№1 розкрийте поняття іновація новизна як головні властивості самостійної цйності будь-якого нововедення.Фактори від яких залежить іноваційний потанціал навчально-виховного закладу

Інновація — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.

Новизна — один із основних критеріїв оцінювання педагогічних досліджень; результат творчого процесу; властивість і самостійна цінність будь-якого нововведення. Н. має відносний характер як в особистісному, так і в історичному плані

Інноваційний потенціал навчально-виховного закладу — здатність навчально-виховного закладу створювати, сприймати, реалізовувати нововведення та своєчасно позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного

№2 проаналізуцте характерні особливості етапів зародження освоєння та рутинизаціі нововведення

Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехід його у новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєння нововведень, через інноваційний процес, який є складним за своєю структурою феноменом. У структурі інноваційних процесів виокремлюють такі два рівні:

1) предметно-технологічний мікрорівень, що поділяє нововведення на частини (стадії, етапи, цикли), аналізуючи його змістовий аспект;

2) макрорівень, на якому розглядають взаємодію окремих нововведень, визначають особливості їх поєднання, трансформацію тощо.

Структуру інноваційного процесу (його будову, склад) визначають безпосередньо на основі сутності нововведення як процесу, що відбувається протягом різних за тривалістю, але завершених проміжків часу. Це дає змогу виокремити послідовні етапи, з'ясувати сутність, особливості тих, які різняться між собою за видами діяльності.

У педагогічній інноватиці, як і в загальній теорії інноватики, сформувалася схема поділу інноваційного процесу на етапи, яка отримала назву «життєвий цикл нововведення». Вона охоплює:

1) етап зародження нової ідеї, виникнення нової концепції нововведення (старт). Умовно його можна назвати етапом відкриття, який, як правило, є результатом фундаментальних і прикладних наукових досліджень або життєвого «осяяння»;

2) етап винаходу. На цьому етапі відбувається створення нововведення, тобто втілення нової ідеї у певний об'єкт, матеріальний чи духовний проект-зразок;

3) етап реалізації нововведення. Суть його, як правило, полягає у практичному застосуванні, коригуванні, доопрацюванні нового засобу. Завершується етап отриманням стійкого ефекту від нововведення, після чого воно існує автономно. Передумовою наступної стадії інноваційного процесу є відкритість, сприйнятливість педагогічного співтовариства до нововведення. Саме тоді починається фаза його використання;

4) етап розповсюдження нововведення (зрілість). Суть його полягає у широкому впровадженні, дифузії (проникненні) в нові галузі (освітні заклади);

5) етап насичення в конкретній галузі. На цьому етапі нововведення освоює багато людей в усіх сферах педагогічного й управлінського процесів. Саме тоді воно втрачає свою новизну (рутинізація нововведення). Цей етап може завершитися появою альтернативного нововведення або поглинанням його ефективнішою системою;

6) етап спаду (криза, фініш). Особливістю його є вичерпаність можливостей застосування нововведення в нових умовах, галузях;

7) іррадіація (лат. irradiare — сяяти, випромінювати) нововведення. Цей етап притаманний не кожному нововведенню. Йдеться про те, що з рутинізацією нововведення не зникає як таке, а модернізується й відтворюється, нерідко значно відчутніше впливаючи на розвиток навчально-виховного закладу.

Наявність або відсутність останніх двох етапів залежить від інноваційного потенціалу освітнього закладу, який впроваджує конкретну новацію.

Кожному етапу життєвого циклу нововведення властиві специфічні закони та протиріччя.

№ 3 розкрийте сутність та значення поняття педагогічна технологія

Педагогічна технологія — своєрідна конкретизація методики, проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці; змістова техніка реалізації навчально-виховного процесу; закономірна педагогічна діяльність, яка реалізує науково-обгрунтований проект навчально-виховного процесу і має вищий рівень ефективності, надійності, гарантованого результату, ніж традиційні методики навчання й виховання.

№4 головні ознаки педагогічної технологіі. Сутність вимого критеріїв,концептуальність,системність,керованість,ефективність,відтворюваність

педагогічна технологія має специфічні сутнісні ознаки, До таких специфічних сутнісних ознак належать:    - концептуальність (передбачає опору технології на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);    - діагностичне визначення цілей і результативності (полягає в гарантованому досягненні цілей, ефективних результатів за оптимальних затрат для досягнення певного стандарту навчання);    - економічність (виражає якість, яка забезпечує резерв навчального часу, оптимізацію праці педагога і досягнення запланованих результатів у найстисліші строки);    - алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість (передбачає легке відтворення конкретної технології будь-яким педагогом у будь-якому освітньому закладі). Кожний етап і прийом роботи повинен обумовлюватися математично точно і передбачати можливість заміни іншим. Керованість пов´язана з можливістю чіткого визначення мети, планування проектування педагогічного процесу, поетапної діагностики;   До критеріїв оцінювання педагогічної технології на етапі проектування належать:    - поділ процесу на етапи, дії, операції;    - алгоритмічність (спосіб і послідовність одержання результату, що визначається вихідними даними);    - технологічна послідовність реалізації етапів, виконання дій, операцій;    - управління.    Критерії оцінювання педагогічної технології на етапі функціонування:    - зміст навчання;    - методи навчання;    - система дидактичних засобів;    - організація навчання.   

Будь-яка педагогічна технологія має відповідати ще деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності), зокрема концептуальності (кожна педагогічна технологія має спиратися на відповідну наукову концепцію, що охоплює філософське, психологічне, дидактичне і соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітніх цілей); системності (педагогічна технологія повинна мати всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок усіх його частин, цілісність); керованості, що припускає моясливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів; ефективності (сучасні педагогічні технології існують у конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними витратами, гарантувати досягнення запланованого стандарту навчання); відтворюваності - йдеться про можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах, іншими суб'єктами.

Отже, технологія навчання — системна категорія, орієнтована на дидактичне застосування наукового знання, наукові підходи до аналізу й організації навчального процесу з урахуванням емпіричних інновацій науково-педагогічного працівника і на досягнення високих результатів у професійній компетенції та розвитку особистості студентів.

