- •Теорія держави та права 1 курс ну оюа
- •2. Поняття та мета загальнотеоретичної юриспруденції.
- •3.Фундаментальний характер загальнотеоретичної юриспруденції
- •4.Предмет загальнотеоретичної юриспруденції
- •Первинне і похідне виникнення держави
- •6.Ознаки соціальних норм та їх різновиди
- •Правове регулювання та його особливості
- •9.Поняття та види принципів права
- •10.Основні властивості права
- •11.Аксіоматичні засади(постулати ) права
- •12. Парадигми праворозуміння. Основні типи праворозуміння
- •13.Ціннісно – нормативне право розуміння
- •14. Інтегративне право розуміння
- •15.Співвідношення права і держави: етатистський та ліберальний підходи.
- •16.Принципи формування державної влади та її базові ресурси
- •17. Інституалізація державної влади та механізм держави
- •18.Класифікація правових норм
- •19.Класифікація джерел права
- •20. Священі тексти як джерело права
- •21.Судовий прецедент як джерело права
- •22.Звичай як джерело права
- •23. Правова доктрина як джерело права
- •24. Нормативно – правовий договір як джерело права
- •25.Нормативно – правовий акт як джерело права
- •26.Система права та її компоненти
- •27.Галузь права та її компоненти
- •28.Інститути права та їх особливості
- •29.Форми систематизації законодавства
- •30.Поняття та структура правовідносин
- •31. Поняття правосвідомості та її культура
- •32.Правова культура та її рівні
- •33.Механізм дії права та його складові
- •34.Юридичний процес та юридична процедура
- •35. Поняття та форми реалізації норм права.
- •36.Кодифікація та його види
- •37. Субєкти права та суб`єкти правовідносин
- •38. Поняття та зміст правосуб’єктності
- •39. Фізичні та юридичні особи
- •40. Об`єкти правовідносин
- •41.Поняття та зміст суб’єктивного права
- •42.Поняття та зміст юридичного обовязку
- •43. Юридичні факти та їх класифікація
- •44.Поняття та види юридичних складів
- •45.Правова культура особистості та її складові
- •46. Правова культура суспільства та її складові
- •47.Правова соціалізація та правове виховання
- •48. Завдання та система правового виховання
- •49.Загальносоціальні та спеціальні функції права
- •50. Соціальні чинники формування права
- •51. Ф орми та види правотворчості
- •52. Принципи і функції правотворчості
- •53.Поняття та ознаки юридичного процессу
- •55.Сфери дії правової норми
- •56.Предметна дія правової норми
- •57. Темпоріальна дія правової норми
- •58. Просторова дія правової норми
- •59. Персональна дія правової норми
- •60.Застосування права як засіб забезпечення реалізації права
- •61.Ідеологія застосування права
- •62.Типове та нетипове застосування права
- •63. Акти застосування права : поняття та види
- •64. Поняття та призначення тлумачення права
- •65. Тлумачення як з’ясування права
- •66. Тлумачення як роз’яснення права
- •67. Офіційне тлумачення права та її види
- •68.Правова система та її компоненти
- •69.Класифікація правових систем
- •70. Поняття правового стилю. Правові сімї сучасного світу
- •71.Цінності права та правові цінності
- •72.Інструментальна цінність права
- •73.Соціальна цінність права
- •74.Особистісна цінність права
- •75. Право як цінність культури і цивілізації
- •76. Верховенство права у системі правових цінностей
- •77.Поняття та види правової поведінки
- •78. Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки
- •80. Зловживання правом
- •81. Об’єктивно – протиправна поведінка
- •82. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •83. Види юридичної відповідальності
- •84.Поняття та основні вимоги законності
- •85.Поняття правопорядку
- •86. Образ держави та поняття держави
- •87.Сучасна та до сучасна держави
- •88.Атрибути та ознаки держави
- •89. Типологія держав
- •90.Ціннісна характеристика держави
- •91.Поняття державної території та її склад
- •92. Поняття держави та державності
- •93. Зміст поняття форма держави
- •94. Статика та динаміка сучасної держави
- •95.Державний та політичний режими
- •96.Взаємодія держави та громадянського суспільства
- •97.Поняття та класифікація функцій держави
- •98.Функції держави та державна політика
- •99.Номенклатура функцій держави
- •100.Форми здійснення функцій держави
- •101.Поняття та ознаки правової держави
- •102. Співвідношення конституційної та правової держави
- •103.Поняття і ознаки соціальної правової держави
- •104. Правова держава та верховенство права
- •105. Вплив глобалізації на розвиток держави та права
51. Ф орми та види правотворчості
Правотворчість здійснюється двома соціальними інститутами:
• державою в особі державних органів та їх посадових осіб;
• громадянським суспільством і його окремими суб'єктами.
