- •Теорія держави та права 1 курс ну оюа
- •2. Поняття та мета загальнотеоретичної юриспруденції.
- •3.Фундаментальний характер загальнотеоретичної юриспруденції
- •4.Предмет загальнотеоретичної юриспруденції
- •Первинне і похідне виникнення держави
- •6.Ознаки соціальних норм та їх різновиди
- •Правове регулювання та його особливості
- •9.Поняття та види принципів права
- •10.Основні властивості права
- •11.Аксіоматичні засади(постулати ) права
- •12. Парадигми праворозуміння. Основні типи праворозуміння
- •13.Ціннісно – нормативне право розуміння
- •14. Інтегративне право розуміння
- •15.Співвідношення права і держави: етатистський та ліберальний підходи.
- •16.Принципи формування державної влади та її базові ресурси
- •17. Інституалізація державної влади та механізм держави
- •18.Класифікація правових норм
- •19.Класифікація джерел права
- •20. Священі тексти як джерело права
- •21.Судовий прецедент як джерело права
- •22.Звичай як джерело права
- •23. Правова доктрина як джерело права
- •24. Нормативно – правовий договір як джерело права
- •25.Нормативно – правовий акт як джерело права
- •26.Система права та її компоненти
- •27.Галузь права та її компоненти
- •28.Інститути права та їх особливості
- •29.Форми систематизації законодавства
- •30.Поняття та структура правовідносин
- •31. Поняття правосвідомості та її культура
- •32.Правова культура та її рівні
- •33.Механізм дії права та його складові
- •34.Юридичний процес та юридична процедура
- •35. Поняття та форми реалізації норм права.
- •36.Кодифікація та його види
- •37. Субєкти права та суб`єкти правовідносин
- •38. Поняття та зміст правосуб’єктності
- •39. Фізичні та юридичні особи
- •40. Об`єкти правовідносин
- •41.Поняття та зміст суб’єктивного права
- •42.Поняття та зміст юридичного обовязку
- •43. Юридичні факти та їх класифікація
- •44.Поняття та види юридичних складів
- •45.Правова культура особистості та її складові
- •46. Правова культура суспільства та її складові
- •47.Правова соціалізація та правове виховання
- •48. Завдання та система правового виховання
- •49.Загальносоціальні та спеціальні функції права
- •50. Соціальні чинники формування права
- •51. Ф орми та види правотворчості
- •52. Принципи і функції правотворчості
- •53.Поняття та ознаки юридичного процессу
- •55.Сфери дії правової норми
- •56.Предметна дія правової норми
- •57. Темпоріальна дія правової норми
- •58. Просторова дія правової норми
- •59. Персональна дія правової норми
- •60.Застосування права як засіб забезпечення реалізації права
- •61.Ідеологія застосування права
- •62.Типове та нетипове застосування права
- •63. Акти застосування права : поняття та види
- •64. Поняття та призначення тлумачення права
- •65. Тлумачення як з’ясування права
- •66. Тлумачення як роз’яснення права
- •67. Офіційне тлумачення права та її види
- •68.Правова система та її компоненти
- •69.Класифікація правових систем
- •70. Поняття правового стилю. Правові сімї сучасного світу
- •71.Цінності права та правові цінності
- •72.Інструментальна цінність права
- •73.Соціальна цінність права
- •74.Особистісна цінність права
- •75. Право як цінність культури і цивілізації
- •76. Верховенство права у системі правових цінностей
- •77.Поняття та види правової поведінки
- •78. Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки
- •80. Зловживання правом
- •81. Об’єктивно – протиправна поведінка
- •82. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •83. Види юридичної відповідальності
- •84.Поняття та основні вимоги законності
- •85.Поняття правопорядку
- •86. Образ держави та поняття держави
- •87.Сучасна та до сучасна держави
- •88.Атрибути та ознаки держави
- •89. Типологія держав
- •90.Ціннісна характеристика держави
- •91.Поняття державної території та її склад
- •92. Поняття держави та державності
- •93. Зміст поняття форма держави
- •94. Статика та динаміка сучасної держави
- •95.Державний та політичний режими
- •96.Взаємодія держави та громадянського суспільства
- •97.Поняття та класифікація функцій держави
- •98.Функції держави та державна політика
- •99.Номенклатура функцій держави
- •100.Форми здійснення функцій держави
- •101.Поняття та ознаки правової держави
- •102. Співвідношення конституційної та правової держави
- •103.Поняття і ознаки соціальної правової держави
- •104. Правова держава та верховенство права
- •105. Вплив глобалізації на розвиток держави та права
90.Ціннісна характеристика держави
Держава та її основні ознаки
У світовій юридичній науці немає загальноприйнятого визначення держави, що пояснюється складністю цього соціального і юридичного явища. Різні мислителі визначали і визначають її як:
земного бога;
організоване насильство;
юридичну особу, що репрезентує суспільство;
інформаційну систему;
організацію загальних справ.
