Державний заклад

«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К. Д. УШИНСЬКОГО»

Кафедра загальної та диференціальної психології

КУРСОВА РОБОТА

з психології

на тему: Особливості психологічного захисту в спілкуванні у осіб з певною акцентуацією характеру

Студента (ки) 2 курсу 3 групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

Шевченко О.П. __________

(прізвище та ініціали)

Керівник Професор кафедри загальної та диференціальної психології, доцент, доктор психологічних наук  Казанжи М. Й.

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Одеса- 2016 рік

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Характер, як система стійких рис. Особистості ……………………..5

1.1.Психологічна суть характеру людини ………………………………………5

1.2.Акцентуації характеру………………………………………………………14

Висновки до першого розділу…………………………………………………..21

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей психологічного захисту в спілкуванні у осіб з певною акцентуацією характеру ……………………….22

2.1. Загальний опис процедури дослідження акцентуації характеру у осіб……………………………………………………………………………….24

2.2.. Методи та методики дослідження………………………………………...26

2.3. Результати дослідження, їх аналіз………………………………………..32

Висновки до другого розділу…………………………………………………..35

Висновки………………………………………………………………………...36

Список використаної літератури……………………………………………….39

Додатки…………………………………………………………………..

Вступ

Актуальність дослідження

Характер – це дуже складна категорія психологічного аналізу. В процесі життя ті або інші риси характеру можуть зазнавати певні, інколи істотні зміни. Проте риси характеру не можуть змінюватися швидко і легко, так, наприклад, як настрій людини. Зміна характеру – це найчастіше складний і тривалий процес. Характер тісно пов'язаний з системою стосунків особистості до світу, до навколишньої дійсності. Інколи говорять навіть, що характер – це і є певна система стосунків людини, лише стосунки ці стали досить стійкими. Вивчення характеру, його класифікаційні ознаки дозволяють проводити і диференціювати особу в соціальному аспекті. Характер проявляється в діяльності і спілкуванні, і включає в себе те, що надає поведінці людини специфічний для неї відтінок. Характер людини - це те, що визначає її значимість. Існує розподіл рис особистості на мотиваційні (які направляють діяльність, підтримують її) та інструментальні (надають їй певний стиль). Характер - і є інструментальна риса особистості. В основі характеру (фізіологічно): 1) динамічний стереотип, 2) тип нервової системи.

Головні риси особистості, які входять до складу характеру людини:

1) Властивості особистості, які визначають певні вчинки людини у виборі мети діяльності,

2) Риси, які відносяться до дій, направлених на досягнення поставлених цілей: наполегливість, послідовність і інші,

3) Екстраверсія - інтроверсія, спокій - тривожність, стриманість - імпульсивність.

В своєму формуванні, розвитку і функціюванні характер пов’язаний з темпераментом (це його динамічна сторона). Та все ж, ознаки характеру більш змістовні і більш оформлені. Наприклад, в руховій сфері ознаки темпераменту: швидкий, жвавий, різкий, в’ялий... Характеру - охайний, зібраний, організований або навпаки розхлябаний . Тому межа, яка розділяє темперамент і характер досить умовна. Між характером і особистістю також існують відмінності. Риси характеру відображають те, як діє людина, а риси особистості те, за ради чого він діє.

Перша спроба класифікації характерів належала ще Платону, якій створив типологію характерів, основаних на етичних принципах. В першій половині ХІХ ст. виникла наука про характери. Засновник френології Франц Йозеф Галль, французьський лікар та анатом, перелічує 27 елементарних психічних особливостей, здатностей, із яких складається людський характер [24]. Вже наприкінці ХІХ ст. англійський дослідник людей, Джордано Фюрно [11], по суті, описав екстраверта і інтроверта. На початку ХХ ст. Н. О. Лосский, видатний діяч руської релігіозної філософії [16] запропонував свою класифікацію: чутливий, егоцентричний, зверхособистісний.

Швейцарський  психолог і психіатр Карл Густав Юнг (1875-1961) розробив типологію характерів ("Психологічні типи"), в основі якої лежить виділення домінуючої психічної функції (мислення, почуття, інтуїція, відчуття) і класифікував усіх людей по переважаючій спрямованості на зовнішній або внутрішній світ (экстравертивный і интровертивный типи) [17].

Піонер конституційної психології, видатний німецький психолог і психітар, Ернст Кречмер у свєму викритті проблем психотілесних співвідношень відкрив два типи: циклоїдний, шизоїдний [9].

Ганнуленін [12] (сім типів), К. Леонгард [18] і К. Лічко [15] (на далі буде розглянуто).

З точки зору виразності рис характеру, характер може бути трьох видів:

1. патологічним (психопатії),

2. акцентуйований,

3. нормальний.