Структура педагогічної технології.

У будь-якій педагогічній технології можна виокремити такі основні компоненти:

■ концептуальний, який відображає "ідеологію" проектування і впровадження педагогічної технології;

■ змістово-процесуальний, який відображає мету (загальну і конкретні цілі); зміст навчального матеріалу, методи і форми навчання, виховання, розвитку учнів; методи і форми педагогічної діяльності вчителя; діяльність учителя з управління навчально-виховним процесом;

■ професійний компонент, який відображає залежність успішності функціонування і відтворення спроектованої педагогічної технології від рівня педагогічної майстерності вчителя.

Педагогічна технологія повинна задовольняти основні методологічні вимоги (критерії технологічності), а саме:

■ концептуальність (кожна педагогічна технологія має спиратися на відповідну наукову концепцію, що охоплює філософське, психологічне, дидактичне і соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітніх цілей);

■ системність (педагогічна технологія повинна мати всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок усіх його частин, цілісність);

■ керованість, яка припускає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів;

■ ефективність (сучасні педагогічні технології існують у конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними витратами, гарантувати досягнення запланованого стандарту навчання);

■ відтворювангсть, що передбачає можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах, іншими суб'єктами.

Джерела і складові нових педагогічних технологій: соціальне перетворення і нове педагогічне мислення; суспільні, педагогічні, психологічні науки; сучасний передовий педагогічний досвід; історичний український і зарубіжний досвід (надбання попередніх поколінь); народна педагогіка.

Таким чином, технологія навчання передбачає управління дидактичним процесом, що містить організацію діяльності студента і контроль за цією діяльністю. Ці процеси безперервно взаємодіють: результат контролю впливає на зміст управляючих дій, тобто передбачає подальшу організацію діяльності в інтересах досягнення цілей, визначених на основі освітніх стандартів.

Отже, можна зробити висновок, що технології є об'єктивним процесом еволюції освіти. Можемо стверджувати, що педагогічна технологія - це системний, концегпуальний, нормативний, варіативний опис діяльності педагога та студента, спрямований на досягнення загальноосвітньої мети.

Будь-яка сучасна педагогічна технологія є синтезом досягнень педагогічної науки і практики, поєднання традиційних елементів минулого досвіду і того, що народжено суспіль-' ним прогресом, гуманізацією і демократизацією суспільства. ЇЇ джерело і складові: соціальні перетворення і нове педагогічне мислення; педагогічна, психологічна і суспільні науки; передовий педагогічний досвід; український і зарубіжний досвід минулого; етнопедагогіка.

№5 визначте спільне і відмінне у поннятях педогагічна система, методика , педагогічна технологія

Педагогічна технологія — своєрідна конкретизація методики, проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці; закономірна педагогічна діяльність, яка реалізує науково-обгрунтований проект навчально-виховного процесу і має вищий рівень ефективності, надійності, гарантованого результату, ніж традиційні методики навчання й виховання.

Педагогічна система — педагогічна концепція і досвід її реалізації в педагогічну практику; еталонна модель, результати дії якої апробовані на соціальному рівні і мають свою специфіку

  МЕТОДИКА, фиксированная совокупность приемов практической деятельности, приводящей к заранее определенному результату. В научном познании методика играет важную роль в  наблюдении и эксперименте. В отличие от метода в задачи методики не входиттеоретическое обоснование полученного результата, она концентрируется на технической сторонеэксперимента и на регламентации действий исследователя.

№6 розкрийте історичні аспекти педагогічної технологіі всистемах руссо песталоці штайнера та інших

