1. Ненаголошений о

2. Ненаголошені е, и

1. Ненаголошений о

1. У складах із сумнівним ненаголошеним о пишемо ту саму літеру (букву) о, що й під наголосом: бої́́́́́ться, бо бо́́́́́язко; голу́́́́́бка, бо го́́́́́луб; дощу́́́́́, бо дощ; робі́́́́́ть, бо ро́́́́́бить; розу́́́́́мний, бо ро́́́́́зум.

Літеру о пишемо й у таких словах, де сумнівний із правописного погляду звук наголосом не перевіряється: кожу́х (пор. діал. ко́́жа “шкіра”), лопу́́́́́́́х (пор. лопу́́́́́́́цьок), сою́́́́́́́́з (префікс со-, пор. согріши́́́́́ти), хому́́́́́т.

2. У деяких словах, особливо після г, к, х, на місці давнього о перед постійно наголошеним а(я) маємо у вимові та на письмі а: бага́́́́́тий (пор. Бог) і похідних бага́́́́́то, бага́́́́́тство, бага́́́́́ття, бага́́́́́ч; гаря́́́́́чий (пор. горі́́́́́ти), гаря́́́́́чка, гара́́́́́зд, кажа́́́́́н (пор. діал. ко́́́́́жа "шкіра"), кала́ч (пор. ко́́́́́ло), кача́́́́́н, хазя́́́́́їн, а також у деяких похідних з иншим наголосом: багати́р (багач), га́́́́́ряче́́́́́, але гонча́́́́́р (пор. го́́́́́рно), богати́́́́́р (велетень, герой), коря́́́́́вий (пор. кора́́́́́), лопа́́́́́та (пор. ло́́́́́пать), монасти́́́́́р, мона́́́́́х (пор. складні слова з першим компонентом моно-), пога́ний (пор. по́́́́́гань), ропа́́́́́, солда́́́́́т, това́́́́́р та ин.

2. Ненаголошені е, и

1.    У складах із ненаголошеними е та и пишемо ту саму літеру, що й під наголосом: вели́кий, величе́зний, бо вели́ч; держу́, бо оде́ржати; клекоті́ти, бо кле́кіт; несу́, бо прине́сений; шепоті́ти, бо ше́піт; блища́ти, бо блиск; вишне́вий, бо ви́шня; трима́ти, бо отри́мувати; широ́кий, бо ши́роко.

2.     Е пишемо:

а) у групах -ере-, -еле-: бе́рег, де́рево, передмі́стя, сере́дній; оже́ледь, пелена́, се́лезень, ше́лест;

б) у суфіксах -ен-(я), -єн-, -ен’н’-, -енк-, -еньк-, -ер-(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня́, дору́чений, повідо́млення, Юхи́менко, ру́ченька, се́меро, мале́сенький, кни́жечка, вихова́тель;

в) коли е при зміні слова випадає або вставляється:

сі́чень, бо сі́чня; ві́тер, бо ві́тру; мі́тел, бо мітла́; справедли́вий, бо пра́вда; хло́пець, бо хло́пця.

3. И пишемо:

а) у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах: брині́ти, гримі́ти, дрижа́ти, крива́вий, крини́ця, криши́ти, стримі́ти, трива́ти, триво́га; глита́ти, блища́ти, але дріма́ти, тріща́ти;

б) инколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевіряється наголосом: криши́ти (кри́хта, кри́шка), трима́ти (стри́мувати); блища́ти (бли́скавка).

Там, де застосувати визначені правила написання ненаголошених е, и не можна (апельси́н, лева́да, кише́ня, лемі́ш, мину́лий, лимо́н, пирі́г та ин.), треба звертатися до І, И на початку слова

1. На початку слова звичайно пишемо і: Іва́н, і́грашка, і́грище, і́дол, і́кати (говорити і), ім’я́, імби́р, і́скра, існува́ти, і́стина, іти́ тощо.

1.   У деяких словах, особливо перед приголосними н та р, на початку слова пишемо і: іна́кше, іноді, інколи, інший, інакоду́мець, іншомо́вний, переіна́кшити, іноро́дець, інопланетя́нин, інди́к, іній, іржа́, іржа́віти, іржа́ти, ірій (пор. ви́рій).

Питання для самоконтролю:

1. У яких групах відбувається чергування голосних?

2. Як перевіряється правопис ненаголошених голосних?

Література:

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ « БАО»,2002

3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Складні випадки правопису ненаголошених голосних.

План

1. Чергування Е-О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й :

2. Чергування О-А

3. Чергування О, Е (невипадні) – І. Е (випадний) – И.

