14. Основні види змагань, які включались у програми оі:

Біг –один із самих стародавніх видів змагань.

Метання диску –було видом змагань, яке не мало безпосереднього зв'язку з військовою або трудовою практикою.

Стрибки у довжину – як і біг, були одним із простіших видів змагань.

Боротьба –входила у п'ятиборство, а також була окремим видом змагань.

Метання спису –проводились змагання з двох видів метання спису: метання на відстань і метання у ціль. Пентатлон –(п'ятиборство) змагання. Яке складалося з п'яти видів атлетики – стрибок. Метання диску і спису. Біг, боротьба.

Панкратіон –стародавньо грецький вид спорту, який поєднував боротьбу і кулачний бій.

Ігри перших 24 Олімпіад(684-116 р.р. до н.е.) включали 6 видів змагань і проводились на протязі одного дня. Починаючи з Ігор 25-ї олімпіади, в програму яких були включені перегони на колісницях, змагання вже стали проводитися на протязі двох днів. Поступово кількість видів змагань було доведено до 20, а їх тривалість до 5 днів.

Перший день – день відкриття Олімпіади. Церемонія відкриття, учасники змагань, судді. Тренери давали клятву Зевсу Олімпійському, парад учасників, жертви богам.

Другий день – змагання серед молоді: біг, стрибки. Метання короткого спису в ціль і на відстань, метання диску, кулачні бої.

Третій день – великий день Олімпіади: змагання для дорослих з тих же самих видів спорту.

Четвертий день – змагання на колісницях, які були самим елітарним видом змагань і змагання озброєних воїнів в бігу.

П'ятий день – визначення переможців, нагородження і виконання пісень на честь переможців.Програма ОІ не була стабільною і в різні періоди історії олімпійського руху у Стародавній Греції змінювалась не тільки кількість і види змагань , але і послідовність розподілення за днями.

За декілька місяців до початку змагань спеціальні посли – спондофори сповіщали керівників держав і областей про час проведення ОІ і робили об'яву про мир в Елладі. Учасники майбутніх змагань приїздили за місяць раніше для ознайомлення з місцевістю і продовженням підготовки.

15.

В системі підготовки атлетів у Стародавній Греції домінували принципи відбору і орієнтації талановитих спортсменів на заняття тим чи іншим видом спорту за показниками тілобудови і фізичних якостей; система навчання рухам передбачала їх вивчення по частинах і в цілому, з розподілом на основні і додаткові. Були розроблені ефективні системи розвитку різних фізичних якостей – сили, витривалості, спритності. Вже в ті часи існувала періодичність в підготовці спортсменів: планувалася чотирирічна підготовка – від одних ОІ до інших: існували і чотириденні цикли (тетради), тісно пов’язані між собою, які забезпечували планомірність підготовки атлетів.

От що розповідав Філострат про тетроди: «Під тетродами розуміли цикл із чотирьох днів з різною діяльністю кожного дня. Перший день – підготовчий для атлета, на другий день тренування досягає максимальних навантажень, на наступний день навантаження знижується, в останній день – навантаження середнє. Підготовче тренування складається з енергійних рухів, коротких і швидких, його метою є стимулювання атлета і його підготовка до основних зусиль. Максимальні навантаження сповнюють тіло атлета силою; під час зниження навантажень виконуються вправи на розслаблення. В останній день – день середніх навантажень, атлет навчається ухилятися від суперника чи зупиняти його, коли той намагається втекти.»

Поступова професіоналізація спорту в Елладі, яка досить чітко простежувалася починаючи з V ст.. до н.е. сприяла постійному вдосконаленню організації і методики підготовки атлетів. До приїзду в Олімпію для участі в Іграх атлети були зобов’язані систематично, протягом 10 місяців, тренуватися в гімназіях під керівництвом працюючих там професійних тренерів. Тренування набувало систематичного і напруженого характеру, в ній широко використовувалися не лише знання і досвід, накопичені в спорті – його техніка, тактика, методика розвитку різних якостей, але й сучасні досягнення медицини – профілактика і лікування травм, спеціальна дієта, масаж та ін.

16.

Для того щоб зрозуміти, хто ж такі насправді переможці Олімпійських ігор у Стародавній Греції, необхідно розібратися, хто міг брати участь у цих святкуваннях. За встановленими правилами до змагань допускали тільки вільних чоловіків еллінського походження, крім тих, хто коли-небудь був засуджений або винен у неправильних діяннях. Крім того, брати участь у агонах не могли раби, іноземці. Також до змагань в Олімпійських іграх не допускалися жінки. Більше того, їм навіть заборонялося відвідувати їх у якості глядачів. Винятком була тільки жриця храму богині Деметри.