  Термін «педагогічна технологія» з´явився в освіті порівняно недавно. Щодо навчального процесу його було вжито у 1886 р. англійцем Джеймсом Саллі (1842—1923). Однак дискусія з приводу того, чи існує в природі педагогічна технологія як певний інструмент навчання й виховання, яким може оволодіти кожний педагог, триває дотепер. У ній окреслилося дві принципові позиції. Прибічники однієї переконані, що виховання й навчання є творчими процесами, їх опоненти доводять, що педагогічний процес має інструментальний характер. Його мета полягає у вихованні особистості із заздалегідь заданими властивостями.    Одним із перших оприлюднив ідею технологізації навчального процесу видатний чеський мислитель-гуманіст, педагог, громадський діяч Ян-Амос Коменський (1592—1670), стверджуючи, що школа є майстернею, «живою типографією», яка «друкує» людей. Учитель, на його думку, в педагогічному процесі користується тими засобами для виховання й освіти дітей, що й типографські працівники, створюючи книгу. Технологія навчального процесу, за переконаннями Я.-А. Коменського, повинна гарантувати позитивний результат навчання. Для цього слід чітко окреслити цілі, вміло вибрати засоби, встановити жорсткі правила їх використання. Усе це свідчить, що Я.-А. Коменський розглядав технологізацію як важливий засіб впровадження провідних дидактичних принципів.    Видатний французький філософ і педагог епохи Просвітництва Жан-Жак Руссо (1712—1778) основою розвитку особистості вважав вільне виховання, за якого «дитина живе в радості, самостійно відчуваючи, слухаючи, спостерігаючи світ, духовно збагачуючись, задовольняючи жагу пізнання». Зважаючи на природу дитини, необхідно відмовитися від встановлених волею вихователя обмежень, відучати дитину від сліпого підкорення цій волі, дотримуватися непорушних природних законів. Внутрішньою мотивацією цього процесу є прагнення дитини до самовдосконалення, самопізнання, творчого саморозвитку.    Швейцарський педагог Йоганн-Генріх Песталоцці (1746—1827) актуальним завданням педагогіки вважав створення «механізму освіти», що дасть змогу кожному підготовленому педагогу, який докладе багато власних зусиль, виховати будь-яку дитину.       Австро-німецький філософ і педагог, засновник антропософії Рудольф Штейнер (1861—1925) започаткував індивідуальний підхід до виховання дітей, який ліквідовував відокремлене навчання дівчаток і хлопчиків, поділ за соціальними прошарками, ступенем обдарованості і належності до різних віросповідань. Найважливішою проблемою людського мислення Штейнер вважав необхідність «зрозуміти людину як засновану на собі самій вільну особистість». На основі антропософії, яка вивчає людину в тілесному, душевному і духовному аспектах, він створив педагогіку, що охоплює розвиток і саморозвиток цілісної особистості, її здібностей до пізнання, мистецтва, розвитку власних почуттів, моральних задатків і релігійних переживань. Завдання педагога Штейнер вбачав у використанні технологій, що розвивають в особистості здатність до орієнтованих на різноманітність світу суджень і умовисновків. Саме цей принцип було покладено в основу навчання і виховання у першій Вільній вальдорфській школі.    Представники «педагогіки творчості» (Ф. Гансберг, Е. Лінде, Г. Шаррельман) засуджували спроби впливати на неповторну особистість дитини за допомогою технології. Будучи переконаними, що до кожної особистості дитини необхідно добирати індивідуальні засоби виховання, вони не визнавали ідеї і можливості створення педагогічної технології, яка могла б стати ключем до душі дитини.        Однією з перших була створена протягом 20-х років XX ст. педологія (грец. pais (paidos) — дитина і logos — слово, вчення) — комплексна наука про дитину, яка, за задумом її засновників, мала стати антропологічною базою педагогіки. Саме в наукових працях із педології, заснованих на рефлексології (М. Басов, В. Бехтерєв, О. Ухтомський, С. Шацький), вперше згадано термін «педагогічна технологія».   У 30-ті роки XX ст. розпочалася технологічна революція в освітній системі США. Протягом наступних десятиліть зазнало еволюції тлумачення терміна «педагогічна технологія», що породило дискусію про його сутність, структуру і джерела розвитку. Трансформація його змісту від «технології в освіті» до «технології освіти» охоплює чотири періоди.    1. 1940—1950 pp. У цей час з´явилися і впроваджувались у навчальний процес технічні засоби запису, відтворення звуку та проекції зображення, термін «технологія в освіті», який протягом наступних років під впливом праць із методики застосування різноманітних технічних засобів навчання модифікувався в термін «педагогічні технології».    2. Середина 50-х — 60-ті роки. Протягом цього періоду педагогічна громадськість активно дискутувала щодо суті поняття «педагогічна технологія», внаслідок чого виокремилось два напрями його тлумачення, а відповідно, і суті педагогічної технології як феномену. Представники одного з них виступали за необхідність застосування аудіовізуальних (лат. audio — чую, слухаю і visualis — зоровий) засобів і програмованого навчання (technology in education), прихильники іншого головним завданням вважали підвищення ефективності організації навчального процесу (technology of education), подолання відставання педагогічних ідей від стрімкого розвитку техніки. На цій підставі один напрям був означений як «технічні засоби у навчанні», другий, що виник дещо пізніше, — як «технологія навчання», або «технологія навчального процесу». Тоді у багатьох високорозвинутих країнах почали видавати спеціальні педагогічні часописи: у США — журнал «Педагогічна технологія» (1961), у Великій Британії (1964), Японії (1965) та Італії (1971) — «Педагогічна технологія і програмоване навчання». У 1967 р. в Англії було створено Національну раду з педагогічної технології, у США — Інститут педагогічної технології. У колишньому Радянському Союзі започатковано дослідження з алгоритмізації навчання (Л. Ланда). Педагогіка і психологія намагалися знайти раціональні для себе зерна в обґрунтованій філософією та соціологією концепції системного підходу в дослідженні соціальних, природних явищ і процесів.    3. 70-ті роки XX ст. У системі освіти розпочато модернізацію навчального обладнання і навчальних предметних середовищ як необхідної умови реалізації прогресивних методик і форм навчання. Утверджувалось тлумачення педагогічної технології як вивчення, розроблення та застосування принципів оптимізації навчальної діяльності на основі найновіших досягнень науки і техніки. Завдяки використанню основ інформатики, теорії телекомунікацій (грец. tele — далеко і лат. communicatio — зв´язок, повідомлення), педагогічної кваліметрії (галузі педагогічної науки, яка вивчає і реалізує методи кількісного оцінювання якості навчально-виховного процесу), системного аналізу та нових досягнень психолого-педагогічної науки було значно розширено базу педагогічної технології. Тоді ж розпочато підготовку професіональних педагогів-технологів, масове використання таких технічних засобів навчання, як відеомагнітофон, карусельний кадропроектор, поліекран, електронна дошка, синхронізатори звуку та зображення тощо. Педагогіка почала використовувати можливості безмашинного програмування, набули популярності створені за принципом програмування посібники, зокрема з педагогіки.    4. 80-ті роки XX ст. — початок XXI ст. На цей період припало створення і розвиток мережі комп´ютерних лабораторій і дисплейних класів. Динамічно розвиваються програмовані, інтерактивні засоби навчання, тривають різноманітні дослідження теоретичних питань педагогічної технології та шляхів її практичного впровадження.   

№7 своєрідність ідей та технологіі монтенсорі

Автор – Монтессорі м.

Суть технології. Створення предметно-просторового середовища, у якому дитина зможе найповніше реалізувати свої природні здібності та задатки. Діяльність дитини повинна бути вільною та самостійною. Педагог використовує у роботі самонавчальні засоби – матеріали, з якими вихованець працює, наслідуючи педагога, діючи за зразком, а потім самостійно приступає до їхнього виконання. Індивідуалізація розвитку дошкільників реалізується через взаємодію з матеріалами, з урахуванням права вибору дітей, природних потреб та вікових особливостей.

Основные правила

Ребенок сам выбирает, чем играть и во что играть. Если вы видете, что малыш не знает, чем заняться, скучает, тогда предложите ему поиграть вместе.