Об'єкт і предмет дослідження

Предмет вивчення в курсовій роботі: предмет загальної психології.

Об'єкт дослідження в курсовій роботі: акцентуації характеру в осіб.

Мета дослідження: дослідити особливості психологічного захисту в спілкуванні у осіб з певною акцентуацією характеру.

Гіпотеза дослідження: особливості характеру, акцентуації характеру справляють істотний вплив на поведінку і формування якостей особистості. 

Завдання дослідження:

1. Дати визначення поняття «характер»;

2. Перерахувати основних дослідників типології характеру, дати характеристику їх наукових досліджень;

3. Перерахувати і дати коротку характеристику типології характеру, позначити основних типів характерів;

4. Провести практичне дослідження, пов'язане з методиками визначення акцентуації характеру, позначити характерні особливості проведеного дослідження, надати загальні рекомендації респондентам, щодо застосування інформації за акцентуаціями характеру.

Методологічні та теоретичні основи дослідження

Методологічною основою стали: теоретичний метод (аналіз педагогічної та методичної літератури), практичні методи - спостереження, тестування. 

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕР ЯК СИСТЕМА СТІЙКИХ РИС ОСОБИСТОСТІ

1. Психологічна суть характеру людини

Характер - сукупність усталених рис особистості, які визначають відношення людини до інших людей, до виконуючої роботи [5].

Характер проявляється в діяльності і спілкуванні, і включає в себе те, що надає поведінці людини специфічний для неї відтінок. Характер людини - це те, що визначає її значимість. Існує розподіл рис особистості на мотиваційні (які направляють діяльність, підтримують її) та інструментальні (надають їй певний стиль). Характер - і є інструментальна риса особистості. В основі характеру (фізіологічно): 1) динамічний стереотип, 2) тип нервової системи [5].

Як зазначає Великий психологічний словник, характер (від грецького charakter – відбиток; риса, особливість) – індивідуальне співвідношення стійких психічних особливостей людини, що обумовлюються типічним для даного суб’єкту спосіб поведінки в певних життєвих умовах та обставинах [7].

Як зазначається у В.І. Войтко, у психологічному словнику, характер – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, самої себе. Як і світогляд, характер є стрижнем особистості, головним чинником індивідуальності [21].

Головні риси особистості, які входять до складу характеру людини:

1) Властивості особистості, які визначають певні вчинки людини у виборі мети діяльності,

2) Риси, які відносяться до дій, направлених на досягнення поставлених цілей: наполегливість, послідовність і інші,

3) Екстраверсія - інтроверсія, спокій - тривожність, стриманість - імпульсивність .

В своєму формуванні, розвитку і функціюванні характер пов’язаний з темпераментом (це його динамічна сторона). Та все ж, ознаки характеру більш змістовні і більш оформлені. Наприклад, в руховій сфері ознаки темпераменту: швидкий, жвавий, різкий, в’ялий... Характеру - охайний, зібраний, організований або навпаки розхлябаний . Тому межа, яка розділяє темперамент і характер досить умовна. Між характером і особистістю також існують відмінності. Риси характеру відображають те, як діє людина, а риси особистості те, за ради чого він діє [11].

Окремі властивості характеру залежать один від одного, пов'язані одне з одним і утворюють цілісну організацію, яку називають структурою характеру. У структурі характеру виділяють дві групи рис. Під рисою характеру розуміють ті чи інші особливості особистості людини, які систематично виявляються в різних видах його діяльності і за якими можна судити про його можливі вчинки в певних умовах. До першої групи відносять риси, які виражають спрямованість особистості (стійкі потреби, установки, інтереси, схильності, ідеали, цілі), систему відносин до навколишньої дійсності і що представляють собою індивідуально-своєрідні способи здійснення цих відносин. До другої групи відносять інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру. У самому загальному вигляді характер може бути визначений як система стійких властивостей особистості, що виявляються у відносинах людини до себе, до людей, до виконуваної роботи, до дозвілля.

У характері можна виділити ряд підсистем або властивостей (рис), як раз і виражають різне ставлення особистості до окремих сторін дійсності.

У першій підсистемі містяться риси, що виявляються в діяльності (ініціативність, працездатність, працьовитість, або ж, навпаки, безініціативність, ліниво).

До другої підсистеми відносяться риси особистості, які у відносинах людини з іншими людьми, тобто в спілкуванні (тактовність-нетактовність, ввічливість-грубість, чуйність-черствість). Третю підсистему становлять риси, які проявляються у ставленні людини до самого себе (самокритичність - завищена зарозумілість, скромність-нахабство). Четверта підсистема - це сукупність відносин людини до речей (акуратність-безтолковість, щедрість-скупість).  