Олімпійські ігри - це найбільші загальногрецькі змагання, які проводилися раз на 4 роки. Учасники цих агонів ділилися на три вікові групи: юнаки, безбороді і мужі. Цікаво, що Павсаній налічував 18 видів змагань для дорослих і 6 - для хлопчиків. За традицією найкращого атлета в якій-небудь категорії проголошували відразу ж після завершення змагань на стадіоні, а нагородження проводилося в останній день святкувань.Переможець Олімпійських ігор у Стародавній Греції називався Олімпіоніком. Важливою частиною цих свят було шанування кращих атлетів. Ця церемонія складалася з кількох частин і тривала на батьківщині спортсмена.

Церемонія нагородження спортсменів проходила у два етапи. Відразу після закінчення змагань глашатай сповіщав на весь стадіон ім'я та місто переможця. Після цього в його поліс відправлялися доліходроми (вісники), щоб розповісти всім жителям радісну новину. В останній день ігор біля вівтаря Зевса також оголошувався переможець Олімпійських ігор і місто, звідки той прибув. Атлет піднімався на бронзовий триніжок у супроводі музики. Потім переможців Олімпійських ігор у Стародавній Греції нагороджували вінком. Після цієї церемонії на честь спортсменів проводилися жертвопринесення в храмі Зевса. Не менш урочисто переможці Олімпійських ігор у Стародавній Греції шанувалися і в рідних полісах. Атлет в'їжджав в місто через головні ворота в присутності всіх почесних громадян. У деяких полісах олимпионик потрапляв на рідну землю через невеликий пролом в стіні. Він робився спеціально, щоб олімпійська перемога увійшла і ніколи не покидала місто.Видатного атлета шанували в головному місцевому храмі. Також сюди на зберігання передавався вінок переможця Олімпійських Ігор у Стародавній Греції. У деяких випадках на честь олімпіоніків зводили статуї і чеканили монети. Крім того, їх запрошували на посаду полководців і довіряли заснування нових колоній. Після смерті олімпіоніка його в рідному полісі могли почитати як бога.

17. Починаючи з IV-III століть до н.е. у Давній Греції Олімпійські ігри поступово віддаляються від вимог релігії, найбільша увага приділяється видовищному характеру змагань, їх використанню для підвищення авторитету міст - країн та їх правителів. Кількість спортивних свят постійно зростає, в період між Олімпіадами проводиться велика кількість змагань, які щедро фінансувалися. У Олімпійських іграх беруть участь представники багатьох країн та вихідці з мало імущих слоїв населення. Знімаються заборони. Спортивна підготовка більшою мірою орієнтована на успіх у змаганнях, а задачі виховання відходили на задній план.

Все більше число міст почали наймати за гроші атлетів - професіоналів, щоб підтримувати ореол колишньої слави. На 98-ій Олімпіаді, 388 р. до н.е., вибухнув скандал, пов'язаний з підкупом спортсменів. Виявилося, що суперники фесалійського кулачного бійця Евнола за різні грошові винагороди поступилися йому дорогою до олімпійського вінка. Пізніше підкуп набув широкого поширення.

Зовсім негарний випадок стався у 92 році до н.е. Аполлоній з Олександрії був виключений з числа учасників змагань за запізнення. Почавши приводити поважні причини свого затримання він майже переконав судів, та інший житель Олександрії Гераклід дав свідчення, що Аполлоній затримався у дорозі, тому що вирішив прийняти участь у інших змаганнях за грошову винагороду. Гераклиду присудили перемогу, а Аполлоній впав у таку ярість, що ледь не вбив кривдника. Порушнику присудили великий штраф, однак в ту епоху подібний вчинок вже не був якимось виключенням із правил. До ужитку увійшло нове поняття для позначення учасників змагань. Тепер їх сталі називати атлетами - що беруть участь в змаганнях за винагороду. Поступово професіонали на Іграх витісняли аматорів, що й стало однією з причин згасання спортивного руху у Давній Греції.

Кризисне явище у давньогрецькому олімпійському спорті набуло особливого загострення після завоювання грецьких країн римлянами у 146 році до н.е. Траплялось під час святкувань оголошувалися важливі рішення римської влади. З втратою незалежності відбуваються зміни політичної, економічної та соціальної сфер життя грецького суспільства, які негативно відбилися на спорті. Вперше Олімпія сильно постраждала при Імператорі Сулле, котрий дозволив своїм солдатам у 85 році до н.е. розграбувати її скарби. Відомо, що він наказав 175-ту Олімпіаду 80 року до н.е. проводити у Римі.

18.

