- •1. Поняття, риси та завдання адміністративного права
- •2. Місце адміністративного права в системі права України
- •3. Адміністративне право як частина публічного права
- •4. Соціальне призначення адміністративного права
- •5. Історія формування та розвитку адміністративного права
- •7. Роль і значення адміністративного права в сучасних умовах державотворення
- •9. Методи адміністративно-правового регулювання та їх розвиток у контексті реформи адміністративного права
- •10. Система адміністративного права : поняття, ознаки, елементи
- •11. Принципи адміністративного права: поняття та система
- •13. Адміністративно–правова наука: поняття, предмет, зміст та система
- •14. Етапи розвитку адміністративно–правової науки
- •15. Основні школи сучасної української науки адміністративного права
- •16. Адміністративне право як навчальна дисципліна
- •17. Адміністративне право зарубіжних країн: поняття, структура, наука
- •18. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні
- •19. Механізм адміністративно–правового регулювання суспільних відносин: поняття, зміст, значення та елементи
- •20. Стадії адміністративно-правового регулювання
- •21. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури
- •22. Акти тлумачення адміністративно–правових норм
- •23. Особливості реалізації норм адміністративного права
- •24. Джерела адміністративного права та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права
- •Поняття, структура, механізм утворення та види адміністративно–правових відносин
- •26. Сутність, ознаки і принципи публічного управління. Структура публічного управління
- •27. Державне управління як форма прояву державної виконавчої влади
- •28. Соціальні та юридичні ознаки суб’єктів адміністративного права
- •29. Компетенція : поняття, значення, структура
- •30. Фізичні особи як суб’єкти адміністративного права
- •31. Адміністративно-правовий статус громадян: поняття, ознаки, елементи та види
- •32. Публічна адміністрація : поняття, ознаки, види
- •33. Система, структура та види органів виконавчої влади. Принципи організації і діяльності системи органів виконавчої влади
- •34. Органи місцевого самоврядування: нормативна основа, поняття, компетенція, функції
- •35. Об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •36. Інститут державної служби в системі адміністративного права
- •37. Поняття, система, принципи та види державної служби
- •38. Управління державною службою: завдання і функції. Система органів управління державною службою
- •39. Організаційно-правове регулювання проходження державної служби
- •40. Правовий статус державного службовця
- •41. Форми діяльності суб'єктів публічної адміністрації
- •42. Адміністративні акти: поняття, властивості, види
- •43. Юридична природа, ознаки, суб’єкти адміністративного договору, їх різновиди
- •44. Поняття та характерні риси методів діяльності публічної адміністрації, їх юридично владне значення та зміст
- •Адміністративний розсуд
- •Поняття, сутність, особливості й мета адміністративного примусу
- •Заходи адміністративного попередження: їх призначення, види, підстави та порядок застосування
- •Заходи адміністративного припинення: поняття, мета, підстави застосування, види, порядок застосування
- •49.Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •50. Заходи адміністративного стягнення
- •51. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення
- •52. Юридичний аналіз об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення
- •Класифікація адміністративних правопорушень
- •Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки
- •Суб’єкти адміністративної відповідальності.
- •Адміністративна відповідальність юридичних осіб
- •57. Підстави адміністративної відповідальності
- •58. Характеристика обставини, що враховуються під час притягнення до адміністративної відповідальності
- •61. Адміністративний процесс
- •5.2 Структура адміністративного процесу
- •70. Поняття, ознаки, структура та види провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •71. Поняття, сутність, принципи забезпечення законності в публічному управлінні
- •72. Види способів забезпечення законності в публічному управлінні
- •73. Характеристика контролю і нагляду як способу забезпечення законності.
- •Суб’єкти публічного управління у сфері економіки
- •Мета та зміст державного управління в агропромисловому комплексі
- •Мета та зміст державного управління в адміністративно-політичній сфері
- •77. Суб’єкти державного управління адміністративно–політичною сферою
- •78. Мета та зміст державного управління обороною
- •79.Суб’єкти публічного управління соціально-культурною сферою.
- •80. Мета та зміст державного управління освітою
73. Характеристика контролю і нагляду як способу забезпечення законності.
Контроль – це активне втручання суб’єкта управління в діяльність підконтрольного об’єкта. У цілому сутність контролю як соціального явища полягає в перевірці відповідності діяльності учасників суспільних відносин встановленим у суспільстві приписам, у межах яких вони мають діяти. Мета такої діяльності полягає у виявленні результатів впливу суб’єктів на об’єкт, допущених відхилень від прийнятих вимог, діючих принципів організації і регулювання, причин цих відхилень, а також визначення шляхів подолання наявних перешкод для ефективного функціонування всієї системи.
Виходячи з вищевикладеного, контроль можна визначити як сукупність дій суб’єкта управління по спостереженню за функціонуванням відповідного об’єкта контролю з метою: отримання об’єктивної та достовірної інформації про нього; застосування заходів щодо попередження правопорушень (з правом прямого втручання в оперативну діяльність об’єкта контролю); надання допомоги підконтрольній структурі у поновленні законності і дисципліни; встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм; прийняття заходів щодо притягнення до правової відповідальності винних осіб. Контроль слід відрізняти від близького до нього методу державного управління – нагляду, хоч у них є ряд однакових рис: єдина ціль – забезпечення законності, й дисципліни у державному управлінні, можуть здійснюватись в однакових формах (перевірки, вимоги звітів, пояснень тощо), контролюючі та наглядові органи мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні та піднаглядні об’єкти, давати тим, кого перевіряють, обов’язкові до виконання вказівки. Основні відзнаки контролю, як методу державного управління від нагляду : контроль повсякденний та безперервний, здійснюється як органами державної законодавчої та виконавчої влади, судами, так і багаточисельними спеціально створеними для цього контролюючими органами, контролюючий орган має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного органу та право самостійно притягувати винних осіб до відповідальності.
Контроль: державний (ВРУ - звернення, Президент – самостійно та через Адміністрацію ПУ, Рахункова палата, Уповноважений з прав людини, судовий, органами виконавчої влади), недержавний (гром. Об’єднання, місцеве самоврядування, профспілки, звернення громадян).
Нагляд – пасивний метод управління, що полягає у збиранні потрібних знань про діяльність об’єкта управління й їх оцінки, це юридичний аналіз стану справ додержання законності і дисципліни щодо об’єкту управління, який здійснюється суб’єктом управління із застосуванням відповідних, наданих йому законодавством форм, але без безпосереднього втручання в оперативну та іншу діяльність підконтрольного об’єкту.
Між контролем і наглядом є певна кількість відмінностей, основні з яких:
- відомча підлеглість при нагляді відсутня; - можливість втручатися в оперативно-господарську діяльність для усунення виявлених вад (за контролю є, за нагляду немає);
- контроль здійснюється з погляду відповідності прийнятих актів чи вчинених дій законності й доцільності, нагляд - лише законності;
- застосування заходів адміністративного примусу (під час контрольних заходів є досить ймовірним, у здійсненні нагляду практично немає).
