МІНЕСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ
2 Медичного факультету
КАЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ І ІММУНОЛОГІЇ
РЕФЕРАТ
На тему: «Віроїди»
Студентки 1 групи:
Матвіян М. А.
Викладач:
Настенко В. Л.
Київ 2016
ЗМІСТ:
Історія відкриття пріонів.
Пріони. Будова. Основи патогенезу.
Роль клітинного білка-пріона в організмі.
Етіологія.
Пріони та проблема дезінфекції.
Діагностика пріонових захворювань.
Пріонові хвороби людини.
Профілактика.
Історія відкриття пріонів.
Відкриття повільних інфекцій, що викликаються пріонами , тісно пов'язане з історією відкриття і становлення вчення про повільні вірус-інфекції, і перш за все з роботами Б. Сігурдсон, який в 1954 р. вперше опублікував результати своїх досліджень масових захворювань серед овець. Незважаючи на відмінності клінічних проявів цих захворювань, Б. Сігурдсон, вивчаючи їх,виявив між ними певні риси подібності:
надзвичайно тривалий інкубаційний період (місяці й роки);
повільно прогресуючий характер перебігу;
незвичайність ураження органів і тканин;
неминучий смертельний результат.
На підставі цих чотирьох ознак Б.Сігурдсон і назвав вивчені інфекційні захворювання "повільними".
Це відкриття не викликало належного інтересу до тих пір, поки в 1957 р. в протилежному регіоні земної кулі - на острові Нова Гвінея - К. Гайдушеком і В. Зигасом не було описано нове захворювання, відоме серед папуасів-канібалів під назвою "куру", яке повністю відповідало всім чотирьом характерним ознаками повільної інфекції. Виявлені незабаром подібності в клінічному прояві, а головне в картині морфологічних уражень, прямо вказували на те, що повільні інфекції можуть вражати не лише тварин, а й людей.
У 1982 році американський молекулярний біолог, професор Стенлі Прюзинер зробив відкриття нового типу інфекційних агентів – пріонів. Що стало одним з видатних наукових досягнень ХХ сторіччя. За це відкриття він отримав Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини.
Ним були використані заражені хом'яки, в мозковій тканині яких накопичувалося збудника в 100 разів більше, ніж в мозковій тканині мишей. Отримавши мозкову тканину з високою концентрацією збудника скрепі, С. Прузинер приступив до поступової її очищення, одночасно строго стежачи за збереженням інфекційних властивостей. В результаті такого підходу вдалося встановити безнуклеїнову, чисто білкову природу збудника: отриманий інфекційний білок був представлений молекулами одного виду з молекулярної масою 27-30 кДа. С. Прузінер запропонував позначити виявлений їм інфекційний білок як "інфекційний пріонних білок", а в якості інфекційної одиниці використовувати термін "пріони".
Пріони. Будова. Основи патогенезу.
Пріони (від англ. Proteinaceous infectious particles – білкові заразні частинки) – особливий клас інфекційних агентів, чисто білкових (тобто таких, що не містять нуклеїнової кислоти), що викликають тяжкі захворювання центральної нервової системи в людей і ряду вищих тварин (т.зв. «повільні інфекції»), які відрізняються від звичайних білків просторовою будовою.
Одним з перших детально охарактеризованих пріонних білків став PrP (від англ. Prion-related-protein). Відомо, що протеїн пріон (PrP) існує в двох формах. Преша - у вигляді нормальної, неінфекційної форми «здоровій» - PrPᶜ, яку він має в нормальних клітинах (C-cellular – «клітинний»), в якій переважають α-спіралі. Клітинний протеїн-пріон зустрічається в головному мозку як в нормі, так і в інфікованих людей. Друга – у інфекційній формі, лізоформі, «патологічній» - PrPˢᶜ, власне пріонній (від Scrapie –хвороби овець), накопичується в головному мозку тільки у хворих людей і тварин, для якої характерна наявність великої кількості β-тяжів.
Інфекційний білок має аномальну тривимірну структуру і здатний прямо каталізувати структурне перетворення гомологічного йому нормального клітинного білка в собі подібній (пріонний), приєднуючись до білка-мішені і змінюючи його конформацію. Як правило, пріонний стан білка характеризується переходом α-спіралей білка в β-складчастість.
При потраплянні в здорову клітину, PrPˢᶜ,каталізує перехід клітинного PrPᶜ у пріонну конформацію. Накопичення пріонного білка супроводжується його агрегацією, утворенням високо впорядкованих фібрил (амілоїду), що зрештою призводить до загибелі клітин. Пріони, що вивільнилися, виявляються здатними проникати в сусідні клітини, також викликаючи їх зараження і загибель.
Механізм спонтанного виникнення пріонних інфекцій до кінця не з’ясований. Вважається (але ще не повністю доведено). Що пріони утворюються в результаті помилок у біосинтезі білків. Мутаціїгенів, що кудують пріонний білок, помилки трансляції, процеси протеолізу – вважаються головними кандидатами на механізм виникнення пріонів.
Рисунок 1.Нормальна та патогенна форма пріонів.