Засновником сучасного олімпійського руху справедливо вважають знаменитого французького просвітителя барона П’єра де Кубертена, багаторічна і цілеспрямована діяльність якого не тільки дозволила відродити Олімпійські ігри, але і перетворила олімпійський рух в істотну сторону громадського життя світового співтовариства. Багато фахівців обґрунтовано пов'язують відродження сучасних Олімпійських ігор з розвитком міжнародного спортивного руху, з появою міжнародних спортивних організацій з різних видів спорту в другій половині XIX

У 1829 р. французька експедиція успішно провела розкопки, знайшовши залишки будинків і ряд експонатів, що мали велику художньо-пізнавальну цінність. Ряд експедицій провели і приватні особи. Хоча результати проведених досліджень були поки незначними, але вони привернули увагу громадськості, викликали прагнення більш глибоко досліджувати історію проведення Олімпійських ігор стародавності.

Отже, створення МОК і виникнення Олімпійських ігор сучасності було зумовлене такими історичними причинами:

· розвиток спорту, пов’язаний з поширенням економічного і культурного співробітництва у міжнародному масштабі, викликав необхідність розробки єдиних правил, положень і регламентації спортивного життя;

· починаючи з останнього десятиріччя ХІХ століття на перший план у розвитку фізичної культури виходить чітко виражений “рекордний” напрямок спортивного руху, якому притаманне співставлення на основі високих вимог сили, витривалості, швидкості, координаційних, психічних і духовних здібностей спортсменів;

· у пошуках більш удосконалених методів і форм фізичного виховання і розвитку молоді спортивні діячі та теоретики все частіше звертались до історії Олімпійських ігор, які служили стародавнім грекам важливим засобом фізичного виховання;

· для консолідації спортивного життя і координації змагань необхідні були єдина організація, яка підпорядковує міжнародні федерації, і такі змагання, що охоплювали б всі види спорту, періодично повторювались і фіксували б досягнуті результати;

· археологічні розкопки, що були проведені на території стародавньої Олімпії у другій половині ХІХ ст., дали новий матеріал, який висвітлює історію давніх олімпійських свят.

19. П'єр де Куберте́н (1 січня 1863, Париж —2 вересня 1937) — французький громадський діяч, ініціатор відродження Олімпійських змагань.Організовані за ініціативою Кубертена змагання отримали назву Олімпійських ігор сучасності.П'єр де Кубертен був президентом Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з 1886 по 1924 рік і залишався почесним президентом до смерті.На честь П'єра де Кубертена міжнародний олімпійський комітет запровадив медаль П'єра де Кубертена, яка вручається за прояви справжнього спортивного духу.П'єр де Кубертен народився в Парижі в аристократичній сім'ї. Відвідував низку коледжів та університетів Великобританії та Америки. Велике значення Кубертен надавав заняттям спортом. Зокрема, він захоплювався регбі та виконував обов'язки рефері на фінальному матчі першого французького чемпіонату з цього виду спорту. Кубертен багато роздумував над ідеєю проведення міжнародних змагань в цілях популяризації спорту. Відмітивши збільшений інтерес суспільства до Античних Олімпійських змагань, викликаний гучними археологічними відкриттями в Олімпії, Кубертен розробив проект відродження Олімпійських ігор та 25 листопада 1892 року виступив в Сорбоні, всесвітньо відомому Паризькому університеті, з доповіддю «Відродження олімпізму».23 червня 1894 року старання Кубертена увінчалися успіхом. На конгресі в Сорбоні було ухвалено історичне рішення про відродження Олімпійських змагань. Також був заснований Міжнародний олімпійський комітет, в якому Кубертен зайняв посаду генерального секретаря. Було вирішено проводити Змагання кожні чотири роки. Після обговорення конгрес підтримав пропозицію друга Кубертена Деметріуса Вікеласа про проведення Перших Олімпійських ігор сучасності в Афінах. Деметріус Вікелас був обраний президентом Олімпійського комітету. У витоків олімпійського руху стояв й видатний український діяч Олексій Бутовський, який був одним із засновників МОК та організаторів І Олімпіади в Афінах.Змагання відбулись влітку 1896 року і мали великий успіх. Після їх завершення Кубертен зайняв місце президента МОК.В подальшому Олімпійському руху довелося зіткнутися з серйозними труднощами, оскільки наступні Змагання — 1900 року в Парижі та 1904 року в Сент-Луїсі залишились непоміченими на тлі Всесвітньої виставки тих років. Але в 1906 році, коли відбулися так звані Проміжні змагання в Афінах, Олімпійські змагання стали найвідомішою спортивною подією.До Змагань 1912 року в Стокгольмі П'єр де Кубертен створив нову спортивну дисципліну — сучасне п'ятиборство.