Причини та передумови перебудови.

Більше ніж десять років тому керівництво КПРС проголосило курс на перебудову. За масштабом викликаних нею змін в Європі, та й у всьому світі її справедливо порівнюють з такими історичними подіями, як Велика французька революція чи Жовтень 1917 року в Росії. Вірно й те, що вона носить затяжний характер. В останній час все рідше вимовляють саме це слово - " перебудова ", зате все частіше кажуть , що вона завершилася , вичерпавши себе і зазнала поразки.

Так закінчилась перебудова чи ні? Вона є чи, в усякому разі, була? Щоб відповісти на ці запитання , проглянемо в загальних рисах як вона розвивалася , і які викликала зміни.

Отже, термін " перебудова " з'явився в нашій політичній лексиці в 1985 році. Але чим саме була тогочасна “перебудова "?

Квітень 1985 року поклав початок повільним , обережним реформам, спрямованим на часткове оновлення існуючої системи. Причиною " ремонту " стало відставання від США в гонці космічних озброєнь : нездатність з економічних причин дати відповідь на програму " зоряних війн " впевнила керуючі кола СРСР у тому, що змагання в сфері високих технологій вже майже програно ( про близькість економічної кризи каже хоч би такий факт : в 1971-1985 рр. була присутня від'ємна динаміка зростання по найважливішим економічним показникам. Темпи зростання національного прибутку складали у восьмій п'ятирічці - 41 %, у дев'ятій -28, у десятій - 21, в одинадцятій - 17 відсотків. ) .

Отож новий Генеральний секретар М. С. Горбачов спочатку лише відроджував часи хрущовської " відлиги ". Мова йшла зовсім не про те, щоб змінити систему - існуюча цілком задовільняла керуючу верхівку. Систему цю прагнули лише пристосувати до нових - передусім міжнародних умов. В першому проекті перебудови в основу ставилася технологія, а не людина ,якій відводилася незрозуміла роль " людського чинника ".

На початку перебудови були припущені серйозні помилки в управлінні.

До речі,спочатку на XXVІІ З'їзді КПРС 1986 року (де були прийняті "Основні напрямки економічного і соціального розвитку СРСР на 1986-90 рр. і на період до 2000 року " і взято курс на прискорення ) питання ставилося вірно : повернути виробництво особою до споживача і активізувати людський чинник. Але як досягнути поставленої мети? Горбачов обрав цілком марксиський засіб - засіб проб і помилок.

Спочатку було " прискорення " - наївна спроба за допомогою ідеологічних закликів і переконань до " кожного на своєму робочому місці " змусити проіржавлений господарський механізм крутитися швидше. Але одними вмовляннями було не обійтися: на випуск товарів народного споживання була задіяна тільки одна сьома частина основних виробничих фондів. І уряд задумав малу індустріалізацію, для того ,щоб в результаті модернізувати відсталу легку промисловість. Але все це закінчилося провалом уже на першому етапі: мільярдні держкапвкладання в базові галузі безслідно розчинилися в загальному хаосі - нового устаткування, матеріалів, технологій легка промисловість так і не дочекалась.

Тоді скоротили закупку ширвжитку і кинули валютні засоби на закупку техніки за кордоном. Результат - мінімальний. Частина устаткування так і залишилась на складах і під відкритим небом - нестача виробничих площ. А те, що вдалося кінець кінцем змонтувати, давало результати. Цілі поточні лінії простоювали через невірну експлуатацію, відсутність запчастин, низьку якість сировини.

Нарешті зрозуміли, що за відсутності стимулів у виробників ніщо в економіці не повернеш. Вирішили дати підприємствам госпрозрахункову самостійність. Але обмежена воля обернулася лише правом безконтрольних витрат державних засобів і призвела до підняття цін, скорочення обсягу виробництва і різкого зростання грошової маси в наявному використанні. Збільшення заробітків при цьому ніяк не вплинуло на вихід кінцевої споживчої продукції, оскільки гроші виплачувалися не тільки виробникам товарів, але й всім іншим без винятку.

Бажання влади виглядати добре без усяких на те підстав зіграло з нею непоганий жарт . Не скорочуючи попередніх видатків, в центрі і на місцях опрацьовували численні соціальні програми, закачували в економіку інфляційні гроші. В кінці кінців роздутий платеспроможний попит почав потроху роздавлювати і торгівлю , і споживчий сектор промисловості.

Втрати народного господарства від першої реформи Горбачова - Антиалкогольної кампанії - оцінюються в 40 млрд. карбованців. Втрати, яких нанесла соціалістичній економіці реформа 1987 року, взагалі не піддається обрахуванню. Другий подих до соціалізму так і не прийшов - почалась агонія...