2 Політична думка перехідного періоду

У ХІV -ХV ст.ст. українські землі стали здобиччю литовських, польських й угорських феодалів, турків, кримських татар. Це гальмувало розвиток української культури й соціально-політичної думки.

Стихійна боротьба українського народу породила на вільних землях Нижнього Придніпров'я козацтво зі своєю військово-адміністративною організацією, державним устроєм, політичними відносинами, владою, демократією, волею, правом.

В XVI-XVII ст.ст. по Україні прокочується потужна хвиля селянсько-козацьких повстань під керівництвом К.Косинського, С.Наливайка, М.Жмайла, Тараса Трясила, І.Суліми, П.Павлюка, Я.Острянина проти соціального гніта й колонізації.

Ця боротьба обумовила появу національно-культурного руху, що одержав відображення в діяльності добровільних церковних об'єднань - братств. Братерства очолили рух за соціальні й національні права українського народу, розгорнули антикатолицьку пропаганду й культурно-просвітницьку діяльність.

Важливе значення у формуванні й розвитку української політичної думки зіграла українська полемічна література.

Зачинателем і пропагандистом її був перший ректор острозької школи Гарасим Смотрицький. Він викривав підступництво папи римського і єзуїтів, таврував ганьбою феодалів, будив почуття патріотизму й національного достоїнства українців, призивав боротися з польським й єзуїтським засиллям.

Значне місце в розвитку соціально-політичної думки належить Івану Вишенському /кінець XVI-початок XVII ст./.

Соціальний ідеал він малює, виходячи зі свого навчання про "щиру церкву", ідеалізуючи ранньохристиянську громаду. Але в цій соціальній утопії чітко простежується вимога соціальної рівності для всіх людей.

Значний внесок у розвиток української політичної думки вніс Богдан Хмельницький.

У його листах, універсалах, інших документах обґрунтовується ідея боротьби проти польських магнатів, папи Римського, уніатської церкви, за автономію України в складі Росії.

Він не уявляв собі суспільного ладу без станових привілеїв, без підданих і панів. Його ідеал суспільного устрою будувався по типу Польщі: станова держава, опора якого - шляхетство на привілейоване положення якого претендувало українське козацтво, насамперед козацька старшина.

Значну роль у твердженні політичних, соціально-економічних і культурних цінностей України в XVII-XVIII ст.ст. зіграла Києво-Могилянська академія, професором і ректором якої був видатний учений - Феофан Прокопович.

Суть розробленої Прокоповичем теорії освіченого абсолютизму складалася в обґрунтуванні пріоритету світської влади над духовною, підпорядкуванні церкви державі, секуляризації /вилученні/ церковних і монастирських земель.

Абсолютний монарх як верховний носій державної влади ставиться над всіма законами. Але на троні повинен обов'язково сидіти освічений монарх, що може забезпечити розвиток науки, мистецтва, ремесел і мануфактур.

3 Політична думка в період від Люблінської унії та козацько-гетьманську добу

Уперше принцип демократизму знайшов своє юридичне оформлення в надзвичайно важливому історичному документі "Договори й Конституції", що підписали 16 квітня 1710 р. у м.Бендери Гетьман П.Орлик і Кошовий отаман К.Гордієнко. І хоча ця конституція небула реалізована, вона, при всій своїй обмеженості, має величезне значення як документ, що уперше в історії України юридично зафіксував положення, які регламентують взаємини гетьмана й народу, закріплюють соціальні й політичні "вільності'' запорожців і старшини. Всі інші стани українського народу знаходяться нижче козацтва, що відокремлює в собі збройну силу й виконавчу владу.

Активними творцями соціально-політичної доктрини української Освіти XVIII ст. були Я.Козельський, С.Десницький, П.Лодій. Вони проголошували феодально-кріпосницькі відносини несправедливими, такими, що суперечать нормам права. Просвітня ідеологія стала ідеологією "природних, природжених прав" людини.

Важливе місце в ній займала договірна теорія держави й суспільства (теорія суспільного договору), де народ і державна влада - рівноправні сторони.

Вони думали, що рівність складається у визнанні рівності людей перед законом, виступали за знищення класових і станових привілеїв, але не самих класів. Політична воля й рівність органічно пов'язане із правом власності. Порушення права волі або рівності приводить до порушення права власності йнавпаки.

Позиції просвітителів мали специфічні особливості, але вони всі сходилися на тому, що вирішальну роль у суспільстві грають закони, спрямовані на досягнення загального добра. Не має особливого значення державна форма правління - монархія або республіка, були б розумні, законні правителі. Тому вони вимагали створення досконалого законодавства й справедливого правосуддя, спрямованого проти свавілля й сваволі.