Определение

Под педагогикой Монтессори понимается разработанная доктором Марией Монтессори система обучения детей (начало внедрения в практику — 1906 г.), а также философия обучения в школах и детских садах. Педагогика Монтессори основывается на открытом преподавании, в противоположность закрытому, например, фронтальному преподаванию. Эта педагогика, в отличие от педагогики идеологической, может быть названа экспериментальной, в том смысле, что собственные наблюдения ребенка ведут обучающего к выбору подходящих дидактических приемов применительно к данному ребенку и данной ситуации. Суть педагогики Монтессори заключается в девизе: «Помоги мне сделать самому».

[править]

Философия

Педагогика Монтессори часто характеризуется как педагогический метод, при котором ребенок и его индивидуальность ставятся во главу угла. Монтессори верила в самоценность каждого ребенка. В педагогике Монтессори не применяются сравнения и измерения по существующим общим меркам. Вместо этого дети учатся свободно, без принуждения, внешнего вмешательства и критики. Мария Монтессори была убеждена в том, что как поощрение, так и наказание вредны для внутренней ориентации человека и что люди должны учиться, следуя собственной мотивации. В первую очередь потому, что стремление принимать участие в жизни взрослых органически свойственно природе подрастающего.

Педагогика Монтессори сосредотачивается на потребностях, способностях и одаренности каждого отдельного ребенка. Дети учатся лучше всего, когда они могут сами определять свой ритм и способ учебы. Поэтому Монтессори-педагоги поощряют детей самим управлять выбором темпа, темы и закрепления изученного.

Лейтмотив метода Монтессори состоит в поддержании естественной радости ребенка от учения. По Монтессори эта радость учиться — одна из главных особенностей подрастающего человека вообще. Поддерживая это чувство и управляя им в духе уважения, педагог способствует развитию целостной и уравновешенной личности.

Дети, обучающиеся в собственном ритме и в соответствии с собственными интересами, приобретают уверенность в собственных силах и усваивают изученное наиболее эффективным образом.

Самостоятельность подкрепляется заданиями из практической жизни (то есть такими, которые находят непосредственное приложение в повседневной практике). Монтессори-детсад учит (в первую очередь через подражание) таким вещам, как самостоятельно одеваться, мыться, накрывать стол и т. д. Обучение по Монтессори в школе оставляет большой простор для работы в группах. Дети могут выбирать, с кем они желают совместно работать и над чем. При этом групповая работа ставит акцент на личности обучающегося как руководителя своего интеллектуального развития.

Для Марии Монтессори имеет первостепенное значение дать ребенку возможность развивать свое чувственное восприятие в подготовленной обстановке, отвечающей его психологическим потребностям. При этом особенно важно, чтобы обучающие и себя самих воспринимали как обучающихся, учитывали собственный ритм каждого ребенка, старались понять его в его индивидуальности и распознать, что его в данный момент занимает. Например, может случится, что ребенок использует специальный математический материал не для занятия математикой, а для измерения или строит из него машины и т. п. — и в этом случае руководитель должен принять такое развитие.

[править]

Принципы педагогики Монтессори

По Марии Монтессори, процесс развития детской личности подразделяется на три фазы:

первая стадия детства (0 — 6 лет)

вторая стадия детства (6 — 12 лет)

юность (12 — 18 лет).

Каждая из этих стадий представляет собой отчетливый самостоятельный отрезок развития.

Фаза первой стадии детства (0 — 6 лет) — важнейшее время жизни, поскольку именно в это время формируются личность и способности ребенка. Монтессори понимает первые шесть лет жизни как вторую эмбриональную фазу роста, в которую развиваются дух и душа ребенка. В то время как взрослый человек фильтрует свои восприятия, ребенок впитывает в себя окружающую среду и она становится частью его личности.

Вторую стадию детства Монтессори определяет как фазу лабильности. В ходе своего развития ребенок проходит так называемые «чувствительные» или «сенситивные» периоды. В такие периоды ребенок особенно чувствителен к определенным возбуждениям со стороны окружающей среды, например, что касается развития движений, речи или социальных аспектов. Если в течение фазы чувствительности ребенок найдет занятие, соответствующее его потребностям, он станет способным к глубокой концентрации. В продолжение такой фазы ребенок не позволяет себя отвлечь другим раздражителям — он проходит процесс постижения, который, согласно Монтессори, захватывает не только его интеллектуальную сторону, но и все личностное развитие. Для этого процесса Монтессори употребляет термин «нормализация».

Решающим для развития педагогики Монтессори и соответствующих материалов является следующее наблюдение: одна из важнейших фаз чувствительности каждого ребенка это фаза «усовершенствование чувств». Каждый ребенок обладает естественным стремлением все пощупать, понюхать, попробовать на вкус. Из этого наблюдения Монтессори делает вывод, что доступ к интеллекту ребенка ведет не через абстракцию, а принципиально через его органы чувств. Ощущать и познавать становятся в ходе процесса учебы единым целым. В этих положениях Монтессори испытала влияние учений Жана Итара и Эдуарда Сегена.

Основываясь на изложенных результатах, Монтессори разработала свой учебный материал, ориентированный исключительно на чувственные восприятия ребенка. Так, ее математический материал позволяет ребенку, ощущая в руке одну бусину и блок из тысячи бусин, получить представление о числах один и тысяча задолго до того, как он будет способен на абстрактное представление о числах

Изучение детской психологии и педагогики привело Марию Монтессори к мысли, что проблемы умственно отсталых детей - это не только и столько медицинские проблемы, но, главным образом, педагогические проблемы. Надо учиться работать с такими детьми не в больнице, а в школе. Эти идеи по тем временам были абсолютно крамольными, они влекли за собой не только перестройку общественного сознания в отношении к детям с ограниченными возможностями, но и изменение уклада жизни любой традиционной школы

Она много работает с дидактическими материалами Сегена, совершенствует и дополняет их, пробует развивать свою собственную методику обучения детей письму и чтению. Ее заявление о первичности письма, а не чтения у дошкольников стало настоящей революцией. Монтессоpи живо начинает интересовать методика работы со здоровыми детьми и она решает продолжить учиться дальше. Теперь она изучает педагогику развития здорового ребенка.