Можлива й інша класифікація рис характеру, наприклад:  властивості, що визначають вчинки людини у виборі цілей діяльності і спілкування (розважливість, раціональність, або альтернативні їм риси); 

властивості, ставляться до дій, спрямованим на досягнення поставлених цілей (наполегливість, цілеспрямованість, послідовність та інші, а також протилежні їм якості); 

властивості, що мають суто інструментальне значення, безпосередньо пов'язані з темпераментом (інтроверсія-екстра-версія, спокій-тривожність, стриманість-імпульсивність, пластичність-ригідність);  

У світовій психологічній науці немає єдиної типології характерів, але переважна більшість психологів виходили з таких основних загальних ідей: 

а) досить рано сформувавшись, характер людини проявляє себе в період подальшого життя як більш-менш стійке психічне утворення; 

б) що входять до характер поєднання рис не є випадковими. Вони в сукупності представляють системи, чітко помітні за типами, що і дозволяє будувати типологію характерів; 

в) відповідно з типологією характерів більшість людей може бути розділене на певні групи.  Найбільш відомі наступні типології характеру:  конституційні теорії, що пов'язують особливості характеру з зовнішнім виглядом людини, до її Конституції, поведінки [11]. 

Акцентуальние теорії, що пов'язують особливості характеру його акцентуацією - надмірної вираженістю окремих рис характеру та їх сукупностей, що представляє крайні варіанти психічної норми, прикордонні з психопатіями (Леонгард, Лічко) [18, 15] соціальна типологія характерів, в основі якої - ставлення людини до життя, суспільства, моральним цінностям.  

Розглянемо опис деяких типів характерів людей, що не претендує на повноту і систематичність. 

Гіпертимний тип. Таких людей характеризує надзвичайна контактність, балакучість, вираженість жестів, міміки. Це енергійні, ініціативні, оптимістично налаштовані люди. Разом з тим вони легковажні, дратівливі, важко переносять умови жорсткої дисципліни, вимушена самотність. 

Дистимний тип. Для цих людей характерні низька контактність, небагатослівність, схильність до песимізму. Вони ведуть замкнутий спосіб життя, рідко конфліктують. Серйозні, сумлінні, віддані в дружбі, проте не в міру пасивні і повільні. 

Циклоїдний тип. Їм властиві часті періодичні зміни настрою. Під час душевного підйому вони ведуть себе по гипертимному типу, спаду - по дістімному. 

Педантичний тип. Цим людям характерні добросоветсность і акуратність, надійність у справах, але в той же час вони здатні виводити з себе оточуючих надмірним формалізмом і занудливость. 

Демонстративний тип. Вони артистичні, ввічливі, їх мислення і вчинки неординарні. Вони прагнуть до лідерства, легко пристосовуються до людей. Разом з тим, такі люди егоїстичні, лицемірні, несумлінні в роботі, гонорові. 

Екстравертований тип. Їх спонукає до діяльності і заряджає енергією зовнішній світ. Не люблять відокремлених роздумів, потребують підтримки і схвалення людей. Товариські, мають багато друзів. Легко сугестивності, схильні до впливу. Охоче ​​розважаються, схильні до необдуманих вчинків.

Інтровертований тип. Вони орієнтовані на свій внутрішній світ, тому мало контактні, схильні до самотності і глибокодумності, не терплять втручання в їх особисте життя. Стримані, рідко вступають у конфлікти. Одночасно вони досить уперті, консервативні, їм важко вчасно перебудуватися. 

Садо-мазохістський тип. Прагнучи усунути причини своїх життєвих невдач, такі люди схильні до агресивних дій. Люди-мазохісти намагаються взяти провину на себе, і при цьому упиваються самокритикою і самобичуванням, розписуються у своїй власній меншовартості та безпорадності. Люди-садисти ставлять людей у ​​залежність від себе, набувають над ними безмежну владу, заподіюють їм біль та страждання, відчуваючи при цьому насолоди. 

Конформістський тип. У таких людей майже ніколи не буває ні власної думки, ні власної соціальної позиції. Вони беззаперечно підкоряються обставинам, вимогам соціальної групи, швидко і без проблем змінюють свої переконання. Це - тип свідомих і несвідомих пристосуванців. 

Розумовий тип. Ці люди більше довіряють тому, що продумано, логічно обгрунтоване. Вони прагнуть до істини, не дуже піклуючись про справедливість. Люблять доводити все до повної ясності. Здатні залишатися спокійними тоді, коли оточуючі втрачають самовладання [3, 21]. 

За К. Юнгом, у екстравертів розумового типу сукупність їх життєвих проявів знаходиться в залежності від їх інтелектуальних висновків, але будь-яке судження будується на критерії, отриманому з зовнішніх умов (традиції і освіта). Мислителі - екстраверти стають державними діячами, адвокатами, почесними академіками і щасливими антрепренерами. 

