціально-економічних прав громадян до рівня основних прав - формування соціального середовища, яке створює умови для сприятливого індивідуального розвитку особи, рівності стартових можливостей (а не матеріальної рівності) за допомогою державної системи просвітництва та освіти, податкової політики, регулювання ринку праці та контролю за умовами праці та ін.

11. Здійснення державою соціальної допомоги громадянам, не спроможним (не зі своєї вини) відповідати за свій добробут - йдеться про забезпечення гарантованого життєвого рівня соціальне ранимих верств населення - старих, непрацездатних (хворих), безробітних з не залежних від них причин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

12. Забезпечення державою соціальної функції власності - власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству: завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст.ст. 13, 41 Конституції України).

13. Проведення державою політики соціальної поступки - вирішення всіх питань на шляхах згоди і порозуміння різноманітних соціальних груп, глибокої поваги до особи незалежно від її соціального стану, захисту від усякого посягання на її життя, здоров'я і особисту гідність.

Таким чином, будучи обмеженою правом, соціальна держава виявляє активність у регулюванні соціально-економічних процесів, соціального аспекту основних прав громадян, їх соціальної захищеності відповідно до закону.

Держава є соціальною, правовою остільки, оскільки вона гарантує людині свободу вияву.

- як індивіду, який відрізняється від інших фізичними і психічними якостями, тобто має індивідуальність;

- як члену соціального організму, яким є громадянське суспільство, тобто індивіду, який входить до складу громадських і професійних груп і організацій;

- як громадянину, який є підданим держави.