. Мария Монтессори как врач понимала, что для духовного развития ребенка важно научить его чувствовать. Она раскрыла свой талант педагога, прежде всего в обучении детей моторике и сенсорике, а также в развитии у них навыков письма, чтения и счета. В долгих систематических исследованиях был накоплен богатый материал, который подвергся тщательному анализу.

Монтессори-материалы являются составной частью, так называемой педагогической "подготовительной среды", которая побуждает ребенка проявить возможности его собственного развития через самодеятельность, соответствующую его индивидуальности.

Монтессори-материалы по уровню ясности, структуре и логической последовательности соответствуют периодам наибольшей восприимчивости развития ребенка. Эти периоды, благоприятные для обучения определенным видам деятельности, выявления дарований, воспитания умения владеть собой и формирования отношения к миру, могут быть оптимально использованы с помощью развивающих материалов. Материалы и их функции должны рассматриваться во взаимосвязи с принятым Марией Монтессори видением ребенка, а именно с его антропологией. Она видела в формирующемся ребенке мощные внутренние созидательные силы, которые выполняют работу по развитию и построению его собственной личности. При этом материалы существенно помогают упорядочить постижение ребенком окружающего мира

№8 визначте роль педагога у педагогічній технологіі монтенсорі

материалы сгруппировать и разложить в определенных местах Девиз методики Марии Монтесори - помоги мне это сделать самому. Это означает, что взрослому лишь необходимо создать условия, в которых ребенок сможет самостоятельно познать мир. А для этого взрослые должны:

создать развивающую среду - подобрать игрушки, материалы, инструменты, детскую мебель

не мешать ребенку самостоятельно получать знания, помогать только тогда, когда ребенок сам попросит о помощи

Что необходимо, для того чтобы создать у себя дома развивающую среду по данному методу:

дать ребенку свободный доступ ко всем игрушкам и наборам для детского творчества. Для этого необходимо держать их на доступной для ребенка высоте.

разрешить ребенку принимать участие в жизни семьи, т.е.:

помогать стирать - полоскать, складывать белье в тазик, развешивать и т.д.

помогать на кухне - мыть посуду, вытирать стол, играть с посудой и с крупами (но под присмотром взрослого)

помогать убирать - вытирать пыль, подметать, пылесосить

помогать следить за растениями, животными

игрушки, игры, творческие и обучающие.

В отношении того, что должен делать воспитатель, заключается первое педагогическое требование. Это не требование делать что-то определенное, но требование не делать чего-то определенного, а именно, категорический призыв не мешать процессу саморазвития. Это требование вытекает, по крайней мере, из того тезиса, что родители — не творцы ребенка, что ребенок, как выше уже говорилось, сам прораб своего развития; родители — помощники на этой стройке и должны довольствоваться этой ролью. Из этого вытекает и все понимание воспитания, лежащее в основе педагогики Монтессори, которое она понимает как «помощь в саморазвитии ребенка от момента его рождения». Этим она формулирует свое четкое «нет» всякого рода энергичным личностям, желающим, подобно Гётевскому Прометею, творить людей по своему образу и подобию, а также современному бихевиоризму, сводящему человеческую личность к кибернетическим понятиям.

Монтессори ожидает от взрослого, напротив, «внутренней перефокусировки», ведущей к тому, что взрослый в общении с ребенком думает не о себе, а о ребенке и его будущем.

№9розкрийте особливість використання дидактичного матеріалу монтенсорі

В центре внимания педагога находится ребенок с его индивидуальными и социально - эмоциональными потребностями, при этом материалы играют вспомогательную дидактическую роль.

Дидактические материалы служат, прежде всего, тому, чтобы способствовать духовному становлению ребенка через соответствующее возрасту развитие его моторики и сенсорики.

Для ребенка Монтессори-материалы есть ключ к миру, благодаря которому он упорядочивает и учится осознавать свои хаотичные и необработанные впечатления о мире. При их помощи ребенок врастает в культуру и современную цивилизацию. На собственном опыте учится понимать природу и ориентироваться в ней.

Правильное воспитание добивается не того, чтобы заставить ребенка воспринять одно за другим изолированные знания, а чтобы связать приобретенный опыт в единое целое.

Материалы отвечают стремлению к движению у детей. Маленький ребенок узнает свое тело, строит схему своего тела, совершенствует координацию глаз, рук и ног, это способствует появлению все более точных и гармоничных движений. Мир постигается в истинном смысле этого слова. Движения, соединенные с впечатлениями и чувствами, создают основу для духовного развития.

Через самостоятельное обращение с материалом ребенок приобретает различные навыки. Он учится ставить цель и находить соответствующие пути ее достижения. Монтессори-материалы отвечают спонтанному и ненасытному стремлению ребенка к движению. Направленная на дидактические цели моторика влияет на общее, эмоциональное, речевое и социальное развитие.

Через сильную притягательность материалов ребенок приобретает интерес к вещи. Из любопытства и радости общения с материалом у него возникает внутренняя мотивация, которая помогает ему постигать мир. Он стремится сам во всем разобраться и нуждается лишь в небольшой помощи педагога, который наблюдает за его развитием и косвенно руководит им, насколько это необходимо.

Монтессори-материалы способствуют "поляризации внимания", направленного к выявлению глубинной, изнутри идущей связи предметов. Она происходит в процессе повторения упражнений. Таким образом, достигается глубокое проникновение в суть добровольно выбранной деятельности.

Чтобы способствовать независимости ребенка от взрослых, Монтессори-материалы дают ему возможность контроля над ошибками. Ребенок должен уметь сам находить свои ошибки и исправлять их. Если ошибка возникла, он устраняет ее, и нарушенный порядок восстанавливается. Это приучает к точности и деловитости.

Приглашаем вас войти в Монтессори-класс, где и создается подготовительная среда - царство кубиков, бусинок, цилиндров и треугольников.

