12. Визначення імунітету за Мечніковим (1903)

Імунітет – здатність організму залишатися здоровим, після того як в нього проник збудник інфекційного захворювання. Всю чужорідність Мечніков зводив до інфекційного збудника, він дав визначення інфекційного імунітету і воно є актуальним, якщо в якості чужорідного агента розглядати лише збудника інфекційних хвороб. Далі уявлення про імунологію значно розширилось і в 1976р. зявилось визначення Рема Вікторовича Петрова: імунітет – це спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, які несуть на собі ознаки генетично чужорідної інформації і який реалізується спеціалізованою імунною системою.

13. Які є види імунітету?

Основними видами імунітету є спадковий і набутий, які поділяють на:

- активний;

- пасивний.

Вроджений імунітет, званий також гуморальним, пов'язаний з особливостями організму, які передаються при народженні у спадок. Активна форма розвивається після позбавлення від хвороб. У цьому випадку формується імунна пам'ять до певної бактерії. Пасивна форма формується в період внутрішньоутробного становлення при транспортуванні антитіл від матері до дитини, при якій важливе значення відіграє психічний стан і навколишнє середовище.

Придбані захисні здібності формуються протягом усього життя. Придбана імунна система людини також передбачає наявність таких видів імунітету, як активний і пасивний.

При активній формі імунітет починає працювати після перенесених хвороб.

Пасивний набувається в результаті вакцинації або введення лікувальної сироватки, внаслідок чого виділяють такі види імунітету:

- довічний;

- тимчасовий.

14. Як створити штучний набутий активний імунітет та набутий пасивний штучний імунітет?

Активно набутий. Розвивається після імунізації ослабленими або убитими мікроорганізмами. В обох випадках організм активно бере участь в створенні захисту, відповідаючи розвитком імунної відповіді і формуванням клітин пам'яті. Як правило, активно придбаний захист встановлюється через декілька тижнів після імунізації, зберігається роками, десятиліттями або довічно; у спадок не передається.

Пасивно набутий. Досягається введенням готових антитіл або, рідше, сенсибілізованих лімфоцитів. В таких ситуаціях імунна система реагує пасивно, не беручи участь у своєчасному розвитку відповідних імунних реакцій. Готові антитіла отримують імунізацією тварин (коней, корів) або людей-донорів. Препарати представлені чужорідним білком, і їх введення нерідко супроводжується розвитком несприятливих побічних реакцій. З цієї причини подібні препарати застосовують тільки з лікувальною метою і не використовують для планової імунопрофілактики. З метою екстреної профілактики застосовують правцевий антитоксин, та інші.

15. Які є центральні та периферичні органи імунної системи?

Органи імунної системи ділять на:

1) первинні (центральні); вилочкова залоза, кістковий мозок є місцями диференціювання популяцій лімфоцитів;

2) вторинні (периферичні); селезінка, лімфатичні вузли, мигдалини, асоційована з кишечником і бронхами лімфоїдна тканина заселяються В-і Т-лімфоцитами з центральних органів імунної системи; після контакту з антигеном в цих органах лімфоцити включаються в рециркуляцію.

Вилочкова залоза (тимус) відіграє провідну роль у регуляції популяції Т-лімфоцитів. Тимус поставляє лімфоцити, в яких для росту і розвитку лімфоїдних органів і клітинних популяцій в різних тканинах потребує ембріон.

16. Антигени - це біополімери, природні або синтетичні сполуки, які розпізнаються лімфоїдними клітинами і здатні викликати імунну відповідь. Остання може проявлятись синтезом антитіл, гіперчутливістю, імунологічною пам’ятю, імунологічною толерантністю. Із визначення витікає, що антигени характеризуються двома взаємопов’язаними властивостями: вибірково взаємодіють із спеціалізованими рецепторами лімфоцитів (антигенна специфічність) і тим самим викликають синтез антитіл, і реагують з ними. Антигенами є білки, деякі природні та синтетичні поліпептиди, полісахариди та їх комплекси з білками, ліпідами, нуклеїнові кислоти.

