90.Ціннісна характеристика держави

Держава та її основні ознаки

У світовій юридичній науці немає загальноприйнятого визначення держави, що пояснюється складністю цього соціального і юридичного явища. Різні мислителі визначали і визначають її як:

• земного бога;

• організоване насильство;

• юридичну особу, що репрезентує суспільство;

• інформаційну систему;

• організацію загальних справ.

Тому логічно спочатку з’ясувати зовнішні ознаки держави, які відрізняють її державу від суспільства та його політичних організацій. До них відносяться:

1) народ – сукупність індивідів, що об’єднані правовим зв’язком з державою. Цей зв’язок простежується в інститутах громадянства (у республіках) або підданства (у монархіях). Поняття “державний народ” слід відрізняти від поняття “населення держави”, яке ширше за обсягом: до нього включають не тільки громадян, але й іноземців, й осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають на території держави;

2) територія – матеріальна база держави. Це частина земної кулі, з якою історично пов’язаний державний народ, яка має межі, визнані міжнародним співтовариством. Територія держави – це простір, у межах якого здійснюється державна влада;

3) публічна організована влада, інакше кажучи, влада, що виділилася із суспільства, влада, що не збігається з суспільством, стоїть над ним. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави та професійних керівників (армія, поліція, чиновники, судді і тощо). Головне призначення державної влади – управління загальнозначущими для народу справами;

4) система збору фінансових коштів (данина, податки, збори, різноманітні повинності). Ці кошти необхідні для вирішення загальнозначущих проблем (наприклад, оборони, будівництва громадських будинків і споруд), а також для утримання державного апарату;

5) право – система загальнообов’язкових правил поведінки;

6) суверенітет – самостійність та незалежність держави у внутрішніх та зовнішніх справах.

Виходячи з цих взаємозалежних ознак держави, можливо визначити її таким чином:

Держава – це суверенна політична організація суспільства, що має владні повноваження з управління територіально–організованим населенням з метою здійснення загальносоціальних справ.

91.Поняття державної території та її склад

Державною територієює частина земної кулі, яка належить певній державі і в межах якої вона здійснює своє територіальне не верховенство. Саме тим підкреслюється подвійний характер державної території; об'єкт права власності та просторова межа державної влади. Ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.Як об'єкт права власності державна територія може бути предметом купівлі-продажу міни, дарування, оренди та ін. цивільно-правових угод.

Державна територія складається із сухопутної, морської і повітряної території.

До сухопутної території належить вся суша в межах державних кордонів. До морської території належать внутрішні води і територіальне море. До повітряної території держави — стовп повітря певної висоти над сухопутною і морською територією держави. Критерієм верхньої межі повітряної території постало розмежування повітряного і космічного простору, виходячи з того, що у повітряному просторі космічні апарати згорають. Звідси була встановлена верхня межа повітряної території в 100 — 110 км.

Сухопутна територія включає всю сушу, незалежно від місця знаходження її окремих частин. До її складу входять також надра суші на технічно доступну глибину. Теоретично глибина надр не обмежена і поширюється до центру земної кулі. Будови і споруди, що спираються на ґрунт або проникають усередину його, розглядаються як належність території.

Острів— це частина території держави, яка опоясана водою (має "круговий берег"), яка є вище рівня води під час припливу.

Анклав— це частина території держави, оточена зі всіх боків сухопутною територією іншої держави і яка не має морського берега. Сьогодні відомо лише декілька анклавів: Бюзінген (ФРН) — в Швейцарії, Лівія (Іспанія) у Франції тощо. Це тягне за собою необхідність забезпечення доступу до них, що звичайно вирішується міжнародними угодами. Коли анклав має вихід до моря, говорять про напіванклави (наприклад, Калінінград і Калінінградська область Росії).

Повітряна територія держави — це стовп повітря над сухопутною і водною територією держави в межах її державних кордонів. Проблема верхньої межі повітряної території постала в останні десятиліття і обумовлена появою літаків, котрі літають за межами досяжності протиповітряної оборони держави, а крім того, появою супутників і космічних кораблі орбіта яких знаходиться над територією багатьох держав змінити яку практично неможливо.

Під умовною територією державислід розуміти територію дипломатичних представництв держави, територію торгових суден у відкритому морі, повітряних суден і космічних апаратів, які несуть прапор або знак якої-небудь держави. Ці території іноді йменуються "плавучою", "літаючою" і "космічною" територіями. При цьому військові судна прирівнюються до території власної держави повсюди, а торгові — тільки у міжнародних просторах.

У міжнародному праві розрізнюють демілітаризовані та нейтралізовані території. До демілітаризованих належать території, на яких міжнародними угодами або однобічним волевиявленням держави відмовилися від розміщення озброєння і збройних сил. Демілітаризація може бути обмеженою або повною

Прикладом нейтралізованої території є Антарктида. У п. 1 Договору від 1 грудня 1959 р. це закріплено таким чином: "Антарктида використовується тільки з мирною метою. Заборонені, зокрема, будь-які заходи воєнного характеру..." Сьогодні нейтралізованими територіями є Суецький канал, його гавані та морські води шириною в три морські милі, які прилягають до його входів; Шпіцбергський архіпелаг, Бірмансько-тибетська 10-мильна прикордонна зона і ряд інших.