4. Чергування У-В

Чергування Е-О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й :

а) перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоукраїнського и) пишемо е: вече́ря, джерело́, жени́ти, ні́женька, пшени́ця, ста́єнь, уве́чері, у́чень, черне́тка, четве́ртий, шестиде́нка, щемі́ти, щети́на;

б) перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и (яке походить від давньоукраїнського ы) пишемо о: бджола́, буди́ночок, вечори́ (пор. вече́ря), вчо́ра, жона́тий (пор. жени́ти), і́грашок, копійо́к, мішо́к (пор. міше́чок), пшоно́ (пор. пшени́ця).

Примітка. У словах ло́жечка — ло́жечок, кни́жечка — книжечо́к, лі́єчка — лі́єчок і под. зберігається е (є), бо приголосний ч у наступному складі в давні часи був м’яким.

2. О виступає замість сподіваного е після шиплячих та й перед м’яким приголосним:

а) в іменниках жіночого роду ІII відміни в суфіксі -ост(и): безкра́йности, ме́ншости, пеку́чости, сві́жости та ин. (відповідно до ві́чности, ра́дости тощо);

б) у давальному й місцевому відмінках однини деяких іменників: бджолі́, на бджолі́.

в) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників

прикметникового типу жіночого роду: безкра́йої, безкра́йою, гаря́чої, гаря́чою, на́шої, на́шою, пе́ршої, пе́ршою та ин. (відповідно до безкра́його, безкра́йому, на́шого тощо або до дру́гої, молодо́ї й под., де о закономірне);

г) у похідних утвореннях типу вечорі́ти, вечорі́є (відповідно до ве́чора, ве́чорові тощо), чорні́ти, чорні́є, чорни́ці, чорни́ти, чорни́ло та ин. (відповідно до чо́рний, чо́рного тощо).

Чергування О-А

1. Це чергування відбувається перед суфіксом -а-(-я-) або -ува- (-юва-) в коренях низки дієслів, змінюючи їхнє значення. Дієслова з о звичайно позначають тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену, дієслова з а — повторювану, багаторазову дію: гони́ти — ганя́ти, коти́ти — кача́ти, уклони́тися — кла́нятися, ломи́ти — лама́ти.

Проте більшість дієслів має кореневий о, що не чергується з а: ви́мовити — вимовля́ти, ви́ростити — виро́щувати, прости́ти — проща́ти, ви́носити — вино́шувати, відгороди́ти — відгоро́джувати, договори́ти — догово́рювати, заспоко́їти — заспокоювати.

2. Чергування О, Е (невипадні) – І. Це чергування теж відбувається в коренях дієслів, змінюючи їхнє значення: о, е виступають у префіксальних дієсловах доконаного виду, і — в дієсловах недоконаного виду: ви́волокти — виволіка́ти, ви́гребти — вигрібати.

О, е чергуються з і також у дієсловах із суфіксом -ува- (-юва-), коли наголос падає на кореневий і, та в похідних від цих дієслів іменниках на -ння: бреха́ти — набрі́хувати, ви́коренити — викорі́нювати, ви́полоскати —виполі́скувати, застебну́ти — засті́бувати, підпереза́тися — підпері́зуватися, теса́ти — заті́сувати, чека́ти — очі́кувати.

Е (випадний) – И. Випадний е чергується з и перед л, р: беру́ — бра́ти — вибира́ти, ви́стелю —ви́слати — вистила́ти, завме́р — замри́ — завмирати.

Чергування У-В

1. Для досягнення милозвучности мови ненаголошений у на початку слова, а також прийменник у чергуються з в.

У вживаємо з метою уникнення збігу приголосних, важких для вимови:

а) між приголосними: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел;

б) на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами;

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед звукосполученнями зв, св, дв, тв, гв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Пішли у зворотному напрямку; Піти у світ; Склала тканину удвоє; Щастя у творчості; Разом служили у гвардійському полку; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга;

г) після паузи, що на письмі позначаємо комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Галя побачила: усі вишні вкрилися білим цвітом; Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві.

2. В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитали в оголошенні;

б) на початку речення перед голосними: В імлі зникали дерева; В Антарктиді працюють наукові експедиції;

в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, сф, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Коники сюрчали в траві.

Питання для самоперевірки:

Коли відбувається чергування у дієслівних коренях?

Коли вживається У-В в укр. мові?

Література:

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ « БАО»,2002

3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Вживання м’якого знака, апострофа, буквосполучень ьо, йо.

План