17. Антигени вірусів. Кожен вірус є складною сукупністю антигенів. Ступінь цієї складності визначається кількістю вірусоспецифічних білків. Особливою властивістю вірусів, як антигенів, є здатність до реплікації, д’якуючи якій збільшується період впливу антигена на імунну систему. Більшість вірусних антигенів виявились тимусзалежними. Високими імуногенними властивостями володіють пептиди вірусних глікопротеїдів, які містять гідрофільні групи (гемаглютинін вірусу грипу, поверхневий антиген вірусу гепатиту В, антигени вірусів сказу, ящуру).

Знання антигенної будови бактерійних клітин необхідне для серологічної ідентифікації мікробної культури, одержання вакцинних препаратів, діагностичних і лікувально-профілактичних сироваток.

Антигени бактерій. Варіанти в межах виду розрізняються за антигенами, специфічними для сероварів. Використовуючи специфічні антисироватки можна диференціювати мікроорганізми в межах роду і виду. Найбільш складними в хімічному відношенні продуктами мікробного походження є білки. Дуже багаті білками мікросомні фракції бактерій. Серед протеїнів бактерій найбільше значення як антигенні субстанції мають муко-, хромо- і нуклеопротеїни. В клітинах сальмонел розрізняють: соматичний - О-, джгутиковий - Н- і капсульний К-антигени, кожен з яких стимулює синтез специфічних антитіл (рис. 3).

У клітинній стінці грамнегативних бактерій міститься ендотоксин - ліпополісахарид (ЛПС), який є антигеном.

18. Антитіла́ або імуноглобулі́ни (Ig) — білкові сполуки, які організм хребетних тварин виробляє у відповідь на антигени,чужорідні речовини, що потрапляють до крові, лімфи або тканин організму з метою знищити або нейтралізувати потенційно небезпечні з них — бактерії, віруси, отрути та деякі інші речовини. Імуноглобуліни містяться в сироватці крові і утворюють групу близьких по структурі глікопротеїдів.

19.Існує п'ять класів імуноглобулінів людини - G, M, A, E, D. Молекули кожного класу складаються з важких і легких поліпептидних ланцюгів.

Легкі поліпептидні ланцюги (L) бувають двох видів або g, або j і одинакові для всіх класів імуноглобулінів. Важкі ланцюги (Н) у кожного класу різні, і якраз від будови, назви важкого ланцюга і походить назва класу імуноглобулінів.

Причому в імуноглобуліні в залежності від класу є одна або більше пар важких і легких поліпептидних ланцюгів, зв'язаних між собою дисульфітними зв'язками. У кожного імуноглобуліну є тільки один тип легких ланцюгів або g, або j. Таким чином, структурні формули кожного класу імуноглобулінів можна записати так: IgG - g2l2,, g2k2 , IgM - (m2l2)5,(m2k2)5, IgA - (a2l2)n , (a2k2)n, IgD - d2l2, d2k2 , IgE - e2l2, e2k2. У кожному класі імуноглобулінів розрізняють постійні ділянки - С(С - сonstat - постійний) і змінні V(variabile - варіабельний, змінний). Останні залежать від виду детермінантної групи антигену. Давайте на прикладі IgG більш детально розглянемо будову імуноглобуліну (рис. 7.5).

Постійні ділянки поліпептидних ланцюгів, спільні для одного класу антитіл, зумовлюють загальні властивості: здатність зв'язувати комплемент, фіксуватись на клітинних рецепторах, проходити через плаценту.

Молекули імуноглобулінів складаються з компактних тісно скручених ділянок поліпептидних ланцюгів - доменів (глобул), які мають від 100 до 120 амінокислотних залишків. Між доменами одного ланцюга і доменами двох ланцюгів, які розміщені поряд, існує взаємодія. Як видно з малюнку IgG по довжині має 4 домени.

Кожен з доменів виконує певну біологічну функцію, що видно з малюнка. Vl , VH - зв'язує антиген, тут розміщений активний центр антитіла, СН2 - фіксує С1q, СН3 - забезпечує фіксацію на В-лімфоцитах, макрофагах, К-клітинах.

Специфічність антитіла обумовлена відповідністю конфігура ції активного центру детермінантній групі антигена, що в свою чергу пов'язано з певною послідовністю амінокислот у варіабель них ділянках важких і легких ланцюгів.