48. Дайте оцінку діяльності князя Лева Даниловича.

Лев І Данилович (хресне ім’я — Онуфрій; між 1225 і 1229 — бл. 1301) — другий син короля Данила Романовича Галицького і дочки Мстислава Мстиславича Удатного — Анни, державний діяч, князь перемишльський (бл 1240—1269), белзький (після 1245—1269) і галицький (1264—1301). Другий син короля Данила Романовича Галицького і дочки Мстислава Мстиславича Удатного — Анни. У 1247 р. (за ін. даними, у 1251—1252) Лев Данилович для зміцнення союзу з Угорським королівством одружився з дочкою угорського короля Бели IV — Констанцією. З юних літ брав участь у військових акціях батька. В 1252 р. допомагав йому воювати з монголо-татарськими ордами, очолюваними воєводою Куремсою. Після смерті батька (1264) успадкував Перемишльське князівство і Галицьку землю зі Львовом (місто засноване і назване на честь Лева Даниловича), а після смерті брата Шварна Даниловича (бл. 1269) — Холмське, Белзьке, Дорогичинське князівства і м. Галич. У 1272 р. переніс столицю Галицько-Волинської держави до Львова. Довгі роки свого князювання в Галицькій і Волинській землях Лев І Данилович провів майже в безперервних війнах із сусідами: Польщею, Угорщиною, Литвою і ятвягами, не гребуючи союзами з польськими і литовськими князями для зведення рахунків зі своїми братами, насамперед з Володимиром Васильковичем, володимиро-волинським князем.1244 р. — похід проти претендента на галицький престол князя Ростислава IV і невдала битва на р. Січниці, лівій притоці Вишні у Перемишльській землі.

1245 р. — участь у знаменитій битві під Ярославом, де Лев командував полком, який зіграв у цій битві одну з вирішальних ролей. 1253 р. — активна участь у чеському поході на підтримку брата Романа в ході війни за Австрійську спадщину.

Після смерті краківського князя Болеслава V Сором’язливого (1279), Лев Данилович у союзі з чеським королем Вацлавом II Пржемисловичем намагався здобути Краків. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава Мазовецького (сина своєї сеcтри Передслави), вів тривалу війну з польським князем Лешком Чорним. Приєднав до Галицько-Волинського князівства частину Закарпаття з містами Мукачеве та Берегове (Берегівську землю; бл. 1280) і Люблінську землю (бл. 1292).

На схилі літ Лев Данилович став ченцем. Правлінням Лева І Даниловича вперше датується використання печатки з історичним гербом Галицько-Волинської Русі — «руським левом».

49.Галицько-Влинське князівство на початку xiVст (1301-1325рр.)

Майже ціле століття після смерті Данило на Волині і в Галичині не відбувалося якихось особливих змін. Галицький престол успадкував син Данило Лев (1264-1301; Волинський ж, після смерті Василька, дістався його синові Володимиру (1270-1289). Двоюрідні брати продовжували керувати своїми землями так, як правили їхні батьки: енергійний, діяльний Лев був постійно втягнутий у політичні конфлікти - скромний Володимир залишався в тіні.

Коли в Угорщині помер останній правитель з династії Арпадів, Лев захопив Закарпатську Русь, тим самим створивши прецедент для майбутніх претензій України на західні схили Карпат. Польща, яка стала ареною міжусобних війн, також була важливим об'єктом докладання неабияких сил Лева: у свій час він навіть домагався трону польських королів у Кракові. Оскільки наприкінці Х1І - початку XIV ст. західні сусіди Галицько-Волинської землі були тимчасово ослаблені, обидва князівства, незважаючи на агресивність Лева, жили відносно спокійно. Іноді, правда, виникала деяка напруженість у відносинах між самими кузенами, бо, як уже було сказано, Володимир становив повну протилежність Леву. Не проявляючи активності ні на військовому, ні на дипломатичній ниві, він весь віддався мирним справах: будував міста, замки, церкви. Галицько-Волинський літопис зображує Володимира як «великого книжника і філософа». Читання і переписування древніх рукописних книг було його улюбленим заняттям. Смерть Володимира в 1289 р. сильно засмутила не лише його підданих, але в рівній мірі і істориків Україні, оскільки ці останні вбачають певний зв'язок між смертю князя і припиненням Галицько-Волинської делегацій, раптово обривається на цій сумній події. Про те ж, що відбувалося на Волині і в Галичині в останні десятиліття їх незалежності - між 1289 і 1340 рр.., Нам практично нічого не відомо, якщо не рахувати декількох розрізнених і випадкових. Перед своєю смертю Віл инскій князь Володимир Василько вич заповідав Волинь своєму двоюрод ному братові Мстиславу Даніїлові чу - політику обмежених спосіб ностей і слабкого характеру.