Тому логічно спочатку з’ясувати зовнішні ознаки держави, які відрізняють її державу від суспільства та його політичних організацій. До них відносяться:
1) народ – сукупність індивідів, що об’єднані правовим зв’язком з державою. Цей зв’язок простежується в інститутах громадянства (у республіках) або підданства (у монархіях). Поняття “державний народ” слід відрізняти від поняття “населення держави”, яке ширше за обсягом: до нього включають не тільки громадян, але й іноземців, й осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають на території держави;
2) територія – матеріальна база держави. Це частина земної кулі, з якою історично пов’язаний державний народ, яка має межі, визнані міжнародним співтовариством. Територія держави – це простір, у межах якого здійснюється державна влада;
3) публічна організована влада, інакше кажучи, влада, що виділилася із суспільства, влада, що не збігається з суспільством, стоїть над ним. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави та професійних керівників (армія, поліція, чиновники, судді і тощо). Головне призначення державної влади – управління загальнозначущими для народу справами;
4) система збору фінансових коштів (данина, податки, збори, різноманітні повинності). Ці кошти необхідні для вирішення загальнозначущих проблем (наприклад, оборони, будівництва громадських будинків і споруд), а також для утримання державного апарату;
5) право – система загальнообов’язкових правил поведінки;
6) суверенітет – самостійність та незалежність держави у внутрішніх та зовнішніх справах.
Виходячи з цих взаємозалежних ознак держави, можливо визначити її таким чином:
Держава – це суверенна політична організація суспільства, що має владні повноваження з управління територіально–організованим населенням з метою здійснення загальносоціальних справ.
91.Поняття державної території та її склад
Державною територієює частина земної кулі, яка належить певній державі і в межах якої вона здійснює своє територіальне не верховенство. Саме тим підкреслюється подвійний характер державної території; об'єкт права власності та просторова межа державної влади. Ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.Як об'єкт права власності державна територія може бути предметом купівлі-продажу міни, дарування, оренди та ін. цивільно-правових угод.
Державна територія складається із сухопутної, морської і повітряної території.
До сухопутної території належить вся суша в межах державних кордонів. До морської території належать внутрішні води і територіальне море. До повітряної території держави — стовп повітря певної висоти над сухопутною і морською територією держави. Критерієм верхньої межі повітряної території постало розмежування повітряного і космічного простору, виходячи з того, що у повітряному просторі космічні апарати згорають. Звідси була встановлена верхня межа повітряної території в 100 — 110 км.
Сухопутна територія включає всю сушу, незалежно від місця знаходження її окремих частин. До її складу входять також надра суші на технічно доступну глибину. Теоретично глибина надр не обмежена і поширюється до центру земної кулі. Будови і споруди, що спираються на ґрунт або проникають усередину його, розглядаються як належність території.
Острів— це частина території держави, яка опоясана водою (має "круговий берег"), яка є вище рівня води під час припливу.
Анклав— це частина території держави, оточена зі всіх боків сухопутною територією іншої держави і яка не має морського берега. Сьогодні відомо лише декілька анклавів: Бюзінген (ФРН) — в Швейцарії, Лівія (Іспанія) у Франції тощо. Це тягне за собою необхідність забезпечення доступу до них, що звичайно вирішується міжнародними угодами. Коли анклав має вихід до моря, говорять про напіванклави (наприклад, Калінінград і Калінінградська область Росії).
Повітряна територія держави — це стовп повітря над сухопутною і водною територією держави в межах її державних кордонів. Проблема верхньої межі повітряної території постала в останні десятиліття і обумовлена появою літаків, котрі літають за межами досяжності протиповітряної оборони держави, а крім того, появою супутників і космічних кораблі орбіта яких знаходиться над територією багатьох держав змінити яку практично неможливо.
Під умовною територією державислід розуміти територію дипломатичних представництв держави, територію торгових суден у відкритому морі, повітряних суден і космічних апаратів, які несуть прапор або знак якої-небудь держави. Ці території іноді йменуються "плавучою", "літаючою" і "космічною" територіями. При цьому військові судна прирівнюються до території власної держави повсюди, а торгові — тільки у міжнародних просторах.
У міжнародному праві розрізнюють демілітаризовані та нейтралізовані території. До демілітаризованих належать території, на яких міжнародними угодами або однобічним волевиявленням держави відмовилися від розміщення озброєння і збройних сил. Демілітаризація може бути обмеженою або повною
Прикладом нейтралізованої території є Антарктида. У п. 1 Договору від 1 грудня 1959 р. це закріплено таким чином: "Антарктида використовується тільки з мирною метою. Заборонені, зокрема, будь-які заходи воєнного характеру..." Сьогодні нейтралізованими територіями є Суецький канал, його гавані та морські води шириною в три морські милі, які прилягають до його входів; Шпіцбергський архіпелаг, Бірмансько-тибетська 10-мильна прикордонна зона і ряд інших.
