58.Політичний розвиток Переяславського князівства у XII-XIII ст.

Переяславське князівство як одна із трьох частин Давньої Руської землі сформувалось ще до поділу її між синами Ярослава Мудрого. На відміну від більшості інших князівств воно в XII — першій половині XIII ст. фактично не мало політичної самостійності і перебувало у повній залежності від Києва. Як правило, у Переяславі сиділи князі, які були першими кандидатами на київській стіл або ж отримували це місто у вигляді компенсації за відмову від претензій на Київ. Тому, в окремі періоди, з волі Великих князів Київських, Переяславські князі змі-нювались частіше, ніж посадники якогось прикордонного містечка. Центр князівства — Переяслав (сучасне м. Переяслав-Хмельницький Київської області) — був зручно розміщений неподалік від Дніпра, при впадінні р. Альти в Трубіж. Місто згадується вже на перших сто-рінках літопису. Єпископська брама XI ст. Реконструкція Ю. С. Асєєва. Переяслав

У XII — першій половині XIII ст. Переяслав перетворився на одне з найбільших південноруських міст, став першокласною фортецею, яка ві-дігравала визначну роль у боротьбі Русі з кочовиками. Крім відносно невеликого, але сильно укріпленого замку, розміщеного на підвищенні між річками Альтою і Трубежом, Переяслав мав величезний посад, обнесений могутньою оборонною сті-ною довжиною близько 3,6 км. Половці, які часто нападали на Переяславську землю, жодного разу не змогли оволодіти її стольним містом.На схід і південний схід від Переяслава, починаючи від заплави Дніпра, проходили високі земляні вали. Перший — "Великий вал" — перетинав дорогу на сучасну Золотоношу і простягався до сучасного села Строкова, а далі — до р. Супой, другий — "Малий вал" — проходив паралельно першому на відстані близько 10 км і також повертав у напрямку р. Супой. Ці вали згадуються в літописі під 1095 р., коли половецькі хани Ітларь і Китан прибули до Володимира Мономаха просити миру, а також під 1149 р., коли Юрій Довгорукий вирушив на Київ. "И стоя 3 дни у Стрякве, а четвертый день поиде от Стрякве мимо городъ, по зори, исполцився, и ста межи валома".Переяслав був одним із про-відних церковних центрів Русі, на що вказують не лише літописні повідомлення, але й залишки фундаментів численних культових споруд.

У перший половині XII ст. юрисдикція переяславської єпископії поширювалась також і на Смоленську землю. Єпископський замок — палац поруч з Михайлівською церковою — свідчить про чималі багатства переяславської єпархії. Археологічні дослідження у поєднанні з літописними даними показують, що Переяслав був великим економічним центром з високорозвинутим ремеслом і торгів-лею.Річка Хорол.

59.Монголо-татарська навала на Русь.

Монго́льська нава́ла на Русь — вторгнення монгольських військ на території руських князівств у 13-14 ст., внаслідок якого останні втратили політичну самостійність і були включені до складу Монгольської імперії, найбільшої держави світу тих часів. Щодо цих подій в українській історіографії вживають також терміни орди́нська нава́ла або монго́ло-тата́рська нава́ла.Русь зазнала монголо-татарської навали в 1237–1241 роках. Протягом зими 1237–1238 років військо Монгольської імперії завоювало Рязанське та Володимиро-Суздальське князівства та всі північно-східні землі Київської Русі. У 1239 році монголи оволоділи Переяславом і Черніговом, а в грудні 1240 року штурмом здобули Київ і майже повністю зруйнували його Горішнє місто. Протягом наступного 1241 року було завойовано Галицьку та Волинську землі.Загарбання Давньої Русі військами хана Батия стало можливим завдяки їхній багаторазовій чисельній перевазі над руськими князівськими дружинами і народним ополченням.Іншою причиною поразки руських князівств стала розрізненість князівських дій, непідготовленість більшості міст до оборони. Батиєва навала уповільнила розвиток східних слов'ян, відкинувши Русь на кілька століть назад. Встановлене ординське іго законсервувало феодальну (удільну) роздрібненість, перешкоджаючи централізації земель і відродженню державності. На початку 13 століття в центральній Азії відбувалися процеси і явища, яким судилося зіграти величезну і визначальну роль у долях Середньої Азії, Кавказу, Ірану і Східної Європи.

Вони справили помітний вплив на хід світової історії взагалі. На межі XII і XIII століття об'єдналися численні племена монгольських скотарів, що кочували на величезних просторах Сибіру, у Забайкаллі.

Новоутворене об'єднання союзів монгольських племен, майбутню державу, у 1206 очолив енергійний і здібний політик і воїн Чингісхан.У історичні джерела цей народ увійшов під ім'ям монголів або татар. З самого початку ця квазі-держава зорієнтувалася на грабунок близьких і далеких сусідів та завоювання не тільки неосяжних, малозаселених просторів Азії, а також і Європи з метою створення світової імперії.