Види правотворчості як громадянського суспільства, так і держави можна класифікувати за різними критеріями. Основний вид правотворчості — правотворчість державних органів і посадових осіб.
Види правотворчості держави за юридичною чинністю актів:
1. Законодавча діяльність, тобто діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям законодавчих актів (законотворчість).
У правотворчості України головну роль відіграє законодавчий орган держави — Верховна Рада.
2. Підзаконна правотворча діяльність, тобто діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям підзаконних актів (підзаконна правотворчість).
Правотворчість інших державних органів України (правотворчістю займаються практично всі державні органи) здійснюється на підставі і відповідно до чинних законів, прийнятих Верховною Радою.
Нагадаємо, що юридична чинність прийнятих державними органами нормативно-правових актів залежить від рівня і обсягу їх повноважень, які визначаються місцем, яке посідається в системі органів держави (Президент, Кабінет Міністрів, міністерства, відомства, голови державних адміністрацій на місцях та ін.).
Форми участі держави у правотворчості |
|||
безпосередня правотворчість |
санкціонована правотворчість |
спільна правотворчість |
делегована правотворчість |
- видання нормативно-правових актів органами держави і уповноваженими на те посадовими особами |
— санкціонування актів, прийнятих ор-ганізаціями (комерційними і некомерцій-ними); попередній дозвіл їх видання |
спільне прийняття нормативного акта (нормативні угоди) |
— делегування правотворчих повноважень вищого органа держави нижчим |
Безпосередня правотворчість держави — основна, яка полягає у виробленні та прийнятті нових правових актів.
Санкціонована правотворчість полягає у затвердженні актів, прийнятих організаціями громадянського суспільства — недержавними об'єднаннями: суспільними (партіями, профспілками та ін.) і комерційними (акціонерними товариствами та ін.), або в попередньому дозволі щодо їх видання.
Спільна правотворчість (нормативні угоди) — акти укладаються на галузевих, професійних і місцевому, територіальному рівнях.
Делегована правотворчість — видання нормативно-правового акта за уповноваженням, яке виходить із закону, або за прямим дорученням одного (вищого) органу держави іншому (нижчому) зі збереженням певної системи контролю з боку вищого органу за реалізацією делегованих повноважень.
Державні органи можуть делегувати правотворчі повноваження громадським об'єднанням (наприклад, передати профспілкам функції соціального страхування).
Ознаки делегованої правотворчості:
1. Делегована правотворчість полягає у попередньому дозволі органу держави іншому органу (або організації) видавати нормативно-правові акти з регулювання відносин, що входять до предмета відання першого.
2. Делегуються лише окремі повноваження, у результаті чого відбувається тимчасове розширення повноважень органу, якому вони делегуються.
3. Делегування повноважень можливо на визначений час або без зазначення строків.
4. Делегувати повноваження може лише вищий орган нижчому,
5. Делегуватися повноваження можуть органом у межах його компетенції (не може передати більше повноважень, ніж має сам, і не може передати ті повноваження, яких не має).
6. Делегування повноважень відбувається у формі письмового компетенційного акта.
7. Орган, що делегує, обов'язково зберігає контроль за здійсненням делегованих повноважень.
Делегування парламентом законодавчих повноважень іншим гілкам влади Конституцією України не передбачено.
Приклади делегованої правотворчості в Україні:
1. 18.11.1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» із «метою оперативного вирішення питань, пов'язаних із проведенням ринкової реформи».
За функціональним призначенням розрізняють:
— поточну правотворчість — пов'язану з первинним регулюванням суспільних відносин, відновленням правових норм і заповненням прогалин;
- правотворчість для систематизації нормативних актів -систематизовану, головним чином кодифікаційну правотворчість.