После длительной и интенсивной работы с материалом нужно закрепить приобретенные навыки и ввести новые понятия. Это происходит на устных уроках. Подобные уроки должны быть трехступенчатыми.

1-я ступень: Учитель устанавливает связь между предметом и его названием, то есть он указывает на предмет и ясно, четко произносит его название. Так вещь и название прочно ассоциируются друг с другом. Название связывается с конкретной вещью.

2-я ступень: Учитель произносит название предмета, ребенок должен указать соответствующий предмет и дать его учителю, положить его на стол или отнести обратно на место. Из-за частой смены поручений ребенок постепенно учится быстро наводить порядок, не теряя интереса к этому занятию. Повторения должны быть многочисленными, интересными для ребенка и учитывающими его сильное стремление к движению.

3-я ступень: Учитель указывает на предмет и просит ребенка назвать его. Пассивный словарь становится активным. Ребенок теперь знает и предмет, и его название. Третья ступень представляет собой контроль второй ступени. Таким образом ребенок расширяет свой активный словарь. Кратко это можно выразить так

Монтессори-материалы по уровню ясности, структуре и логической последовательности соответствуют периодам наибольшей восприимчивости развития ребенка. Эти периоды, благоприятные для обучения определенным видам деятельности, выявления дарований, воспитания умения владеть собой и формирования отношения к миру, могут быть оптимально использованы с помощью развивающих материалов. Материалы и их функции должны рассматриваться во взаимосвязи с принятым Марией Монтессори видением ребенка, а именно с его антропологией. Она видела в формирующемся ребенке мощные внутренние созидательные силы, которые выполняют работу по развитию и построению его собственной личности. При этом материалы существенно помогают упорядочить постижение ребенком окружающего мира. В центре внимания педагога находится ребенок с его индивидуальными и социально - эмоциональными потребностями, при этом материалы играют вспомогательную дидактическую роль.

3.

Дидактические материалы служат, прежде всего, тому, чтобы способствовать духовному становлению ребенка через соответствующее возрасту развитие его моторики и сенсорики. Ребенок действует самостоятельно, его внутренние силы освобождены, чтобы постепенно шаг за шагом он мог стать независимым от взрослых. Индивидуальное и социальное развитие образуют единство противоположностей. Только оно дает возможность автономной и независимой личности реализовать сложное поведение в обществе.

Для ребенка Монтессори-материалы есть ключ к миру, благодаря которому он упорядочивает и учится осознавать свои хаотичные и необработанные впечатления о мире. При их помощи ребенок врастает в культуру и современную цивилизацию. На собственном опыте учится понимать природу и ориентироваться в ней.

Материалы отвечают стремлению к движению у детей. Маленький ребенок узнает свое тело, строит схему своего тела, совершенствует координацию глаз, рук и ног, это способствует появлению все более точных и гармоничных движений. Мир постигается в истинном смысле этого слова. Движения, соединенные с впечатлениями и чувствами, создают основу для духовного развития.

Через самостоятельное обращение с материалом ребенок приобретает различные навыки. Он учится ставить цель и находить соответствующие пути ее достижения. Монтессори-материалы отвечают спонтанному и ненасытному стремлению ребенка к движению. Направленная на дидактические цели моторика влияет на общее, эмоциональное, речевое и социальное развитие.

Через сильную притягательность материалов ребенок приобретает интерес к вещи. Из любопытства и радости общения с материалом у него возникает внутренняя мотивация, которая помогает ему постигать мир. Он стремится сам во всем разобраться и нуждается лишь в небольшой помощи педагога, который наблюдает за его развитием и косвенно руководит им, насколько это необходимо.

Монтессори-материалы способствуют "поляризации внимания", направленного к выявлению глубинной, изнутри идущей связи предметов. Она происходит в процессе повторения упражнений. Таким образом, достигается глубокое проникновение в суть добровольно выбранной деятельности.

.

Пересыпание риса (от 2,5 до 5 лет)

Цели упражнения: развитие мускульной координации, умение аккуратно пересыпать из кувшина в чашку, обретение уверенности в своих силах.

Вам понадобится: небольшой поднос со стаканом и кувшинчиком, наполовину заполненным рисом; тряпка для вытирания стола.

Презентация:

покажите все предметы на столе и назовите их и действия с ними («стакан», «кувшин», «пересыпать» и т.д.);

одной рукой возьмите кувшин за ручку, а другой - стакан;

расположите кувшин ровно посередине над стаканом и пересыпьте в него рис;

теперь пусть ребенок работает сам.

Когда малыш достигнет совершенства в пересыпании риса, можно переходить к жидким веществам, разрешая ребенку самому налить себе молока или сока из кувшина в стакан.

«Найди крышечку по размеру» (от 2 до 4 лет)

Цели упражнения: развитие зрительной и моторной координации.

Вам понадобится: 4-6 бутылочек или банок разных размеров с крышками (крышки можно хранить в небольшом контейнере).

Презентация:

расставьте бутылочки на столе перед ребенком;

медленно снимите крышки и закрутите обратно;

сначала надевайте крышки, соответствующие размеру бутылочек, затем перемешайте крышки и дайте возможность ребенку самому подобрать нужные крышки к бутылочкам.

до 5 лет)

Цели упражнения: знакомство с предметами различной формы, развитие тактильных ощущений.

Вам понадобится: мешочек с 8-10 знакомыми ребенку предметами (например, расческа, свисток, шнурок и т.п.).

Презентация:

завяжите малышу глаза или попросите закрыть их;

пусть ребенок вытащит из мешочка один предмет и попробует определить его на ощупь;

после того, как ребенку удастся определить все вещи, находящиеся в мешочке, можно заменить их на другие, постепенно повышая уровень сложности Коробочка с образцами тканей (от 2,5 до 5 лет)

Цели упражнения: развитие и утончение тактильных ощущений.

Вам понадобится: небольшая коробочка, содержащая по паре кусочков каждой ткани различной текстуры (например, шелк, хлопок, шерсть, мохер и т.п.).

