2. Проблема синтезу спр
Залежно від вхідних даних і уявлень про побудову та функціонування системи задачі синтезу поділяються на три класи:
-
інформаційний синтез, який передбачає оптимізацію (тут і далі в інформаційному розумінні) функціональної ефективності системи;
-
структурний синтез, який спрямований на оптимізацію складу, конфігурації, внутрішніх і зовнішніх зв’язків системи при заданих алгоритмах її функціонування;
-
комбінований синтез структури та алгоритмів функціонування, пов’язаний з розподілом функцій за елементами системи та визначенням їх оптимального складу.
Необхідною умовою синтезу системи є наявність вхідного математичного опису.
Вхідний математичний опис є адекватною моделлю вхідних даних, що відбивають основні характеристики та властивості функціонального стану системи.
Під функціональним станом розуміються основні характеристики системи у визначений момент або інтервал часу її функціонування у заданому режимі, які залежать як від технічного стану системи, так і від середовища, що впливає на неї через контрольовані і неконтрольовані фактори.
Оскільки система повністю визначається шляхом однозначного завдання її елементів, відношень і властивостей, то завдання синтезу полягає у цілеспрямованому виборі цих категорій, які забезпечують ефективне функціонування системи.
Метою синтезу системи є конкретизація та визначення таких значень і співвідношень її категорій, як елементи, відношення та властивості, що дозволяють системі функціонувати із визначеною ефективністю.
Оскільки поняття “ефективність” все ще залишається неформалізованим, тому пропонується таке її визначення.
Загальна ефективність системи визначає ступінь відповідності її складових виконанню системою свого призначення згідно з критерієм мети.
Важливою складовою загальної ефективності є функціональна ефективність.
Під функціональною ефективністю системи розуміється складова загальної ефективності, яка визначає ступінь відповідності функціонування системи за її робочим алгоритмом виконанню поставленої перед нею задачі згідно з поставленою ціллю.
Проблема синтезу СПР містить такі задачі:
-
формування цілі;
-
визначення властивостей системи;
-
визначення множини допустимих рішень;
-
формування критеріїв оцінки допустимих рішень;
-
вибір оптимального рішення.
Ціль – це деякий бажаний стан СПР, досягнення якого вимагає спеціально організованих дій.
Формування цілі є неформалізованим процесом і здійснюється, як правило, на професійно-мовному рівні шляхом встановлення функціональної залежності узагальненої ефективності системи від множини формалізованих властивостей.
ІV. Підсумок заняття. (3-5 хв)
Контрольні запитання
Запитання та завдання для самопідготовки
1 Чим відрізняється цілеспрямована система від нецілеспрямованої?
2 Чим відрізняється експертна система від системи підтримки прийняття рішень?
3 Якими функціональними властивостями відрізняється адаптивна СПР від неадаптивної?
4 Чим відрізняється кластер-аналіз від класифікаційного факторного аналізу?