Причини підписання

загроза для України з боку більшовиків

спроба УЦР порозумітися з Антантою

Умови договору

УНР виходила з Першої світової війни

УНР було визнано незалежною, рівноправною державою

Холмщина та Підляшшя входили до складу України

Німецька імперія і Австро-Угорська імперія зобов'язувались допомогти УЦР звільнити територію УНР від більшовиків

УНР зобов'язалась постачати в Німецьку імперію та Австро-Угорську імперію їжу, що була потрібна для населення

2) Правління Н. Чаушеску Після смерті у березні 1965 р. Г. Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК РКП (в липні 1965 р. партію перейменовано на Румунську комуністичну партію) було обрано Ніколає Чаушеску. Наприкінці 60-х рр. новий лідер Румунії накинувся з нападками на свого колишнього вчителя Георгіу-Дежа. Він критикував минулі помилки Дежа, провадив косметичні заходи з лібералізації в царині економіки і культури, спекулював на питаннях незалежності й суверенітету, намагався грати на національних почуттях румун, закликаючи створити квітучу державу, незалежну у зовнішній політиці від Радянського Союзу, країн Варшавського договору. Цими закликами Чаушеску завоював симпатії всередині країни і на Заході. Румунського диктатора намагалися використати як противагу Москві, представити його політику як курс, відмінний від курсу інших країн Варшавського договору. Однак уже через кілька років багатьом стало зрозуміло, що під галасливими гаслами захисту незалежності Румунії провадилася боротьба за утвердження диктатури, що під приводом боротьби проти зовнішнього ворога було придушено останні пагони демократії, у країні запанувала тоталітарна система. Для захисту свого режиму Чаушеску створив потужний апарат репресій і всеосяжного контролю за думками і повсякденними діями людей. Будь-які виявлення опозиційних настроїв, небажаного вільнодумства придушувались у зародку. Захопивши командні посади у партії й державі, Чаушеску чимраз більше спирався на своїх близьких і далеких родичів. Вони обіймали високі посади в партії, армії, профспілках, держплані, засобах інформації. Недаремно в народі казали, що країною править клан Чаушеску, що складається з 40 душ. Головним і єдиним радником Чаушеску в усіх державних і партійних справах була його дружина Єлена Чаушеску.

У внутрішній політиці Чаушеску здійснював кроки, які привели до утворення у Румунії найбільш жорсткого тоталітарного режиму у Східній Європі (не рахуючи Албанії). У країні почалась форсована індустріалізація. Під ще не розвідані родовища нафти були створені величезні нафтопереробні комплекси, що зрештою привело до того, що у 80-ті роки Румунія із експортера нафти перетворилась у імпортера. Здійснювались грандіозні проекти на зразок каналу Дунай – Чорне море. Румунія намагалась випускати все: станки, машини, літаки. Хоча для цього не було необхідної кількості кваліфікованої робочої сили, інженерних кадрів і ресурсів.

Також Чаушеску прагнув ліквідувати різницю між містом і селом. Для цього ліквідовувались "неперспективні" села, а їх мешканці переселялись у агроміста. У Трансильванії, де проживала значна угорська меншина (1750 тис. чол. – 7.5%, населення Румунії), ця політика отримала назву "територіальної систематизації", яка поряд з політикою румунізації угорської меншості (угорці були оголошені "румунами угорської національності") викликали законне невдоволення угорського населення. Ще у 1968 р. було ліквідовано Угорську автономну область.

У політичній сфері вся повнота влади була зосереджена у руках Чаушеску. У країнах був встановлений культ його особи. Чаушеску назвали "генієм Карпат" і "Дунаєм думок". Для зміцнення влади всі головні державні посади посідали його родичі (40 осіб.). Так його дружина Єлена стала членом Політвиконкому ЦК, заступником прем'єр-міністра, Президентом Академії Наук. Головним знаряддям влади стали органи державної безпеки – "секурітате", які навіть контролювали приватне життя громадян.

Така політика Чаушеску на кінець 80-х років привела країну до вкрай важкого становища. Диспропорція у розвитку промисловості привела на внутрішньому ринку до дефіциту основних промислових товарів. Низька продуктивність сільського господарства, яке до того ж було підірване політикою "територіальної систематизації", привела до перебоїв у забезпеченні населення продуктами харчування.

Зовнішній борт країни досяг 21 млрд. дол. Чаушеску оцінив таке становище, як загрозливе і став єдиним боржником у світі, який у екстреному порядку вирішив погасити борг. Румунія до мінімуму згорнула імпорт, у тому числі і енергоносіїв.

Електростанції були підпорядковані контролю армійських офіцерів. Вводились жорсткі ліміти споживання енергії промисловими підприємствами і населенням. З настанням вечора міста поринали у морок, горів лише кожний десятий ліхтар. У будні дні телебачення працювало 2-3 години на добу. Обмежувалась опалення будинків. Заборонялось користуватися холодильниками у зимовий час. На експорт відправлялось майже все продовольство (а також все, що мало попит), а внутрішнє споживання регламентувалося. У Грошові (великий промисловий центр) відбувався справжній бунт населення, який був жорстоко придушений "секурітате".

У той час як країна жила у злиднях Чаушеску мав 62 палаци, 22 мисливські будинки, два кораблі і т.д. На особистих рахунках Чаушеску в іноземних банках зберігалось близько 1 млрд., а все його майно оцінювалось у 5 млрд. дол. США.

3) Коре́йська війна́ 1950–1953 років — збройний конфлікт між Корейською Народно-Демократичною Республікою таПівденною Кореєю, який тривав з 25 червня 1950 року до 27 липня 1953 р.

До 1945 Корея була окупована Японією. Після закінчення Другої світової війни територія Кореї на північ від 38 паралелі була окупована Радянським Союзом, а південніше - Сполученими Штатами. СРСР і США не вдалося домовитися про об'єднання країни, що призвело до формування в 1948 році двох різних урядів, північного (прорадянського) і південного (проамериканського), кожне з яких претендувало на контроль над всією Кореєю. Конфлікт між південним і північним урядами призвела до Корейській війні, в яку були залучені багато держав світу. Війна в Кореї (1950--1953) - конфлікт між Північною Кореєю і Південною Кореєю, що тривав з 25 червня 1950 по 27 липня 1953 роки (хоча офіційне закінчення війни оголошено не було). Часто цей конфлікт часів холодної війни розглядається як опосередкована війна між США і їх союзниками і силами КНР і СРСР.

Сторони

Збройні сили Організації Об'єднаних Націй: Південна Корея Сполучені Штати Америки Велика Британія Філіппіни Канадська Конфедерація Турецька Республіка Королівство Нідерланди Австралійський Союз Нова Зеландія Королівство Таїланд Ефіопія Королівство Греція Французька Республіка Республіка Колумбія Королівство Бельгія Південно-Африканський Союз Велике Герцогство Люксембург