Презентация:

покажите малышу три пары кусочков ткани, наиболее контрастирующих по текстуре;

затем перемешайте их и попросите ребенка найти пары, ощупывая их руками;

когда малыш поймет смысл упражнения, добавляйте другие кусочки ткани;

вдохновите ребенка проделать то же самое с завязанными глазами.

«Волшебный мешочек» (от 3 в зависимости от возраста малыша;

данное упражнение может также быть использовано с предметами, начинающимися на одну букву (например, если вы выучили букву «л», можно положить в мешочек ложку, лист, ластик и т.п.).

1. Переливание воды из лейки в мерный стакан и назад. Для изучения объема, изучения понятий «больше- меньше».

2. Рамки с застежками, пуговицами, бантами, кнопками, липучками и т.п. для развития моторики и умения пользоваться всем этим в жизни.

3. Чистка металла чистящими средствами для развития координации.

4. Уход за срезанными живыми цветами для развития эстетического чувства.

5. Хождение по линии. Затем ношение предметов (колокольчик, свеча, вода и др.) во время движения по линии для развития равновесия.

6. Слушать тишину (как тикают часы, капает кран и т.п.).

7. Поиграть, приветствуя друг-друга

8. Десять кубиков разных размеров. Длина ребра наименьшего кубика 1 см, длина ребра наибольшего кубика - 10 см. Кубики выкладываются вертикальной и в горизонтальной в плоскости различными способами. Изучение понятий большой- маленький, больше-меньше, больше чем-меньше чем.

9. Десять призм, каждая длиной 20 см. Боковые стороны их - квадраты. Длины ребер квадратов уменьшаются от 10 см до 1 см. Изучение тех же понятий, кроме того изучение понятия «толстый- тонкий» и т.д.. Играть можно комбинируя с кубиками. Наш опыт тут.

10. 10 штанг. Самая короткая штанга имеет длину 10 см. Каждая следующая штанга длиннее предыдущей на 10 см. Самая длинная штанга длиной 1 метр. Все штанги по 2,5 см шириной и высотой. Используются для изучения понятий длины (короткий- длинный и т.д.), для измерения, для тренировки глазомера и в комбинации с предыдущим материалом.

11. Цилиндры и блоки с углублениями, чтобы цилиндры туда вставлять и вынимать. На цилиндрах необходима кнопка, чтобы брать тремя пальцами. Цилиндры различаются по высоте и диаметру. Изучаются понятия размера (высокий- низкий, толстый- тонкий, большой- маленький и т.д.) и соответствия цилиндра и углубления (глубокий- мелкий, широкий- узкий и т.д.). Далее похожая работа с цветными цилиндрами.

12. Цветные таблички. Изучение цветов, подбор одинаковых по цвету. Таблички одного цвета, но разных оттенков. Ребенку необходимо их подобрать. Изучение понятий «светлый - темный, светлый - светлее - самый светлый» и т.д.. Наш опыт тут.

13. Различные геометрические фигуры – прямоугольники, треугольники, трапеции, круги, многоугольники и др.- вкладыши. Рамки с соответствующими выемками. Задача ребенка подобрать фигуру к рамке. Изучение названий фигур.

14. Вкладыши и рамки в виде листьев. Подбор рамки и вкладыша, запоминание образа листьев и пород деревьев. Собирание гербария.

15. Разнообразные геометрические фигуры разного цвета. Нужно составлять из этих фигур другие, например шестиугольник составить из треугольников.

16. Объемные геометрические тела (шар, эллипсоид, яйцо, цилиндр, пирамида и др.) и геометрические фигуры (основания этих тел). Нужно находить тела которые катаются или опрокидываются. Находить их на ощупь, сортировать по этому признаку. Побор к объемному телу плоской фигуры – его основания (проекции).

17. Доска с гладкой и с шершавой поверхностью (обтянута шершавой бумагой). Изучение этих понятий.

18. Шершавые поверхности с разными зернами. Изучение понятий : «крупный - мелкий, крупный - крупнее - самый крупный» и т.д.

№10 охарактерезуйте сутнісні ознаки ознаки педагогіки петерсона.Актуальнімть його педагогічних ідей у сучасних умов

Педогагычна технологія Петрсона була протеставленням традицыйный школы(з жорстокою режиму дня ,дисципліною,субординацією між унями та вчителем .Вона спиралася навиховну общину ,сформовану на поваги до особистості дитини,поєднання свободи і самостійності тісного зв’язку дітей ,батьків і педагогів.Петерсон перетворив школу на «місце життя» клас «на шкільну житлову кімнату»Основою виховної програми школи ,яка реалізує ідею»спільності і братерства»,він важав гуманістичні взаємини.

-абсолютна відкритість взаємин

-взаємодопомога дітей у загартуванні характеру

-право кожної дитини на власну точку зору,свободу висловлювання.

-формування добрих почуттів

-обговорення всіх випадків

У системі методів і прийомів Петерсон відводив невербальному зауваженню(у формі піднесеного до губів пальця,легкого поруху руки)Він виступав проте зауважень у словесній формі .

Спрямованість людської спільноти через шкільну общину ,педагога до дитини і залучення її до людської спільноти –така основа «нової школи» Петерсена ,в якій діти розвиваються природно подібно,за своїми індивідуальними законами і одночасно набувають здатності жити за законами суспільства.

