Розділ 2 козацьке військо

2.1. Утримання війська та його чисельність

За польської влади  реєстрове військо діставало  плату з державного, скарбу так, як і інші наймані частини. Коли ж утворилася козацька держава, військова служба стала безоплатна. Козаки позаймали великі простори давніх королівських і панських земель, порозводили на цих «займанщинах» свої господарства і мали з них достатній прожиток. Маючи ці землі, вони були зобовязані проходити службу безплатно. Частину державних земель залишено на загальні військові потреби, так наприклад «рангові» маєтності діставала старшина, що займала вищі уряди. Плата, яку діставало військо, в різних часах була різна. За польських часів у 1570-1580 pp. козак-рядовик діставав від 10 до 20 злотих щорічно.

Детальний аналіз тексту «Щоденника військових видатків С. Яблоновського в 1693-1696 рр.» дав змогу розкрити структуру витрат однієї з ланок виконавчої влади Речі Посполитої на козацьку організацію Правобережної України. Отже, за чотири роки великим коронним гетьманом було виплачено козакам 43 667 та­ лярів. Цікаво, що якщо у 1693 р. виплати козакам становили приблизно 1/4 час­тину від загальної суми, витраченої на потреби польського війська, то в 1696 р. вони зменшилися в 2,5 раза і дорівнювали вже 1/10 час­тині виплат на коронну армію, жовнірам якої водночас заплатили 52 992 таляри. Гроші на утримання козаків С. Яблоновському ви­давалися зі Скарбу Речі Посполитої; надходили вони туди з Відня та Ватикану. Текст козацького реєстру (компуту) 1694 р. свідчив про те, що на службі Речі Посполитій перебувало 2000 козаків з Правобережної України. До них належали підрозділи наказного гетьмана Самуся — 500 кіннотників, С. Палія — 300, А. Абазина —200, а також 100 козаків під керівництвом регіментаря Вільги. Піших козаків очолювали Циганчук — 200, Ярема — 200, Іскра — 200, Барабаш - 150, Крук - 150 осіб. Цей список, на відміну від реєстру 1689 р., не подає детального складу старшини, а також не фіксує кількості козацької «черні» у полках. 

Наскільки великим був склад усього війська запорізьких козаків, з певністю сказати не можна, з одного боку тому, що запорожці дуже неохоче ділилися із сторонніми людьми даними про всілякі порядки в Січі, — усе їхнє життя для іноземців становило так звані «військові секрети»; з другого боку тому, що в самій Січі не було, чи, в усякому разі, самі запорожці казали, що не було ніяких журналів, ніяких списків, куди б вписували імена прийшлих у Січ новачків і старих козаків, які її покидали. Окрім того, визначити кількість усього Запорізького Війська важко ще й тому, що багато козаків-зимівчан взагалі не з'являлося у Січ по кілька років і взагалі не були знаними військовій старшині, а щодо окремих січових козаків, то й сама старшина перебувала в цілковитому невіданні й не могла сказати, живі вони на даний час чи безвісти пропали під час окремих походів на ворогів, які часто здійснювалися без відома Коша. Тому всі свідчення про чисельність Запорізького Війська, навіть протягом якогось одного століття, надто суперечливі. Самі запорожці, що й природно, часто перебільшували чисельність усього свого війська: «У нас, що лоза, то козак, а де байрак, то там по сто, по двісті козак». Більш чи менш конкретні відомості про чисельність запорізьких козаків містять окремі джерела. 1534 року всіх запорізьких козаків налічувалося не більше 2000; 1535 року близько 3000; 1594 року іноземці налічували у них 3000, а вони самі казали про 6000 ; 1675 року кошовий отаман Іван Сірко, задумавши великий похід на Крим, зібрав 20 000 запорожців, з ними й щасливо повернувся у Січ. 1727 року Христофор Манштейн визначає усю чисельність Запорізького Війська від 12 000 до 15 000; 1732 року самі запорожці свідчили, що у них «добрих і озброєних воїнів» набереться до 10 000, а 1735 року повідомляли, що «про число всього війська точно ніяк посвідчити не можна, тому що воно щоденно прибуває і зменшується», але сподіваються зібрати 7000 добре озброєних козаків. 1755 року кошовий отаман Пилип Федорів у своєму рапорті заявляв, що в усьому «компуті» або складі, зі старими й жінками в зимівниках, Війська Запорізького набереться 27 000 чоловік.

1762 року з нагоди вступу на престол імператриці Катерини II на вірність їй присягало 20 281 чоловік запорізьких козаків. 1766 року секретар Василь Чернявський визначав кількість усіх запорожців, «кои по всей земле к Сечи принадлежащей живут и к отправлению воинской служби способны и надежны, выключая старых, дряхлых и малолетних», близко 10 000 чоловік. 1769 року в готовому до походу проти турків Війську Запорізькому козаків було 12 249, крім того, 2000 козаків залишалося в Січі й 3000 по паланках «у водній варті на човнах», а всього 17249 чоловік. Близько 1774 року запорожців «військових і піших» налічували 40 000, але в похід ішло 14 000 чоловік, інші ж залишалися біля майна та власних жител; а всіх разом налічувалося до 100 000 чоловік. 1775 року у відомості генерал-майора Петра Текелі всіх жителів запорізької землі, тобто козаків і посполитих, чоловіків і жінок показано 59 637; того ж року в маніфесті імператриці Катерини II стверджувалося, що до запорожців прийшло 50 000 нових родин і що після падіння Січі 6000 запорожців пішло за Дунай (з тих, що досі жили по віддалених зимівниках).