У екстравертів відчуває типу їх почуття узгоджуються із загальноприйнятими оцінками і переживаннями, перебувають під сильним впливом традиційних цінностей. Наприклад, екстраверт цього типу буде сприймати щось як «прекрасне» або «добре» не через суб'єктивної, особистої оцінки, а тому, що інші теж рахують. 

Екстравертівний відчуває типу притягують ті об'єкти (люди, ситуації), які збуджують сильні відчуття. Результатом виявляється потужна сенсорний зв'язок із зовнішнім світом. Цей тип орієнтований на конкретне насолоду «реальним життям», життям «на повну котушку». Осіб такого типу можна зустріти серед редакторів, атлетів, бізнесменів, взагалі успішних людей. 

Для екстраверта інтуїтивного типу характерна здатність сприймати в зовнішньому світі те, що відбувається «за сценою» подій, вгадувати те, що приховано «за личиною» людини, бачити приховані нові можливості. Але у нього відзначається недолік здатності до судження, і він рідко реалізуєможливості сам. Найчастіше він починає справу з нуля і залишає його на порозі успіху, отже, інші пожинають урожай, посіяний ім. 

Інтровертний розумовий тип схильний бути теоретиком, але його мислення мало залежить від загальноприйнятих традицій та ідей, він слідує своїм ідеалам і критеріям. У пошуку своїх ідей упертий, неподатливий зовнішньому впливу. Проте наївний, довіреними особами та безпорадний в особистих питаннях (такий собі «розсіяний професор»). 

Інтровертний відчуває тип віддає себе повністю суб'єктивно орієнтованого почуттю, не прислухаючись до фактів, логікою подій. Люди даного типу не блищать і не прагнуть виявляти самих себе. Їхні почуття глибокі і нерідко ірраціональні. Вони схильні уникати вечірок і зборів, вони мовчазні й важкодоступні. 

Інтровертний відчуває тип керується тим, що є, що мабуть і чутно, що відбувається, а не логічними побудовами. Внутрішні реакції на зовнішні враження глибокі, але зовнішня реакція виникає із затримкою. Про людей цього типу говорять, що вони, почувши ранкову жарт, починають сміятися опівночі. Налаштовані на те, щоб тут і тепер, на те, що є, індивіди цього типу відчувають величезні труднощі, намагаючись уявити, що могло б бути. 

Інтровертний інтуїтивний тип має інтуїтивної здатністю проникати в майбутнє, але його інтуїція спрямована не на об'єктивну реальність, а на суб'єктивний психічний світ. Такі люди нерідкі серед шаманів, пророків, поетів і художників. Вони мало стурбовані тілесним існуванням і часто занурені в безплідні фантазії.  

Перші ознаки виникнення і стабілізації характеру необхідно шукати на початку життя людини. Зросте 2-3 до 9-10 років є сензитивним періодом для становлення характеру. У цей період людині властива вікова сензитивність, оптимальне поєднання умов для розвитку рис характеру. Під впливом дорослих формуються такі риси (позитивні і негативні), як доброта, чуйність, товариськість, або егоїстичність, байдужість до людей, черствість.

Початок їх формування багато в чому пов'язане з першими місяцями життя і стилем спілкування матері (особи, що її замінює) з дитиною. 

Працьовитість, акуратність, відповідальність, сумлінність, наполегливість та інші так звані «ділові» якості, як і їх антиподи, формуються пізніше в дитячих іграх, у доступних видах домашньої праці. При цьому необхідна стимуляція дорослих. Риси характеру, які у відносинах з людьми, у спілкуванні, оформляються у початкових класах школи, коли у дитини різко розширюється коло контактів з новими шкільними друзями і з вчителями [11]. 

Вольові риси характеру розвиваються і закріплюються в підлітковому віці, а базові (моральні і світоглядні) основи характеру - у ранній юності. До закінчення школи характер фактично сформований. Характер впливає практично на всі інші властивості особистості, на її пізнавальні, вольові, емоційні процеси і стани. Від інших рис особистості характер багато в чому відрізняється своїм раннім формуванням і стійкістю. 

Корисно мати на увазі, що складність і різноманіття людської особистості не вміщується навіть у цю розлогу типологію. Було б також помилковим недооцінювати схильність кожного з нас до якого-небудь типу або одночасно кільком (спільним один з одним) типами. Тому ознайомлення з типологією характерів дозволяє повніше використовувати свої власні сильні сторони, нейтралізувати (по можливості) слабкі, а також допомагає «підібрати ключ» до інших людей, оскільки відкриває приховані механізми людських рішень і вчинків.