Структуру школи утворюють такі базові групи:

Молодша(1-3)

Середня (4-6)

Старша(7-8)

Молодіжна (9-10)

Старші діти є опікунами молодших ,допомагають їм.Основний принцип полягає у вільній активності дітей . «йєна –план»не передбачає жодних прийомів , здатних погасити природну моторику,вільну активність дітей Основні принципи:

1Кожний із нас унікальний

2кожний має право розвивати свою особистість незалежно від раси,соціального становища

3для розвитку індивідуальності кожному необхідно особисто взаємодіяти з матеріальним і духовним світом,з соціальним і культурним оточенням

4кожниц є цілісною особливістю

5кожний має прво бути новатором у галозі культури

6люди повинні працювати над створенням суспільства в якому поважають цінність і гідність кожної особистості

7люди повинні працювати над створенням суспільства в якому суперечності між індивідуальності кожного і стимулює його

8люди повинні працювати над створенням такого суспільства ,в якому суперечності між

9люди повинні працювати над створенням такого суспільства в якому до землі і космосу ставляться з повагою і піклуванням

10 необхідно використовувати природні й культурні ресурси відповідально перед майбутніми поколіннями

11 школа це організація ,якій властиві відносини самоуправління і взаємодія людей,

№11визначте у чому полягає своєрідність антропософської теоріі розвитку людини

ВАльдорофська педагогіка – заставник духовно-наукового руху –анотропософіі-Рудольфа Штейнера

Після закінчення училища Штейнер вступив до вищого технічного інституту у Відні.Відвідував курси філософіі ,вивчав праці Гёте ,писав статі .Працював над роботами ботаніки і зоологіі.Опублікував своє дослідження «основи теоріі пізнання Гёте»,»Істина наука»Головний філософський твір Штейнера «Філософія ссвободи» в якому спробував довести,що справді людськимиу людині є творча свобода.Видава літературні журнали,викладлав у школі робітників.Потім пориває з ТЕОСОФІЄЮ(релігійне-містичне вчення про людську мудрість) виступає з доповідями по всій Європі,пише містичні літературні пєси Найважлевіше в цей період він вважав питання релігіі та процесу пізнання.

УШвейцарському містечку Дорнах було побудоване 1 селеще з ГЕТЕа

НУМОМ(дослідницьким і навчальним центром, де відбувалися основні заходи общини,семінари ,виступи)Кируючись ідеями антропософіі Штейнер розробив методологічні засади вальдорофської педагогіки.

В1919- вштутгарі було відкрито 1 вальдорофську школу .Метою школи для дітей робітників фабрики було забезпечення освітою всіх дітей незалежно від їх соціального походження..Вольдорофськам школа мала на метіне опонування дитиною знань і вмінь а виховання людини орієнтованої на навколишній світ ,сприйнятливої до нового,здатної здійснювати усвідомлений вибір і борати на себе відповідальність за нього.Пізніше при вальдорофських школах почали організовувати дитячі садки.

Вчення Штейнера ґрунтується на ідеі соціального організму,який утворюють економічна,політична-правова, культурна сфери.

Економічна-полягає у виробництві матеріальних умов життя людей

політична-правова-покликана забезпечити рівноправство громадян

культурна- є джерело сил,які постійно оновлюють суспільство

Зпочатком 1 світової війни Штейнер дійшов висновку,що однією з головних причин є контроль держави над усьома сферами соціального організму.Основна його ідея полягала в тому,що держва повина забезпечити нормальне функціювання правової сфери і звільнити від своїє присутності економічне і духовне життя.

Головною умовою вільного виховання Штейнер вважав «свободу від державних приписів, від контролюючих інстанцій та ієрархічного чиновництва»На цьому принципі вибудовується функцююваня вальдорофських шкіл і дит. Садків,які мають власні статути й освітні програми

33-45 рік валдорфські шк.. і дит. Садк. Були закриті Тільки після 2 світової війни охопило багато країн

Новим напрямком у розвитку вальдорофської педагогіки стала організація лікувально-педагогвчних общин

1 товариство було організовано у 33 р. у Шотландіі.Це поселення де проживають діти і дорослі з психічними і фізичними вадами і потребуюютиь догляду ,а також ті хто їх виховує,лікує і доглядає.Це лікувално педагогічне і соціально- терапевтична община в якій інтегрується спільне життя

Протягом усього життя Штейнер розвивав і пропаганував ідею існування надчуттєвої дійсності,яку можна пізнати за допомогою інших, ніж фізичні органи чуття.Такий шлях пізнання він назвав антропософією,тобто мудрістю про людину.Однак Штейнер уклав у це поннятя інший зміст.На цого думку мудрість те що існує.Анторпософія є процесом розуміння й пізнання вона виникає в людині як «потреба серця».Отже антропософією Штейнер витлумачував як шлях притаманний людині її завдання полягає в тому щоб дати фрагмент наукового дослідження а найпівніше цілесне уявлення про суть людини тобто істину Цю істині він вбачав у пізнанні прихованої закономірності»реально-духовного світу».В антропософському розумінні людина це маленький космос а космос це велика людина.Світ,людина,природа,історія відображають людину а людина поєднує в собі світ,природу та історію.

Вдночас Штейнер звертав увагу на троїстий характер псмхки дитини(інтелект,почуття ,воля) обумовлений станом її духу, тіла, і діші.Тому всі повідомлення,які отримує дитина від дорослого повинні бути сповнені життям «щоб рости разом знею».Уцьому контексті розкривається мета вальдорофської педагогіки-воховання людей орієнтованих на навколишній світ,чітливих до нового,здатних приймати усвідомлене рішення,і брати на себе відповідальність за них і свої діі

Анторопософська педагогіка пояснює природу дитини, виходячи з давньогрецького вчення пор карму.Згідно з цим цченням людина проживає кілька взаємозв’язаних у духовному сенсі життів.Принцип кармо відповідності спонукає педагога об’ємніше бачити природу дитини.З одного боку він орієнтований на минуле духовне життя дитини ознаки якого видимі в її тілесності а друга на її майбутнє які забезпечу.ться духовним розвитком дитини у момент її життя

Людина за тверженнямШтейнера має не лише чуттєве видиме фізичне тіло а й надчуттєві органи ЕФІРНЕ ТІЛО_наділені люди тварини рослини.Завдякийому фізичне тіло воявляє себе в процесах росту розмноження воно є будівником і мешканцем фізичного тіла АСТРАЛЬНЕ ТІЛО-тіло відчуттів є носієм страждання і радості почуттів «Я ТІЛО»-вища душа

№12 розкрийте особливості організаціі педагогічного процесу вальдорофських шкіл і дитячих садках.переваги і слабкі сторони